Навчально-методичні рекомендації

Навчально-методичні рекомендації

До семінарських занять та організації

самостійної роботи студентів

З дисципліни «Логіка»

(для студентів економічних спеціальностей

всіх форм навчання)

Дніпропетровськ, 2012

Навчально-методичні рекомендації до семінарських занять та організації самостійної роботи студентів з дисципліни «Логіка» (для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання) / Укл. Яременко І.І., Боярська О.А. – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2012.- 45 с.

 

 

Розглянуті основні питання стосовно історії логіки, форм мислення, законів логіки, мистецтва полеміки. Представленні тематика курсу, питання для самоконтролю знань, завдання для самостійної роботи, задачі, тематика реферативних робіт та доповідей, питання для підсумкового контролю знань, питання до контрольної модульної роботи, список рекомендованої літератури, додатки.

Розраховано на студентів денної та заочної форми навчання всіх напрямів підготовки.

 

 

Навчально-методичні рекомендації

до семінарських занять та організації

самостійної роботи студентів

з дисципліни «Логіка»

(для студентів економічних спеціальностей

всіх форм навчання)

 

 

Укладачі: кандидат історичних наук, доцент Яременко І.І.

кандидат політичних наук Боярська О.А.

 

 

Розглянуто, обговорено та рекомендовано до видання кафедрою філософії, соціології та історії, Протокол № ___ від «____»___________ 2012 р.

Розглянуто, обговорено та рекомендовано до видання Гуманітарною секцією НМР ДДАУ, Протокол № ___ від «____»___________ 2012 р.

 

Розглянуто, обговорено та рекомендовано до видання Вченою радою ДДАУ, Протокол № ___ від «____»___________ 2012р.

 

Зміст

Вступ……………………………………………………….…………. 4

 

Зміст курсу …………………………………………………………… 5

 

Тема 1. Логіка як наука про міркування …………………………. 6

Тема 2. Поняття як форма абстрактного мислення ………………. 8

Тема 3. Судження як форма абстрактного мислення …………… 15

 

Тема 4. Умовивід як форма абстрактного мислення ……………. 21

 

Тема 5. Основні закони логіки ……………………………………. 26

 

Тема 6. Логічні основи теорії аргументації ……………………… 32

 

Тематика рефератів і доповідей …………………………………… 37

 

Питання до підсумкового контролю знань ……………………… 38

 

Теоретичні питання до модульної контрольної роботи ………… 39

 

Список рекомендованої літератури …………………………………42

 

Додатки ……………………………………………………………… 44

 

 

Вступ

 

Завдання підготовки майбутніх фахівців полягає у тому, щоб раціоналізувати спілкування з метою підвищення ефективності праці, уникнути в процесі ділової комунікації помилок і обмежень, зумовлених логічною некомпетентністю.

Необхідною умовою досягнення цієї мети є формування та вдосконалення логічної культури фахівців економічної сфери. Це культура мислення, що проявляється в культурі письмової та усної мови.
Вона передбачає наявність певної сукупності знань про закони та форми мислення, вміння використовувати ці знання в практиці мислення, аналізувати як власні, так і чужі думки з тим, щоб запобігти логічних помилок та усунути вже допущені. Звичайно, розумові операції здійснюються несвідомо, інтуїтивно. Але в проблемних ситуаціях, при зіткненні протилежних думок інтуїція не може послужити основою для вибору правильного рішення, а мінімум логічних знань дає можливість в кожному окремому епізоді мислення вбачати втілення якоїсь загальної моделі, визначити відповідність чи невідповідність міркування універсальним законом логіки.

Культура мислення не являється вродженою якістю людини. Як і всякою культурою, нею необхідно оволодівати, і першою необхідною умовою ії є вивчення логіки в навчальному процесі.

Логіка - це незамінний інструмент не лише пізнання, а й засвоєння, аналізу, викладу інформації.

Дисципліна “Логіка” є традиційно гуманітарною дисципліною як за змістом, так і за структурою викладання.

Методологічною основою дисципліни “Логіка” є, по-перше, давня і багата традиція логічних досліджень, що сама виступає важливою складовою частиною європейської культури як такої. По-друге, це багата традиційність “Логіки” саме як учбової дисципліни, яка містить у собі коректні прийоми та форми власне викладання високого рівня упорядкованості і спрацьованості. Нарешті, це міцна традиція логічних досліджень новітнього часу, відповідає описаній вище багатій традиційності логіки і велика колекція її літературних реалізацій.

Мета дисципліни: навчити студентів правильно мислити, запобігати помилковим судженням і умовиводам; забезпечувати правильність побудови думок, уміння логічно і аргументовано доводити істину або спростовувати хибні судження; показувати можливості логічного мислення у практичній діяльності економіста і навчальній роботі студента.

За результатами вивчення програмного матеріалу з дисципліни “Логіка” студент повинен:

- бути ознайомленим з головними факторами з історії логіки та з її філософськими підвалинами;

- знати основні закони логіки, форми і правила логічного мислення, вміти вживати ці знання щодо практики правильного дедуктивного висновку;

- засвоїти головні риси індуктивного методу на матеріалі емпіричних фактів, особливо соціального походження;

- мати уявлення і повні “технічні” навички щодо проблеми доказу і спростування;

- мати поняття і повний практичний досвід з риторики, засвоїти головний момент проведення риторичного тренування.

Вміння логічно мислити й чітко висловлювати свою думку-це ознака не лише загальної, а й професійної освіченості людини. Логічна культура є необхідною передумовою успішної роботи будь-якого спеціаліста.

Зміст курсу

Змістовний модуль 1.

Вступ до логіки. Основні форми і закони мислення.

Лекції:

Тема 1. Логіка як наука про міркування.

 

Тема 2. Поняття як форма абстрактного мислення.

 

Тема 3. Судження як форма абстрактного мислення.

 

Тема 4. Умовивід як форма абстрактного мислення.

 

Тема 5. Основні закони логіки.

 

Тема 6. Логічні основи теорії аргументації.

Семінарські заняття:

 

Семінар 1. Логіка як наука про міркування.

 

Семінар 2. Поняття як форма абстрактного мислення.

 

Семінар 3. Судження як форма абстрактного мислення.

 

Семінар 4. Умовивід як форма абстрактного мислення.

 

Семінар 5. Основні закони логіки.

 

Семінар 6. Логічні основи теорії аргументації.

 

Тема 1. Логіка як наука про міркування

 

План:

Виникнення і генезис поняття «логіка».

2. Логіка як наука: її предмет, метод, види, а також практичне значення її знань.

Історичні етапи розвитку логічного знання.

 

Логіка зародилась і розвивалася в лоні філософії. Оскільки тривалий час мислення не виокремлювалося філософами з усього сущого, а то й ототожнювалося з буттям (точніше, буття наділялося рисами, характерними для мислення), виявити перші зародки логічної науки непросто.

Термін "логіка" походить від давньогрецького слова "Lоgos", що означає слово, розум, думка і має декілька значень.

При визначенні предмета науки логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про буття), гносеологічний (пізнавальний) та формально-логічний.

В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки — об'єктивне існування предметів, явищ, процесів (емпіричних об'єктів), між якими існують різноманітні взаємозв'язки (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.), тобто те, що називають "логікою речей". У гносеологічному (пізнавальному) аспектівизначаються процес відображення "логіки речей", "логіки подій" у "логіці понять" і становлення системи понять (категорій), які охоплюють сутність об'єктивно існуючих речей, явищ і процесів. У формально-логічному аспектівизначаються необхідні взаємозв'язки між логічними формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які зумовлені не змістом мислення, а лише його структурою. Усі ці аспекти постають в єдності. Враховуючи цю єдність, можна дати таке визначення предмета науки логіки:

Логіка — це наука, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмети і явища об'єктивного світу, методи формалізації знання як результату пізнавального процесу.

 

Логіка формальна, традиційна засновник Аристотель, саме він вперше використав у логіці мову формул, яка дозволила майже абстрагуватися від змісту самої думки кращого її розуміння.

Сучасна логіка (математична чи символічна) використовує спеціальну символіку, досліджує мислення за допомогою математичних методів дослідження.

Сучасна класична логіка – займається вивченням висловлювання з т.з. їх істини та хиби.

Сучасна некласична логіка –ця критика класичної логіки у своєму складі має багато різноманітних розділів.

 

З’ясовуючи значення логіки як дисципліни, що у вищій школі слід відмітити, що знання логіки підвищує загальну інтелектуальну культуру, дозволяє виконувати такі логічні операції як доведення та спростування, вчить вмінню вести дискусію, полеміку, диспути, дебати; робить наше мислення логічним, тобто чітким свобідним, аналітичним, дисциплінованим, доказовим.

 

Історичний розвиток логіки пов’язаний з іменами:

- Геракліт (V1-V ст.. до н.е.).

- Сократ (469-399 рр. до н.е.).

- Демокрит (460-370 рр. до н.е.) або його праця „Канон”.

- Зенон Елейський (490-480 рр.) і його вчення про поняття тощо.

- Аристотель (384-347 рр.) та його „Категорії”, „Аналітики”, „Про тлумачення” тощо.

- П’єр Абеляр (1079-1142 рр.) – засновник методу аналізу суджень з т. з.

- Френсис Бекон (1561-1626 рр.) та його індуктивна логіка.

- Рене Декарт (1596-1650 рр.) та його дедуктивна логіка.

- Блез Паскаль (1623-1662 рр.) засновник аксіоматичного методу.

- Бенедикт Спіноза (1632-1677 рр.) зробив великий внесок в теорію доказу та опроверження.

- Томас Гоббс (1588-1679 рр.) вперше сформулював ідеї сучасної (математичної чи символічної) логіки.

- Готфрид Лейбниц (1649-1716 рр.) вперше сформулював ідеї сучасної (математичної чи символічної) логіки.

- Іммануіл Кант (1724-1804 рр.) – засновник трансцендентальної логіки.

- Георг Буль (1815-1864 рр.) – засновник логічного ви числення.

- Огастес де Морган (1806-1871 рр.0 – автор „Законів де Моргана”

- Готліб Фреге (1848-1925 рр.) сформулював ідею використання логіки для обґрунтування математики („Основні закони арифметики” та ін.).

- Бертран Рассел (1972-1970 рр.).

- Альфред Норт Уайтхед (1861-1947 рр.).

- Девід Гілберт (1862-1943 рр.)- та його фундаментальна праця „основні риси теоретичної логіки”.

Питання для самоперевірки знань:

1. Що таке логіка?

2. Які види логіки ви знаєте?

3. Вивчення формальної логіки як науки, її предмет.

4. Що таке логічна форма?

5. Що таке суб'єкт і яким символом він позначається?

6. З якими іменами пов'язаний історичний розвиток науки логіки?

7. Обґрунтуйте загальне значення логіки для спеціаліста.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Підготуєте стислий персоналогічний довідник видатних мислителів, які сприяли розвитку науки логіки.

 

2. Заповніть таблицю:

№ п.п.	Вид логіки	Засновник	Характеристика

Література:

1. Арутюнов В. X., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — К.: КНЕУ, 2000. —144 с.

2. Гетманова А.Д. Логика для юристов. – М.: Омега- Л., 2005. – 418 с.

3. Грядовой Д.И. Логика: Практический курс основ формальной логики. – М.:Щит-М, 2004 – 255 с.

4. Далидов И.В. Логика: Учебник. – М.: Дащков и К, 2004. – 347 с.

5. Ивин А.А. Логика: (Учебник для вузов). – М.: Гардарики, 2004. – 347 с.

6. Петровська І.Р. Логіка. – Львів: Нац. ун-т „Львів. політехніка”,2004. – 147с.

7. Гладунский В.Н. Логіка: Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2002. – 358 с.

8. Бандурка О.М. Курс логіки: Підручник. – К.: Літера, 2002. – 159 с.

 

Прийоми утворення понять.

Види понять.

Відношення між поняттями.

Види понять.

Види понять: пусті і непусті; одиничні і загальні; конкретні і абстрактні; позитивні і негативні; співвідносні і без співвідносні.

Пусте поняття (нульове) – поняття, обсяг якого не має жодного елементу класа. (Нульовий обсяг).

Непусте поняття – поняття, обсяг якого має певну кількість елементів класу (від одного до нескінченності).

Одиничне поняття – поняття, в якому мислиться один – єдиний предмет.

Загальне поняття – поняття, і якому мислиться два чи більше предметів.

Збірне поняття – поняття в якому кожен елемент є сукупністю відносно самостійних предметів, що мисляться як один предмет. Всі інші поняття відносяться до незбірних.

Загальні поняття можливо поділити на:

Реєструючи поняття – поняття, в обсязі яких мислиться скінчена, обчислювана множина предметів.

Нереєструючи поняття – поняття, обсяг яких не піддається обчисленню.

Конкретне поняття – поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами чи явищами.

Абстрактне поняття – поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від предмета чи явища.

Позитивне поняття – поняття, в якому виражається наявність у предметах чи явищах певних ознак.

Негативне поняття – поняття, в якому виражається відсутність у предмета чи явища ознак, що становлять зміст, відповідного позитивного поняття.

Безвідносне поняття – поняття, що відображає предмет з існуванням якого не пов’язується необхідність існування будь-яких інших предметів.

Співвідносне поняття – поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів.

Класифікація

Поділ за видотвірною ознакою – поділ, з допомогою якого поділюване поняття мислено розбивають на види з урахуванням специфіки прояву певної ознаки в різних групах елементів його обсягу.

Дихотомічний поділ (від грецької – поділення на дві частини) – поділ, членами якого є два суперечних поняття.

Класифікація – складний, багатоступінчастий поділ (система поділів), який проводиться з метою одержання нових знань стосовно членів поділу і систематизації цих знань.

Обмеження понять – логічна операція над поняттями, завдяки якій відбувається перехід від поняття з ширшим обсягом (родового) до поняття з вужчим обсягом (видового) через додавання до змісту вихідного поняття ознак, які стосуються лише частини предметів його обсягу.

Явне визначення – визначення, яке у своїй структурі містить як визначуване поняття так і визначаюче поняття.

Неявне визначення – визначення, в якому відсутні чітко окреслені як визначуване поняття так і визначаюче поняття.

Контекстуальне визначення – визначення, в якому контекстом виступає звичайний уривок з будь-якого тексту.

Аксіоматичне визначення (від грецької вихідне положення) – визначення, в якому контекстом виступає сукупність положень якої-небудь теорії, які не потребують обґрунтування, оскільки достовірність їх вважається само собою зрозумілою і прийнятою.

Узагальнення понять – логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом (видового) до поняття з ширшим обсягом (родового) шляхом збіднення його змісту, тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових ознак.

Таблиця істинності кон’юнкції

А	В	А٨В
і	і	і
і	х	х
х	і	х
х	х	х

З таблиці видно, що кон'юнкція істинна лише тоді, коли всі кон’юкти істинні (всі, а не два, бо їх може бути й більше).

Розділове судження – судження, в якому йдеться або про належність (чи неналежність) предметові тільки однієї (до того ж невідомо якої) з перелічених ознак, або про належність (чи неналежність) відповідному предметові принаймні однієї з цих ознак.

У таких судженнях використовуються диз’юнктивні (з лат. розділяти) логічні сполучники „або”, „чи”.

Цей вид союзів позначається знаком „٧” для нестрогою диз’юнкції і знаком „٧” – для строгої.

 

Таблиця істинності нестрогої (слабкої) диз ’ юнкції

А	В	А٧В
і	і	і
і	х	і
х	і	і
х	х	х

 

Нестрога диз’юнкція є хибною лише тоді коли всі диз’юнкти хибні. В усіх інших випадках вона є істинною.

 

Таблиця істинності строгої (сильної) диз’юнкції

А	В	А٧В
і	і	х
і	х	і
х	і	і
х	х	х

 

Строга диз’юнкція є істинною тоді, коли один і лише один диз’юнкт є істинним.

У іншому разі вона буде хибною.

Умовне судження – судження, в якому відображається залежність того чи іншого явища від тих чи інших обставин.

У таких судженнях використовується імплікативний (з лат. сплетіння) логічний сполучник, „якщо..., то...”, а також вирази „слідує”, які позначаються знаком „→”

 

Таблиця істинності імплікації

А	В	А→В
і	і	і
і	х	х
х	і	і
х	х	і

 

Імплікація є хибною лише тоді, коли перша частина імплікації є істинною, а друга частина імплікації – хибною.

В інших випадках імплікація є істинною.

Еквівалентне судження (з лат. тотожній) У судження, у якого для зв’язки використовуються такі вирази „рівносильне”, „тоді і тільки тоді”, „якщо і тільки якщо”, які позначаються знаком „↔”.

 

Таблиця істинності еквіваленції

А	В	А↔В
і	і	і
і	х	х
х	і	х
х	х	і

 

Еквівалентне висловлювання є істинним за умови, коли всі складові частини його є одночасно або істинними, або хибними.

В сучасній логіці створено спеціальне вчення про складні судження – логіка висловлювань.

Логіка висловлювань – розділ сучасної логіки, що вивчає дескриптивні (з лат. описання) висловлювання та відношення між ними в структурі міркувань.

В логіці висловлювань використовується штучна мова, яка має певні знакові засобів (деякі з них ми продемонстрували вище).

Види модальності (з лат. спосіб) судження: об’єктивна і логічна.

Об’єктивна модальність характеристика судження, яка визначається принципом розрізнення об’єктивно можливого, дійсного і необхідного.

За об’єктивною модальністю судження поділяються на: судження необхідності; судження дійсності; судження можливості.

Судження необхідності – це судження, що відображає необхідність (закономірний, неминучий) існування будь-якого предмета чи явище, а також зв’язків між предметами та явищами.

Судження дійсності – це судження, яке відображає дійсність існування предмета чи явища, тобто судження про факти.

Судження можливості – це судження, яке відображає реально існуючу, але ще не реалізовану можливість.

Логічна модальність – характеристика судження з т.з. у ньому доведеності будь-якого факту.

За логічною модальністю судження поділяються на: проблематичні (ймовірні) та достовірні.

Проблематичне судження – судження, що містить знання, обґрунтовані, перевірені практикою.

 

Питання для самоперевірки знань:

1. Чим судження як форма мислення відрізняється від поняття?

2. Чим судження відрізняється від поняття за змістом?

3. Чим відрізняється будова судження від будови речення? Що є спільного в будові судження і речення? Що таке пропозиційна функція?

4. Що таке термін судження?

5. Які види складних суджень ви знаєте?

6. Які судження називаються єднальними?

7. Що характерне для розділових суджень?

8. Які судження відносяться до умовних?

9. Яке значення має логіка висловлювань?

10. За яких умов кон’юнкція є істинною?

11. За яких умов є істинною нестрога диз’юнкція?

12. За яких умов є істинною строга диз’юнкція?

13. За яких умов є хибною імплікація?

14. За яких умов є істинною еквіваленції?

15. Що характерне для операції заперечення?

 

Вправи та задачі для контрольної перевірки знань:

1. Що таке судження? Визначте його структуру.

2. Визначте вид судження, його терміни та їх розподіленість у таких випадках:

3. Які з цих речень виражають судження (свої думки обгрунтуйте):

а) Що називається ямбом?

б) Нарешті прийшла весна;

в) Хай живе демократія!

г) Гарний зимовий ранок;

д)До яких наук належить логіка?

е) Ходив він скаржитися;

є) Людина, яка вперше побувала в космосі;

ж) Мораль – істотна властивість людини;

з) Люди, які побували на Місяці, - американці;

и) Слава людям, що побували в космосі!

4. Знайти суб’єкт і предикат в таких судженнях:

а) Буття визначає свідомість;

б) ”Майбутнє світле і прекрасне” (М.Г.Чернишевський);

в) Ця праця допомогла мені пережити страшну епоху;

г) ”Потім, помовчавши кілька хвилин, вона глибоко зітхнула” (О.С.Пушкін).

д) Хто не працює, той не їсть;

е) „Всі жанри хороші, крім нудного” (Вольтер);

є) Кого Юпітер хоче покарати, того він перш за все позбавляє розуму;

ж) Дочці його було 17 років від народження.

з) Молодого радиста жоден корабель не брав на роботу;

и) Є ще порох у порохівницях.

5. Визначте будову таких суджень (взятих у контексті):

а) Хто переміг у цьому матчі? В цьому матчі перемогли студенти;

б) Чи перемогли в цьому матчі студенти? Так! У цьому матчі студенти перемогли (У цьому матчі перемогли студенти);

в) Що роблять діти? Діти співають.

г) Хто співає? Це співають діти (Діти співають);

д) Коли почалися жнива? Жнива почалися першого серпня;

е) Що почалося першого серпня? Першого серпня почалися жнива (Жнива почалися першого серпня);

є) Кого любить справжній патріот? Справжній патріот любить свою Вітчизну;

ж) Хто любить свою Вітчизну? Свою Вітчизну любить справжній патріот (Справжній патріот любить свою Вітчизну);

з) Куди повернула дорога? Дорога повернула вліво;

и) Що повернуло вліво? Вліво повернула дорога (Дорога повернула вліво).

6. Визначте вид таких суджень:

а) Володимир брат Василя;

б) Стоїть гора висока;

в) Юлія старша від Тетяни;

г) У світі є одна красуня;

д) Він жорстоко поділяв людей на наших і не наших;

ж) Є такі люди;

з) Якби ви з нами подружилися, багато б дечого еавчились;

и) Або ви будете відвідувати заняття, або вам доведеться розпрощатися з вузом;

і) Гегель – геніальний філософ;

ї) Випадуть у травні дощі – буде добрий урожай;

й) Можливо, в найближчий час люди знову відвідають Місяць;

к) Для художніх образів характерні метафоричність, інакомовність, багатозначність тощо.

л) Він поет або вчений;

м) Він і поет, і вчений;

и) Патріоти люблять свою націю і поважають всі інші народи.

7. Визначте кількість і якість таких суджень:

а) Майже кожна людина має той чи інший талант;

б) Вулкани – гори;

в) Зрідка зустрічаються і чорні лебеді;

г) Всі, крам одного, студенти нашої групи добре засвоїли курс логіки;

д) Ви – неуки;

е) На старість він недобачати став;

є) Є люди, які постійно сумніваються;

ж) Ніхто не міг його заспокоїти;

з) Він був невисоким;

и) Жоден з нас не міг із цим змиритися;

і) Деякі народи до цих пір перебувають у неволі;

ї) Трапляються в житті не зовсім приємні випадки.

8. Встановіть розподіленність термінів у таких судженнях (відношення між термінами зобразіть за допомогою кругових схем):

а) Деякі звуки – голосні;

б) Будь-яке поняття має зміст;

в) Жоден хімічний елемент не є складною речовиною;

г) Вони вже давно недобачають;

д) Деякі птахи є нелітаючими;

е) Більшість дієслів пишеться з часткою „не” окремо;

є) Патріоти і тільки патріоти не відмовляються від мови і культури своєї нації;

ж) Трапляються рослини, які не переносять низької температури;

з) Ніхто не став заперечувати цієї версії;

и) Деякі птахи не літають.

9. Всі люди — письменні. Деякі люди — письменні. Жодна людина не є письменною. Деякі люди не є письменними.

10. Деякі підприємства не є рентабельними. Жодне підприємство не є рентабельним. Деякі підприємства є рентабельними. Всі підприємства є рентабельними.

11. Визначте вид модальності у таких випадках:

- Ніколи не турбуй іншого тим, що ти можеш зробити сам.

- Неможливо побудувати вічний двигун.

- Перехід людей через вулицю дозволяється при зеленому світлі світлофора.

- Необхідно дотримуватися правил поведінки у місцях громадського призначення.

- Найдавніше свідчення хлібопекарства знайдено в Єгипті.

- З появою засобів масової інформації спростилось завдання передачі знань.

Література:

1. Арутюнов В. X., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — К.: КНЕУ, 2000. =144 с.

2. Гетманова А.Д. Логика для юристов. – М.: Омега- Л., 2005. – 418 с.

3. Грядовой Д.И. Логика: Практический курс основ формальной логики. – М.:Щит-М, 2004 – 255 с.

4. Далидов И.В. Логика: Учебник. – М.: Дащков и К, 2004. – 347 с.

5. Ивин А.А. Логика: (Учебник для вузов). – М.: Гардарики, 2004. – 347 с.

6. Петровська І.Р. Логіка. – Львів: Нац. ун-т „Львів. політехніка”, 2004. – 147 с.

7. Гладунский В.Н. Логіка: Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2002. – 358 с.

8. Бандурка О.М. Курс логіки. Підручник. – К.: Літера, 2002. – 159 с.

 

Тема 5. Закони логіки

План:

1. Закон тотожності.

2. Закон суперечності.

3. Закон виключеного третього.

4. Закон достатньої підстави.

5. Закон подвійного заперечення.

6. Закон ідемпотентності.

7. Закон комутативності.

8. Закон асоціативності.

9. Закон дистрибутивності.

10. Закон де Моргана.

11. Закони контра позиції.

12. Закони складної контра позиції.

 

Основний зміст логіки становлять її закони: тотожності, суперечності, виключеного третього, достатньої підстави та ін. Автором перших трьох законів вважається Аристотель, автором четвертого закону – Г. –В.Лейбниц.

Перші чотири закони прийнято називати основними законами на тій підставі, що вони виражають такі корінні риси логічно правильного мислення як визначеність, послідовність, несперечливість і обґрунтованість думки; відбивають найпростіші і найзагальніші відношення в явищах об’єктивної дійсності. Їх дотримання обов’язкове.

Закони логіки – це внутрішній, необхідний, істотний зв’язок між думками.

Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.

Схема закону: А→А („Якщо А, то А”); А↔А („А тоді і тільки тоді, коли А”).

Закон суперечності: два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними.

Схема закону: в сучасній логіці („Хибно, що А і не-А одночасно істинні”).

Закон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге – хибним, а третього і бути не може.

Схема закону: („або А, або не-А”).

Закон достатньої підстави: достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована.

Закон подвійного заперечення: заперечення заперечення дає твердження, із твердження випливає його подвійне заперечення, а подвійне заперечення рівносильне твердженню.

Схема закону: („Хибно, що не-А тоді, тільки тоді коли А ”).

Закон ідемпотентності (з лат. – зберігаючи той самий ступінь): повторення будь-якого висловлення через „і” (кон’юнкція) чи „або” (диз’юнкція) рівнозначне самому висловленню.

Схема закону для кон’юнкції: (А٨А) ↔ А („А і А тоді і тільки тоді, коли А”).

Схема закону для диз’юнкції: (А٧А) ↔ А („А або А тоді і тільки тоді, коли А”).

Закон комутативності (з лат. – зміна): дозволено міняти місцями висловлювання, зв’язані логічними сполучниками „і” (конюнкція) та „або” (диз’юнкція).

Схема закону для кон’юнкції: (А٨А) ↔ (А٧А) („А і В тоді і тільки тоді, коли В і А”).

Схема закону для диз’юнкції: (А٧В) ↔ (В٧А) („А або В тоді і тільки тоді, коли В або А”).

Закон асоціативності (з лат. - з’єднує): дозволено по-різному поєднувати вимолювання, з’єднані з допомогою логічних сполучників „і” (кон’юнкція), „або”(диз’юнкція) тощо.

Схема закону для кон’юнкції: ((А٨В)٨С) ↔ (А٨ (В٨С)) („(А і В) і С тоді, і тільки тоді, коли А і (В і С)”).

Схема закону для диз’юнкції: (А٧В)٧С) ↔ (А٧(В٧С)) („(А або В) або С тоді і тільки тоді, коли А або (В або С)”).

Закон дистрибутивності: (з лат. – розділяю, розподіляю): дозволено розподіляти один логічний сполучник стосовно іншого.

Схема закону для кон’юнкції: (А٨(В٧С) ↔ ((А٨В)٧(А٨С) („А і (В або С), якщо і тільки якщо (А і В) або (А і С)”).

Схема закону для диз’юнкції: (А٧(В٨С) ↔ ((А٧В)٨(А٧С)) („А або (В і С), якщо і тільки якщо (А або В) і (А або С)”).

Закон де Моргана – логічні закони, які пов’язують заперечення, кон’юнкцію і диз’юнкцію.

Перший закон де Моргана: заперечення кон’юнкції, еквівалентне диз’юнкції заперечень.

Схема закону де Моргана: ↔ („Хибно, що А і В тоді і тільки тоді, коли хибно, що А, або хибно, що В”).

Другий закон де Моргана: заперечення диз’юнкції еквівалентне кон’юнкції заперечень.

Схема закону: ↔ („Хибно, що А або В і тільки тоді, коли хибно, що А і хибно, що В”).

Закони контра позиції (з лат. - протиставлення):

Перший закон простої контра позиції: якщо з першого висловлення впливає друге висловлювання, то із заперечення другого висловлювання випливає заперечення першого висловлювання.

Схема закону: (А→В) → (”Коли відомо, що якщо А, то В, то якщо не-В, то не-А”).

Другий закон простої контра позиції: якщо із заперечення першого висловлювання випливає заперечення другого висловлювання, то з другого висловлювання випливає перше висловлювання.

Схема закону: → (В→А). („Коли відомо, що якщо не-А, то не-В, то якщо В, то А”).

Третій закон простої контра позиції: якщо з першого висловлювання випливає заперечення другого висловлювання, то з другого висловлювання випливає заперечення першого висловлювання.

Схема закону: („Коли відомо, що якщо А, то не-В, то якщо В, то не-А”).

Четвертий закон простої контра позиції: якщо із заперечення першого висловлювання випливає друге висловлювання, то із заперечення другого висловлювання випливає перше висловлювання.

Схема закону: („Коли відомо, що якщо не-А, то В, то якщо не-В, то А”).

Вимоги до тези:

1. Тезою може бути лише те положення, яке дійсно потребує обґрунтування.

2. Теза повинна бути чітко визначеним і адекватно сформульованим судженням.

3. Теза повинна бути незмінною, тобто тотожною собі на протязі усього процесу доведення.

4. Теза не може вміщати у собі логічні суперечності.

 

Аргумент (з лат. – показую, виявляю) – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

Аргумент може бути представлений:

Аксіомами (з грецької – значуще, прийняте положення) – твердження певної теорії, що приймається без доведення як вихідне, таке, що є підставою для доведення інших тверджень цієї теорії.

Постулатами (з грецької - вимога) – твердження, яке рпи побудові наукової теорії приймають без доведення як вихідне.

Фактами (з лат. зроблене) – дійсна подія, явище.

Аргументи можливо поділити на два види:

Аргументи ad rem (до теми, до проблеми) – ці аргументи мають відношення лише до проблеми, яка обговорюється; це основні положення та принципи будь-якої теорії; терміни, які прийняті тією чи іншою наукою; судження, які описують встановлені факти; раніше доведені положення тощо.

Аргументи ad hominem (до людини): до авторитету, до публіки, до особи, до жалю, до неосвіченості, до здорового глузду, до віри тощо.

Вимоги до аргументу:

1. У ролі аргументу повинного виступати лише істинне судження.

2. У ролі аргументу повинно бути судження, істинність якого з’ясована безвідносно до тези.

3. Аргумент повинен бути достатньою підставою для тези.

 

Демонстрація (з лат. – показую, пояснюю) – форма логічного зв’язку між тезою і аргументом.

Еристика (від грецької – мистецтво суперечки).

Види суперечок з т.з. мети: суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка заради перемоги, суперечка заради суперечки.

Вимоги до ведення суперечок:

1. Кожна суперечка повинна мати свою тему, і свій предмет.

2. Т