Класифікація витрат робочого часу на підприємстві



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація витрат робочого часу на підприємстві



Для досягнення єдності методів нормування праці в народному господарстві встановлена єдина класифікація витрат часу (розділення їх по категоріях). Вона є основою при вивченні фактичних витрат робочого часу, зіставленні і аналізі результатів спостережень в цілях виявлення резервів зростання продуктивності праці, визначенні тривалості виконання елементів трудового процесу і встановленні норм.

При розробці класифікації передбачалося, що встановлені категорії витрат повинні забезпечити:

а) найбільш повне встановлення розміру втрат часу всередині робочих змін;

б) детальне встановлення причин втрат робочого часу;

в) розробку проектів найбільш раціональніших методів виробництва робіт, технічно обгрунтованих норм і нормативів праці;

г) вивчення і аналіз часу використання устаткування у взаємозв'язку з виконавцями;

д) вивчення передових методів роботи та ін.

Вивчення витрат часу проводиться, як правило, шляхом безпосередніх замірів і є необхідним для отримання даних для порівняння.

Проведення фотографії робочого часу невід'ємне від необхідності вивчення тривалості трудового процесу, окремих його складових та структури в цілому на конкретних робочих місцях. Робочий час – це встановлена законодавством країни тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у технологічному процесі на робочому місці для виробництва конкретної продукції.

Національне законодавство встановлює межі тривалості робочого тижня (або кількості робочих змін і їх тривалості протягом тижня). У більшості розвинутих країн тривалість робочого тижня дорівнює 40 годинам. Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року.

За складом робочий час неоднорідний. Перш за все він поділяється на безпосередньо робочий час та на час перерв у роботі протягом зміни. Співвідношення цих складових, залежно від особливостей технологічного і трудового процесів, може бути різним, як може бути різним їхній склад. Тому необхідно всю різноманітність елементів робочого часу класифікувати за певними ознаками.

Найбільш поширеними є класифікації робочого часу стосовно виконавця, виробничого процесу та устаткування (апарата).

Класифікація робочого часу виконавцятрудового процесу передбачає поділ його на час роботи та час перерв.

Часом роботи називають період, протягом якого робітник виконує дії, пов'язані безпосередньо з виконанням виробничого завдання для перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у продукцію на даному робочому місці. Дії робітника можуть складатись як з фізичної праці, так із активного нагляду за роботою устаткування, перебігом технологічного процесу, ознайомлення з технічною документацією, кресленнями, інструкціями.

Час перерв становлять усі відрізки часу зміни, коли робітник не працює (бездіяльний), незалежно від характеру та причин бездіяльності.

Якісний аналіз використання робочого часу викликає необхідність чіткого визначення змісту та доцільності виконання всіх видів роботи.

Найголовнішим є час роботи для виконання виробничого завдання, тобто період, який витрачає робітник на підготовку та безпосереднє виконання

Часом продуктивної роботи виконавця називають час, який він витрачає на виконання трудових функцій, передбачених змістом виробничого завдання.

Часом непродуктивної роботи виконавця називають час, який він витрачає на дії, що не передбачені змістом виробничого завдання, а виникають внаслідок недоліків у роботі техніки або організації виробництва і праці.

Продуктивна робота складається з підготовчо-завершальної роботи, оперативної роботи та роботи по обслуговуванню робочого місця.

До підготовчо-завершального зараховують час, який робітник (бригада) витрачає на підготовку до виконання цільової роботи та дії, пов'язані з її закінченням. Особливістю підготовчо-завершальної роботи є незалежність її тривалості від обсягу тієї основної роботи, на підготовку та завершення якої її витрачено. При позмінній праці - це обов'язкове приймання та здавання зміни (може включати огляд робочого місця, апаратури, автоматики та контрольно-вимірювальних приладів, технологічного устаткування, відповідні записи у виробничому журналі тощо), власне для роботи зміни - це підготовка інструменту, інвентарю, сировини, комплектуючих, технічної документації, інструктаж, налагоджування устаткування, а також здавання продукції приймальнику (ВТК), заміри необхідних технічних і технологічних параметрів витрат ресурсів, прибирання робочого місця наприкінці зміни.

Час оперативної роботи (оперативний час) витрачається виконавцем на здійснення роботи, безпосереднім результатом якої є виконання виробничого завдання. Особливістю часу оперативної роботи є пропорційність його витрат обсягам виконання виробничого завдання, кількості виробленої продукції чи послуг. Час оперативної роботи поділяється на час основної роботи та час допоміжної роботи.

До часу основної роботи належить час, що витрачається робітником на якісні або кількісні зміни предмета праці: його зовнішнього вигляду, форми, розмірів, положення у просторі, властивостей, складу.

До часу допоміжної роботи зараховують час, що витрачається на дії, пов'язані із створенням умов для здійснення основної роботи, без яких основна робота не може бути виконана. У більшості випадків час допоміжної роботи перекриває час основної роботи, іноді вони настільки тісно переплетені, що їх дуже складно відокремити. Дуже часто трапляються випадки, коли допоміжні роботи періодично повторюються при виконанні основних. Як правило, допоміжні - це ручні роботи.

До часу обслуговування робочого місця належать періоди, що необхідні для впорядкування робочого устаткування та утримання робочого місця в належному стані для продуктивного виконання праці. Цей час витрачається на технічне обслуговування (пов'язане із заміною зношених частин, деталей, відновлення деяких технологічних параметрів) та на організаційне обслуговування, необхідне для догляду та впорядкування (чищення, миття, змащення та ін.) машин, механізмів, апаратів, верстатів, періодичного прибирання виробничих відходів на робочій зоні тощо.

До часу, не передбаченого виробничим завданням, входить час виконання випадкової роботи та час непродуктивної роботи.

Час випадкової роботи - це продуктивні втрати часу на роботи, не передбачені регламентом технологічного й трудового процесів, які виникали внаслідок непередбачених відхилень від нормального виробничого процесу на даному робочому місці.

Час непродуктивної роботи - це час виконання роботи, що виникла через недоліки у технології або організації виробництва і праці, або коли вироблялась бракована продукція. Виконання непродуктивної роботи не призводить до приросту продукції, поліпшення її якості.

Час нагляду за роботою устаткування чи за ходом технологічного процесу входить до основного часу; нагляд може бути активним чи пасивним.

Час активного нагляду - час, протягом якого робітник слідкує за роботою машини, механізму, апарата, верстата, рівнем технологічних параметрів, щоб своєчасно втрутитись у технологічний процес для забезпечення необхідної кількості та якості продукції, дієздатності наявної техніки.

Час пасивного нагляду - це час, протягом якого робітник слідкує за роботою техніки, ходом технологічного процесу внаслідок відсутності іншої необхідної праці. Час пасивного нагляду може бути використаний продуктивніше при розширенні зони обслуговування, переходу до багатоапаратного та багатоверстатного обслуговування, суміщення професій.

Час ручної праці - це час, протягом якого робітник виконує лише ручні роботи, необхідні при виробництві продукції.

У складі робочої зміни, крім часу роботи, завжди наявний час перерв.

Часом перерв називають час, протягом якого робітник не виконує ніякої роботи. Перерви бувають регламентовані та нерегламентовані.

Часом регламентованих перерв називають ті відрізки часу, що передбачені в організаційно-технічній структурі виробничого процесу на даному робочому місці і не можуть бути усунені на даному ступені науково-технічного та соціального прогресу. Регламентовані перерви становить час, відведений на внутрішньозмінні відпочинки, особисті потреби, виробничу гімнастику, а також час технологічних перерв, які не можуть бути усунені при застосуванні наявної техніки і випливають з її технологічно-конструктивних особливостей.

Час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потреби -це час, що має бути витрачений на короткочасні перерви у праці, необхідні для відпочинків, особистої гігієни та задоволення природних потреб.

Час регламентованих перерв з організаційно-технічних причин - це час, що передбачений, закладений в організаційно-технічній структурі виробничого процесу на даному робочому місці і не може бути усунений без внесення відповідних змін до технології чи організації праці.

Часом нерегламентованих перерв (простоїв) з технічних причин називають втрати робочого часу, що викликані технічними недоліками на виробництві (перервами через поломки машин чи механізмів, погану якість матеріалів, пошкодження електромережі, газо-, водо- та продуктопроводів і т. ін. - тобто через простої).

Часом нерегламентованих перерв (простоїв) з організаційних причин називають втрати робочого часу, викликані недосконалістю організації виробництва і праці (простоями через несвоєчасну подачу сировини, матеріалів, енергії, транспортних засобів, інструментів та пристосувань, документації, несвоєчасне проведення технічного інструктажу і відсутність ремонтних бригад тощо).

Часом нерегламентованих перерв (простоїв) з вини самого робітника називають ті втрати робочого часу, що виникають внаслідок порушень ним трудової дисципліни (запізнення на роботу і тимчасова відсутність протягом робочої зміни, відволікання від роботи на розмови особистого характеру, передчасне залишення роботи).

Всі витрати робочого часу виконавця поділяють на нормовані і ненормовані.

До нормованих витрат робочого часу належать ті, які повинні бути обов’язково враховані при складанні науково обґрунтованої норми праці, а саме:

- підготовчо-завершальні витрати часу;

- оперативний час (основної та допоміжної роботи);

- час обслуговування робочого місця;

- регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

- регламентовані перерви на відпочинок та особисті потреби.

Витрати часу, що не входитимуть до складу норми праці - ненормовані витрати робочого часу - це усі втрати робочого часу протягом зміни, а саме:

- втрати робочого часу з організаційно-технічних причин;

- втрати робочого часу через порушення трудової дисципліни;

- втрати робочого часу на виконання випадкової та непродуктивної роботи.

Структура витрат робочого часу подана на рис. 1.1.

Правильне визначення характеру і змісту витрат часу в трудовому процесі виконавця дозволяє спостерігачеві обґрунтовано поділити необхідні та зайві витрати, виявити наявні втрати часу і на цій основі спроектувати науково обґрунтовану норму праці. На практиці внаслідок безлічі технологічних та організаційних особливостей виробництва існують різні комбінації витрат часу протягом зміни.

 

Рис. 1.1 Класифікація робочого часу виконавця



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.170.171 (0.007 с.)