Стан охорони праці в Україні та інших країнах

Технічний прогрес постійно, мов тінь, супроводжують техногенні аварії та не­щасні випадки. За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає, і становить на теперішній час приблизно 125 млн. щорічно. Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинених державах. Так, у країнах Європейсь­кого Союзу щорічно жертвами нещасних випадків і профзахворювань стають близь­ко 10 млн. чол., з них майже 8 тис. гине. В Україні щоденно на виробництві трав­мується в середньому 140—180 чоловік, з них 20 стають інвалідами, а 4—5 гинуть.

Статистичні дані свідчать, що:

— кожні 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання у світі помирає одна людина;

— в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;

— кожної секунди у світі на виробництві травмується 4 людини;

— в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;

— кожного місяця у світі на виробництві травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому в світі на 100 тис. працю­ючих щорічно припадає приблизно 6 нещасних випадків зі смертельними наслідка­ми. В Україні цей показник майже вдвічі вищий. Рівень виробничого травматизму в деяких країнах Європи наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Загальна кількість смертельних випадків на виробництві на 1000 працюючих К_см¹⁰⁰⁰ у деяких країнах Європи (дані за 1998 р.)

 

№ зп.	Країна	^К1000	№ зп.	Країна	К 1000 см
	Великобританія	0,010		Польща	0,057
	Франція	0,016		Австрія	0,061
	Норвегія	0,020		Білорусія	0,089
	Данія	0,028		Україна	0,117
	Угорщина	0,056		Росія	0,134

Однак, слід зазначити, що показники стану охорони праці суттєво відрізняють­ся за окремими галузями промисловості. Високотравмонебезпечною в нашій країні є вугільна промисловість. Так, на кожний мільйон тонн видобутого вугілля гине всеред-ньому 5 шахтарів. У США цей показник у 100 разів нижчий, а в Росії — у 3,8 рази. У 2000 р. (11 березня) на шахті ім. М. Баракова (м. Суходольск, Луганської обл.) сталася найбільша за час існування незалежної України аварія, в результаті якої загинуло 80 шахтарів.

На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП проводили дослідження в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками поясню­ється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і робо­тодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпе­ки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галу­зях до 80%) засобів виробництва.

Станом на 01. 01. 2001 р. в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам працювало понад 3,4 млн. чоловік, експлуатувалося понад 800 тис. машин, механізмів, устаткування, які не відповідали вимогам нормативних актів про охорону праці (це приблизно 80% від їх загальної кількості), майже 42 тис. будівель і споруд знаходились у незадовільному технічному стані.

Із наведеної на рис. 1 динаміки травматизму в Україні видно, що намітилась позитивна тенденція до зниження виробничого травматизму, в тому числі (що дуже важливо) зі смертельними наслідками. Частково це пов'язано з падінням обсягів

 

виробництва, а відтак — зменшенням несприятливих виробничих чинників, що впли­вають на працюючих та скороченням чисельності останніх. Однак зниження вироб­ничого травматизму не означає, що проблем стало менше і немає підстав для серйоз­ної стурбованості ситуацією з охорони праці. Це підтверджує й той факт, що при зменшенні коефіцієнта частоти травматизму К_ч — кількості випадків травматизму на 1000 працюючих (рис. 1, в), коефіцієнт тяжкості травматизму К_m — кількість втрачених людино-днів на один випадок травматизму (рис. 1, г), повільно зростає.

Витрати, пов'язані з нещасними випадками складають значну суму. Так кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад, європейсь­кій) обходиться приблизно в 500—1000 швейцарських франків на день. У яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні — поки що невідомо (немає статис­тичного обліку усіх витрат та методики їх визначення). Однак відомо, що за кілька останніх років в Україні витрати на відшкодування шкоди потерпілим на виробниц­тві та ліквідацію наслідків нещасних випадків приблизно у 20 разів перевищували витрати на заходи з охорони праці.

За кордоном підприємці підрахували і давно прийшли до висновку, що більш економічно вигідніше вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.

Збереження життя і здоров'я людини не тільки на виробництві, але й за його межа­ми набуває особливого значення з огляду на соціально-економічні та демографічні аспе­кти сучасного розвитку нашої держави. Так, проаналізувавши статистичні дані стосовно нещасних випадків невиробничого характеру, що сталися в Україні протягом останніх 5 років можна зробити наступні висновки: в Україні щорічно одержують травми у невиробничій сфері близько 2 млн. чол., з них майже 70 тис. чол. гине, що приблизно в 40 разів перевищує кількість загиблих на виробництві. За основними уражаючими чинниками нещасні випадки невиробничого характеру розподіляються наступним чином (середня кількість загиблих за рік): самогубства 13,2 тис. чол.; транспорт — 8,0 тис. чол.; отруєння алкоголем — 8,3 тис. чол.; інші випадки отруєнь — 4,2 тис. чол.; насильницькі дії — 6,3 тис. чол.; утеплення — 4,5 тис. чол.; випадкові падіння — 2,1 тис. чол.; пожежі — 2,1 тис. чол.; дія електричного струму — 1,3 тис. чол. Найбільше смертель­них випадків на 1000 жителів зареєстровано в Дніпропетровській, Донецькій, Запорі­зькій, Херсонській, Кіровоградській, Чернігівській областях.

Слід зазначити, що в Україні є високим не лише рівень виробничого та неви­робничого травматизму, а й професійної захворюваності. Так за статистичними да­ними за кілька останніх років у нашій державі щорічно реєструється близько 2,5 тис. чол., у яких виявлені професійні захворювання. За галузями промисловості профзахворювання розподіляються наступним чином: вугільна промисловість 60—62%, металургія 12—14%, машинобудування 8—9%, сільське господарство З—4%, інші 10—15%. Саме ці галузі й зумовлюють регіональний розподіл проф-захворюваності в Україні: Донецька обл. 42—44%, Дніпропетровська 17—18%, Луганська 9—10%, Львівська 8—9%, Волинська 3—4%. Серед професійних захворю­вань переважають захворювання пилевої етіології (38—40%) та вібраційно-шумо­ва патологія (29—31 %).