Творче завдання «Вчимося розумінню».



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Творче завдання «Вчимося розумінню».



Учитель розділяє учнів на чотири групи. Одна група — батьки, друга – бабусі й дідусі, третя — учителі, четвер­та — діти. Кожна група повинна написати, чому її не ро­зуміє решта груп. Після того, як представники від груп зачитають свої відповіді, учитель разом з учнями складає загальний список проблем, пов'язаних із нерозумінням один одного, і обговорює з ними, як розв'язати ці проблеми.

Слово вчителя.

«Сьогоднішня молодь байдужа, вона не переживає за долю інших людей, за майбутнє країни». Такі гіркі слова можна часто почути з уст старшого покоління. Проте, чи дійсно воно так?

Бесіда.

Чи були у вас випадки, коли ваші товариші не відвідували школу певний час? Чи цікавились ви станом їхнього здоров'я, їхніми турботами?

Як часто в житті ви робите добрі вчинки? Що це за вчинки?

Сьогодні у світі є багато жебраків. Як ви ставитесь до цих людей?

Чи викликають у вас співчуття діти-сироти, діти-інваліди?

Творче завдання «Великодушний учинок».

Подумайте, які із запропонованих учинків можна назвати великодушними, а які — ні:

Ви завжди ділитеся зі своїм другом цукерками, іграш­ками.

Ви заблукали в лісі й віддали останній шматок хліба своєму другові, хоча були також дуже голодні.

Мати купила дочці цукерок. Дорогою додому вона зустріла убогу дитину і пригостила її цукерками.

Вранці по дорозі в школу ви прибираєте з дитячого майданчика осколки і сміття, щоб малюки не порізалися і не забруднилися.

Ви організували суботник і зібрали дітей зі всього будинку, щоб прибрати дитячий майданчик.

Ви завжди вчасно годуєте свого собаку.

Ви завжди годуєте бездомних собак і кішок у дворі й навіть можете віддати їм свій сніданок.

Бесіда.

Про яку людину говорять, що в неї великодушне серце?

Як ви гадаєте, чи здатні ви на великодушний учинок?

У чому виявляється великодушність ваших близьких по відношенню до вас?

Чи можуть бути милосердними і чуйними діти, яких виховує вулиця?

Слово вчителя.

Великий вплив на формування моральних якостей під­літків має преса та кінофільми, які нині демонструють ка­нали українського телебачення.

Запитання до учнів.

Як часто ви дивитесь телевізор? Які фільми вам подобаються?

Як ви ставитеся до бойовиків? Чим вони вас приваб­люють?

Чи вчать ці фільми мужності, відваги, доброти?

Слово вчителя.

Так, бойовики у підлітків, особливо у хлопців, вихову­ють жорстокість, насильство, злобу, ненависть і т. д. Про жорстокість написано чимало. Байдужість і жорстокість — страшні хвороби сучасності, з якими потрібно боротися кожному з нас.

Чого ми всі такі жорстокі?

Ще й злішаємо з кожним днем.

І, загубивши власний спокій,

Спокою іншим не даєм.

Чого забули милосердя

І заповідь святих небес?

Ой, перед віщим оком смерті

Чим зможем виправдать себе?

Душа з начинкою лихою

Втрачає людяне тепло,

Ніяк не стане добротою

Зло, перемножене на зло.

Хіба ми будемо багатші,

Коли розпустим люті дим?

Хай краще серце вже заплаче,

Ніж в грудях стане кам'яним.

Іду навстріч — тож посміхніться,

І я всміхнуся, мов дитя.

Ні, ще не висохла криниця,

Людська криниця співчуття.

У істини слова не пишні,

Щоб кожен зміг до них дійти,

Бо ж нас усіх створив Всевишній

З живої плоті доброти.

Запитання до учнів.

Чим схвилював вас цей вірш?

Слово вчителя.

Справді, щось «надламалось у світі», «якісь зірвані мости», бо черствіють наші душі, ми залишаємось байдужими до чужого болю, забуваємо, що старість обов'язково прийде до кожного з нас. Ви, мабуть, погодитесь із тим, що в наш час, на жаль, дуже мало чуйності. Про це свідчать пере­повнені будинки для перестарілих, численні газетні стат­ті, в яких ідеться про непорозуміння, що виникають між батьками і дітьми.

Яких норм повинні дотримуватись діти по відношенню до своїх батьків?

Чи маємо ми право ображатися на батьків?

Хочеться вірити, що ніхто з вас не забуде своїх батьків, особливо тоді, коли до них прийде старість.

Значна частина сьогоднішньої молоді переконана, що досягти щастя в житті можна, навчившись правильно оці­нювати ситуацію і обернувши її на свою користь, а зовсім не завдяки працелюбності, освіченості, наполегливості.

Запитання до учнів.

Чи згодні ви з цією думкою? Що приносить щастя людині?

Від того, як ми себе поведемо, залежатиме і наше майбутнє.

Що для вас найважливіше в житті?

Без чого можна обійтися в житті?

Ваша головна проблема на сьогоднішній день?

З ким ви ділитесь своїми проблемами?

Які риси характеру ви найбільше цінуєте в людях?

Заключне слово вчителя.

Кожна людина живе лише один раз. І що б не сталося у кожного з вас у житті, завжди пам'ятайте, що ви людина. Ніколи не звинувачуйте когось у тому, що вас пога­но виховали. Ви самі повинні якомога більше працювати над вдосконаленням своєї особистості. Цей шлях важкий і тернистий, але ви молоді й зможете все подолати. І ось тоді у вашому серці навіки оселяться найсвятіші людсь­кі почуття — любов, доброта, прощення, їх не купиш на базарі, в магазині, їх ні в кого не позичиш, але можна навчити себе бути добрими, людяними і милосердними.

Як часто ми зриваємо квітку, не задумуючись над тим, що завдаємо їй болю. Як легко зранити серце одним необе­режним словом, тим самим не залишивши у цьому серці місця для проростання добра. Будьмо добрими і чуйними, лагідними і щедрими, бо саме внутрішня краса прикрашає людину. Відкриймо навстіж своє серцеві душу для друзів, близьких і рідних. Життя таке прекрасне, тож поспішайте творити добро на землі.

Бути людиною — не дуже просто,

Бути людиною— геройство в наші дні.

Устати й крикнути з трибуни, із помосту:

О люди, залишайтеся людьми!

 

Година спілкування «Ви сказали: "Добридень!"»

Мета:

Познайомитиз історією виникнення традиційних вітань народів світу та з різними видами вітань (синонімічні вислови).

Навчити правильно вітатися залежно від ситуацій і особливостей людини, яку зустрічаєш.

Виховувати ввічливість, Доброту, увагу до оточуючих людей.

Розвивати комунікативні навички, уміння аналізувати й синтезувати
матеріал.

ХІД КЛАСНОЇ ГОДИНИ

Перед початком заходу звучить музика. Бажано використати фраг­менти творів «Космічна балада» (Дідьє Маруані) і «Магнітні поля» (Жан-Мішель Жар). Столи в класній кімнаті розставлені буквою «П». Класний керівник — у центрі класної кімнати.

І. Бесіда на тему «Історія походження традиційних вітань у різних народів»

Слово вчителя

«Здрастуйте, діти!» — легке й звичайне вітання. А яким би було ваше здивування, якби початок був таким: «Чи їли Ви сьогодні?» або «Чи здо­рова Ваша худоба?» Але ж це також вітання. Саме такими фразами обмі­нювалися, зустрівшись одне з одним, жителі Давнього Китаю, Монголії, Єгипту.

Справді, що становило основу життя монгола-кочівника за давніх часів? Його череда. Коли тварини здорові — вистачає їжі їхнім господарям, отже, все благополучно в родині. Впала худоба від хвороби або недоїдання — і в людей голод, хвороби, смерть. Ось і виходить: побажати здоров'я рога­тим годувальникам скотаря — те саме, що побажати здоров'я йому самому та його близьким. Якими тільки вітаннями не користуються люди!

Національні звичаї Японії пов'язані з безліччю поклонів. Кланяються знайомим і незнайомим: пасажирам автобусів, покупцям, екскурсантам. У своєму будинку жінки зустрічають гостя, стоячи на колінах, а голову кладуть на долоні, що торкаються підлоги.

Люди із племені масаї, перш ніж привітати одне одного, плюють на руки, а із племені маорі — торкаються одне до одного носами. Люди на Сході, вітаючись, нахиляють голову перед складеними долонями, прикладають руку до чола, до грудей і серця. (Діти ілюструють розповідь сценками).

Коли вітаються монголи, вони простягають обидві руки й тиснуть одне одному не долоні, а вище ліктів. Молодший повинен простягнути свої руки так, щоб вони знаходилися під руками старшого (демонстрація сценкою).

Привітати — означає сказати ще й певні слова.У минулому говорили так:

· Тим, хто закінчував жнива: «Із двома полями пожатими, із третім засія­ним!»

· Молотникам бажали: «По сто на день, по тисячі на тиждень».

· Тим, хто їсть та п'є: «Хліб і сіль» або «Чай і цукор».

· Рибалку вітали: «Улов на рибу!» — «Навар з юшки!» — відповідав він.

· Ввічлива людина не просто відповідала на вітання, а використовувала у відповіді спеціальну для кожного випадку етикетну форму.

Один з видів вітання — рукостискання. Такий жест виражає підвищену доброзичливість, тому обмін рукостисканнями не завжди є обов'язковим.

Запитання до учнів.Звідки пішов звичай знімати рукавички перед рукостисканням?

Поки вихованці обговорюють відповідь, звучить музика.

Відповідь:З лицарських часів. Знімаючи рукавичку з правої руки, лицар показував, що він ставиться до тих, кого зустрів, доброзичливо!

Першим простягає руку старший за віком, жінка подає руку чоловікові.

Рукостискання — це коротке й енергійне струшування руки. Виразі «міцний потиск руки» — не означає рукостискання, від якого німіють пальці, й стає боляче.

Якщо зустріч знайомих відбувається на вулиці, коли прохолодно й лю­ди в рукавичках, чоловіки перед рукостисканням рукавичку знімають обов'язково, а жінки чинять на свій розсуд, але зимову рукавичку потрібно знімати й жінкам. Рука, простягнена без рукавички — це, насамперед, ознака поваги до людини. Не прийняти простягнуту для потиску руку — образити.

Певну роль у вітанні відіграють і головні убори.

Запитання до учнів. Звідки пішла традиція знімати шапку при вході до будинку?

Відповідь.Звичай виник за часів лицарів, які постійно мандрували краї­ною, одягнені в збрую. Входячи до будинку, лицар знімав шолом, повідом­ляючи цим жестом хазяїнові: «Я не боюся тебе!»

У книзі «Юності чесне зерцало...» (написана за часів Петра І), яка дава­ла різні настанови, як бути ввічливим і чемним юнаком під час зустрічі із знайомими, зазначалося: «За три кроки капелюх зняти у приємний спосіб. Капелюха тримати в руках не жалюгідно, а похвали гідно».

«Краще коли про когось кажуть: він ввічливий, смиренний кавалер і молодець, ніж коли скажуть про якогось: «він пихатий дурень». (Два учні в костюмах, зображуючи глашатаїв, зачитують укази, написані на сувоях).

Знімати чи не знімати головний убір — зараз залежить від пори року та й від характеру головного убору. На вулиці не знімають зимову й лижну шапки, берета, зате піднімають капелюшок (за тулію), кашкета (за кози­рок). Але, заходячи до закритого приміщення, чоловік, вітаючись, знімає будь-який головний убір.

Запитання до учнів. У яких випадках кажуть «Привіт», а в яких «Здрас­туйте»?

Учні відповідають:Багато залежить від того, з ким Ви привіталися. Своїм одноліткам, приятелям можна сказати «Привіт», дорослим треба говорити «Здрастуйте».



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.177.24 (0.011 с.)