теми кандидатської дисертації Фокіної Т. І.

ОБГРУНТУВАННЯ

теми кандидатської дисертації Фокіної Т. І.

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Онкович Г. В.

“РОЗВИТОК ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX  – ПОЧАТОК XXI СТ.) ”

Актуальність теми.

Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, безпосередньо впливають на освітню систему нашої держави. На тлі переважання одноманітності в навчанні, прагматизму й духовно-морального збідніння людини стає необхідною освіта, заснована на гуманістичних ідеалах.    Останнім часом у середовищі українських учених помічено стійкий інтерес до вивчення історії вітчизняної педагогіки. Це зумовлено рядом причин: необхідністю перегляду окремих принципових положень, висновків, їх об’єктивної оцінки, потребою укладання в єдину логічну систему вітчизняної педагогічної думки, відродження національної педагогічної школи, повернення забутих імен видатних учених-педагогів, методистів, учителів. Ці питання розглядали науковці В.П. Андрущенко, В.К. Майборода, Н.П. Дічек, Н.М. Дем’яненко, Н.С. Побірченко, О.В. Сухомлинська, О.О. Любар,        М.Д. Ярмаченко та ін.

Сучасне суспільне замовлення вищої школи – формування самодостатньої та всебічно розвиненої особистості фахівця. Це означає, що обсяг, структура, методологія, форми й зміст освіти визначаються закономірностями процесу навчання, умовами, в яких воно відбуваються, віковими та індивідуальними можливостями студентів.

Концептуальні засади освітньої підготовки та методологію національного виховання сформовано відповідно до чинного законодавства України, задокументованого в законах України „Про освіту” (1996), „Про вищу освіту” (1999), Державній національній програмі „Освіта”(Україна XXI століття) (1993), Національній доктрині розвитку освіти України (2002).

   Вітчизняна освіта перебуває в стані парадигмальних змін, що характеризуються виокремленням нових пріоритетів, розумінням цілей та цінностей, усвідомленням необхідності реалізації багаторівневого й варіативного підходів, удосконаленням змісту і технологій формування культури майбутнього фахівця. Нове розуміння ролі освіти зумовило перехід від системної організації освітнього процесу до середовищної, де особистісно-професійне становлення майбутнього спеціаліста здійснюється через створення ситуації розвитку та саморозвитку.

   На сучасних теоретико-методологічних розробках у теорії й практиці вищої освіти, історії її розвитку, оптимізації окремих компонентів професійної підготовки майбутніх фахівців ґрунтується і дослідження системи підготовки фахівців з видавничої справи та редагування.

         Нині професія редактора є надзвичайно популярною. Існує багато спеціалізацій і категорій редакторів книг. Єдність принципів, засад підготовки майбутніх редакторів, зважаючи на запит часу, змін у суспільстві, оновлення технологій тощо актуальна проблема самої професії.

  Видавнича справа, відповідно до українського законодавства, є сферою суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Ця спеціальність передбачає підготовку фахівця, який поєднуватиме в собі відповідні навички і уміння за чотирма взаємопов’язаними напрямами:

– редактора як літературного працівника;

– редактора як керівника редакційного колективу;

– редактора як менеджера;

–  редактора як організатора малої видавничої структури певного

 профілю. Потреба у професіоналах з видавничої справи існувала завжди. Незважаючи на те, що зміст понять "видавець", "редактор" змінювався відповідно до вимог, що виникали на тому чи іншому етапі розвитку, певні професійні властивості та особистісні якості, притаманні представникам видавничої галузі, залишалися незмінними. Водночас динамічні трансформації у сфері економіки видавничої справи, у правовій базі, технічне та технологічне переозброєння галузі, комп'ютеризація редакційно-видавничих процесів, принципові зміни в структурі самого виробничого процесу, зокрема, зміщення акцентів у бік додрукарських процесів, — усе це, безумовно, висуває перед сучасним редактором низку нових професійних вимог — бездоганної мовної інтуїції та компетенції, уміння логічно і чітко мислити, широкої ерудованості, уміння аналізувати різноманітні комунікативні ситуації, знання психології авторської праці, читацької поведінки, володіння основами художньо-технічного оформлення видавничої продукції та ін. До цього додались обов'язкове знання видавничого маркетингу, що дає змогу називати його насамперед видавцем, і, звісно, уміння користуватися при підготовці видання до друку новітніми комп'ютерними видавничими технологіями.

У минулому залишилося визначення редагування як процесу політичного, наукового та літературного опрацювання тексту та відповідна методика редакторської праці. Позбавити редагування ідеологічного нашарування пропонують сучасні дослідники Р. Іванченко, К. Накорякова,  З. Партико, Н. Зелінська, М. Тимошик та інші. Осмислення минулого впливає на зміну сьогодення, і це закономірно, адже минуле тісно пов’язане з сучасністю, воно є підґрунтям самоусвідомлення, запорукою міцної духовної будови. Ураховуючи викладене вище, виникає потреба дослідження не тільки діяльності редакторів-професіоналів, редакторів-перекладачів, редакторів-науковців, а й системи їхньої підготовки.

Наше дослідження ґрунтується на сучасних теоретико-методологічних розробках у теорії й практиці вищої освіти, історії її розвитку, у питаннях компетентісного підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців та оптимізації її окремих компонентів, які знайшли відображення у працях учених А. Алексюка, Н. Дем’яненко, А. Кузьмінського, В. Майбороди (історія вищої школи), І. Дичківської (інноваційні педагогічні технології), В. Лугового (методологічний підхід до освіти в умовах інформаційного суспільства), І. Бабина, Я. Болюбаша, В. Грубінка, М. Згуровського, М. Євтуха, К. Корсака, В. Кременя, Г. Онкович, М. Степка (вища освіта в контексті Болонського процесу), В. Бобрицької, В. Манька (професійна підготовка у вищій школі), Н. Бібик, О. Овчарук, О. Пометун (компетентнісна парадигма) та інших.

Однак, здійснений аналіз науково-педагогічних праць свідчить, що в численних і вагомих наукових дослідженнях не вивченою залишається проблема становлення вітчизняної системи підготовки фахівців з видавничої справи та редагування. Отже, актуальність і недостатня наукова розробленість означеної проблеми, усвідомлення необхідності її розв’язання зумовили вибір теми дослідження: «Розвиток підготовки фахівців з видавничої справи та редагування в Україні (друга половина XX – початок XXI ст.)»

Мета і завдання дослідження.Мета дослідженняполягає в науково-теоретичному обґрунтуванні процесу становлення і розвитку підготовки майбутніх фахівців з видавничої справи та редагування в Україні з другої половини XX ст. –початку XXI ст.

   Завдання дослідження:

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

– здійснити аналіз наукової літератури та архівних джерел з досліджуваної проблеми;

– обґрунтувати процес становлення і розвитку підготовки майбутніх фахівців з видавничої справи та редагування; визначити його основні етапи;

– дослідити теорію і практику розвитку підготовки майбутніх фахівців з видавничої справи та редагування відповідно до визначених етапів;

– на основі наукового узагальнення розробити пропозиції та рекомендації, що сприятимуть оптимізації вітчизняної редакторської освіти.

  Об'єкт дослідження: процесс професійної підготовки фахівців з видавничої справи та редагування в Україні.

Предмет дослідження:розвиток підготовки фахівців з видавничої справи та редагування (друга половина XX – ст. початок XXI ст.)

   Хронологічні межі дослідженняохоплюють період з 1967 по 2012  рр., який характеризується тенденціями становлення й розвитку системи професійної підготовки кваліфікованих фахівців з видавничої справи та редагування на різних етапах соціально-економічного розвитку України.

   Методи дослідження.Для реалізації мети, вирішення поставлених завдань дослідження використано комплекс методів:

– аналіз, систематизація й узагальнення наукових і архівних джерел, періодичних видань з метою визначення організаційних аспектів та процесуально-змістових складових підготовки фахівців з видавничої справи та редагування;

– хронологічний, який забезпечив розгляд розвитку професійної підготовки фахівців з видавничої справи та редагування у русі, змінах і часовій послідовності;

– діахронічний (періодизація) з метою дослідження якісних змін професійної підготовки фахівців з видавничої справи та редагування у межах визначених періодів розвитку;

– історико-структурний для виявлення тенденцій професійної підготовки фахівців з видавничої справи та редагування на різних етапах її розвитку.

    Апробація результатів дослідження.Основні теоретичні положення доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукова школа Романа Іванченка» з нагоди 80-річчя від дня народження проф.    Р.Г. Іванченка (1929-2004). (Київ, 2009), Десятій міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів «Друкарство молоде» (Київ, 2010), Дванадцятій міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів «Друкарство молоде» (Київ, 2012).

Публікації:

1. Фокіна Т.І. Р.Г. Іванченко – засновник редакторської школи в Україні / Т.І. Фокіна // Вища освіта України: теоретичний та науково-практичний часопис / [за ред. В.І. Лугового, М.Ф. Степка]. – К., Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2011. – №1. – Додаток 1. – Тематичний випуск: «Наука і вища освіта: проблеми взаємодії та інтеграції». – 408 с. –   С. 376-381.

2. Фокіна Т.І. Становлення професійної підготовки фахівців з видавничої справи та редагування в Україні / Т.І. Фокіна // Матеріали дванадцятої міжнародної науково-технічної конференції студентів і аспірантів, секція: видавнича справа, 17-19 квітня 2012 р.: Збірник тез доповідей «Друкарство молоде». – Київ: НТУУ «КПІ», 2012. – С. 61-62.

3. Фокіна Т.І. Становлення спеціальності «Видавнича справа та редагування» В Україні / Т.І. Фокіна // Історико-педагогічні студії: науковий часопис [гол. ред. Н.М. Дем’яненко]. –– К.: вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012. – Вип. 6. – С. 248-250.