Інформатика як наука. Поняття інформації. Кодування й вимірювання інформації

ІНФОРМАТИКА ЯК НАУКА. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ. КОДУВАННЯ Й ВИМІРЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Інформатика – це галузь науки, що вивчає структуру і загальні властивості наукової інформації, а також питання пов’язані з її збиранням, пошуком, обробкою, перетворенням, розповсюдженням в різноманітних сферах людської діяльності.

У первісному значенні інф-ція (від лат. Information – роз’яснення, виклад) – це всі ті відомості, що їх передають та отримують люди усно, письмово та іншими засобами (за допом умовних сигналів, технічних засобів тощо).

Інф-ція – це дані та відомості, представлені у різних видах та формах.

Інф-ція може знаходитися у різних формах: у мові, письменності, образотворчому мистецтві, у книгах, на телебаченні, на радіо, на телеграфі тощо. Але у якій би формі вона не знаходилася, саме головне те, що вона відіграю одну з найважливіших ролей у нашому житті, бо щоб було, якщо б не було інф-ції?

Так само як багато різних форм, в яких знаходиться інф-ція, так само багато способів її передачі. Наведемо декілька прикладів: від людини до людини, від людини до пристрою, від пристрою до людини, від пристрою до пристрою тощо.

Носіями інф-ції може бути що завгодно: книги, журнали, телевізор, радіо, кіно, театр, телефон, диски та дискети. Інф-ція є всюди, тому навіть кожна людина є носієм інф-ції.

Але одну й ту ж саму інф-цію можна представити та передати по різному. У телеграфі інф-ція передається абеткою Морзе, у книгах - з допомогою текстів та малюнків.

У сучасній обчислювальній техніці інф-ція кодується за допомогою послідовності сигналів 2 виглядів: ввімкнено чи не ввімкнено, намагнічено чи не намагнічено,... Прийнято позначати один стан цифрою 0, а інший – 1. Таке кодування називається двійковим кодуванням. А цифри 0 і 1 – бітами.

При двійковому кодуванні текстової інф-ції кожному символу ставиться у відповідність його код – послідовність з фіксованої кількості нуликів та одиничок. У сучасних ПК кожному символу відповідає послідовності з 8 нулів та одиниць, яка наз байтом. (01000000 - @, 00100001 -!)

Послідовностями нулів та одиниць можна закодувати і графічну інф-цію.

 

СТРУКТУРА Й ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ. ПРОЦЕСОР ТА ЙОГО ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ. ПАМ'ЯТЬ.

Сукупність пристроїв і програм, призначених для зберігання, опрацювання, подання й передання даних різного типу, називають інформаційною системою.

Комп’ютер складається з відповідних пристроїв: введення, зберігання, опрацювання та виведення даних. При цьому подаватися вони мають так, щоб комп’ютер був здатний їх приймати, зберігати та опрацьовувати. Всі перелічені операції виконуються за допомогою комп’ютера автоматично за певним заздалегідь створеним людиною програмами.

Таким чином, інформаційна система складається з апаратної та інформаційної складових. Сукупність апаратних пристроїв і технічних засобів для передавання різноманітних даних називають її апаратною складовою.

Інформаційну складову можна розглядати як сукупність програм і даних. Сукупність описів правил управління пристроями інформаційної системи та опрацювання даних називають її програмною складовою, або програмним забезпеченням, а описи – програмами.

Апаратна складова інформаційної системи складається з: пристроїв введення – виведення, системний блок, процесор, запам’ятовуючі пристрої (пам’ять), контролери пристроїв введення – виведення, засоби зв’язку.

Центральний процесор - це основний устрій ПК. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує роботою всіх інших пристроїв та виконує різні операції над даними.

Основною характеристикою процесора є його швидкодія. Швидкодія визначається тактовою частотою (кількість мікрооперацій в секунду), яка вимірюється в МГц, ГГц.

Крім цих характеристик до характеристик процесора відносяться: розрядність (32 або недавно-64) (це к-ть внутрішніх двійкових розрядів, які суттєво впливають на швидкодію процесора);

Адресна шина визначає к-сть комірок пам'яті, що адресуються, причому за довжину комірки пам'яті прийнята довжина в 1 байт. КЭШ-пам’ять (1рівня- декілька десятків Кбайт-сверхшвидка-зберігання проміжних результатів обчислення,2рівня-від 128Кбайт до 1Мбайту).

Пам’ять поділяється на зовнішню та внутрішню. Внутрішня в свою чергу на основну (займає перші 640 Кб пам’яті), верхню (займає 384 Кб) та на розширену (перші 64 Кб пам’яті).

Зовнішня пам’ять – це дискові накопичувачі: дискети, оптичні диски, жорсткі диски тощо.

Оперативна пам’ять – призначена для зчитування та запису інф-ції„посторінково”.

Кеш-пам’ять – призначена для над швидкого зчитування інф-ції, а також для узгодження часу взаємодії швидких і повільних пристроїв.

Постійна пам’ять – не призначена для запису. Тут зберігається необхідні дані для коректної роботи.

Історія розвитку обчислювальної техніки. Характеристика різних поколінь ЕОМ.

1617 – логарифмічна лінійка.

1623 – Перша „машина, що рахує” У. Шикарда.

1674 – Лейбниц сконструював машину, яка вже працювала з операцією множення.

1774 – механічний калькулятор Ханом.

1801 – Ткацький станок Жаккарда, який розумів невеликі „програмки” на аркушах картону – перші перфокарти.

1871 – Беббідж ств прототип аналітичного пристрою ПК та печатний пристрій – принтер.

1886 – перший пристрій з клавішним введенням даних.

1899 – відкритий принцип запису на магнітних носіях.

1935 – Корпорація ІВМ почала випуск масових обчислювачів ІВМ-601.

1953 – Перший масовий ПК – ІВМ-650.

1963 – винайшли маніпулятор – „миша”, і так далі.

„Нульове” – до 1940р. Обчислювальний елемент – механічний. Прості арифметичні дії. Арифмометри, механічні обчислювальні машини.

„Перше” – 1940-1950. Обчислювальний елемент – електронні лампи. Наявність паралельного арифметичного присторою, розділення пам’яті на оперативну та повільну.Використання перфокарт. Швидкодія –10тис опер в сек. „Великі” ЕОМ.

„Друге” – 1950-1964. Обч.елемент – транзистор. Швидкодія – до 1-2 млн. опер в сек. Міні – ЕОМ.<надійність,>енергії

„Третє” – 1964-1971. Обчислювальний елемент – над великі інтегральні схеми. Швидкодія – до 300 млн. операцій в секунду. Мікро - ЕОМ, призначені для роботи з одним користувачем. Перші операційні системи.

„Четверте” – 1971-... Обчислювальний елемент – мікропроцесори. Швидкодія – мільярди операцій в секунду. Персональні ЕОМ. Готові прикладні програми, графічний інтерфейс, використання технології мультимедіа. Глобальні комп’ютерні мережі.

„П’яте” – (?) – Нанотехнології. ПК на основі окремих молекул і навіть атомів. Нейромережі, які моделюють структуру нервової системи людини. Штучний інтелект. „Біологічні” комп’ютери.

Поняття баз даних та системи управління базами даних. Реляційна модель бази даних.

Розрізняють такі бази диних:

1) Ієрархічна модель

2) Мережова

3) Реляційна

4) Об’єктна

5) Об’єктна-реляційна

Склад реляційної БД

В наш час переважна більшість СУБД є реляційними.

Реляційні БД використовуються для персональних комп’ютерів і в їх основі знаходяться математичні поняття відношення. Відношення представляються у вигляді 2-х вимірних таблиць у певному файлі БД.

Рядок таблиці відповідає запису у СУБД, а стовпчик полю. Рядки називаються картежами, а стовпчики наз. атрибутами. Список імен атрибутів наз. схемою відношень(структура таблиці БД). У кожному відношенні виділяють один атрибут, який називають ключовим. Він має бути унікальним, однозначно ідентифікувати картежі. Над відношеннями можна виконувати різні операції для цього в СУБД існують спеціалізовані алгоритмічні мови.

Поняття про СУБД.

СУБД – це спеціальний пакет програм, що забезпечує створення, супроводження і використання БД багатьма користувачами.

На даний момент використовують такі категорії СУБД:

1) Однорідні

2) Багатофайлові

3) Інтегровані

4) Сервери БД

Основні функції СУБД

1. Створення структури БД(імена полів, їх типи та розміри).

2. Введення даних в комп’ютер

3. Виконання операцій редагування даних

4. Виконання операцій сортування та індексування

5. Забезпечення пошуку даних за певними критеріями

6. Забезпечення цілісності БД та їх захисту від несанкціонованого доступу.

13. Загальна характеристика та основні можливості СУБД. БД може містити 1 чи декілька таблиць, які можуть бути зв'язані. Кожна таблиця складається з полів і запитів. Структура таблиці – це сукупнісьтьіме полів їх типів та властивостей визначених користувачем. Є декілька способів створення таблиці, але найчастіше вик конструктор таблиці.

МС Аксес – це професійно призначена програма для роботи з реляційними БД в середовищі віндовс. Поняття БД стосується одиничного файлу, який вміщує певну інформацію, кожна бд може скл з таких об'єктів: 1.Таблиця: основний об'єкт, призначений для збереження даних. 2.Запит: об'єкт бд призн для відбору даних з таблиці. 3.Форма: об'єкт бд призн для відображення даних з таблиці або запиту. 4. Звіт: об'єкт бд призн длявідображення і друку даних. 5.Сторінка: об'єкт бд призн для забезпечення роботи бд з комп'ютерної мережі. 6.Макрос: об'єкт бд призн дляавтоматизації стану дій на основі команд обраних користувачем. 7.Модуль: об'єкт бд призн дляавтоматизації складних операцій, які не можна описати за доп макрокоманд.

 

Поняття про Інтернет. Інтернет — це добровільне об'єднання тисяч мереж і мільйонів комп'ютерів по всьому світу, що дозволяє обмінюватися інформацією між ними. Internet надає багато послуг. Основними й найпопулярнішими з них є: електронна пошта, групи новин UseNet, всесвітня інформаційна служба Web, служба обміну файлами FTP, служба віддаленого доступу Telnet, служби, що забезпечують «живе» спілкування, аудіо- і відеомовлення в Internet.

Принципи будови Інтернет. У Інтернет основні лінії, по яких інформація передається з кінця в кінець країни, об'єднуються під загальним поняттям хребта (backbone). Хребет Інтернет формується з мереж великих телекомунікаційних компаній. Сполучені один з одним, ці мережі є надшвидкісною магістраллю, що перетинає США і що тягнеться до Європи, Азію і на інші континенти.

Ідентифікація комп’ютерів у мережі. Кожний комп'ютер, підключений до Internet, повинен мати свою адресу. В Internet використовуються два типи адрес: цифрові або IP-адреси і доменні (від англ. domain — галузь, сфера). Розглянемо структуру кожного з цих типів.

IP-адреса за змістом подібна до поштового індексу, що містить інформацію про місто (перші дві цифри) і поштове відділення в ньому (останні три цифри). IP-адреса є послідовністю з чотирьох чисел, розділених крапками.

Наприклад: 25.34.100.8.

Кожне з чисел займає 1 байт = 8 бітів (тому їх часто називають октетами), тобто може набувати значень від 0 до 255. Ліва частина IP-адреси визначає конкретну мережу в Internet і називається ідентифікатором мережі (англ. network ID). Права частина IP-адреси визначає конкретний комп'ютер у цій мережі й називається ідентифікатором комп'ютера (англ. host ID). Для адресування використовуються три класи IP-адрес: А, В і С Клас ІР-адреси визначає, скільки октетів відводиться під адресу мережі і скільки під адресу комп'ютера.

IP-адреси класу А призначені для роботи з невеликою кількістю (до 126) мереж, які містять велику кількість комп'ютерів (до 16 777 214). Тому в таких адресах один октет - найлівіший - задає адресу мережі, а три правих - адресу комп'ютера в цій мережі.

IP-адреси класу В призначені для роботи із середньою кількістю мереж (до 16 384), що містять середню кількість комп'ютерів (до 65 534). У таких адресах два лівих октети - це ідентифікатор мережі, а два правих - ідентифікатор комп'ютера.

IP-адреси класу С призначені для роботи з великою кількістю мереж (до 2 097 092), що містять малу кількість комп'ютерів (до 254). У таких адресах три лівих октети містять ідентифікатор мережі, а крайній праворуч - ідентифікатор комп'ютера.

Належність до класу IP-адреси визначають за значенням першого октету: якщо у першому октеті число від 1 до 126 - це ІР-адреса класу А, якщо від 128 до 191 — класу В, якщо від 192 до 223 — класу С.

Залежно від вашого мережевого провайдера, ваша IP-адреса може або залишатися незмінною при кожному підключенні до Інтернет, або змінюватися від сеансу до сеансу.

Веб-форум

Веб-форум — інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в інтернеті. На форумі створюються теми для спілкування, що робить його кращим за чат. Всі, кого цікавить певна інформація, можуть зручно й швидко переглянути її на форумі

Блог

Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості.

Інтернет-магазин

Електрóнний магази́н (е-магазин, e-shop) — сайт, з якого можна вибрати та замовити потрібний товар чи послугу. Інтернет-магазин перш за все передбачає грошові розразунки на відміну від сайтів які надають послуги безкоштовно. Існують платні та безкоштовні інтернет-магазини (програми для установки на сервер компанії)..

Інтернет-аукціон — це формально дошка оголошень з розширеною функціональністю. Торги відбуваються за аукціонною схемою. Тобто за один товар можуть сперечатись декілька покупців, постійно підвищуючи ціну. Чия сума буде найбільшою, той і стає власником товару.

Найпопулярнішим інтернет-аукціоном у світі є eBay.com, заснованій у 1995 р.

Електронні платіжні системи

Електронні платіжні системи (англ. Electronic Payment Systems) — призначені для здійснення платіжних операцій у всесвітній мережі Інтернет. За допомогою платіжної системи можна здійснювати розрахунок за товари та послуги різних проектів і сервісів. Наприклад, оплачувати мобільний зв'язок, комунальні послуги, кабельне або супутникове телебачення, послуги Інтернет-провайдерів, а також різноманітні покупки в Інтернет- магазинах.

У якості платіжних засобів в електронних платіжних системах використовуються електронні (цифрові) гроші, вони являються аналогом готівки і, при необхідності, миттєво передаються з одного електронного гаманця на іншій.

Збільшення використання платіжних систем неминуче, оскільки вони мають дуже важливі і незаперечні переваги, такі як:

· доступність — будь-який користувач має можливість безкоштовно відкрити власний електронний рахунок;

· простота використання — для відкриття та використання електронного рахунку не потрібно яких-небудь спеціальних знань, всі наступні дії інтуїтивно зрозумілі;

· мобільність — незалежно від місця свого знаходження користувач може здійснювати зі своїм рахунком будь-які фінансові операції;

· оперативність — переказ коштів з рахунку на рахунок відбувається протягом декількох секунд;

· безпека — передача інформації ведеться з використанням SSL протоколу з кодовим ключем 128-bit або іншими криптографічними алгоритмами.

На сьогодні для здійснення платіжних операцій у мережі Інтернет можна скористатися такими платіжними системами:

Файлообмінна мережа — сукупна назва мереж для сумісного використання файлів.

Часто в основі файлообмінних мереж лежать однорангові комп'ютерні мережі, засновані на рівноправ'ї тих, хто бере участь в обміні файлами, тобто кожен учасник одночасно є і клієнтом, і сервером

Принципи роботи

Основні принципи роботи файлообміну полягають в наступному:

· користувач викачує програму до себе на комп'ютер;

· дає доступ іншим користувачем до частини своїх ресурсів

у кожній такій програмі присутній пошук, який шукає ресурси, викладені на комп'ютерах інших користувачів для вільного викачування. Будь-який користувач, використовуючи пошук, може знайти на комп'ютері будь-якого іншого користувача ті ресурси, які він виклав у вільний доступ, і безоплатно викачати їх. А оскільки кількість користувачів таких файлообмінних програм обчислюється сотнями тисяч, а іноді навіть мільйонами, користувач напевно знайде файл, що цікавить його.

Електро́нна по́шта — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Призначення та функції E-mail

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісних мереж.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Оператор розгалуження

Команді розгалуження в мові Паскаль відповідає умовний оператор. Умовному операторі відповідає дві структури:

1. Неповна форма - коли дія здійснюється лише тоді, якщо виконується умова. У разі не виконання умови відбувається перехід до наступного оператора (вихід із структури). If <умова>

then <оператор>

2. Повна форма умовного оператора: при виконанні умови (вихід «+») виконується оператор 1, при невиконанні (вихід «-») – оператор2.

If < умова>

then <оператор1>

else < оператор2>

 

Коли в програмі зустрічається така конструкція, то спочатку перевіряється умова.

Якщо вона справджується, то виконується оператор1, а тоді оператор, що йде наступною після оператора if. У випадку, коли умова не справджується, то виконується оператор2, а тоді наступна після оператора if оператор.

Перед словом else крапка з комою не ставиться. При цьому відразу виконується наступна команда після оператора перевірки умови.

Потрібно відмітити, що в якості «оператор1» або «оператор» може використовуватись лише одна команда (оператор). Якщо потрібно використати більше, то їх необхідно взяти в операторні дужки:

Begin

<Команда1>;

<Команда2>;

<Команда3>;

…..

end;

В умовному операторі може бути вкладено інший умовний оператор. Транслятор працює таким чином: Зустрівши складну конструкцію з вкладених умовних операторів, транслятор аналізує її з кінця, приписуючи останнє значення else найближчому умовному оператору If

If < умова1> then

If < умова2> then

<оператор А>

else

< оператор В>

ОПЕРАЦІЇ НАД РЯДКАМИ

1.Присвєння х:=’рядок’;

2.Об’єднання рядків: початок другого рядка приєднується до кінця першого

А:=’тепло’;

В:=’хід’;

С:=A+B;

3.Порівняння =,>, <, >=, <=, <> abc<abd, abcd>abc

Рівність означає по символьний збіг рядків. Нерівність – рядки не збігаються. При використанні решти операторів порівняння рядків відбувається зліва на право до першого не співпадаючого символу. Довшим вважається той у якого перший не співпадаючий символ має більший номер у таблиці кодів. Якщо рядки різної довжини, то меншим вважається коротший рядок.

ФУНКЦІЇ ОБРОБКИ РЯДКІВ

Визначення довжини

y:=length(r)

r – змінна рядкового типу, y – змінна цілочислового типу

Копіювання

x:=copy(r,n,k);

r – рядок, n – позиція з якої відбувається копіювання, k – кількість символів, що копіюється

Пошук фрагменту

y:=pos(f, r)

Дана функція повертає номер позиції з якої починається фрагмент в рядку. Якщо фрагмент не знайдений, функція повертає значення 0. ВРАХОВУЄТЬСЯ РЕГІСТР ЛІТЕР!!!

ПРОЦЕДУРИ

Видалення DELETE(R,N,K)

R - рядок,N – номер позиції, K – кількість символів, що видаляються

26. Побудова графічних зображень у Pascal.

Засоби мови Паскаль дозволяють будувати зображення на екрані дисплея. Для цього використовується спеціальна бібліотека підпрограм, яка називається Graph. До неї входять графічні процедури і функції для побудови різних за формою фігур і ліній, а також спеціальні засоби організації графічного режиму. Ці засоби призначені для аналізу можливостей використовуваного дисплея, розподілу поля екрана на різну кількість дрібних квадратиків, кожний з яких вважається окремою точкою зображення - пікселем. Для дисплея типу VGA кількість точок може бути 640х480, а кількість використовуваних кольорів – 16. Чкладніші засоби Паскаль дозволяють збільшити кількість кольорів до 256. Початок координат екрана знаходиться в лівому верхньому куті (точка (0,0)), вісь ОХ направлена вправо, ОУ – вниз. Центр екрана – (319, 239), права нижня точка - (639, 479).

Програми, що виконують графічні побудови переважно є лінійними і склада.ться з викликів стандартних графічних процедур та функцій зібраних у модулі Graph. Сам модуль може бути в бібліотеці Turbo.tpl або в деякому каталозі на диску. В останньому випадку модуль треба приєднати командою USES.

Щоб графічні об’єкти могли виводитись на екран необхідно перевести їх в графічний режим - ініціалізувати. Тoбтo запустити відповідний драйвер. Ініціалізація граф.режиму відбувається викликом процедури InitGraph.

Товщина та стиль

SetLineStyle(Стиль, Зразок, Товщина)

товщина контура(1-тонка, 3-товста), стиль – порядок чередування штрихів (0-4), зразок – для визначення особливих стилів (при ігнорування – «0»)

Заливка характеризується стилем та кольором

SetFillStyle( зразок (0-12), колір заливки (0-15) )

Колір фону – область екрану на яку ще не виводилося забраження. Для зміни кольору фону використовується процедура

SetBkColor(Номер кольору).

Базові графічні операції

Точка – процедура PutPixel(x,y,NColor:integer)

Відрізок - процедури Line(x1,y1,x2,y2:integer) – малювання відрізку біжучим кольором.

Переміщення графічного курсору – MoveTo(x,y).

Надпис – OutText(Txt: String),

Команда приєднання WITH

Команда приєднання дає змогу використовувати у програмі лише імена полів. Загальний вигляд команди with такий:

with <ім’я запису> do <команди>

У цій команді після слова with зазначають ім’я змінної типу запис, а в команді пишуть лише назви полів відповідного запису. В межах оператора при зверненні до запису, ім’я якого вказано після зарезервованого слова with можна опускати ім’я запису, а звертатися лише до власних імен полів. Ім’я запису в складеному імені поля транслятор добавить сам.

Оператор with корисно використовувати при звертанні до декількох полів запису або при багатократному зверненні до будь-якого поля.

With grupa do

Begin

Name:=’Ігор‘;

Surname:=’Шевченко‘;

With birthday do

Begin

Year:=1980;

Month:=12;

Day:=28;

End;

End;

 

 

Множини у мові Паскаль

Множина - впорядкована послідовність значень одного базового типу, які не повторюються. Тип множини описується наступним чином: type < ім’я типу > = set of < тип елементів >; Множиною в мові Pascal називається скінченний набір однотипних даних. Об'єкти, з яких складається множина, називаються її елементами. Число, що дорівнює кількості елементів множини, називається її потужністю. Від масиву множина відрізняється відсутністю індексації її елементів, а від запису — тим, що елементи множини є однотипними і не позначаються ідентифікаторами. Найпростішим прикладом множини є неіменована множина-константа, що записується у квадратних дужках як перелік однотипних елементів. Наприклад, [0.1]-це множина, що складається з двох цілочислових елементів, a['a'..'z'] - множина, що містить усі маленькі літери латинського алфавіту -26 символьних елементів. Максимально допустима потужність множини в мові Pascal становить 256, а мінімально допустима -0. Множина нульової потужності, тобто множина, що не містить жодного елемента, називається порожньою і в математиці позначається символом 0. У мові Pascal порожня множина позначається як порожній перелік, тобто символами [ ].Порядок елементів у переліку є несуттєвим і кожен елемент входить до складу множини один раз. Тому, скажімо, множина [1,2.3,1.2,3] еквівалентна множині [1,2,3], а також множинам [1,3,2], [2,3,1], [2,1,3], [3,1,2] і [3,2,1]. Крім констант-множин у Pascal-програмах можна використовувати й змінні множинного типу даних. Множинний тип — це структурований тип даних, допустимими значеннями якого є деякі множини. Отже, сукупність допустимих значень такого типу даних — це є множина множин, яка не записується в оголошенні типу безпосередньо, але може бути визначена з його оголошення за певним правилом. Це правило легко зрозуміти, коли розглянути синтаксис оголошення множинного типу даних: type <ім'я типу> = set of <базовий тип>; Оголошення множинного типу даних вимагає визначення для нього деякого базового типу. Базовим може бути будь-який перелічуваний тип, крім Integer та Longlnt, а значенням множинного типу може стати довільний набір значень базового типу. Таким чином, допустимими значеннями множинного типу даних є всі можливі підмножини множини значень певного базового типу. Запис на мові Pascal A = B Множини А і В збігаються

A <> B- множини А і В не збігаються A >= B- множина В є підмножиною множини А A <= B -множина А є підмножиною множини В

Важливі окремі випадки операцій об'єднання та різниці множин реалізовано у вигляді бібліотечних процедур Include та Exclude, що здійснюють включення елемента до множини та вилучення його із множини відповідно. Змінні множинного типу не можна використовувати як аргументи процедур введення read або readln і процедур виведення write або writeln. Вводити та виводити множини можна лише поелементно.

Відмітимо, що кількість елементів множини у мові Паскаль не може бути більшою, ніж 256. Це пов’язано з тим, що розробники компіляторів мови Паскаль наклали саме таке обмеження на дане поняття. Не зважаючи на це обмеження, основні властивості множин і операції над ними можна зручно використовувати при розв’язуванні багатьох задач. При виконанні операцій над множинами у Паскалі діють наступні операції:

n in – належність елементу множині. Звичайно використовують при перевірці умови належності множині, наприклад, нехай задано множину цифр: cifra: set of char;а в самій програмі на початку цю множину конкретно визначено:cifra:= [‘0’..‘9’]; Тоді перевірку належності введеного символу ch типу char на предмет належності множині цифр можна оформити як:... ch:= readkey; if ch in cifra then write(‘ Належить цифрам ’);...

n «+» об’єднання множин. Якщо, наприклад множина А={1,2,3,4,5}, a B={4,5,6,7}, то в результаті виконання операції С=А+В ми отримаємо С={1,2,3,4,5,6,7}.

n «-» різниця множин. Якщо, наприклад множина А={1,2,3,4,5}, a B={4,5,6,7}, то в результаті виконання операції С=А–В ми отримаємо С={1,2,3}.

n «*»– переріз множин. Якщо, наприклад множина А={1,2,3,4,5}, a B={4,5,6,7}, то в результаті виконання операції С=А*В ми отримаємо С={4,5}.

ІНФОРМАТИКА ЯК НАУКА. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ. КОДУВАННЯ Й ВИМІРЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Інформатика – це галузь науки, що вивчає структуру і загальні властивості наукової інформації, а також питання пов’язані з її збиранням, пошуком, обробкою, перетворенням, розповсюдженням в різноманітних сферах людської діяльності.

У первісному значенні інф-ція (від лат. Information – роз’яснення, виклад) – це всі ті відомості, що їх передають та отримують люди усно, письмово та іншими засобами (за допом умовних сигналів, технічних засобів тощо).

Інф-ція – це дані та відомості, представлені у різних видах та формах.

Інф-ція може знаходитися у різних формах: у мові, письменності, образотворчому мистецтві, у книгах, на телебаченні, на радіо, на телеграфі тощо. Але у якій би формі вона не знаходилася, саме головне те, що вона відіграю одну з найважливіших ролей у нашому житті, бо щоб було, якщо б не було інф-ції?

Так само як багато різних форм, в яких знаходиться інф-ція, так само багато способів її передачі. Наведемо декілька прикладів: від людини до людини, від людини до пристрою, від пристрою до людини, від пристрою до пристрою тощо.

Носіями інф-ції може бути що завгодно: книги, журнали, телевізор, радіо, кіно, театр, телефон, диски та дискети. Інф-ція є всюди, тому навіть кожна людина є носієм інф-ції.

Але одну й ту ж саму інф-цію можна представити та передати по різному. У телеграфі інф-ція передається абеткою Морзе, у книгах - з допомогою текстів та малюнків.

У сучасній обчислювальній техніці інф-ція кодується за допомогою послідовності сигналів 2 виглядів: ввімкнено чи не ввімкнено, намагнічено чи не намагнічено,... Прийнято позначати один стан цифрою 0, а інший – 1. Таке кодування називається двійковим кодуванням. А цифри 0 і 1 – бітами.

При двійковому кодуванні текстової інф-ції кожному символу ставиться у відповідність його код – послідовність з фіксованої кількості нуликів та одиничок. У сучасних ПК кожному символу відповідає послідовності з 8 нулів та одиниць, яка наз байтом. (01000000 - @, 00100001 -!)

Послідовностями нулів та одиниць можна закодувати і графічну інф-цію.