Психологічна природі відчуттів




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Психологічна природі відчуттів



Відчуття – це психічний пізнавальний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ оточуючої дійсності при їхньому безпосередньому впливі на органи чуття.

Органи чуття отримують, відбирають, накопичують та передають інформацію у мозок, який щосекунди отримує та переробляє величезний невичерпний потік інформації. Внаслідок виникає адекватне відображення оточення та стану самого організму людини. На цьому ґрунті формуються нервові імпульси, що потрапляють то виконавчих органів, які, у свою чергу, відповідають за регуляцію температури тіла, роботу органів внутрішньої секреції, за налаштування самих органів чуття тощо. Вся ця складна сенсорна робота, що складається з багатьох тисяч операцій за секунду, здійснюється безперервно.

Виникнення відчуттів

 

1– вплив подразника на рецептор – подразнення (фізичний процес).

2– передача нервового імпульсу по нервовим провідним шляхам від подразненого рецептора до центру кори головного мозку – збудження (фізіологічний процес).

3– відчуття – психічний процес.

 

Органи чуття людини є спеціалізованими для того чи іншого виду фізичного подразнення, тобто певних властивостей предметів та явищ дійсності. Спеціалізація органів чуття – продукт тривалої еволюції, а самі органи чуття – продукт пристосування живих організмів до впливів зовнішнього середовища і тому за своєю структурою, властивостям та функціям є адекватними цим впливам. Так, наприклад, зоровий рецептор (око) пристосований для відображення світових хвиль, слуховий рецептор (вухо) – звукових хвиль, нюховий рецептор (ніс) – запаху, дотиковий рецептор (шкіра) – механічних та температурних впливів тощо.

 

Відчуття не є символами предметів і явищ, що впливають на органи чуття людини, а відображають дійсні властивості цих предметів і явищ. Інакше кажучи, відчуття є суб’єктивними образами об’єктивного світу.

 

Однак для виникнення відчуття недостатньо, щоб організм піддавався впливу матеріального подразника, необхідна й деяка робота самого організму. Ця робота може виражатися або тільки у внутрішніх рухах, або у сполученні внутрішніх і зовнішніх рухів, але вона завжди має бути. Відчуття виникає внаслідок перетворення специфічної енергії подразника, що впливає у даний момент на рецептор, в енергію нервових процесів. Для здійснення такого перетворення необхідна відповідна рухова активність рецептора. Таким чином, відчуття як психічний процес є неможливим за відсутності реакції-відповіді організму або при її неадекватному характері.

Адекватність такої реакції-відповіді забезпечуються тим, що відчуття виникає при впливі подразника на адекватний йому аналізатор – анатомо-фізіологічний апарат, спеціалізований для прийняття впливів певних подразників із зовнішнього та внутрішнього середовища та переробки їх у відчуття.

 

Кожний аналізатор складається з трьох частин:

 

Периферійний відділ (рецептор) Органи чуття Трансформує енергію певного виду подразника у нервовий процес.
Чутливі нерви Аферентні (доцентрові) нервові провідні шляхи Поєднують периферійний та центральний відділи аналізатора і передають збудження від рецептора до мозкових центрів.
Еферентні (відцентрові) нервові провідні шляхи Поєднують центральний та периферійний відділи аналізатора та передають реакцію відповідь на виконавчий орган.
Центр аналізатора Підкоркові відділи Здійснюють первинну пе-реробку нервового імпульсу, наприклад розрізнення шу-мів та музичних звуків.
Коркові відділи Здійснюють вторинну пе-реробку нервових імпульсів, наприклад диференціація музичних звуків за висотою.

 

 

Види відчуттів

Оскільки відчуття виникають внаслідок дії певного подразника на відповідний рецептор, класифікація відчуттів відбувається на основі властивостей подразників, що викликають відчуття, і рецепторів, на які впливають ці подразники.

 

І. За контактом з подразником
Дистантні Відчуття, при яких між подразником і рецептором не відбувається стикання, тобто подразник діє на орган чуття на відстані.
Контактні Відчуття, при яких між подразником і рецептором відбувається стикання.

 

ІІ. За видом рецептора
Зорові Виникають при впливі подразника на зорові органи чуття (очі).
Слухові Виникають при впливі подразника на слухові органи чуття (вуха).
Нюхові Виникають при впливі подразника на нюховий орган чуття (ніс).
Дотикові Виникають при впливі подразника на дотиковий орган чуття (шкіра).
Кінестезичні Виникають при впливі подразника на кінестезичні органі чуття (м’язи, сухожилля).
Смакові Виникають при впливі подразника на смаковий орган чуття (язик).
Органічні Виникають при впливі подразника на внутрішні органи.
ІІІ. За розташуванням рецептора
Екстерорецептивні Відчуття, що мають рецептори на поверхні тіла і відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища.
Інтерорецептивні Відчуття, що мають рецептори, які розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла, та відображають внутрішній стан організму.
Пропріорецептивні Відчуття, що мають рецептори, які розташовані у м’язах і сухожиллях, та дають інформацію про рух і положення тіла у просторі.

 

Оскільки кожне відчуття може бути визначено за усіма класифікаціями, необхідно визначити взаємозв’язок типологій відчуттів. (див. наступну схему на стор. ).

 

Властивості відчуттів

Різні види відчуттів характеризуються своєю специфічністю, що визначається спеціалізацією рецептора для відображення певної властивості матерії. Однак відчуття мають також і спільні властивості.

Властивості відчуттів

Якість (модальність)
Визначається специфічними властивостями кожного виду відчуттів, що відрізняють його від інших видів. Наприклад, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові – за насиченістю, кольором тощо.
Інтенсивність
Визначається силою дії подразника та функціональним станом рецептора. Наприклад, чим гучніший звук, тим сильнішим буде слухове відчуття, але стан слухового рецептора (стомленість, пошкодження барабанної перетинки) також будуть впливати на інтенсивність відчуття, навіть при гучному звуковому сигналі.
Тривалість
Визначається функціональним станом рецептора, часом впливу подразника та його силою. При впливі подразника на орган чуття відчуття виникає не відразу, а через певний проміжок часу (латентний період), який є специфічним для кожного виду відчуттів і залежить також від функціонального стану рецептора. Таким же чином і зникають відчуття не відразу після закінчення дії подразника. Ця інерція відчуттів називається ефектом післядії. Чим сильніший подразник, тим триваліша післядія, тобто продовження відчуттів, коли подразник вже не впливає на рецептор.

 

 

Наприклад, чим довше впливає звуковий сигнал на здоровий неутомлений орган слуху, тим триваліше будуть слухові відчуття. І якщо цей звуковий сигнал дуже гучний, то навіть після його дії відчуття ще деякий час будуть тривати.
Просторова локалізація подразника
Визначається просторовим аналізом, що здійснюється рецепторами, про місце розташування подразника. Причому, просторова локалізація подразника при дистантних відчуттях є менш точною, ніж при контактних. У першому випадку локалізація подразника визначається у зовнішньому середовищі, у другому – подразник або стикається з тілом людини, або в ньому знаходиться.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.221.159.255 (0.004 с.)