Угоди про затвердження та визнання

Затвердження — дозвіл на надходження виробу, процесу чи по­слуги на ринок або на використання їх за певним призначенням чи в певних умовах.

Затвердження типу — затвердження продукції на підставі вип­робування типу.

Угода про визнання — угода, що ґрунтується на прийнятті од­нією стороною результатів, представлених іншою стороною, які здо­буто застосуванням одного чи кількох функційних елементів систе­ми встановлення відповідності.

Типовими прикладами угод про визнання є угоди про випробу­вання, інспектування та сертифікацію. Угоди про визнання можна укладати на національному, регіональному чи міжнародному рівні. Угода, яку зводять до заяви про еквівалентність процедур без виз­нання результатів, не підходить під наведене визначення.

Одностороння угода — угода про визнання, яка містить прий­няття однією стороною результатів роботи іншої сторони.

Двостороння угода — угода про визнання, яка містить прийнят-і я кожною з двох сторін результатів роботи іншої.

Багатостороння угода — угода про визнання, яка містить прий­няття кожною з-понад двох сторін результатів роботи інших.

 

Акредитація органів встановлення відповідності та осіб

Система акредитації — Система, що має свої правила процедури та керування для здійснення акредитації. Акредитація органів уста­новлення відповідності є звичайно успішною оцінкою і наслідком відповідного нагляду.

Орган акредитації — Орган, який керує системою акредитації та провадить акредитацію.

Акредитований орган, або критерії акредитації — Сукупність вимог, які використовує орган акредитації і яким повинен відповіда­ти орган встановлення відповідності, щоб бути акредитованим.

ГЛАВА 4

КОДЕКС УСТАЛЕНИХ ПРАВИЛ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

ДСТУ І5О/ІЕС СІЛБЕ 59:2000.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Цей стандарт призначено, щоб інформувати фізичних і юридич­них осіб, які розробляють стандарти або діяльність яких пов'язана зі стандартизацією, про засади, основні правила та процедуру розроб­лення стандартів усіх рівнів, що склалися в міжнародній практиці за час існування всесвітньої системи стандартизації.

Міжнародний стандарт ІSО/ІЕС Guidе 59:1994 (Е) Соde of good practice for srandartization (Кодекс усталених правил стандартизації) розроблено на основі Угоди GАТТ-1991 про технічні бар'єри в торгівлі (Уругвайський раунд багатосторонніх торговельних переговорів).

Оскільки в тексті стандарту є посилання на Настанову І5О/ІЕС 2:1991 (Е) Standartization and related activities— General vocabularu (Стандартизація і суміжні види діяльності), треба мати на увазі, що вже видано нову редакцію Настанови ІSО/ІЕС 2:1996.

Для пояснення окремих положень цього стандарту і врахування національних особливостей його застосування у стандарті подано кур­сивом «національні примітки» до розділів 18.1; 18.4 та 1 Додатка А.

 

Вступ

Стандарти відіграють важливу роль у внутрішній і зовнішній торгівлі та комерційній діяльності інших видів у всіх країнах світу Багато органів розробляють стандарти таких рівнів, національні, ре гіональні та міжнародні: значна кількість таких органів підготовлкх свої документи на засадах консенсусу. В умовах зростання міжш родної торгівлі й технологічної кооперації органи стандартизації ро:: робили процедури та форми співпраці, на основі яких та з урахувам ням думки загалу встановлено правила розроблення стандартів 11, і всіх рівнях. Ці правила викладено тут у формі кодексу, який можуть і застосовувати урядові й неурядові органи.

Національна примітка. До стандартів національної підпорядкованості належать: відомчі стандарти, стандарти підприємств, стандарти громадсь-I ких товариств тощо.

Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації (ІSО/ІЕС Guide 2:1936. 5.2.1.3).

На міжнародному рівні добровільний процес стандартизації фак­тично координують Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС) та Міжнародний союз електрозв'язку (ГГО). Ці органи є найвищими організаціями у ши­рокій інфраструктурі, основою якої є національний рівень і яка, в І разі потреби, поширює свою діяльність на регіональний рівень. Гло­бальна система стандартизації (тобто стандартизація на національ­ному, регіональному та міжнародному рівнях) являє собою угоди про (ііівпрацю між ISO, ІЕС та ITU на міжнародному рівні, схожі угоди ж організаціями зі стандартизації на регіональному рівні, такими ік СЕN, CENELEC та ЕТSІ в Європі, а також угоди про співпрацю, національними членами трьох найвищих організацій.

Національна примітка. СЕМ (Сomite europeen de normalisation) — Європейський комітет стандартизації. СЕNELEС (Сomite europeen de normalization electrotehnique) — Європейський комітет стандартизації в галузі електро­ніки. ЕТSІ (European Tsiecommunication Standards Institute) — Європейський інститут стандартів з телекомунікацій.

Н усій глобальній системі національні члени трьох найвищих організацій беруть на себе відповідальність щодо забезпечення координації.

Прийняття цього Кодексу — добровільне. Кодекс призначений

нечити відкритість та прозорість разом з оптимальним порядком, узгодженістю та ефективністю всесвітнього процесу стандартизації Положення, що мають обов'язковий характер, подано у формі мимог, для чого використано допоміжне дієслово «повинен».

 

Визначення понять

Кодексі використано визначення понять з Настанови ISО/ІЕС '1991. їх треба використовувати всім органам, які затверджують стандарти за процедурами, що базуються на засадах консенсусу. Ці органи становлять підгрупу, описану з додатку 3 Угоди САТТ-1991 з технічних бар'єрів у торгівлі, як пояснено в додатку А до цього Кодексу.

Загальні положення

Цей Кодекс призначено для застосування будь-якими урядови­ми чи неурядовими органами стандартизації на рівнях міжнародно­му, регіональному, національному чи національної підпорядкованості. Органи стандартизації, що приймають цей кодекс, можуть повідоми­ти про це орган-член ISO чи ІЕС у своїй країні, який надішле по­відомлення до Інформаційного центру ISO/ІЕС у Женеві. Повідом­лення повинно містити назву й адресу відповідного органу, напрям його теперішньої та подальшої діяльності у сфері стандартизації. Регіональні або міжнародні органи стандартизації в країнах, де немає органів-членів ISO чи ІЕС, можуть повідомити про прийняття ними цього Кодексу безпосередньо в Інформаційний центр ISO /ІЕС.

Члени ISO повинні докласти зусиль для того, щоб стати члена­ми ISONЕТ, або призначити для цього інший орган, а також прагну­ти отримати найвигідніший статус члена ISONET. Інші органи стан­дартизації повинні робити всі можливі спроби приєднатися до ISONET (опис системи ISONET див. у додатку В).

Орган стандартизації повинен уважно розглядати і мати мож­ливість консультуватися з приводу заяв щодо застосування цього Кодексу, зроблених іншими органами стандартизації, що прийняли цей Кодекс. Орган стандартизації повинен намагатися розв'язати будь-які питання, порушені у скаргах.