Тема: Культура і цивілізація. Глобальні проблеми сучасної цивілізації

План

1.      Поняття культури у філософії: традиція і сучасні напрямки аналізу;

2.      Цивілізація як соціокультурне утворення. Формаційна і цивілізаційна

Періодизації історії;

3.Причина глобалізації суспільного життя та ознаки глобальних проблем сучасності;

4.Сутність глобальних проблем та методи їх розв’язання.

 

 

1.

Поняття культури у науковій традиції орієнтоване відповідно до значення самого терміну. У перекладі це слово значить обробка. Так визначена традиція раціоналістичного протиставлення натури (природного) і культури (тобто зміненого) через свідому діяльність. Підсумкове визначення культури у традиції виділяє головне, що власне визначає культуру яке спосіб смислоутворення. Культура - це система матеріальних та духовних цінностей людства.

Наступний розвиток філософії культури виявляє два найсуттєвіших напрямки досліджень. Філософія ірраціоналізму у посткласичному періоді виявила існування “репресивної культури та моралі” (Ніцше, Фрейд). Саме протиставлення культури натурі виявилось слабким місцем соціалізації і її призначенням. Ця слабкість виявляється щоразу в процесі виховання людини. Репресивність культури у розумінні індивіда виявляється у його самопочутті, коли він розглядає себе об’єктом культурного впливу (тим, кого примушують поводитись до соціальної норми). Насправді культура, якщо вона розуміється лише у змісті абстрактної загальної спадщини, не засвоюється індивідом, бо як усяка соціальна спадщина виникає через активну самодіяльність. Спосіб її засвоєння також лише активна самодіяльність. Тут слово “цінність”, закладене у сутність культури, виражає не деяку об’єктивовану інформацію, а поєднання змісту об’єктів, відносин і відношення, ставлення до них. Людина ставить з увагою та повагою, цінує лише те, цінність чого пізнала завдяки власній праці. Ми цінуємо тільки те, що заробили, а незароблене,”дармове” не сприймається нами як суттєво значуще. Інший напрямок сучасної філософії культури розглядає її як систему знаків та символів. Специфіка соціальної спадкоємності орієнтована на можливість передачі величезного об’єму суспільного досвіду. Це стає можливим, якщо зашифрувати визначальні елементи такого досвіду шляхом поєднання знаків для передачі символічного змісту. Тоді можна, повторюючи знаки, пере комбінувати їх і утворювати щоразу нові символи (наприклад, наша мова).

 

2.

Цивілізація є синонімом до культури у словесному вживанні. Проте є деяка відмінність у змісті цих близьких явищ (наприклад, описуючи історії завоювань одних народів іншими, ми кажемо про вищі цивілізації, але не про вищі культури.

Цивілізація більше виражає знаряддеву, технічну, технологічну сторону пертворення людиною світу. Тому, наприклад, не будь- який соціальний людський продукт називають продуктом культури (атомна бомба, гільйотина), проте вони є продуктами цивілізації. 

Слово “цивілізація” походить від “цивіліс” – громадянський. Тут відображено зміни способу життя, які впливають на розвиток людини, яка їх здійснює. Відповідно позначають історію як зміну таких етапів:

1)      дикунство;

2)      варварство;

3)      цивілізація.

Дикун переважно визначений у способі життя природними зовнішніми і внутрішніми умовами. Тому дикунам притаманне те. Що не вважається на далі людським (канібалізм, інцест). Варвар вже більшою мірою залежить від результатів власної діяльності, ніж від природних умов. Тут життя визначається у формах соціального регулювання, визнання, поваги до”своїх”. Ця повага не розповсюджується на “чужих”. Ще немає загальнолюдського розуміння підстав соціальної норми. Цивілізація визначена загальнолюдськими підходами до соціальної співпраці. Цей етап позначає перехід від кровноспорідненої визначеності людських стосунків до рівня громадянського суспільства. На цьому етапі виникають Держави із загальними для всіх правилами, законами та соціальними інститутами.

Аналіз явищ цивілізації сформував новий тип періодизації історії. Загалом історичний поділ на окремі етапи підпорядкований двом визначальним елементам, що відповідають двом типам періодизації:

1-      формаційний поділ(Маркс) виходить з того, що людство є суб’єктом виробляючої самоорганізації. Тому історія після первісних часів за цим підходом поділяється на суспільно-економічні формації, в основі яких названа і головна причина історичних змін- спосіб виробництва. Формаційний поділ історії показує спільне у житті різних народів.

2-      Цивілізаційний підхід у пост класичній філософії розглядає історію як розвиток живих систем. Тому окремі культурні індивіди(Єгипет, Вавилон, Греція, Рим…) проходять етапи власного розвитку, що відповідають етапам будь-якого життя: дитинство, юність, зрілість, старість. Постаріла культура переходить у цивілізацію відповідно до того, як людина в старості, на відміну від її юного періоду не відкриває світу для себе, а користується здобутим досвідом.

 

3.

Науково-технічний прогрес(НТП) розпочався їз розвитком капіталізму. У другій половині ХХ ст. НТП змінюється процесами НТР(науково-технічна революція). Суть зміни така: НТР значно збільшує масштаби змін та їх темпи. Через ці впливи людини на її середовище частина проблем, що завжди супроводжують людське життя, набула глобального масштабу. Загалом глобалізація суспільного життя означає його планетаризацію: сучасний світ називають «Великим селом». Ознаками глобальних проблем є такі:

1.      Вони стосуються всього людства, незалежно від етапу розвитку конкретного етносу.

2.      Вони системні: вирішення однієї проблеми вимагає розв’язання іншої.

3.      Вони не можуть бути вирішені зусиллями окремої наддержави або групи країн.

 

4.      Основними глобальними проблема сучасності є:

- економічна- проблема нерівномірності економічного розвитку різних країн;

- екологічна. Причина – це порушення рівноваги в природі через діяльність людини;

- проблема загрози світової війни, руйнування: тепер причинами є не протистояння наддержав, а тероризм, політичний екстремізм, релігійний фанатизм. Можливості загрози із поширенням засобів масового знищення(ядерна, хімічна,біологічна);

- продовольча- проблема загрози голоду, а також «штучної їжі»;

- демографічна- це недостатній природній приріст населення у розвинених країнах і нерегульований у слаборозвинених;

- енергетична- чим більше країн приєднуються до процесів НТР, тим більше потребують джерел енергії;

- вичерпання природніх ресурсів.

Для розв’язання глобальних проблем створена наука футурологія, яка формує методи соціального прогнозування. Найпоширеніші із них 5:

1.      Екстраполяція- це перенесення сучасного стану змін на майбутнє, тому що йдеться про можливості конкретних об’єктів;

2.      Історична аналогія спирається на принцип «повторюваності» історії. Тенденції нереалізованості в минулому з часом виникають знову(Гегель);

3.      Есперна оцінка: проблему аналізують представники різних наукових шкіл даної галузі;

4.      Комп’ютерне моделювання;

5.      Метод сценаріїв майбутнього. Дає можливість поєднати різні наслідки глобально ситуації, не орієнтовані лише на окрему галузь;