Мета, принципи та основні завдання стандартизації

Мета стандартизації — установити положення, що забезпечують відповідність об'єкта стандартизації своєму призначенню та без­печність його щодо життя чи здоров'я людей, тварин, рослин, а та­кож майна й охорони природного довкілля, що створюють умови для | раціонального використання усіх видів національних ресурсів, що сприяють усуненню технічних бар'єрів у торгівлі та підвищують конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг до рівня розвит­ку науки, техніки і технологій.

Мети стандартизації досягають, розробляючи, впроваджуючи та застосовуючи НД.

Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти. Ця політика ґрунтується на таких принципах:

— забезпеченості участі фізичних і юридичних осіб у розробленні і
стандартів та можливості вільно вибирати види стандартів для
виготовляння чи постачання продукції, якщо інше не перед­
бачено законодавством;

— відкритості та прозорості процедур розроблення та прийман­
ня стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, і
підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних 1
виробників;

— доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

— відповідності стандартів законодавству;

— адаптації стандартів до сучасних досягнень науки і техніки з
урахуванням стану національної економіки;

— пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних
та регіональних стандартів;

— дотримування міжнародних та європейських правил і проце­дур стандартизації;

— участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

—
Основні завдання стандартизації полягають у тому, щоб забезпечити:

— безпечність продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я
та майна людей, тварин, рослин та охорону природного дов­
кілля;

— захист та збереження майна і продукції, зокрема під час їх
транспортування чи зберігання;

— якість продукції, процесів та послуг, відповідно до рівня роз­
витку науки, техніки, технологій і потреб людей;

— реалізацію прав споживачів;

— відповідність об'єктів стандартизації своїй призначеності;

— технічну та інформаційну сумісність і взаємозамінність;

— збіжність та відтворність результатів контролювання;

— установлення оптимальних вимог до суспільно важливих про­
дукції, процесів та послуг,

— ощадження усіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економіч-
них показників виробництва;

— упровадження новітніх технологій, оновлення виробництва та
підвищення його продуктивності;

— безпеку господарських об'єктів, складних технічних систем з
урахуванням допустимого ризику виникнення природних і тех­
ногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

— розвиток міжнародного та регіонального співробітництва;

— усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Суб'єкти стандартизації

Законодавством України встановлено такі суб'єкти стандартизації:

— центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

— рада стандартизації;

— технічні комітети стандартизації;

— інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

За поданням центрального органу виконавчої впади у сфері стан­дартизації Кабінет Міністрів України уповноважує центральний орган виконавчої влади у сфері будівництва та промисловості буді­вельних матеріалів (далі — Держбуд України) стосовно організації, розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та визнання такими, що втратили чинність, національних стандартів у галузі бу­дівництва та промисловості будівельних матеріалів.

Повноваження та функції суб'єктів стандартизації встановлюють законодавством, положеннями та статутними документами цих суб'єктів.

 

Об'єкти стандартизації

Об'єкти стандартизації це — продукція, процеси та послуги, зок­рема матеріали, їхні складники, устаткування, системи, їхня сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Найважливіші об'єкти стандартизації такі:

а) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, зокрема:

· організація провадження робіт зі стандартизації;

· термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

· класифікація та кодування інформації;

· методи випробовування (аналізування), системи та методи за­безпечування якості, контролювання якості та керування якістю;

· метрологічне забезпечення (захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання);

· системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

· стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;

· системи технічної та іншої документації загального застосову­вання;

· типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загальномашинобудівного використання;

 

· умовні позначки, зокрема, графічні та їхні системи, розмірні
геометричні системи (допуски, посадки, геометрія поверхні
тощо) та їх контролювання;

· інформаційні технології, зокрема, програмні та технічні засо­
би інформаційних систем загальної призначеності;

б) продукція, призначена для використання в різник видах еко­
номічної діяльності, продукція для державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники, зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, вико­ристання природних ресурсів тощо;

г)  вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля:

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні спору­ди та методи контролювання у будівництві;

є) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

Стандарт може стосуватися об'єкта в цілому або лише окремих його частин чи певних аспектів.

Нормативні документи

Залежно від об'єкта стандартизації, положень, які містить доку­мент, та процедур надання йому чинності, розрізняють такі норма­тивні документи:

· стандарти;

· кодекси усталеної практики (настанови, правила, зводи пра­вил);

· технічні умови.

Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови мають чинність відповідно до рівнів суб'єктів стандартизації, установлених законодавством.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики та державні класифікатори застосовують на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Порядок застосування стандартів для забезпечення потреб обо­рони України визначає Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього функцій, враховуючи особливості сфери оборони.

Порядок щодо застосування і розроблення стандартів для за­безпечення потреб державної безпеки та мобілізаційної готовностівизначають центральні органи виконавчої влади відповідно до по­кладених на них функцій.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації встановлено такі види стандартів:

· основоположні (організаційно-методичні, загальнотехнічні та
термінологічні);

· на методи (методики) випробовування (вимірювання, аналі­
зування, контролювання);

· на продукцію;

· на процеси;

· на послуги;

· на сумісність продукції, послуг чи систем у їхньому спільному
використанні;

· загальних технічних вимог.

Згідно з рівнями суб'єктів стандартизації в Україні розрізняють такі НД:

· національні;

· організацій.

НД національного рівня розробляють на об'єкти стандартизації державного значення та приймають на засадах консенсусу.

Міжнародні та регіональні документи у сфері стандартизації прий­мають на засадах пріоритетності та переважно через НД національ­ного рівня. Прийняті установленим порядком міжнародні та регіо­нальні документи це — складники чинного Національного фонду нормативних документів.

У сферах, де об'єкти стандартизації швидко змінюються або за потреби накопичити досвід використання виробітки стандарту з ме­тою спробувати положення стандарту чи обґрунтувати вибір із мож­ливих запропонованих альтернатив певних положень, розробляють пробні стандарти.

Пробні стандарти розробляють, у разі потреби, також на основі проектів міжнародних та регіональних стандартів, які перебувають на завершальних етапах розроблення.

Пробні стандарти можуть мати менший рівень консенсусу, зок­рема його можна досягнути на рівні технічного комітету стандарти­зації чи навіть на рівні його робочої групи.

Як пробні стандарти можна застосовувати нові документи міжна­родної організації стандартизації:

· РАS, ТS та ІТА;

Примітка. РАS — загальнодоступні технічні умови.

· ТS — технічні умови;

· ІТА — галузеві технічні угоди.

У разі, коли розроблення проекту стандарту неможливо завер­шити як стандарт за умов установлених ДСТУ 1.2, його оформля-н 11 ь як технічний звіт. Звіт не є нормативний документ.

НД національного рівня на продукцію, процеси та послуги, для яких встановлено вимоги технічними регламентами та законодав­ством, потрібно будувати та викладати таким чином, щоб їх можна і іуло використовувати для підтверджування відповідності зазначених продукції, процесів та послуг.

НД інших суб'єктів стандартизації, крім зазначених у 7.9 і 7.10, розробляють на продукцію, процеси чи послуги, якщо національних і і андартів немає чи якщо є потреба встановити вимоги, які переви­щують чи доповнюють вимоги національних стандартів.

НД громадських організацій (наукових, науково-технічних та 11 іженерних товариств і спілок) розробляють, якщо є потреба поши­рити результати фундаментального та прикладного дослідження чи практичного досвіду, одержаних у певних галузях науки чи сферах професійних інтересів.

НД на різні суб'єкти господарювання та їхніх об'єднань розроб­ляють на продукцію, процеси та послуги, використовувані на власні і ютреби.

Дозволено зазначені у цьому пункті стандарти застосовувати для продукції, процесів та послуг, призначених для самостійного поста­чання, якщо в них установлено положення, що регулюють відноси­ни між виробником (постачальником), споживачем (користувачем) та за згодою останнього.

Рекомендовано забезпечувати узгодженість НД усіх рівнів на ті самі чи пов'язані між собою об'єкти стандартизації з урахуванням пріоритетності положень документів національного рівня.

Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, кон­струкції, технічні системи, вироби тієї самої чи подібної функційної нризначеності, але які різняться конструктивним виконанням чи принципом дії і для яких аспекти проектування, виготовлювання чи встановлювання (монтування), експлуатування чи утилізування є визначальними для їхнього безпечного функціонування (житлов промислові будівлі та споруди, котли, посудини, що працюють під тиском, компресорне устаткування тощо).

У кодексах усталеної практики також зазначають правила т методи розв'язування завдань щодо організації та координації робі зі стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог тех­нічних регламентів чи стандартів тощо.

Технічні умови (далі — ТУ) установлюють вимоги до продукції, призначеної для самостійного постачання, до виконування процесів чи надання послуг замовникові і регулюють відносини між вироб­ником (постачальником) і споживачем (користувачем).

В ТУ установлюють вимоги до якості, виконання, розмірів, сиро­вини, складаних одиниць, безпечності, охоплюючи вимоги до торго­вого фірмового знака, термінології, умовних позначень, методів вип­робовування (вимірювання, контролювання, аналізування), паювання, маркування та етикеткування, надавання послуг, а також визначають, за потреби, способи оцінювання відповідності встанов- • леним обов'язковим вимогам.

Право власності на НД установлює та регулює чинне законодав­ство.

Видання зазначених у 7.1 документів повинні містити легкови-явлені і зрозумілі положення щодо прав власності на документи та необхідні реквізити для звертання зацікавлених осіб стосовно врегу­лювання прав власності.

У всіх нормативних документах, крім національних, треба зазна­чати код згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і орган­ізацій України» (ЄДРПОУ) юридичної особи, якій належить право власності на відповідний документ.