Тема 6. Логічні підстави теорії аргументації

 

План:

Доказове міркування – логічна основа наукового знання: основні риси; аргументація, доведення, спростування, критика.

Логічна характеристика доведення: визначення доведення; структура доведення (теза, аргумент, демонстрація); правила доведення.

Логічна характеристика спростування: визначення спростування; структура спростування (спростування тези, спростування аргументів, спростування демонстрації); правила спростування.

Еристика: види суперечок та вимоги до їх ведення. Софізми, паралогізми, парадокси, антиномії.

 

Доказове міркування – це міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків). Доказове міркування – повинно бути ясним (зрозумілим) і докладним з чіткою термінологією, вірогідними вихідними принципами, з логічно обґрунтованими переходами від засновків до висновків.

Аргументація (з лат. приведення аргументів) – приведення доводів, аргументів з метою викликати чи посилити співчуття іншої сторони до висунутого положення.

Теорія аргументації вивчає різноманітні способи переконання аудиторії за допомогою мовного впливу.

Аргументація завжди виражена мовою; має форму вимовлених чи написаних стверджень.

Доведення – міркування, яке встановлює істинність будь-якого затвердження шляхом приведення інших затверджень, істинність яких все доказана.

Спростування – обґрунтування хибності тези.

Критика (з грецької – здатність розрізняти) – розгляд, аналіз явища з метою його оцінки.

 

Структура доведення: теза, аргумент, демонстрація.

Теза (з грецької - положення) – один з елементів доведення, положення, істинність якого повинно обґрунтувати.

 

Вимоги до тези:

1. Тезою може бути лише те положення, яке дійсно потребує обґрунтування.

2. Теза повинна бути чітко визначеним і адекватно сформульованим судженням.

3. Теза повинна бути незмінною, тобто тотожною собі на протязі усього процесу доведення.

4. Теза не може вміщати у собі логічні суперечності.

 

Аргумент (з лат. – показую, виявляю) – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

Аргумент може бути представлений:

Аксіомами (з грецької – значуще, прийняте положення) – твердження певної теорії, що приймається без доведення як вихідне, таке, що є підставою для доведення інших тверджень цієї теорії.

Постулатами (з грецької - вимога) – твердження, яке рпи побудові наукової теорії приймають без доведення як вихідне.

Фактами (з лат. зроблене) – дійсна подія, явище.

Аргументи можливо поділити на два види:

Аргументи ad rem (до теми, до проблеми) – ці аргументи мають відношення лише до проблеми, яка обговорюється; це основні положення та принципи будь-якої теорії; терміни, які прийняті тією чи іншою наукою; судження, які описують встановлені факти; раніше доведені положення тощо.

Аргументи ad hominem (до людини): до авторитету, до публіки, до особи, до жалю, до неосвіченості, до здорового глузду, до віри тощо.

Вимоги до аргументу:

1. У ролі аргументу повинного виступати лише істинне судження.

2. У ролі аргументу повинно бути судження, істинність якого з’ясована безвідносно до тези.

3. Аргумент повинен бути достатньою підставою для тези.

 

Демонстрація (з лат. – показую, пояснюю) – форма логічного зв’язку між тезою і аргументом.

Еристика (від грецької – мистецтво суперечки).

Види суперечок з т.з. мети: суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка заради перемоги, суперечка заради суперечки.

Вимоги до ведення суперечок:

1. Кожна суперечка повинна мати свою тему, і свій предмет.

2. Тема і предмет суперечки повинні бути зрозумілими.

3. Тема суперечки не повинна змінюватися чи замінятися на іншу на протязі суперечки.

4. Суперечка вимагає певних знань з тієї проблеми, на тему якої йде суперечка.

5. Суперечка повинна якщо не вирішити, так хоч дещо прояснити проблему, яка обговорюється.

6. Суперечка повинна привести до істини.

7. Суперечку повинно вести коректними засобами.

 

Диспут (з лат. – досліджую, сперечаюся) – наукова дискусія, обговорення якогось питання публічно.

Дискусія (з лат. – розглядаю, досліджую) – публічне обговорення будь-якого питання.

Дебати (з франц. - сперечатися) – обмін думками.

Полеміка (з грец. – військовий, ворожий) – дискусія в пресі, на диспуті, на зборах, зіткнення різних поглядів під час обговорення будь-яких питань.

У процесі суперечок трапляються числені фактичні й логічні помилки:

Софізми – логічна помилка, якої свідомо, навмисно припускаються в процесі суперечки.

Паралогізми (з грец. – невірне, неістинне міркування) – логічна помилка, якої несвідомо, ненавмисне припускаються в процесі суперечки.

Парадокс (з грец. – несподіваний, дивний) – думка, що радюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

Антиномія (з грец. – суперечність між двома твердженнями) – поєднання обопільних суперечних висловлювань про предмет, які припускають однаково переконливі логічні обґрунтування; неусувна суперечність, що мислиться в ідеї чи законі й виявляється за спроби їх доказового формулювання.

 

Структура спростування:

Спростування шляхом критики тези – обґрунтування недосконалості доведення шляхом встановлення хибності тези чи її невідповідності правилам стосовно тези.

Спростування шляхом критики аргументів – обґрунтування невдосконаленості доведення шляхом встановлення хибності аргументів, їх недостовірності, наявності „зачарованого кола” в доведенні або того, що ці аргументи не перебувають у необхідному зв’язку з тезою.

Спростування шляхом критики демонстрації – обґрунтування недосконалості доведення шляхом встановлення неспроможності зв’язку між аргументами і тезою, тобто неправильності умовиводу, у формі якого здійснюється доведення.

Питання для самоперевірки знань:

1. Що ви можете сказати про термін „доведення” і „аргументація”?

2. Яка будова доведення?

3. Які є види аргументів?

4. Як визначається „демонстрація”?

5. Які ви знаєте види доведення?

6. Які помилки виникають внаслідок порушення правил стосовно тези?

7. Які є правила стосовно аргументів?

8. Як формулюється правило стосовно демонстрації доведення?

9. Що таке спростування тези?

10. Як визначаються поняття антиномії та парадоксу?

11. Які види суперечки ви знаєте?

12. Які ви знаєте коректні і некоректні засоби ведення суперечки?

 

Вправи та задачі для контрольної перевірки знань:

1. Визначте тезу, аргументи і демонстрацію в таких доведеннях:

а) Всі слова, що означають назву предмета і відповідають на питання „хто? ” або „що?”, є іменниками, а слово „калина” означає назву предмета і відповідає на питання „що?”; отже, слово „калина” є іменником;

б) Будь-яка думка, в якій щось стверджується або заперечується і яка є або істинною, або хибною, є судженням. В думці „Клімат Сахари – різко континентальний” наявне ствердження, і вона істинна. Отже, ця думка є судженням.

г) В болотистих місцевостях з теплим кліматом і багатою рослинністю часто бувають пропасниці; долина Ріону, що на Кавказі, болотиста, має теплий клімат і багату рослинність; ймовірно, що там теж буває пропасниця.

2. Обґрунтуйте ці тези, підшукавши відповідні аргументи та вид міркування (умовиводу):

а) Сума кутів трикутника дорівнює 180 °;

б) В цій місцевості можуть бути золоті самородки;

в) Двохтисячний рік був високосним.

3. У формі яких умовиводів побудовані ці доведення:

а) Поза як живі організми проходять у своєму розвитку ступені народження, розквіту, занепаду і загибелі, то й суспільство у своєму розвитку проходить такі ж ступені (О.Шпенглер);

б) Столиця України розташована на березі ріки, столиця Китаю розташована на березі ріки, столиця Франції розташована на березі ріки. Отже, ймовірно, що столиці всіх держав розташовані на березі ріки.

в) Або люди походять від інших тварин, або вони існували вічно. Проте останнє неможливе. Тому доводиться визнати, що люди походять від інших тварин.

4. Чи правильні ці доведення? Якщо ні, то які закони логіки і правила доведення в них порушено (визначте вид помилок):

а) Мешканці Санки-Петербургу на підставі багаторічних спостережень дійшли висновку, що ладозький льодохід на Неві псує в цьому місті погоду;

б) ”Хтось узявся довести, що 3 рази по 2 буде не 6, а 4. Реалізовуючи свою дивну витівку, він узяв у руки звичайний сірник і попросив присутніх уважно стежити за ходом його думки.

„Переламавши сірник навпіл, - заявив дивний математик, - будемо мати один раз 2. Проробивши те саме над однією з половинок, будемо мати другий раз 2. Нарешті, проробивши цю ж операцію над другою з половинок, одержимо третій раз 2”.

Отже, беручи три рази по два, ми одержимо чотири, а не шість, як прийнято звичайно вважати” (В.М.Брадіс, В.Л.Мінковський, А.К.Харчева. Ошибка в математических рассуждениях);

в)- Раб не може бути морально високою людиною, оскільки він не може мати мужності та внутрішньої свободи, тобто якостей, необхідних для моральної висоти.

- А Спартак?

- Спартака я не вважаю рабом, оскільки він, перебуваючи в залежності від зовнішніх сил, все ж таки зумів зберегти свободу духу;

г) Я сумлінно працював над освоєнням курсу логіки. Про це свідчать такі факти: я не пропустив жодної лекції з логіки; перед кожним практичним заняттям з логіки я ретельно готувався до нього (це може підтвердити бібліотекар); я придбав підручники з логіки кількох авторів. Таким чином, я заслуговую на високу оцінку з цієї дисципліни;

д) Ніч завжди передує дню, отже, ніч є причиною дня;

е) Опій викликає сон, оскільки він має снодійну силу;

є) Сніг не може лежати на високих горах, бо чим ближче до Сонця, тим тепліше. До того ж сніг завжди тане раніше на високих місцях, хоча у видолинках ще тримається;

ж) Лікар пацієнту:

- У вас дуже небезпечна хвороба!

Пацієнт:

- Невже вона невиліковна?

- Лікар:

- Вам повезло, бо ви потрапили до мене. З десяти людей, що хворіють на цю хворобу, десять помирає. Проте у мене вже було дев’ять пацієнтів, і всі вони померли від цієї хвороби;

з) Цей пес має дітей, отже, він батько. Але ж це твій пес, отже, він твій батько. Ти його інколи б’єш, отже, ти б’єш свого батька;

и) Ліки, які приймає хворий, - добро. Чим більше добра, тим краще. Отже, ліків треба приймати якомога більше;

і)- Чи знаєш ти цю людину, що в масці?

- Ні, не знаю.

- Це твій батько. Отже, ти не знаєш свого батька.

5. Проаналізуйте відомі софізми „Рогатий”, „Брехун”, „Софізм Еватла” та парадокси – „Купа”, „Ахіллес і черепаха”.

а) ”Брехун”: Критянин Епименід говорить, що всі критяни брехуни, але Епименід – сам критянин, отже, і він брехун. Та якщо він брехун, то й те, що він говорить, неістинне, і, отже, те, що він говорить, - правда. Таким чином, критяни – брехуни, Епименід теж брехун, і те, що він говорить, неправда. В такий спосіб ми можемо по черзі доводити, що Епименід і критяни – правдиві і неправдиві;

б) Еватл брав уроки софістики у Протагора з тією умовою, що гонорар він заплатить в тому разі, якщо після закінчення навчання виграє перший судовий процес. Та після навчання Еватл не проводив жодного судового процесу і тому вважав, що має право не платити Протагору гонорар. Тоді останній пригрозив, що він подасть скаргу в суд, кажучи Еватлу таке:

- Судді або присудять тоді заплатити гонорар, або не присудять. В обох випадках ти змушений будеш заплатити мені. В першому випадку згідно з рішенням суду, а в другому – згідно з нашим договором („коли ти виграєш перший судовий процес, тоді й заплатиш”).

На це Еватл, навчений Протагором секретів софістики, відповів:

- Ні в тому, ні в іншому разі я не заплачу. Якщо присудять процес, не заплачу згідно з нашим договором, а якщо не присудять, то я не заплачу згідно з рішенням суду;

в) ”Купа”: одна зернина не становить собою купу. Додавши ще одну зернину, знову-таки не одержиш купу. Як же отримати купу, додаючи по одній зернині, жодна з яких не становить купу. Яка по порядку зернина (дев’яносто дев’ята, сота чи тисячна), зрештою, зробить з некупи купу?

г) „Ахіллес і черепаха”: прудкий Ахіллес ніколи не може догнати найповільнішу тварину – черепаху, - оскільки за умови одночасного початку їх руху в момент досягнення Ахіллесом стартового положення черепахи, остання вже віддалилася звідти на ¹/₁₀ їх стартової віддалі. Коли ж він пройде цю віддаль (¹/₁₀), черепаха за цей час відповзе на ¹/₁₀₀ і т.д. в усіх до нескінченності точках шляху їх руху.

6. Які логічні помилки мають місце в таких доведеннях і спростуваннях:

а)Кажуть, ніби прийменник не може виконувати роль підмета в реченні. Щоб спростувати цю думку, досить навести бодай один приклад речення, в якому прийменник виконує роль підмета. Ось такий приклад: „У” належить до іменника навіть тоді, коли стоїть перед прикметником”.

б) Пропонент:

- „Через” не може бути підметом.

Опонент:

- Пробачте, але ж у Вашому реченні „через” виконує роль підмета.

в) Милосердя викликає в гуманістів симпатію.

„Милосердя” – слово. Отже, деякі слова викликають у гуманістів симпатію.

 

Література;

1. Арутюнов В. X., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — К.: КНЕУ, 2000, -144 с.

2. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. - Х.арків, 1999.

3. Гетманова А.Д. Логика для юристов. – М.: Омега- Л., 2005. – 418 с.

4. Грядовой Д.И. Логика: Практический курс основ формальной логики. – М.:Щит-М, 2004 – 255с.

5. Далидов И.В. Логика: Учебник. – М.: Дащков и К, 2004. – 347 с.

6. Ивин А.А. Логика: Учебник. – М.: Гардарики, 2004. – 347 с.

7. Петровська І.Р. Логіка. – Львів: Нац. ун-т „Львів. політехніка”, 2004. – 147 с.

8. Гладунский В.Н. Логіка: Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2002. – 358 с.

9. Бандурка О.М. Курс логіки.: Підручник. – К.: Літера, 2002. – 159 с.

10. Шопенгауэр А. Эристика и искусство побеждать в спорах. - СПб., 1990.

11. Штельнер В. Логические проблемы дискуссии // Вопросы философии. - 1972. - № 6.