Призначення та функціональні можливості програм для обробки текстових документів. Особливості редагування та форматування документів у середовищі редакторів тексту.

Для роботи з текстовою інформацією дуже ефективними є спец. програми – системи підготовки текстів – тестові процесори або редактори.

На сьогодні існує сотні різних текстових процесорів та їх к-сть продовжує зростати.

Функціональні можливості різних систем підготовки текстів різняться між собою. Але одночасно значна їх к-сть має багато спільного. До загальних можливостей та функцій, які можуть бути реалізовані різними текстовими редакторами, можуть бути такі:

§ Введення тексту до ПК.

§ Редагування тексту (заміна, вставка, видалення).

§ Пошук необхідної інформації в тексті.

§ Форматування тексту(вирівнювання, абзац,...).

§ Перенос та копіювання фрагментів тексту.

§ Виділення частин тексту різними шрифтами.

§ Розмітка тексту на сторінки.

§ Робота з декількома документами одночасно.

§ Друк тексту з різними параметрами.

§ Збереження тексту на магнітних носіях.

Також текстові редактори можна класифікувати. Вони класифікуються по багатьма признакам. До основних можна віднести:

§ К-сть абеток, які можна використовувати:

- які підтримують одну абетку;

- які підтримують багато абеток.

§ Форма представлення тексту:

- лінійні (без спец символів: індексів, мат формул, малюнків тощо);

- нелінійні (з вище переліченим).

§ Спосіб використання:

- автономні; - мереживі;

§ Призначення:

- системи загального призначення;

- системи спеціального призначення (видавницькі, робота з науковим текстом тощо).

Можна, наприклад, взяти текстовий супер редактор WORD із сімейства MICROSOFTOFIICE. (WORDPAD, Лексикон,Блокнот) (Далі ідею розвиваємо самі...)

Word:

Основне вікно: строка заголовку,строка меню(підменю),панелі інструментів, робоче поле(лінійка),строка стану.

Строка меню:файл,правка,вид,вставка, формат,сервис,таблица,окно,справка.

(показуй на комп’ютері)

11.Загальна технологія роботи з електронними таблицями

Часто при обробці даних виникає необхідність зображувати їх у вигляді таблиць. При проведенні розрахунків над даними такого типу широко використовують спец програми для роботи з ЕТ. Такі програми наз табличними процесорами.

ЕТ (табличний процесор) – це ґатунок програмного забезпечення, що дозволяє проводити прості математичні та фінансові розрахунки.

ЕТ створюється в пам’яті ПК, її можна продивлятися, редагувати, зберігати на магнітних носіях, друкувати. На екрані ЕТ має вигляд прямокутної матриці, яка складається з стовпчиків та рядків, на перехресті яких розташовані комірки. Кожна комірка має свою адресу, тому визначається однозначно.

ЕТ має ряд своїх функцій та можливостей:

§ Введення даних до таблиці.

§ Редагування табличних даних.

§ Пошук необхідної інформації в тексті.

§ Форматування.

§ Копіювання фрагментів таблиці.

Поняття баз даних та системи управління базами даних. Реляційна модель бази даних.

Розрізняють такі бази диних:

1) Ієрархічна модель

2) Мережова

3) Реляційна

4) Об’єктна

5) Об’єктна-реляційна

Склад реляційної БД

В наш час переважна більшість СУБД є реляційними.

Реляційні БД використовуються для персональних комп’ютерів і в їх основі знаходяться математичні поняття відношення. Відношення представляються у вигляді 2-х вимірних таблиць у певному файлі БД.

Рядок таблиці відповідає запису у СУБД, а стовпчик полю. Рядки називаються картежами, а стовпчики наз. атрибутами. Список імен атрибутів наз. схемою відношень(структура таблиці БД). У кожному відношенні виділяють один атрибут, який називають ключовим. Він має бути унікальним, однозначно ідентифікувати картежі. Над відношеннями можна виконувати різні операції для цього в СУБД існують спеціалізовані алгоритмічні мови.

Поняття про СУБД.

СУБД – це спеціальний пакет програм, що забезпечує створення, супроводження і використання БД багатьма користувачами.

На даний момент використовують такі категорії СУБД:

1) Однорідні

2) Багатофайлові

3) Інтегровані

4) Сервери БД

Основні функції СУБД

1. Створення структури БД(імена полів, їх типи та розміри).

2. Введення даних в комп’ютер

3. Виконання операцій редагування даних

4. Виконання операцій сортування та індексування

5. Забезпечення пошуку даних за певними критеріями

6. Забезпечення цілісності БД та їх захисту від несанкціонованого доступу.

13. Загальна характеристика та основні можливості СУБД. БД може містити 1 чи декілька таблиць, які можуть бути зв'язані. Кожна таблиця складається з полів і запитів. Структура таблиці – це сукупнісьтьіме полів їх типів та властивостей визначених користувачем. Є декілька способів створення таблиці, але найчастіше вик конструктор таблиці.

МС Аксес – це професійно призначена програма для роботи з реляційними БД в середовищі віндовс. Поняття БД стосується одиничного файлу, який вміщує певну інформацію, кожна бд може скл з таких об'єктів: 1.Таблиця: основний об'єкт, призначений для збереження даних. 2.Запит: об'єкт бд призн для відбору даних з таблиці. 3.Форма: об'єкт бд призн для відображення даних з таблиці або запиту. 4. Звіт: об'єкт бд призн длявідображення і друку даних. 5.Сторінка: об'єкт бд призн для забезпечення роботи бд з комп'ютерної мережі. 6.Макрос: об'єкт бд призн дляавтоматизації стану дій на основі команд обраних користувачем. 7.Модуль: об'єкт бд призн дляавтоматизації складних операцій, які не можна описати за доп макрокоманд.

 

Призначення та структура комп’ютерних мереж. Глобальна мережа Інтернет, принципи функціонування, ідентифікації комп’ютерів.

1.1 Процес передачі даних в комп’ютерній мережі

Сучасній людині важко уявити собі життя без різних засобів зв’язку. Пошта, телефон, радіо та інші комунікації перетворили людство в єдиний “живий” організм, змусивши його обробляти величезний потік інформації. Підручним засобом для обробки інформації став комп’ютер.

Комп’ютерна мережа – це система розподіленої обробки інформації між комп’ютерами за допомогою засобів зв’язку.

Комп’ютерна мережа являє собою сукупність територіально рознесених комп’ютерів, здатних обмінюватися між собою повідомленнями через середовище передачі даних.

Передача інформації між комп’ютерами відбувається за допомогою електричних сигналів, які бувають цифровими та аналоговими. У комп’ютері використовуються цифрові сигнали у двійковому вигляді, а під час передачі інформації по мережі – аналогові (хвильові). Частота аналогового сигналу – це кількість виникнень хвилі у задану одиницю часу. Аналогові сигнали також використовуються модеми, які двійковий ноль перетворюють у сигнал низької частоти, а одиницю – високої частоти.

Комп’ютери підключаються до мережі через вузли комутації. Вузли комутації з’єднуються між собою канали зв’язку. Вузли комутації разом з каналами зв’язку утворюють середовище передачі даних. Комп’ютери, що виконують функції керування мережею чи надають які-небудь мережеві послуги, називаються серверами. Комп’ютери, що користуються послугами серверів, називаються клієнтами.

Поняття про Інтернет. Інтернет — це добровільне об'єднання тисяч мереж і мільйонів комп'ютерів по всьому світу, що дозволяє обмінюватися інформацією між ними. Internet надає багато послуг. Основними й найпопулярнішими з них є: електронна пошта, групи новин UseNet, всесвітня інформаційна служба Web, служба обміну файлами FTP, служба віддаленого доступу Telnet, служби, що забезпечують «живе» спілкування, аудіо- і відеомовлення в Internet.

Принципи будови Інтернет. У Інтернет основні лінії, по яких інформація передається з кінця в кінець країни, об'єднуються під загальним поняттям хребта (backbone). Хребет Інтернет формується з мереж великих телекомунікаційних компаній. Сполучені один з одним, ці мережі є надшвидкісною магістраллю, що перетинає США і що тягнеться до Європи, Азію і на інші континенти.

Ідентифікація комп’ютерів у мережі. Кожний комп'ютер, підключений до Internet, повинен мати свою адресу. В Internet використовуються два типи адрес: цифрові або IP-адреси і доменні (від англ. domain — галузь, сфера). Розглянемо структуру кожного з цих типів.

IP-адреса за змістом подібна до поштового індексу, що містить інформацію про місто (перші дві цифри) і поштове відділення в ньому (останні три цифри). IP-адреса є послідовністю з чотирьох чисел, розділених крапками.

Наприклад: 25.34.100.8.

Кожне з чисел займає 1 байт = 8 бітів (тому їх часто називають октетами), тобто може набувати значень від 0 до 255. Ліва частина IP-адреси визначає конкретну мережу в Internet і називається ідентифікатором мережі (англ. network ID). Права частина IP-адреси визначає конкретний комп'ютер у цій мережі й називається ідентифікатором комп'ютера (англ. host ID). Для адресування використовуються три класи IP-адрес: А, В і С Клас ІР-адреси визначає, скільки октетів відводиться під адресу мережі і скільки під адресу комп'ютера.

IP-адреси класу А призначені для роботи з невеликою кількістю (до 126) мереж, які містять велику кількість комп'ютерів (до 16 777 214). Тому в таких адресах один октет - найлівіший - задає адресу мережі, а три правих - адресу комп'ютера в цій мережі.

IP-адреси класу В призначені для роботи із середньою кількістю мереж (до 16 384), що містять середню кількість комп'ютерів (до 65 534). У таких адресах два лівих октети - це ідентифікатор мережі, а два правих - ідентифікатор комп'ютера.

IP-адреси класу С призначені для роботи з великою кількістю мереж (до 2 097 092), що містять малу кількість комп'ютерів (до 254). У таких адресах три лівих октети містять ідентифікатор мережі, а крайній праворуч - ідентифікатор комп'ютера.

Належність до класу IP-адреси визначають за значенням першого октету: якщо у першому октеті число від 1 до 126 - це ІР-адреса класу А, якщо від 128 до 191 — класу В, якщо від 192 до 223 — класу С.

Залежно від вашого мережевого провайдера, ваша IP-адреса може або залишатися незмінною при кожному підключенні до Інтернет, або змінюватися від сеансу до сеансу.