План і організаційна структура навчального заняття з 

Флегмони кисті.

Залежно від розташування гнійного процесу флегмони кисті поділяють­ся на флегмони долоні та флегмони тильної поверхні кисті. Головними клінічними проявами флегмони кисті є набряк, гіперемія шкірив місцеве підвищення температури, біль у ділянці запалення і порушення функції. Треба зазначити, що у зв'язку з особливостями топографо-анатомічної будови кисті вираженість ознак флегмони залежить від локалізації. Флегмони долоні поділяють на: поверхневі (Надапоневротична та комісуральна флегмони), та глибокі (флегмони тенара, гіпотенара і середнього простору долоні). Флегмони  тильної поверхні кисті розрізняють підшкірні та підапоневротичні. Причиною виникнення флегмон кисті найчастіше є мікротравми.

Комісуральної флегмони. Інфікування може виникати внаслідок мікротравм або панарицію проксимальної фаланги. Гнійне вогнище найчастіше формується в міжфалангових проміжках ІІ-ІV пальців. Гній може поширюватися в поперечному напрямку в інші комісуральні проміжки. Завдяки наявності великої кількості лімфатичних судин запальний процес часто переходить на тильну поверхню долоні, а також  може поширюватися на серединний простір долоні та фасціально-клітковинний простір підвищення І пальця. Клінічна картина залежить від поширеності і давності процесу. Хворий скаржиться на різкий біль та припухлість у ділянці пальце-долонного підвищення. Пальці трохи розведені та зігнуті в міжфалангових суглобах, їх активні та пасивні рухи обмежені та болісні. Під час обстеження зондом визначають локальну болісність у міжпальцевому проміжкуу.

Флегмони підвищення великого пальця (тенара) по частоті займають одне з перших місць серед глибоких гнійних процесів кисті. Начастішими причинами флегмон ділянки тенара є панарицій І пальця. Особливо часто така картина спостерігається при гнійному тендовагініті І пальця, коли після розплавлення сухожилка виникають гнійні запливи підшкірної жирової клітковини тенара. Рідше інфікуватись щіли­на тенара може з інших джерел: з променевої синовіальної піхви, що ура­жена гнійним процесом, із сухожильної піхви м'яза II пальця і серединно­го простору долоні.У разі флегмони тенара найбільша болісність спостерігається в 1-му міжкістковому проміжку. Хворий скаржиться на постійний розпираючий біль у ділянці проксимального відділу кисті, І і II пальці трохи розведені і перебувають у напівзігнутому положенні. Під час обстеження привертає увагу набряк у ділянці тенара з вираженою перифокальною запальною реакцією, він часто переходить на тильну поверхню кисті. Активні і пасивні рухи в міжфалангових суглобах І пальця болісні та обмежені. Може виникати інтоксикація, значне підвищення температури тіла, лейкоцитоз, нейтрофільний зсув формули крові вліво. Найчастішими ускладненнями цього захворювання є флегмона підшкірної жирової клітковини тильної поверхні кисті. При цьому інфекція поширюється через верхній край короткого м'яза, що приводить І палець. Якщо гній поширюється на дорзальну поверхню кисті, то спочатку можуть вн­икнути інфільтрат, виражена гіперемія шкіри та лімфангіт. Подальша гнійка інфільтрація тканин з наявністю гнійного розм'якшення без особли­вих труднощів дозволяє виявити це ускладнення. Значно рідше інфекцій може потрапляти з підвищення І пальця на середню щілину долоні.

Флегмони підвищення V пальця (гіпотенара) в більшості випадків характеризуються локальним проявом захворювання. Причиною найчастіше є мікротравми. У ділянці гіпотенара виникають гіперемія шкіри, локальний набряк, напруженість тканин і різка болісність. Активні та пасивні рухи в міжфалангових суглобах V пальця обмежені та болісні. Найчастішим ускладненням флегмони підвищення V пальця є поширення гнійної інфекції в простір Пирогова. У тому разі, коли на передпліччі з’єднуються сухожильні піхви м'язів І та V пальців, можливе їх інфікування з утворенням У-подібної флегмони. Якщо виникає таке ускладнення стан хворого значно погіршується. Під час огляду виявляють : виражений набряк кисті та передпліччя, функції кисті порушені, рухи в променево-зап'ястковому суглобі болісні та обмежені.

Флегмони серединного простору долоні ділять на поверхневі (підапоневротичні) та глибокі (підсухожилкові). Причинами їх виникнення начастіше є колоті рани. Ускладненням первинного гнійного процесу флегмони середининного простору долоні є прорив гною із сухожильних піхов м'язів II —V пальців. Поверхневі флегмони серединного простору долоні за клінічним перібігом інколи нагадують відокремлений підшкірний абсцес, при цьому гнійний ексудат, витікаючи з утворених в апоневрозі отворів, накопичується в підшкірному просторі. Хворі скаржаться на сильний біль в ділянці долоні, погане самопочуття. Під час огляду виявляють набряк у центрі долоні, напруженість шкіри, згладжування її складок. Пальці перебувають у напівзігнутому положенні, при спробі їх розігнути біль посилюється.

Глибока флегмона серединного простору долоні найчастіше буває поширеною, з важким перебігом, високою температурою тіла, вираженим больовим синдромом та інтоксикацією. У центрі долоні спостерігається набряк, що поширюється на ділянку підвищення І та V пальців кисті. Активні та пасивні рухи в міжфалангових суглобах І— V пальців різко болісні, спостерігаються виражений набряк тильної поверхні кисті, лімфангіт. Часто великий; набряк тильної поверхні кисті може симулювати флегмону. Але доскональне дослідження та пальпація дозволяють виявити максимальну локальну болісність в епіцентрі набряклої долоні. Прогноз та реабілітація значною мірою залежать від своєчасної діагно­стики та раннього оперативного втручання. Процес загоєння та рубцюван­ня в ділянці сухожиль м'язів-згйначів нерідко призводить до значного по­рушення функціонування пальців та кисті. Інколи перебіг глибокої флег­мони серединного простору долоні буває важким з вираженої інтоксикації.

Перехресна, або У-подібна, флегмона є однією з найважчих форм гнійного ураження м'яких тканин кисті. Причиною її виникнення найчастіше є гнійний тендовагініт І та V пальців. У разі невчасного звернення хворих І нераціонального оперативного втручання гнійний ексудат потрапляв в променеву та ліктьову капсулу. Подальша генералізація гнійної інфекції призводить до ураження проксимальної та дистальної частин кисті.

Клінічний перебіг перехресної флегмони завжди важкий. Шкіра кисті синьо-багрового кольору, під час обстеження максимальна болісність виникає в зоні проекції сухожиль м'язів-згиначів І та V пальців у проксимальній частині кисті, великий набряк тканин тильної поверхні кисті. Якщо гнійний ексудат потрапляє в простір Пирогова, то запальний процес переходить дистальну частину передпліччя. При цьому захворюванні гнійно-запальний процес може вражувати всі фасціально-клітковинні простори кисті. Ексудат може потрапляти на тильну поверхню кисті з утворенням широкої зони некрозу.

 Флегмони тильної поверхні кисті поділяють на флегмони підшкірної жирової клітковини та підапоневротичного простору. Захізорювання зустрічається значно рідше порівняно з гнійними процесами долонної поверхні. Виникає внаслідок мікротравм і як ускладнення фурункулів, карбункулів, бешихи. На місці інфікованої рани виникають припухлість і гіперемія шкіри. Через 1-2 дні набряк поширюється на всю поверхню кисті. Температура тіла досягає 38 —39°С. Поєднання даних анамнезу та результатів об'єктивного дослідження, дозволяє своєчасно діагностувати захворювання. Причиною флегмон підапоневротичного простору тильної поверхні є колоті рани та мікротравми. Інфікуватись підапоневротичного простору може бути внаслідок прориву гною із запальних вогнищ поверхні долоні каналах червоподібних м'язів та лімфогенним шляхом. Під час обстеження на тильній поверхні кисті виявляють болісний інфільтрат з чіткими контурами та вираженим перифокальним набряком.