Стаття 362. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосудності обвинуваченого

1. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

1. Коментована стаття регламентує порядок розгляду кримінального провадження у випадку встановлення судом під час судового розгляду неосудності обвинуваченого.

Підставами для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру згідно з ч. 1 ст. 503 КПК є вчинення особою кримінального правопорушення у стані:

1) неосудності;

2) осудності, але захворювання нею на психічну хворобу до постановлення вироку.

Приводом для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, а отже, винесення судом ухвали про зміну порядку судового розгляду у зв'язку із встановленням неосудності обвинуваченого, е висновок психіатричної експертизи.

Якщо ж під час судового провадження будуть установлені обставини, які дають підстави вважати, що особа перебувала чи перебуває в стані неосудності, зокрема: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо), суд зобов'язаний залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи. При цьому в разі необхідності здійснення, на думку експерта (спеціаліста), тривалого спостереження та дослідження особи остання за ухвалою суду згідно з ч. 2 ст. 509 КПК може бути направлена до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи на строк не більше двох місяців. Одночасно з постановленням такої ухвали суд приймає рішення про відкладення судового розгляду до завершення проведення зазначеної експертизи. У зв'язку з чим суд має відкласти судовий розгляд на строк, достатній для проведення психіатричної експертизи та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Отримавши висновок експерта, яким підтверджується неосудність обвинуваченого (вчинення ним кримінального правопорушення у стані неосудності або осудності, але подальшого захворювання ним до постановлення вироку на психічну хворобу), суд, заслухавши думку сторін, за необхідності допитавши з власної ініціативи або за клопотанням сторін кримінального провадження чи потерпілого експерта, який проводив експертизу, постановляє ухвалу про зміну порядку судового розгляду, про що повідомляє присутнім.

Після постановлення цієї ухвали головуючий незалежно від складу суду, який попередньо здійснював судове провадження, продовжує судовий розгляд відповідно до ст. 512 КПК одноособово, у загальному порядку з урахуванням положень процесуального закону, уміщених у гл. 39 КПК, за обов'язковою участю прокурора, законного представника та захисника. При цьому участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов'язковою і може мати місце, якщо цьому за висновком експерта не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання. Якщо законний представник та захисник не брали участі в судовому розгляді, яке здійснювалося в загальному порядку, при зміні порядку розгляду кримінального провадження з аналізованих підстав вони залучаються обов'язково (статті 44,49,52 КПК).

В одне провадження можуть бути об'єднані кримінальне провадження, яке здійснюється в загальному порядку, та кримінальне провадження щодо застосування заходів медичного характеру лише у випадку, якщо підставою для здійснення останнього було встановлення факту (згідно з висновком психіатричної експертизи) вчинення особою кримінального правопорушення у стані неосудності. У разі такого об'єднання зазначені кримінальні провадження розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні в загальному порядку з постановленням за наслідками судового розгляду вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Зазначимо, що встановлення другої підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування заходів медичного характеру, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 503 КПК, виключає об'єднання такого кримінального провадження з кримінальним провадженням, яке здійснюється в загальному порядку.

Стаття 363. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами

1. Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.

2. У разі заявлений клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим мас право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження.

3. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

1. Після з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження та здійснення перевірки їх доказами, головуючий у судовому засіданні опитує учасників судового провадження на предмет, чи бажають вони доповнити судовий розгляд, якщо так, то чим саме.

2. Учасники судового провадження вправі заявити як усно, так і письмово клопотання про доповнення судового розгляду, зокрема клопотати перед судом щодо: проведення повторного допиту осіб для уточнення чи доповнення наданих ними відомостей; дослідження документів, які не були оголошені та пред'явлені учасникам кримінального провадження; проведення огляду не оглянутих під час судового розгляду речових доказів або їх повторного огляду; надання додаткових пояснень про обставини кримінального провадження і досліджені докази; долучення до матеріалів кримінального провадження додаткових доказів та їх дослідження тощо.

Суд розглядає кожне клопотання окремо, почергово, у порядку їх заявлення, надаючи за необхідності особі, яка його заявила, можливість додатково пояснити зміст клопотання та з'ясувавши думку інших учасників (сторони кримінального провадження) щодо цих клопотань. У зв'язку із заявленням клопотання суд управі ставити запитання будь-кому з учасників судового провадження, а також іншим учасникам кримінального провадження (свідку, спеціалісту, експерту тощо). У разі задоволення заявлених клопотань суд вживає заходів щодо їх виконання, у тому числі продовжує з'ясовувати обставини, установлені під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.

3. Суд у разі відсутності клопотань або після вирішення заявлених клопотань, з'ясувавши думку сторін щодо можливості закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами з обов'язковим зазначенням про її постановлення в журналі судового засідання. Після чого переходить до судових дебатів, про що головуючий оголошує присутнім.

Стаття 364. Судові дебати

1. У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

2. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах на їхній розсуд мас право виступити один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.

4. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька обвинувачених, захисників, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встановлює суд.

5. Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

6. Суд не мас права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово Іншому учаснику дебатів.

7. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

1. Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду, коли учасники судового провадження виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження, та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця.

Перелік осіб, які мають право брати участь у судових дебатах, та послідовність їх виступів установлено законом. Зокрема, згідно з ч. 1 коментованої статті у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

2. Першому в судових дебатах надається слово прокурору. Якщо ж у судовому розгляді беруть участь декілька прокурорів, у судових дебатах виступає один із визначених ними прокурорів або кожен із прокурорів обґрунтовує власну позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді беруть участь декілька захисників обвинуваченого - порядок їх виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою, за відсутності згоди - порядок виступів установлює суд; обвинувачених, захисників, представників, то порядок їх виступів у судових дебатах установлює лише суд.

4. У своїх промовах учасники судового провадження вправі посилатися лише на ті докази, що були досліджені в судовому засіданні, спираючись на обставини, установлені під час судового розгляду. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази (сторона кримінального провадження має відомості, які спростовують чи доповнюють обставини, установлені під час кримінального провадження), суд своєю ухвалою відновлює з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами. Після чого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надаючи можливість учасникам судового проводження виступити.

5. Ніхто не має права зупиняти виступ промовця, окрім головуючого, який має право зупинити його для висловлення зауваження у випадку, коли учасник дебатів вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи допустив висловлювання образливого або непристойного характеру.

Якщо ж учасник дебатів під час свого виступу повторно після висловленого головуючим зауваження вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, для виключення зловживань головуючий управі зупинити промовця та надати слово іншому учаснику дебатів. Перелік випадків, коли суд має право обмежити тривалість судової промови, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Слід зазначити, що під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій, що, у свою чергу, сприяє всебічному й об'єктивному дослідженню всіх обставин кримінального провадження та постановленою законного й обгрунтованого рішення суду.

6. Після проголошення промов у судових дебатах учасники судових дебатів з дозволу головуючого мають право обмінятися репліками. Репліка - це коротка відповідь (заперечення) одного учасника судових дебатів на заяву іншого (протилежної сторони), висловлена у промові чи репліці. Право на репліку мають усі учасники судового провадження, право останньої належить виключно обвинуваченому або його захиснику.