Про мылосэ′рного самаря′нына
Про мылосэ′рного самаря′нына
29. Алэ′ вин хотíв оправдáтысь і сказáв Ісýсовы: «А хто мий блы′ськый?»
30. На гэ′тэ сказáв Ісýс: «Ня′кый чоловíк ішóв з Йірусалы′ма в Ійірыхóн і натрáпыв на бандíтув. Воны′ зодрáлы з ёгó одэ′жу і покалíчылы, остáвывшы чуть жывы′м.
31. Случя′ём ішóв тэ′ю дорóгыю оды′н бáтюшка, пубáчыв ёгó й мынýв.
32. Гэ′так сáмо й лывы′т, був на тым мíсьці, пудыйшóв, подывы′вся і тóжэ мынýв.
33. А оды′н самаря′нын, йдýчы, натрáпыв на ёгó і, пубáчывшы, змылосэ′рдывся.
34. І пудыйшóвшы, пырыв’язáв ёмý рáны, полы′вшы йіх голíйію й вынóм. Пóсля посады′в ёгó на свогó ослá, прывíз в гостíнніцу і поклопотáв про ёгó.
35. А на дрýгый дэнь, одйіжджя′ючы, вы′йняв два дынáры, дав господарéвы гостíнніцы і сказáв ёмý: «Доглэ′дь ёгó; а як росхóдуйіш на бильш, то я, як ворóчатымусь, оддáм тобí».
36. Як ты дýмайіш, котóрый з гэ′тых трох був блы′ськый томý, шо попáвся бандíтам?»
37. Вин сказáв: «Той, шо змылосэ′рдывся над йім». Тоды′ Ісýс сказáв ёмý: «Іды′ й ты робы′ гэ′так сáмо».
Ісýс у Мáрты і Мáрді
38. І шэ булó, шо по дорóзы зайшóв Вин в однэ′ сылó. Там однá молоды′ця, по ймэ′нню Мáрта, запросы′ла Ёгó в свою′ хáту.
39. В йійí булá сыстрá, якýю звáлы Мáрдя, вонá сíла в ногáх Ісýса і слýхала Ёгó мóву.
40. А Мáрта старáлась, шоб хорошэ′ почастовáты і, пудыйшóвшы, сказáла: «Гóсподы! Чы ж Тыбэ′ ны рýпыть, шо моя′ сыстрá остáвыла мынэ′ однý, шоб прышыховáты? Скажы′ юй, шоб помоглá мынí».
41. Ісýс сказáв юй на гэ′тэ: «Мáрто! Ты клопóчысься й старáйісься про мнóго шо.
42. А трэ′ба онó однэ′. Мáрдя ж вы′брала дóбру часты′ну, якýю ны забырýть в йійí».
|