Творча робота «Правила спілкування».

Учитель пропонує учням скласти і записати правила спілкування, які допоможуть їм легше і швидше знайти друзів, підняти свою популярність, навчать їх стримувати свої емоції, підтримувати доброзичливі стосунки з різними людьми. Ці правила можуть мати такий вигляд:

— Хто любить людей — того й люди люблять.

— Цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турбота­ми і радощами.

— Не виявляйте до співрозмовника зверхності.

— Давайте людям відчути їх значимість і робіть це щиро.

— Посміхайтесь.

— Проявляйте повагу до думки інших.

— Ніколи не говоріть людині, що вона не права.

— Учіться ставити себе на місце іншої людини.

— Робіть добро.

 

Заключне слово вчителя.

Майже все наше життя проходить серед людей. Нам щодня доводиться спілкуватися не тільки з тими, кого ми добре знаємо, але і з багатьма незнайомими або навіть з неприємними нам людьми. Якими і ж особливостями, рисами, знаннями, навичками повинна володіти людина, щоб ефективно спілкуватися з оточуючим світом?

Психолог Мілтон Еріксон, який вивчав природу людсь­ких стосунків, придумав стратегію взаємодії людини з лю­диною, яка має стопроцентний успіх. Ця стратегія отрима­ла назву.«Діамант Еріксона». Суть її в тому, що якщо ми сформуємо стосунки з іншою людиною, опираючись на такі грані, як прийняття, повага, інтерес, цікавість, любов, то між нами відбудеться спілкування. Так нібито просто і так виявляється складно. Головне — не забувати, що всі люди різні. Сприймати людей треба такими, якими вони є. Кож­на людина унікальна. Поважайте гідність людини.

 

 

ШЛЯХ ДО МИЛОСЕРДЯ

 

Мета: навчати учнів критично ставитися до своїх учинків та вчинків інших людей; розвивати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя; виховувати в учнів любов і повагу, щирість і працьовитість.

Обладнання: чисті аркуші паперу, ручки.

 

Хід заняття

На дошці написано вислови Сааді:

«Коли людина перестане думати про власне задоволення, а житиме для інших, то вона високо підніметься душею».

«Все те, що робиш комусь, робиш собі!».

«Не чиніть зла, воно гидке і кривди не робіть нікому, бо кривда щастя не дає, а зло обмежує свободу».

«Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслу­говуєш називатися людиною».

 

Творче завдання «Потрібна допомога».

Учитель наводить учням приклади із життя дітей у ди­тячих будинках, тяжко хворих людей, розповідає про поки­нутих тварин. Потім учитель розділяє учнів на групи і про­понує кожній скласти «План допомоги» тим, хто потребує допомоги. Наприклад: написати лист, відправити іграшки, теплі речі, гроші, відвідати людину і т. д.

Слово вчителя.

Чим зміряти людяність? Справжня людина, сильна і добра, ніколи не стане кривдити тих, хто їй довірився, хто слабший за неї. Психологи встановили, що більшість злочин­ців у дитинстві ставали жертвами насильства і жорстокості з боку батьків, а потім і самі виявляли жорстокість — до тварин. У цих людей відсутнє позитивне світосприйняття, адже їхнє дитинство було спотворено злом і ненавистю. От і стає зрозумілим, чим вимірюється гідність людини, її лю­дяність — ставленням до інших: до рослин, тварин, людей. Ми також частина природи, отже, відповідаємо за все, що робимо в ній!

Про бачене людям я хочу сказати:

Пішла із козою до лісу гуляти.

Дивлюся: собака зависла на гіллі.

О, хто поглумився над псом на дозвіллі?

Він лапки зложив на спочинок, невинний.

Висить, бідолаха, неначе дитина.

Хазяїн-алкаш у душі ховав біса —

Задумав собаку повісити в лісі.

У вбивці є мати, і жінка, і діти.

Чому так жорстокість зростає у світі

Та топиться совість у склянці спиртного,

Немає сумління, в душі нема Бога?

Яка безсердечність у того садиста!

Живе сотворіння для нього, мов листя.

Сьогодні собака, а завтра — людина.

Така беззахисна, така безневинна.

Піде душогубець на сповідь до храму,

Забувши про вбивства гріховну оману.

Для нього не гріх, а розвага, пригода.

Над жертвою плачуть птахи та природа...

Бесіда.

Чи правда, що той, хто в дитинстві знущається над тваринами, виростає безжалісним, жорстоким і навіть небез­печним для людського суспільства?

Як ви розумієте слово «милосердя»? Доберіть до цього слова синоніми. (Співчуття, добродійність, чуйність та ін.)

Розкажіть, хто серед ваших знайомих, сусідів потребує співчуття.

Розкажіть про які-небудь випадки із свого життя, коли ви виявили співчуття, або коли хтось виявив співчуття по відношенню до вас.

Як ви гадаєте, які риси характеру мають бути притаманні милосердній людині?

Слово вчителя.

А тепер послухайте коротеньке оповідання письменника Бруно Ферреро «Розрада».

Одна дівчинка повернулася від сусідки, у котрої щойно померла восьмирічна, донька.

— Чому ти ходила до пані Олі? — питає батько.

— Щоб її розрадити,— відповіла дівчинка.

— А як ти, така мала, могла її розрадити?

— Я обняла її, вона взяла мене на коліна, і я... плакала з нею.

Якщо хтось поруч тебе страждає, плач разом із ним. Якщо хтось радіє, радій разом із ним. Любов — дивиться й бачить, чує і вислуховує.

Любити — це брати участь усім своїм єством у радості чи горі ближнього. Той, хто любить, відкриває в собі безмежні можливості розради і співчуття. Ми — янголи, тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літати тільки тоді, коли когось обіймаємо.

Запитання до учнів.

Як іще можна допомогти людині у її горі?

Слово вчителя.

О, Любове, ніщо не може зрівнятися з тобою! Ти — сад квітучий, ти — ліс густий, ти — море безкрає. Ти не досліджена ніким і не перевершена нічим. Усе, створене Богом, — прекрасне і мудре, тож учимося жити по-Божому. І велике щастя чекає на кожного з нас!

Ми недаремно почали говорити про любов, адже все в житті починається з Любові!

Неправильне розуміння життя на землі призводить до скам'яніння серця. Погляньмо на себе, на оточуючих. Кожний повинен усвідомити: погані думки і вчинки створюють навколо людини небезпечне для неї ж коло чорної енергії. Від наших думок і вчинків залежить, чи бути Землі й людству взагалі?

Сьогодні багато говорять про милосердя, доброту. Чим викликаний такий великий інтерес широкої громадськості до проблем моральності?

Вдумаймося у наслідки трагічних подій, які постійно дають знати про себе: аварія на Чорнобильській АЕС, чисельні зіткнення суден і поїздів, прояви міжнаціональних непорозумінь, факти зростання злочинності. Та йдеться не лише про прямо катастрофічні події. Скільки в Україні покинутих дітей, самотніх старих?

Дехто заперечить: при чому тут моральність? Але чи мали б місце усі наведені факти, коли б люди були високоморальними? Мабуть, ні.

Тому сьогодні ми будемо говорити про ті моральні цінності, які повинні бути у сучасних людей, а зокрема й у підлітків.

Нині поширена думка, що такі риси характеру, як чуйність, жертовність, милосердя є ознакою м'якотілих, безхарактерних людей.

Запитання до учнів.

Чи згідні ви з цією думкою?

Нині нас жахає навала людської жорстокості. Байдуже ставлення до старих, яких власні діти відправляють до будинків перестарілих, покинуті безпритульні діти, жебрацтво, хворі, покинуті напризволяще через брак грошей, дитяча та підліткова злочинність — усе це нині вже нікого не дивує.

Тож де візьметься милосердя, якщо сьогоднішні хлопці та дівчата не завжди відзначаються високим рівнем моральної зрілості. У їхньому середовищі мають місце багато різних правопорушень.

Бесіда.

Що, на вашу думку, є причиною зростання підліткової злочинності?

Як запобігти поширенню бездуховності в суспільстві?

Хто в першу чергу має нести відповідальність за виховання молодого покоління?

Слово вчителя.

У Радянському Союзі, до складу якого входила і Україна, тривалий час побутувала думка, що в державних закладах досягається найвищий рівень ефективності у вихованні — діти виростають справжніми громадянами своєї держави. Сьогодні ми починаємо замислюватись: а може саме з цього починаються наші втрати у вихованні?

Послухайте таку сумну історію.

Олег і його брат Сергій виховувались у неповній сім'ї. Батько-одинак намагався по можливості матеріально забезпечити родину, не виявляючи інтересу до внутрішніх проблем синів, їхніх захоплень. Становище погіршилося, коли в дім прийшла мачуха, з'явилися молодші діти. Позбавлені батьківської любові й уваги, хлопці стали мало бувати вдома, багать часу проводити на вулиці, погано вчитися, призвичаїлися до спиртного та цигарок. Врешті-решт одного разу Олег і Сергій були затримані міліцією за дрібну крадіжку й потрапили до виправної колонії.

Запитання до учнів.

Що вас вразило в цій історії? \

Кого ви звинувачуєте у біді хлопців — їх самих чи їхнє оточення?

Слово вчителя.

А от іще одна історія.

Трагічно склались долі Миколи та Дмитра. Поява хлопчиків на світ не принесла радості їхнім матерям. Байдужість, виявлена до них матерями, зробила цих дітей недовірливими, неповажливими до дорослих, близьких і чужих. Бажан­ня схитрувати, лицемірство стали тими чинниками, які врешті-решт привели хлопців на лаву підсудних.

У всьому винні неблагополучні сім'ї.

Запитання до учнів.

Чи можуть діти, що виховуються у благополучних сім'ях, вирости злочинцями?

Чи залежить рівень вихований дитини від матеріального становища в сім'ї?

Слово вчителя.

«Багаті теж плачуть» — це слова із дуже популярного колись серіалу. У благополучних сім'ях тривоги; пережи­вання синів і дочок для батьків залишаються таємницею: близько 57 відсотків учнів не хочуть розповідати їм про свої справи. Тільки 18,3 відсотка постійно з усіх питань радяться з татами і мамами, а 29 відсотків лише у крайніх випадках просять про допомогу.

Своє небажання звертатись до батьків пояснюється не­вмінням останніх вислухати і зрозуміти їх.

Бесіда.

Як часто ви радитесь із батьками?

Кому довіряєте більше: татові, мамі чи подрузі?

Чи можна вважати вчителя другом?