Принципи та методи вимірювання

Для точних вимірювань фізичних величин у метрології розроблені способи використання принципів і засобів ви­мірювальної техніки, застосування яких дозволяє вилучи­ти із результатів вимірювань ряд систематичних і випад­кових похибок і позбавити експериментатора необхідності вводити поправки для їх компенсації, а в деяких випадках взагалі одержувати вірогідні результати. Багато способів використання так і залишаються лише способами, їх зас­тосовують лише в окремих, небагатьох випадках. Проте є й такі способи використання, які необхідні при численних ви­мірюваннях багатьох величин. Коли вони стають загаль­ними, їх називають методами вимірювань.

Принцип вимірювання — фізичне явище або сукупність фізичних явищ, які покладені в основу вимірювання певної величини. Наприклад, вимірювання температури за допо­могою використання термоелектричного ефекту, зміни елек­тричного опору терморезисторного перетворювача чи зміни тиску термометричної речовини газового термометра та ін

Засіб вимірювальної техніки — технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метро­логічні характеристики.

Метод вимірювання — сукупність способів викорис­тання засобів вимірювальної техніки та принципів вимі­рювань для створення вимірювальної інформації.

Вимірювальна інформація — інформація про вимірю­вані величини та залежності між ними у вигляді сукуп­ності їх значень.

У метрології у процесі вимірювань найширше застосо­вуються прямі методи вимірювання, що забезпечують ви­значення шуканої величини за експериментальними даними.

До прямих методів вимірювання відносяться: метод безпосередньої оцінки, метод порівняння з мірою, метод проти­ставлення, нульовий (компенсаційний), диференційний та ін.

Метод безпосередньої оцінки полягає в тому, що ви­мірювана величина визначається безпосередньо за показ­никами шкали вимірювального приладу (наприклад, зва­жування на циферблатних вагах, вимірювання тиску пру­жинним манометром).

Вимірювання цим методом проводяться дуже швидко, просто і не вимагають високої кваліфікації, оскільки не потрібно ускладнювати вимірювальний прилад і викону­вати складні обчислення. Проте точність таких вимірювань невисока через вплив зовнішнього середовища та розмірів шкали приладу.

При проведенні точніших вимірювань слід користува­тися методом порівняння з мірою, який полягає в тому, що вимірювана величина порівнюється з величиною, відтво­реною мірою. Результат вимірювання визначається як сума значень порівняльної міри та показів вимірювального при­ладу або приймається рівним значенню міри (наприклад, аналітичні ваги).

Метод протиставлення — це метод порівняння з мі­рою, коли вимірювана і відтворена мірою величини одно­часно діють на прилад порівняння, за допомогою якого ви­значається співвідношення між цими величинами. Значен­ня шуканої величини визначається після досягнення рівно­ваги за значенням зрівноважуючої величини. Наприклад, на важільних вагах маса зваженого вантажу визначається за масою поставлених ваг.

Нульовий (компенсаційний) метод полягає у порівнянні вимірюваної величини з мірою, а результуючий ефект дії величин на прилад доводиться до нуля. Цей метод широ­ко використовується в автоматичних вимірювальних при­ладах: автоматичних мостах, потенціометрах, аналізаторах рідин, газів та ін. На результати вимірювань, як правило, майже не впливають зовнішні чинники і джерело живлення вимірювальних електричних схем.

Диференціальний (різницевий) метод полягає в тому, що вимірювальним приладом визначається різниця між ви­мірюваною величиною і величиною-мірою. Наприклад, ви­мірювання надмірного тиску в апаратах відносно атмо­сферного тиску за допомогою диференціального манометра типу ДМ.

Метод збіжності є різновидом методу порівняння з мірою і полягає в тому, що різниця між шуканою і відтвореною мірою величинами вимірюється за збігом шкал або періодичних сигналів. Цей метод використовується при вимірюванні точних сигналів часу, частоти обертання тощо. Крім перелічених методів, у метрологічній практиці використовуються багато інших: інтерферентний — для точних вимірювань лінійних величин, фотоелектричний — у машинобудуванні та ін.

 

Глава 3

Національна стандартизація