Інтегральний націоналізм Д.Донцова

 

Дмитро Донцов (1883—1973) — український політолог, публіцист, громадський діяч, автор численних творів: «Історія роз­витку української державної ідеї» (1917), «Українська державна думка і Європа» (1919), «Підстави нашої політики», «Націоналізм» (1926), «Де шукати наших традицій» (1938), «Дух нашої давнини» (1944). В них він обґрунтував принципи українського інтегрального націоналізму, сутність якого полягає в тому, що український народ лише тоді може здобути незалежність, коли його еліта рішуче відмежується від орієнтації на Росію, а також позбудеться впливу ідей соціалізму, лібералізму, демократизму. Лише ідеологія націоналізму зможе забезпечити успіх у національно-визвольній боротьбі. Його концепція інтегрального (чинного) націоналізму включає: вольовий принцип-культ волюнтаризму; постійне прагнення до незалежності; необхідність виховання нової еліти; підкорення натовпу елітарній меншості; орієнтацію на примус у процесі боротьби за незалежність; поєднання національного та інтернаціонального; романтизм; фанатизм і безкомпромісність у національно-визвольній боротьбі.

В історично-філософському аспекті він рішуче нападає на однобічний раціоналізм, оскільки, на його думку, саме раціона­лізм привів національну справу до заперечення власного національного ідеалу, до руйнації усього національного.

Політичні ідеї Д. Донцова зводяться до того, що без провідної касти суспільства неможливий рух уперед, взагалі суспільство перетворюється в стадо, оскільки втрачається функція життя — та невидима енергія, яку формує саме політична еліта. Тому провідна верхівка суспільства — це голова нації, що дає їй силу і натхнення.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте виникнення політичних ідей в Київській Русі.

2. Охарактеризуйте політичні ідеї представників Києво-Могилянської академії.

3. Охарактеризуйте політичні ідеї представників Кирило-Мефодіївського братства.

4. Охарактеризуйте соціально-політичні орієнтації громадівців.

5. Охарактеризуйте соціально-політичні погляди М. Грушевського.

6. Охарактеризуйте інтегральний націоналізм Д.Донцова

 

Теми рефератів:

1. „Повчання дітям” В.Мономаха.

2. „Граматика слов’янська” М.Смотрицького.

3. Дати аналіз праці „Закон Божий” М.Костомарова.

4. Дати аналіз праці „История воссоединения Руси” П.Куліша.

5. Аналіз політичної проблематики у творах Т.Шевченка.

6. Аналіз політичної доктрини М.Драгоманова.

7. Аналіз праці „Історія України – Русі” М.Грушевського.

8. Аналіз праць „Історія розвитку української державної ідеї” Д.Донцова.

9. Аналіз праці „Листи до братів-хліборобів” В.Липинського.

10. Аналіз праці „Теорія нації” В.Старосольського.

11. Аналіз праці „Нова держава” С.Дністрянського.

12. Аналіз праці „Призначення України” Ю.Липи.

13. Аналіз сучасної політичної думки України

 

Література

1. Воронкова В.Г. Політологія: Нав. посібник для ВНЗ / В.Г. Воронкова,О.М. Кіндратець, І.В. Алексєєнко та ін..; ред. В.Г. Воронкова; ЗДІА.- Запоріжжя: ЗДІА,2008.- 233с.

2. Политология: Учебное пособие/ Под ред. С.А. Матвеева. – Харьков: «Одиссей», 2004. – 336с.

3. Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К.: Вища шк, 2008. – 304 с

4. Порівняльна політика. Основні політичні системи сучасного світу / за заг. ред. В. Бакірова, М. Сазонова. - Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. - 576 с.

5. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД - „Астролябія”, 2005. – 348 с.

6. Романюк А.С., Сокирка Ю.М. та ін. Від соборності до незалежності: стан та динаміка інтеграції українського суспільства у контексті європейських процесів. – Львів: ЦПД, 2009. – 140 с.

 

ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ В РОСІЇ

 

План

4.1 Рух декабристів

4.2 Період просвітництва

4.3 Народництво

4.4 Питирим Олександрович Сорокін та його політичні погляди

4.5 Марксистський напрям в соціально-політичній думці

 

Рух декабристів

 

Розпад і криза феодально-кріпосницької системи в Росії обумовили значне піднесення і пожвавлення соціально-політичної і правової думки. Крок у розвитку визвольного руху і соціально-політичної думки зробили дворянські революціонери - декабристи. В 1825 р. Росія вперше побачила революційний рух проти царизму. Рух декабристів - антифеодальний, але мав риси дворянської обмеженості, все ж відображав незадоволення народу, який виступав проти феодальних порядків. Декабристи ставили метою знищити самодержавство, ліквідувати безправність, кріпосництво, встановити демократичні свободи. Дворянська обмеженість декабристів виявилась в боязні народної революції, нерішучій тактиці в ході повстання. Декабристи значно далекі від народу. Проекти майбутнього устрою російської держави викладені в «Русской правде» Павлом Пестелем в «Проекте Конституции», написаній Микитою Муравйовим та інших документах таємного «Товариства об'єднаних слов'ян». Багато декабристів (Павло Пестель, Кирило Рилєєв та ін.) обґрунтовували необхідність встановлення в Росії республіки. Серед декабристів є і прихильники конституційної монархії (Микита Тургенев, Григорій Батеньков та ін.), Що знайшло відображення в конституції. Проекти і ідеї декабристів вражали буржуазну спрямованість їх руху, основну мету бачили в пошуку істини, в освіті розуму і очищення його від забобонів, у формуванні в людини любові до батьківщини і гуманізму. Декабристи ж виступали і проти ідеології кріпосництва, релігії, містицизму і ідеалізму.

 

Період просвітництва

 

В 30-40-і роки XIX ст. в суспільно-політичному житті Росії наступає період просвітництва. Розгром декабристів не давав можливості відкрито закликати до боротьби за свободу. Передові ідеї декабризму набирають форму соціальних утопій, різноманітних пошуків визволення. В 50-60-х роках XIX ст. ідейна позиція революційних демократів Віссаріона Бєлінського, Олександра Герцена, Миколи Огарьова та ін. відрізнялась революційністю і демократизмом. Найзначнішу роль у розвитку політичної думки відіграв Олександр Герцен (1812-1870 pp.). Відомо, що Герцен пройшов складний шлях еволюції політичних поглядів, пережив в кінці 40-х років своєрідну духовну драму, зв'язану з переходом з позицій лібералізму на позицію революційних демократів. Вихід з такої ситуацій Олександр Герцен знайшов в осмисленні ідеї російського соціалізму.] Олександр Герцен вважав, що соціалізм забезпечить найправильнішу і розумнішу організацію економічного життя, зв'язував утвердження соціалізму зі знищенням приватної власності. Формою переходу російського суспільства до соціалізму Олександр Герцен вважав сільську общину - зародиш майбутнього соціалістичного устрою, бачиш і слабі сторони сільської общини: обмежувала свободу особи, але водночас створювала умови для колективної праці. Для розвитку общини в осередок соціалістичного суспільства необхідний вплив на неї передової соціалістичної думки; соціалістичний устрій Росії може стати результатом взаємодії передової думки Заходу і сільської общини. Необхідною умовою перетворення общини в осередок майбутнього суспільства Олександр Герцен вважав визволення селям з землею, збереження і зміцнення самої общини, організації артілей і промисловості, поширення принципу суспільного самоуправління! на всі державні структури. Найвищого розквіту суспільно-політична думка революційних демократів Росії досягла в творчості Миколи Чернишевського (1828-1889 pp.). В своїх творах «Що робити?»! «Листи без адреси» та ін. послідовно виказує ідеї ліквідації наслідків кріпосного права, радикального оновлення російського суспільства. Слідом за Герценом і петрашевцями вважав можливим при переході до соціалізму використати селянську общину. Росія, на думку Чернишевського, перебуває на передодні народної революції, що приведе до влади народу. Влада народу здатна вирішити не тільки демократичні, але й соціалістичні завдання: ліквідувати буржуазні порядки, приватну власність, організувати планове велике промислова виробництво тощо.

 

Народництво

 

В центрі суспільно-політичної боротьби пореформеної Росії стало питання про форму державного устрою. Основною формою революційного руху, що прагнув до вирішення його революційними засобами, стало народництво. З народництвом - ідеологією селянського радикалізму зв'язана політична історія, багато політичних і економічних ідей народництва знайшли широку підтримку. Народники відстоювали знищення приватної власності на землю, передачу її у володіння суспільству. Формою такої передачі народники вважали поділ землі порівну між селянами, введення трудового господарства без експлуатації. Центральне ідея народництва і соціалізму стала - ідея зрівнялівки (рівності), а політичною основою її реалізації ідея соціальної революції. Народники виходили з спільної ідеї про можливість російського суспільства минути капіталізм і здійснити перехід до соціалізму шляхом селянської революції.