ІІ. Головні умови вихованості

Учитель. Отже, перша умова вихованості — це знання загальноприйня­тих норм і правил поведінки.

Не варто, як кажуть, щоразу заново винаходити велосипед. Людство існує багато століть. Мільярди разів у житті людей повторювалися деякі звичайні, повсякденні ситуації. Поступово люди знаходили і з покоління в покоління пе­редавали найзручніші, економні, розумні способи дій у різних ситуаціях. Так виникли правила поведінки.

Якщо хочеш бути вихованою людиною — знай правила етикету. Але мало знати, треба ще вміти.

Усі знають, що суп треба їсти, не сьорбаючи. Уміють не всі. Буває, зачерп­нуть рідину ложкою, руку витягнуть, лікоть відставлять і вузьким кінцем ложку до рота підносять. Тут доводиться або з силою суп у себе втягувати, або рота так широко відкривати, щоб уся ложка в ньому помістилася (теж красивого мало). Ті, хто вміють правильно їсти, підносять ложку до рота боковою частиною.

Щодня нам доводиться виконувати безліч простих дій: поступитися місцем, подати упущену річ, привітатися, попросити вибачення, користуватися столови­ми приборами, допомогти старшим одягнути пальто тощо. Але навіть найпро­стіші з цих дій вимагають певних навиків.

Як навчитися ввічливості

Отже, друга умова вихованості — тренуватися, вправлятися, щоб пра­вильно поводитися.

Подавай пальто бабусі, мамі, однокласниці. Не забувай дякувати. Пропускай у дверях дорослих, жінок, маленьких. Навіть удома, обідаючи на самоті, тримай виделку в лівій, а ніж у правій руці. Стеж за собою і не давай собі «слабинки» — дотримуйся правил навіть тоді, коли тебе ніхто не бачить.

ІІІ. Брейн-ринг

Раунд 1. «Запрошуєм до столу, панове!»

Учитель. Зараз ми побачимо, як не слід поводитися за столом і в гостях. А ви, дорогі учасники, озбройтеся ручками і блокнотами та фіксуйте помилки нашого гостя. Хто помітить більше помилок, той перемагає. Конкурс оцінюєть­ся у 5 балів.

Сценка «Як не потрібно поводитися в гостях»

(Лунає різкий дзвінок З'являється гість у пальто і шапці. Господиня під­водиться з крісла.)

Гість. Привіт! А ось і я. Ну нічого, не хвилюйтеся! Я, здається, вчасно. По­вечеряємо разом! (Кидає пальто і шапку на стілець.)

Господиня. Я дуже рада вас бачити...

Гість (оглядає стіл). А у вас тут нічого, підходяще! Ух ти! Що це таке? Для чого? Ой, зламалося. До чого неміцні речі роблять! Ого! А це що? Скіль­ки коштує? А де купили? А мені можете дістати? Мені дуже потрібно, про­сто позаріз!

Господиня. Явам дарую!

Гість. Серйозно? Що, просто так подаруєте? А що, беру. (Кладе предмет, який сподобався, в кишеню.)

Господиня. Прошу до столу.

Гість. Із задоволенням! Тільки я тут більше люблю сидіти. Поміняєтеся зі мною?

(Сідають. Гість закладає за комір серветку й бадьоро приступає до вечері, порушуючи одне за іншим правила етикету: виделкою бере хліб із хлібниці з ви­гуком «Ось це я люблю!» підсуває ближче до себе різні страви.)

Гість. А ось рибу я не буду, я її не люблю. Тепер вода вся отруйна, так у цій рибі, мабуть, хімії стільки... Та й їсти її дуже вже клопітно. Того й дивися порушиш ваш бонтон. Між іншим, цей славнозвісний бонтон іншого разу призводить до трагедії. Один мічман випав за борт корабля і загинув у зубах акули, хоча мав при собі кортик. Він був занадто вихо­ваним і пам'ятав правила гарного тону: рибу ножем не ріжуть! (Голосно сміється з повним ротом.)

Господиня. Ваш друг погано засвоїв, що немає правил без винятків: крім акули, можна різати також балик, осетрину й оселедець.

Гість. Що ви кажете? (З повним ротом, присьорбуючи.) А все-таки цей ваш етикет не дає простору для самовираження!

Господиня. А ви уявіть собі на мить людину, котра у запалі самовираження вгризається в м'ясо і не звертає уваги на жир і соус, що капають на комір і ман­жети. Видовище, яке не сприяє естетичним переживанням, чи не так?

Гість (голосно сміється). Словом, якщо вам подали страву, а ви не знаєте, як з нею впоратися, попросіть у господаря трішки каші, її зручно їсти ложкою! (Дуже задоволений, сміється і вигукує: «Все! Я наївся!» — із брязкотом пере­вертає на блюдце чашку догори дном і виходить із-за столу. Задоволено по­плескуючи себе по животу, іде до виходу.) Йду по-англійськи, не прощаючись, згідно з їхнім бонтоном!

Господиня (підводячись з місця). Почекайте, я проведу Вас!

Раунд 2. Телефонна розмова

Учитель. Чи вміємо ми розмовляти по телефону? Навіть не бачачи людину, а тільки порозмовлявши з нею по телефону, уже з першої фрази можна зрозу­міти, вихована людина чи ні. Зараз ви послухаєте фонограму і назвете помилки, яких припустилися співрозмовники. Переможе той, хто назве більше помилок. Дозволяється користуватися ручкою і блокнотом.

Конкурс проводитиметься за принципом аукціону: команди по черзі нази­ватимуть помилки. Першою відповідає команда, яка набрала меншу кількість балів. Перемагає та команда, яка називає помилку останньою. Конкурс оціню­ється в 5 балів.

(Звучить фонограма трьох телефонних розмов.)

І. Лунає телефонний дзвінок.

— Алло! Мені Люсю. Люсь, ну ти там як? —Дякую, все гаразд. А з ким я розмовляю?

— Ну, Люсь, ти даєш! Своїх не визначаєш? Так напружся трохи!

— Вася?

— Ну! Так би одразу! У мене тут такі справи, вообще. В понеділок два уро-ка прогуляв... Постривай, в понеділок чи у вівторок? Ніби у вівторок. Ні, все ж таки в понеділок. У вівторок я це... Зі Свєткою гризся. А в середу з батьками сварився. А, можливо, навпаки? Ні, пересварився я з ними в четвер, а в середу на тренування не пішов. У п'ятницю морозива об'ївся, аж застудився. Нічого собі тиждень видався, га?

— Можливо, я можу чимось допомогти?

— Да ти що?! Я сам кому хочеш допоможу! Слухай далі! Відчуваю —засту­дився, захворію, двостороннє ОРЗ.

Іду до лікаря — не дає лікарняний. Температура, мовляв, нормальна, і горло, каже, в порядку... Ні, ти бачив? Людина хвора — а він...

— Може, провідати?

— Та ти що! У мене ні секунди часу немає. Слухай далі! Я лікарю такий скан­дал закатав, нагнав на них холоду...

— Вибач, будь ласка, мені зараз повинні подзвонити...

— Ну ти вообще! В кої-то віки розмовляємо, спілкуємося, можна сказать... Ех ти!

— Чи не краще нам обрати зручний для обох час і зустрітися? —Та що ти? У мене ні хвилини вільної. Ну, мені пора!

Кидає слухавку.

 

ІІ. Лунає телефонний дзвінок.

— Алло.

— Алло.

— Хто це?

— А хто вам потрібен? —Куди це я попав?

— А куди ви хотіли потрапити?

— Ви скажете нарешті, хто ви?

— А ви?

Кидають слухавку.

 

Ш. Лунає телефонний дзвінок.

— Довідкова слухає!

— Алло! Довідкова? Добрий вечір. Будьте ласкаві, якщо, звичайно, вам не буде важко, виясніть телефон мого дуже доброго друга. Я загубив записну книжку і тепер...

— Прізвище?

— Чиє? Один із нас...

— Вашого друга.

— Ви знаєте, в нього дуже відоме прізвище, він...

— Прошу вас, швидше!

— Але ж ви мене весь час перебиваєте! Ви просто погано виховані! Не знаєте правил гарної поведінки! Я не можу так розмовляти...

Кидає слухавку.

Раунд 3. Бліц-конкурс

Учитель. Ваше завдання — якомога швидше відповісти на запитання, для цього ви піднімаєте картку. На одне запитання ви можете відповісти тільки один раз. Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали.

Запитання

1. Що таке стіл «а-ля фуршет»? (Асортимент страв для такого столу — за­куски під виделку, тобто без використання ножа.)

2. Як використовувати полотняну серветку? (Її кладуть на коліна.)

3. Місце ложки при сервіруванні столу. (Справа від тарілки, випуклою час­тиною вниз.)

5. Місце виделки при сервіруванні столу. (Зліва від тарілки, випуклою час­тиною вниз.)

6. Хто поступається місцем (сидячим) у транспорті літнім людям, жінкам з дітьми — чоловік чи жінка? (Обоє.)

7. Куди покласти ложку, якщо ви вже поїли? (Ні під час їжі, ні після ложку для супу класти на скатертину не можна.)

8 Як їдять хліб? (У міру необхідності відламують невеликі шматочки; неможна відкушувати від цілого шматка.)

9. Ви — хлопець. Вашій супутниці поступилися місцем у транспорті. Хто повинен подякувати за це — ви чи ваша супутниця? (Ви.)

10. Чи потрібно розпаковувати подарунок у присутності того, хто його по­дарував? (Так, потрібно розпакувати, подивитися і подякувати.)

11. Ви когось ненароком штовхнули. Як правильно сказати: «вибачте» чи «вибачаюсь»? (Вибачте.)

12. Що робити з кісточками, коли ви їсте ягоди чи п'єте компот? (Кісточки від ягід підхоплюють ложкою і кладуть на край своєї тарілки.)

13. У тарілці залишилося декілька ложок супу. Куди нахилити тарілку — до себе чи від себе? (Краще пожертвувати залишками супу і залишити його в тарілці.)

14. Ви прийшли в кіно і проходите на своє місце в ряду, заповненому людьми, що вже сидять. Як потрібно проходити — спиною чи лицем до них? (Лицем.)

15. Чим очищають мандарин? (Рукою.)

16.Чим очищають апельсин? (Ножем.)

17. Місце ножа при сервіровці столу. (Справа від тарілки, лезом до тарілки.)

18. Як беруть зі спільної тарілки хліб? (Руками.)

19. Ви розмішали цукор у чаї, що робити з ложкою? (Її кладуть на блюдечко.)

20. Зустрілися старший та молодший, хто повинен привітатися? (Молодший.)

(Учитель підбиває підсумки конкурсу і заняття загалом.)

ЧИ ТВОРЧА Я ОСОБИСТІСТЬ

Мета: розвивати у дітей розуміння свого власного «Я», усвідом­лення себе як творчої особистості; формувати гармонійні взаємини у колективі.

Хід заняття

Учитель. «Життя — театр, а люди в ньому — актори», — так дуже влучно сказав великий Шекспір. Життя людини — творчість, бо по­стійно доводиться грати якусь роль. Роль сина чи доньки, дружини чи чоловіка, в одному випадку — підлеглого, в іншому — начальника. Бувають ролі більш вдалі і менш вдалі — усе залежить від міри та­ланту і творчості.

Отже, тема нашої години спілкування — «Чи творча я особис­тість?». А дати відповідь на це запитання і виявити вам свої творчі здібності та вміння їх проявляти під час спілкування з однолітками на уроках і в повсякденному житті вам допоможе ділова гра «Учнів­ський ринг».

На боксерському рингу схрещуються дві сили, дві витривалості. А на учнівському відбуватиметься поєдинок протилежних думок, які висловлюватимуть сьогодні група оптимістів та група песимістів. Роль судді належатиме групі реалістів.

Перш ніж розпочати нашу гру, я хочу нагадати деякі основні пра­вила роботи в групах:

1. Думка кожного члена групи є однаково важливою.

2. Група обирає одну думку, яка відображає інтереси більшості її членів:

• кількісно (усі члени групи висловлюють свою думку);

• якісно (одна оригінальна думка, яка береться до уваги).

3. Група обирає представника, який буде відстоювати думку перед іншими групами.

4. Кожен член групи повинен поважати думку іншого. 5-. Усі учасники мають дотримуватися регламенту.

Учитель. Розпочинаємо нашу гру. Епіграфом до першої частини завдання ми візьмемо слова М.Венса: «Творчість — це рушійна сила, яка підтримує в нас життя». Отже, перше запитання:

• Що таке творчість?

(Кожна група дає відповідь на запитання. На роботу дається 2 хв.)

Учитель. Давайте звернемося до тлумачного словника. (На дош­ці — визначення творчості.) У когось думки збігаються з висновком реалістів, у когось вони різняться. Взявши до уваги ваші висловлю­вання і визначення тлумачного словника, ми спробуємо визначити, якими ж рисами повинна володіти творча людина. Отже, друге за­питання:

• Які риси притаманні творчій людині?

(Кожна група дає відповідь на запитання. На роботу дається 2 хв.)

Учитель. Кожна людина повинна знайти себе, постійно себе вдо­сконалювати, не зупинятися на досягнутому, а шукати щось оригі­нальне, неповторне.