Тип даних файл.Процедури роботи з файлами.

Файл – це послідовність символів. Існує два поняття фала: 1. фізично файл – це місце на жорсткому диску. Воно завжди має початок і кінець, його розмір визначається в байтах; 2. логічно файл – це набір даних одного базового типу або різних типів. В залежності від того, чи мають дані файла однаковий тип чи різний, файли діляться на типизовані і нетипизовані. В програмі на мові Pascal файли описуються слідуючим чином: VAR <ім’я змінної-фалу>: FILE; { нетипизований } < ім’я змінної файлу>: FILE OF <тип даних>; {типизований} Кожен файл має два імені: 1. ім’я змінної, за допомогою якої можна працювати з файлом в програмі; 2. Фактичне, ім’я файлу, під яким файл зберігається на диску. Фактчне ім’я файлу складається з двох часин, які відокремлюються крапкою: а) набір символів (ідентифікатор), вибраних користувачем; б) розширення, яке вказує на тип файлів: - якщо файл містить якісь дані то йому дають розширення. dat: - якщо файл містить інформацію то йому дають розширення. txt; - якщо файл нетипизований, то його фактичне ім’я не містить розширення. При роботі з файлом необхідно виконати слідуючу послідовність дій: 1) описати файлову змінну; 2) виконати зв’язок файлової змінної в програмі з фактичним файлом на диску за допомогою процедури: ASSIGN(<змінна-файл>, ‘<ім’я файлу>’); Наприклад: ASSIGN(F,’FILE.DAT’); Зв’зок виконується наступнм чином: - ситема знаходить вказаний файл, якщо його немає, то створює його: - ситема присвоює цьому файлу порядковий номер (система водночас може працювати не більше ніж з 25 файлами); 3) правильно підготувати файл до роботи. Для цього файл необхідно відкрити: - Для запису, якщо ми будемо записувати інформацію в файл: REWRITE(<змінна-файл>); Наприклад: REWRITE(F); При цьому система у визначеному фактичному файлі читає початкову мітку і встановлює маркер під першу компоненту файлу. Маркер – пристрій для запису та зчитування інформації в пам’яті (або в файлі). При використанні процедури REWRITE вся інформація в вашому файлі знищується. Не можна відкривати для запису файл, який вже існує.  Для читання, якщо будемо читати інформацію з файлу: RESET(<змінна-файл>); Наприклад: RESET(F); 4 ) перевірити даний файл на існування за допомогою функції Кожна програма на мові Pascal використовує в процесі виконання стандартні файли вводу та виводу інформації. Стандартним файлом вводу інформації є файл INPUT, а виводу - OUPUT. Вся інформація, що вводиться в процесі виконання програми розташовується в вхідному файлі INPUT, що виводиться в файлі OUPUT. Зовнішнім файлом в програмі вважається фактичний файл, який пов’язується з файлом програмним. Зовнішній файл ніяк не описується в програмі він має тільки ім’я. Файлова змінна обов’язково описується в програмі. Файли, що використовуються в програмах поділяються на три види: - типова ні; - текстові; -нетиповані. Типовані файли – це файли елементи яких мають один базовий або визначений тип значень. Вони описуються так: VAR F1:FILE OF INTEGER; Текстовим файлом є файл який складається з символів, організованих в рядки, в загальному випадку різної довжени. В кінці кожного рядку стоїть ознака „кінець рядка”, а в кінці файлу – „кінець файлу”. Нетипизований файл розглядається в Паскалі як сукупність символів або байт. Ці файли є файлами прямого доступу, в яких водночас можна виконувати як читання так і запис інформації. Основні дії над файлами. Над файлами можна виконувати слідуючи дії: - читання інформації з файлу; - запис інформації в файл. При роботі з файлами використовуються стандартні процедури та функції: ASSIGN – виконує зв'язку файлової змінної в програмі з фактичним файлом на диску. RESET – відкриває файл для читання. REWRITE – відкриває файл для запису. CLOSE – закриває файл. READ - виконує читання елементу файлу в змінну. WRITE - виконує запис змінної в файл.

Крім створення та перегляду файла існують ще доповнення, вилучення інформації з файлу, зміна інформації в файлі (редагування файлу). Крім того можна виконувати пошук інформації в файлі по будь- якому ключу. Ключ пошуку – будь-яке поле запису або характеристика даних. Текстовий файл – це файл символьних даних, який має розширення txt або не має його взагалі. При роботі з текстовим файлом слід пам’ятати, що описується текстовий файл так: VAR <Ім’я файлу>:TEXT; <Ім’я файлу>:FILE OF TEXT; <Ім’я файлу>:FILE OF STRING;. Переглянути також, а виконувати аналіз, редагування та пошук інформації в файлі зручніше і швидше за допомогою програми. Для роботи з текстовим файлом використовуються тіж процедури і функції, що і для звичайних файлів. Крім них для організації доповнення текстового файлу використовується процедура APPEND.

 

30. Загальна характеристика середовища Делфі

Delphi – є середовищем розробки програм, яке використовує багато передових ідей і концепцій, закладених в графічному інтерфейсі Windows. Як відомо, середовище розробки великою мірою визначає ефективність роботи програміста. У середовищі програмування Delphi є всі необхідні інструменти для того, щоб створювати повноцінні програми. Писати, компілювати і тестувати програму – все це можна робити, не виходячи з Delphi. Інтегроване середовище розробки Delphi є багатовіконною системою. Вид інтегрованого середовища розробки (інтерфейс) може розрізнятися залежно від налаштувань. Після завантаження інтерфейс Delphi включає п’ять вікон:

1) головне вікно (Delphi 6 – Project1); 2) вікно Оглядач дерева об’єктів (Object TrreView); 3)вікно Інспектора об’єктів (Object Inspector); 4)вікно Конструктора форми (Form1); 5)вікно Редактора коду (Unit1.pas); 6)вікно Провідника коду (Exploring Unit1.pas).

1. Головне вікно. Головне вікно має заголовок Delphi 2.0 – Project1. Це вікно містить головне меню, панель кнопок швидкого доступу і палітру компонент. Головне меню – стандартне меню в стилі Windows. Це меню дозволяє керувати всіма аспектами роботи в Delphi. Рядок меню можна налаштувати за власним бажанням, наприклад, додати власні елементи до пункту меню інструментів Tools. Кнопки використовуються для швидкого доступу до найнеобхідніших пунктів меню. Вони розташовані в лівій частині екрану на панелі швидкого доступу. Серед них є кнопки для компіляції і запуска програм, для перегляду вихідного коду рядок за рядком тощо. Для того, щоб з’ясувати призначення кнопки досить навести на неї вказівник миші і прочитати підказку. Панель швидкого доступу за замовчанням містить 14 кнопок, але її склад можна сконфігурувати іншим чином. Більша частина найнеобхідніших функцій середовища Delphi також має гарячі клавіши, які можна натиснути замість відповідної кнопки чи то пункту меню. Палітра компонент – це каталог візуальних і невізуальних об»єктів, які можна включати до власних форм и програм. У Delphi компоненти об»єднані в кілька основних груп: стандартна, додаткова, група Windows 95, група доступу до даних, група управління даними, група Windows 3.1, діалогова група, системна група, група звітів, OCX група і група взірців. Кожна з цих груп представлена на окремій сторінці палітри компонент. Щоб з»ясувати призначення компоненти, досить лише виділити її і натиснути F1.

2. Вікно форми. Під час розробки форма являє собою вікно програми. У цьому вікні проходить основна частина роботи по проектуванню програми. Деякі елементи у вікні форми (лінії сітки, невізуальні компоненти) не будуть видимими під час виконання програми. Але, оскільки Delphi – це середовище програмування типу WYSIWYG (What – You – See – Is – What – You – Get, що бачите, те й отримаєте), то більша частина того, що ми бачимо під час проектування є тим, що ми побачимо і під час виконання програми. Вікно форми не обов’язково повинно виглядати так, як на малюнку. Є можливість змінити різні його властивості, наприклад, прибрати кнопки максимізації та мінімізації вікна тощо.

3.Вікно коду. Це вікно працює аналогічно до простого текстового редактора. Можна використовувати клавіши PgUp i PgDn, клавіши курсору, мишу, можна виділити, скопіювати, вставити текст за допомогою меню EDIT і відповідних гарячих клавіш.Вгорі вікна коду є закладка. Вона належить до файлу, який зараз редагується. Якщо відкрити декілька файлів, кожен з них буде мати свою закладку.

4. Інспектор об’єктів Інспектор об’єктів або Object Inspector як правило знаходиться в лівій частині екрану і містить інформацію про виділений об»єкт. Інспектор об’єктів складається з таких елементів: комбінованої панелі (Combo box) вибору об’єкту, сторінки властивостей (Properties Page) та сторінки подій (Events Page) вибраного об’єкту.У інспекторі об’єктів описані всі властивості об’єкту, і його використовують для зміни цих властивостей. Наприклад, можна змінити заголовок кнопки, клацнувши на ній мишкою, а потім записавши нову назву в полі Caption інспектора об’єктів.Крім того за допомогою інспектору об’єктів можна переглянути та змінити всі події, що пов’язані з виділеним об’єктом. Управління файлами проекту Delphi. Проект – це сукупність вихідних файлів для всієї програми в цілому. Основні дії з проектом (відкрити, зберегти, створити) доступні через пункт меню File. Виконати програму можна через меню Run|Run, за допомогою гарячої клавіши F9 чи відповідної кнопки з панелі швидкого доступу. У середовищі програмування Delphi не передбачено пункту меню Window. Тому для активації потрібного вікна можна використати:

меню View | Object Inspector – перехід у вікно інспектора об’єктів. меню View | Window List – список всіх вікон, з якого можна вибрати потрібне. кнопку Toggle Form / Unit на панелі швидкого доступу – активізація форм і вихідних модулів поточного проекту. кнопки Select Unit from List i Select Form from List (або, що те саме, Сtrl+F12, Shift+F12), якщо в проекті існує кілька форм і модулів, дозволяють продивитися списки цих форм та модулів.

Конфігурація Delphi. У Delphi багато можливостей налаштування середовища. Можна конфігурувати палітру компонент, меню панель кнопок швидкого доступу, галерею (якщо певна форма часто використовується, то її можна включити до галереї. це дозволить використовувати її як шаблон у наступних проектах), редактор коду, різні опції проекту, інструмент перегляду (Browser) тощо. Більшість опцій налаштування доступна через підпункти меню Options.