Етапи формування репродуктивних лексичних навичок

1) Етап ознайомлення з новими лексичними одиницями

Ознайомлення з новими ЛО починається з семантизації, тобто розкриття значень ЛО. Всі різноманітні способи семантизації можна поділити на дві групи: перекладні та неперекладні.

Перекладні способи семантизації включають: однослівний переклад; багатослівний переклад( go – йти, їхати, летіти, пливти); пофразовий переклад (в інтенсивній методиці); тлумачення значення і/або пояснення рідною мовою( big –великий, означає величину, розмір); дефініція/визначення ( watch –годинник, що носять на руці або в кишені).

До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться: наочна семантизація – демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів, тощо; мовна семантизація: а) за допомогою контексту, ілюстративного речення/речень (The basket weighs 5 pounds), б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами – за допомогою антонімів і зрідка синонімів (cold – warm); дефініція – опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів (teenager – a person from 13 to 19 years of age); тлумачення значення ЛО іноземною мовою (sir – a respectful term of address to a man).

Вибір способу семантизації залежить від самого слова.Так, слова, що означають абстрактні поняття, недоцільно семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстративного речення, а слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній мові учнів, - за допомогою однослівного перекладу.

Обираючи спосіб семантизації необхідно також брати до уваги належність ЛО до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові особливості та мовну підготовку учнів. Так, семантизація нових ЛО активного мінімуму здійснюється вчителем, а незнайомі слова що належать до пасивного мінімуму, можуть бути семантизовані учнями самостійно за допомогою словника при читанні у класі. На початковому ступені навчання переважають такі способи семантизації як наочність та однослівний переклад, а на старшому можна застосовувати дефініцію або тлумачення іноземною мовою тощо. Оптимальність способу семантизації визначається його економічністю і надійністю. У багатьох випадках доцільно об”єднувати два чи більше способів.

Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО активного словника

На даному етапі виконуються рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає ЗМ і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної вчителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

- імітація ЗМ

Agree with me if I am right.

T: “Hamlet” by Shakespeare is a play.

Ps: You are right. “Hamlet” by Shakespeare is a play.

-лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя

T: Answer my questions. Give laconic answers.

Is “Hamlet” by Shakespeare a novel or a play?

Ps: A play.

-підстановка у зразок мовленн

T: Correct me if I am not right.

“Hamlet” is a novel.

P1: You aren`t right. “Hamlet” is a play.

-завершення ЗМ

T: Complete my statements

“Hamlet” by Shakespeare is…

P1: “Hamlet” is a play.

CL: “Hamlet” by Shakespeare is a play.

-розширення ЗМ

T: My favourite writer is Pushkin. Tell me who your favourite writers are.

P1: My favourite writers are Gogol and Christie.

-відповіді на інші типи запитань

T: Answer my questions.

What`s your favourite poem?

P1: The poem “My Heart`s in the Highlands” by R.Burns.

-самостійне вживання ЛО у фразі/реченні

T: Tell the class about your favourite novel,poem, story, etc.

P1: My favourite story is “The Last Leaf” by O.Henry.

-об”днання ЗМ у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну

T:Write a note to your classmate. Ask him/her about his/her favourite novel/story/play/poem. Wait for the answer.

Поряд з умовно-комунікативними вправами у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО:

-повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем;

-згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;

-групування слів за різними формальними ознаками: частинами мови тощо;

-розташування слів в алфавітному порядку;

-згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття (напр. Меблі – стіл, стілець, тощо);

-вибір з ряду слів того слова, що не відповідає даній темі;

-заповнення пропусків у реченні відповідними словами;

-називання слова за його дефініцією або зображенням;

-вибір синоніма/антоніма до даного слова;

б) на засвоєння сполучуваності слів:

-складання словосполучень з окремих слів;

-називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом;

-вилучення слова з ряду слів, яке не поєднується з ключовим словом;

-знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень.

 

Етап автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенційного словник

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи на:

-заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

-співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;

-вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

-визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником;

-визначення значення фразеологізму за словником;

-вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті;

-знаходження у тексті слів, що виражають позитивну або негативну оцінку;

-знаходження в тексті інтернаціональних слів;

-визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами;

-визначення значень незнайомих слів, утворених за конверсією;

-визначення нових значень відомих багатозначних слів за контекстом.

 

Особливості застосування різних лексично спрямованих вправ на різних ступенях навчання

На початковому ступені переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор,зображального і предметного унаочнення.

На середньому ступені зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно.Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються некомунікативні у зв”язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує виконання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов”язаних з формою. Значенням та вживанням ЛО.

На старшому ступені поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою. Удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.

 

Прийоми мнемотехніки

1 Техніка «loci”: нові слова прикріплюються у кімнаті на різні предмети.

2. Метод ключових слів: іншомовне слово запам’ятовується в парі зі словом рідної мови, яке схоже за звучанням.

“atrosity” – «трос»: подумки малюєм картинку: собачка, прив’язана тросом –ілюстрація слова «жорстокість»

“anorak” –«нора»: уявляємо нору, з якої стирчить рукав куртки з капюшоном

3.Техніка асоціативних зв’язків:

4. 3.1 Інтерактивні: щоб вивчити ряд слів, їх пов’язують в асоціативний ланцюжок, можливо й смішний. Припустимо, ви хочете запам’ятати слова “angleк

5. ” dip, diviner, dogfish, dollop. Намалюйте подумки чи реально картинку: Рибалка занурив вудочку та спіймав маленьку акулу. Після цього до нього підійшов шукач води та в нагороду простягнув морозиво на блюдечці.

(Інші прийоми мнемотехніки читай у книзі Н.Ф.Бориско «Сам себе методист»(стор.69-79).

 

ЛЕКЦІЯ 5.

НАВЧАННЯ ФОНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Роль і місце навчання фонетичного матеріалу у навчанні іноземних мов.

2. Зміст навчання фонетичного матеріалу.

3. Навчання звуків іноземної мови.

4. Навчання інтонації іноземної мови.