Революція , переворот , заговор , реформа .

реформа преобразовивать измененние какой – либо существеной сторон жизни. соц. політ.происходит мирним путем.

Революция - глубокое й качественное изменение в развитии общества, і способе производства, в различних областях знання. Р. возникают в результате постепеиного нарастания противоречий, накапливающихся а процессе зволюционвого развития, которие разрешаются переворотом, скачком, резкими переменамя. Р. могут иосить кратковременнмв характер или охватывать целую истор эпоху. Они - результат общ-ного развития или сознания человеком окружающего мира, закономерного процесса, не зависящего от желания или воля человека или какой-либо общественной группи, й возникают на переломном зтапе, когда сложившиеся противоречия или конфликти не могут бьіть разрешеньї никаким др. способом. Об’ьективньїе потребности общественяого развития определяют историческую неизбежность Р., хотя й не гарантируют ее победу.

Заговор - тайное соглашение (уговор, сговор) нескольких лиц, виступающих индивидуально или в качестве лидеров полит сил о совместннх действиях против кого-либо или, реже, чего-либо для достижения определенных политических целей. 3. - особая разновидность интриги полит отличающаю максимально возможной конспиративнсстью й негативной, деструктивной, а не созидательнон направлеяиостью.

Основні функції пол. системи

Політична система суспільства – це сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних державних, партійних організацій, громадських об’єднань, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівняйого політичної культури.

ПС виконує в суспільстві функції:

1.Регулююча 2.Реагуюча 3.Розподільча

4.Екстракціонна 5. Символізуюча

Функції внутрі себе самої:

1.Нормотворча 2. Функція вживання правил 3.Контроль за виконанням правил 4.Політична комунікація 5. Зберігання та адаптація системи: політичне рекрутування та політична соціалізація

Різноманітність функцій політ. системи суспільства свідчить не лише про процес ускладнення його, а й про розгалуженість функціонування політичних систем у суспільному організмі.

Визначення цілей, завдань, шляхів розвитку суспільства. Розробка правил і законів поведінки людей та груп у суспільстві. Організація діяльності суспільства на виконання поставлених цілей та програм. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки та стабільності політичного ладу. Розподіл матеріальних і духовних цінностей у відповідності з інтересами соціальних спільнот. Формування політичної свідомості, залучення членів суспільства до політичної участі та діяльності. Погодження різноманітних інтересів держави і соціальних цінностей. Контроль за додержанням законності та правил, припинення дій, що порушують політичні норми.

Поняття держави та її головні ознаки

Держава є основним носієм політичної влади. Держава, виступаючи від імені суспільства:

- видае закони та слідкує за їх виконанням

- має право нав’язувати всою волю за допомогою армії, судів...

- збирає податки

- проводить внутрішню (економічну, соціальну, виховну) та зовнішню політику

- охороняє свої кордони

Основні ознаки держави

- відділення політ влади від сус-ва

- поява професіоналів управлінців

- класовий характер

- територія, що окреслює кордони держави

- суверенітет

- монополія на застосування насилля

Форми державного правління та форми державного устрою.

Форми правління:

- монархія (абсолютна, дуалістична, конституційна)

- республіка (президентська, парламентська, змішана)

Форми держ устрою:

- унітарна (одна конституція, територія, громадянство, закони)

- федеративна (союзна держава з самостійних одиниць)

- конфедеративна (союз незалежних суверених держав)

Держава як основний елемент політичної системи та її функції

Держава є основним носієм політичної влади. Держава, виступаючи від імені суспільства:

- видае закони та слідкує за їх виконанням

- має право нав’язувати всою волю за допомогою армії, судів...

- збирає податки

- проводить внутрішню (економічну, соціальну, виховну) та зовнішню політику

- охороняє свої кордони

1. Захист суспільного ладу. 2. Запобігання й усунення соціально небезпечних конфліктів 3. Регулювання економічних та інших суспільних відносин 4. Здійснення єдиної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів – соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої, та іншої політики 5. Зовнішньополітична функція захисту інтересів країни 6. Функція оборони країни7. Співробітництво з іншими народами та ін

 

Правова держава

Правова д-ва- д-ва, яка всі ф-ції пов’язує з конст. та верховенством з-ну, права.

Держ. забезпеч.:

1. верховенство права, з-ну

2. максим. гарантію прав і свобод людини

3. рівність всіх перед з-ном і судом

4. взаємовідповід. громад. та д-ви

5. на суд. та ін. ахисту особи

Прав. д-ва базується на:

1. на розподілі та балансі властей

2. на встановленні межі на міри владі

3. на пол. плюралізмі

4. на підзаконності влади і управління

5. на конст. намірі

6. на широкому місцев самоврядуванні

Громадянське суспільство та правова держава є взаємопов’язаними та взаємообумовленими явищами. За умові їх існування обидві сторони дотримуються демократичних засад поведінки та обов’язків один перед одним.

Ознаки правової держави:

- верховенство права (закону підкорюються всі)

- відрізняється якістю самого закону – гуманний, справедливий, закріпляє певні права особистості.

- правова держава гарантує права особистості у різних сферах суп життя

- принцпи взаємної відповідальності держави та особистості

- держава підконтрольна сус-ву, виключається диктатура

Важливим принципом правової держави є поділ влад між основними органами державної влади — законодавчої, виконавчої, судової, забезпечення їхнього демократичного функціонування в межах законів. Найвища з трьох влад — законодавча обирається на демократичних відкритих всезагальних виборах та створює правову основу існування сус-ва. Призначення виконавчої влади — реалізація тих законів, які прийняті законодавчим органом. Призначення судової влади — бути арбітром, вирішувати юридичні суперечки, впроваджувати правосуддя, яке може здійснюватися тільки судом.

15. Соціальна держава.

В наш час в конст. деяких кр-н є таке визначення як Соц. д-ва. Вперше з’явл. в 1949 р. в конст. Фр., а потім і в інш. д-вах. Вона з’яв. на відгуг критиці лібер.-ринковій д-ві. Лібер.-рин. д-ва не могла забезпечити соц. благопол. Усім гром-м сусп., вона гарантувала свободу ек. діял-ті найбільшпідприємливим гром-м. але це привело до I та II св. війни, кризи 30-х рр. Та в деякій мірі до револ. в Рос.

Хар-ні ознаки соц. д-ви:

Забезпечує:

1. рух до соц. справедл.

2. ослаблення соц. нерівності

3. надання кожному гром-ну роб. місце чи інш. джерело існув.

4. забезпеч. мир та злагоду в сусп.

5. формує для люд. благоприятне життєве сер-ще

Базується на:

1. досить вис. Рівні ек. розвитку

2. демократизм пол. с-ми

3. на компромісі осн. пол. сил відносно цілей та шляхів розв. Сусп.

4. розвитку с-ми соц. партнерства та захисту гром-н

5. підвищ. ролі д-ви в с-мі панування і регулювання соц.-ек. процесів

Громадянське суспільство

— це суспільство, якому властиве самоврядування вільних індивідів та добровільно створених ними організацій. Громадянське суспільство як сферу самоврядування вільних індивідів захищають від свавілля державної влади та жорсткої регламентації з боку її органів відповідні закони. Ось чому в реальному суспільному житті громадянське суспільство та правова держава є взаємозв’язаними інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що надійно гарантує та захищає права і свободи громадян.

Громадянське суспільство може існувати тільки за умов демократії. Водночас високий рівень розвитку й функціонування громадянського суспільства може забезпечити тільки демократична держава. Як свідчить суспільна практика, саме нерозвиненість громадянського суспільства є однією з головних умов існування тоталітарних та авторитарних режимів. Головна ознака громадянського суспільства полягає в забезпеченні широких прав людини, у вільному виборі нею різноманітних форм економічного й політичного життя, форм ідеології та світогляду, у можливості пропагувати й обстоювати свої інтереси, погляди та переконання.

 

Тема 6. Політичні партії.