В Новий час і в новітній період

Тема 9. Розвиток держави та права англії в новий час

(середина XVII – ХІХ ст.ст.). Хабеас корпус акт. Біль про права

 

^

Формування конституційної монархії в Англії стало підтвердженням того, що нова влада, а тим більше, нова фор­ма правління може бути встановлена, але для її закріплення і поширення необхідні відповідні умови. Повалена в ході бур­жуазної революції абсолютна монархія через республіку і дик­таторський режим врешті-решт поступилася місцем іншому виду монархії – обмеженій (конституційній). За загальним правилом, залежно від історичних обставин, конституційна монархія теж не є сталою, і у своєму розвиткові набуває різних політико-правових форм – стає або дуалістичною, або пар­ламентською. Історія англійської державності – тому підтвердження.

Реставрація королівської династії Стюартів не забезпе­чила тривалого компромісу між буржуазією і джентрі – з одного боку, та феодальним дворянством – з іншого. Пе­реслідувалися і піддавалися репресіям учасники революції, відновилися англіканська церква, Таємна рада та інші до­революційні абсолютистські механізми влади. Парламент став ареною політичного протиборства прихильників коро­ля та опозиції. У ньому сформовуються два політичних угруповання: а) торі, представлені придворною аристокра­тією, великою буржуазією та духовенством; б) віги, які відображали інтереси купців, фінансової та промислової буржуазії.

Торі – британська політична партія XVII–XIX ст. Виступали за посилення абсолютизму і зміцнення позицій католицької церкви. У новій політичній системі (з 1720 р.) створили партію, яка представля­ла інтереси земельної аристократії та англіканського духовенства. У 1867 р. на основі партії торі створено Консервативну партію.

Віги – політична партія в Англії XVI–XIX ст. На початку так позначали шотландських пресвітеріан. Згодом вігами стали називати парламентське опозиційне угруповання, яке відображало інтереси тор­гово-фінансових кіл і нового дворянства. Виступали за обмеження вла­ди монарха, посиленая впливу парламенту на державні справи і забез­печення громадянських прав людини. Віги стали головними організа­торами перевороту 1688–1689 pp., внаслідок якого було остаточно закріплено верховенство парламенту над королівською владою і вста­новлено режим конституційної монархії. У 1839 р. партія вігів пере­творена на Лейбористську партію.

Виникнення парламентських угруповань по­клало початок буржуазній двопартійній системі правлін­ня як в Англії, так, згодом, і в інших державах.

Тривалий час віги були в опозиції. Однак у 1679 р. на парламентських виборах вони отримали перемогу і прове­ли закон, якому судилося стати складовою частиною непи­саної англійської конституції – «Habeas corpus akt» («Акт про краще забезпечення свободи підданих і про попере­дження ув'язнень за морями»). Він був покликаний обме­жити можливості таємної розправи короля з прихильни­ками опозиції. Але фактично закон набув значно більшого значення – став одним із конституційних документів, який містив у собі дієві гарантії недоторканності особи. Цей документ втілював у собі такі вимоги: а) презумпція не­винуватості; б) дотримання законності при затриманні підозрюваного; в) швидкий і оперативний суд, який здійснювався за належною процедурою і за місцем право­порушення; г) відповідальність посадових осіб за недотри­мання закону.

Спираючись на додатково опрацьовані джерела і в пер­шу чергу, на сам закон «Habeas corpus akt», необхідно дати його детальний аналіз.

Скликаний у 1679 р. парламент вігів через два місяці був розпущений. Карл II неодноразово застосовував такий прийом, намагаючись зробити парламент «кишеньковим», тобто слухняним.

Політика Стюартів стала загрожувати зворотним пере­розподілом земель, захоплених під час революції буржуа­зією і новим дворянством. На основі протидії цьому обидва парламентських угруповання на короткий термін об'єдна­лися і в 1688 p., через три роки після коронації нового ко­роля Якова II, в державі відбувся двірцевий переворот, що ввійшов в історію під назвою «Славна революція». Парла­мент звинуватив Якова II у спробі відновити монархію, ре­ставрувати католицизм, у результаті чого він був позбав­лений влади. На його місце був коронований Вільгельм Оранський (зять Якова II, штатгальтер Голландії). Він і його дружина Марія вперше були проголошені парламен­том правителями Англії.

«Славна революція» завершила оформлення компромі­су між фактично панівною в найважливіших сферах суспільства буржуазією і офіційно правлячою земельною ари­стократією.

Політичним результатом державного перевороту 1688 р. став початок утвердження в Англії конституційної монархії, яка одержала закріплення у двох парламентських актах – «Біллі про права» та «Законі про престолоспадкування»

Головне значення «Білля про права» (1689 р.) полягає в затвердженні верховенства парламенту в галузі законодав­чої влади і фінансової політики. Це означає що:

– будь-який закон чи податок виходять лише з парла­менту і затверджуються ним;

– будь-кому, зокрема і королю, заборонялося призупи­няти дію законів без згоди парламенту;

– вибори до парламенту мали бути вільними, а термін його повноважень визначався трьома роками (пізніше – сімома роками).

«Білль» став, по суті, конституцією Англії. Він заклав фундамент конституційної монархії, а Вільгельм Оранський став першим монархом, який одержав корону від пар­ламенту. Англійський парламент став найвищим представ­ницьким органом у державі. Король набув значних повно­важень у галузі виконавчої і судової влади, а також разом з парламентом брав участь у законодавчому процесі.

У 1701 р. приймається «Закон про престолоспадкування», який став наступним кроком у становленні конститу­ційної монархії. У ньому важливе місце відводиться поряд­ку спадкування престолу в державі після бездітних Вільгельма Оранського і його дружини. Ключовими в за­коні стали два положення, які уточнювали прерогативи найвищої державної влади. Одне з них встановлювало контрасигнатуру – процедуру, яка передбачала дійсність актів, виданих королем, за умови його підпису відповідним міністром. Друге положення стосувалося встановлення принципу незмінюваності суддів (до цього часу судді при­значалися і звільнялися королем). Відтепер судді призна­чалися короною, але усунуті з посади могли бути лише ухвалою обох палат парламенту. Тим самим судова влада відокремлювалася від виконавчої.

Отже, на межі XVII–XVIII ст. в Англії встановлюється обмежена (конституційна) монархія. Вона мала вигляд ду­алістичної монархії, тобто такої, у якій існували два орга­ни державної влади: законодавчий, представлений парламентом, і виконавчий, уособлений королем. В руках монар­ха залишалася сильна виконавча влада, відповідальний перед ним уряд і право абсолютного вето щодо актів пар­ламенту.

Становлення парламентської монархії. У XVIII ст. го­ловними напрямами еволюції британської монархії були: а) подальше обмеження королівської влади; б) утверджен­ня нових принципів взаємин виконавчої і законодавчої вла­ди. Мається на увазі становлення так званого «відповідаль­ного уряду».

Найважливішою особливістю цих змін було те, що вони, зазвичай, не були оформлені будь-якими новими консти­туційними актами, а склалися в процесі політичної прак­тики як результат суперництва двох партій за право сфор­мувати «уряд Його Величності», Саме конституційні уго­ди, а не акти конституційного значення стали правовою основою нового різновиду монархії – конституційної.

Монарх залишався главою держави, але поступово ста­вав лише номінальним главою виконавчої влади. Король Георг І (1714–1727 pp.), який не знав англійської мови, припинив відвідувати засідання свого кабінету (зібрання королівських міністрів), що надалі призвело до важливих політичних наслідків..

По-перше, відчуження (а точніше – самовідчуження) правителя від свого кабінету сприяло зосередженню функцій керівництва кабінетом в руках «першого міністра» короля (прем'єр-міністра). Кабінет міністрів почав діяти від «імені Його Величності», а фактично – самостійно. Маючи право впливу на свій кабінет, король користувався ним не часто.

По-друге, право вето короля щодо рішень парламенту в нього ніхто не відбирав, але з 1707 р. воно перестало засто­совуватися.

По-третє, звужувалося питання про відповідальність виконавчої влади перед парламентом. Для міністрів була відкрита можливість обиратися до складу депутатів пала­ти общин і тим самим представляти там кабінет міністрів.

По-четверте, став утверджуватися принцип формуван­ня кабінету на однопартійній основі. Партія, котра пере­могла на парламентських виборах, формувала діючий ка­бінет, інша – утворювала парламентську опозицію і фор­мувала так званий «тіньовий кабінет». Нарешті, в кінці XVIII ст. встановлюються ще два по­літичних правила: в разі втрати кабінетом міністрів дові­ри парламенту він міг або піти у відставку в повному складі (солідарна відповідальність), або розпустити палату общин і призначити нові вибори. Так виникла система взаємних стримувань палати общин і кабінету міністрів.

Таким чином, упродовж XVIII ст. в Англії сформувала­ся парламентська монархія, в основі якої знаходилися дві важливі риси британського парламентаризму: а) партійне правління; б) регулярна зміна кабінету міністрів, залежно від схвалення його політики в палаті общин.

У XVІII–XIX ст. поряд з еволюцією форм правління і політичного режиму відбулися зміни в державному устрої країни. Після оформлення так званої унії з Шотландією (1707 р.) та Ірландією (1801 р.) англійський парламент по­ширив свою владу на всю територію Британських островів. Нові регіони одержали свою кількість місць у парламенті. Крім цього, Шотландія зберігала власну правову і судову систему, а також пресвітеріанську церкву. З 1801 р. нове державне утворення одержало назву «Об'єднане королів­ство Великобританії та Ірландії».

Питання для самоконтролю

 

1. Назвіть основні положення «Habeas corpus akt».

2. У чому полягає політичне значення «Славної революції»?

3. Чому «Білль про права» називають ще конституцією Англії?

4. У чому суть дуалістичної монархії?

5. Що таке контрасигнатура?

6. Коли і за яких обставин Англія отримала назву «Об'єдна­не королівство Великобританії та Ірландії»?

 

Питання для самостійного вивчення

 

1. Назвіть причини буржуазної революції в Англії.

2. Яке політичне питання буржуазної революції знайшло відображення у «Петиції про права»?

3. Чому скликання Довгого парламенту в Англії вважається початком буржуазної революції?

4. Яким правовим актом була закріплена республіканська форма правління?

5. Назвіть причини встановлення протекторату Кромвеля.