Тоталітарного режиму (1946 -1953 рр.)

Розпочати відповідь на перше запитання варто зі змін уполітичному становищі Української РСР після війни. Потрібно наголосити, на тому, що Ялтинська та Потсдамська конференції 1945 р. визнали територіальні надбання Радянського Союзу 1939–1940 рр., унаслідок чого до УРСР були приєднані Західна Україна, Північна Буковина і частина Бессарабії. Важливо нагадати, території котрі ввійшли до складу УРСР. Далі розкриваючи цей матеріал, розповісти про приєднання  Закарпаття до УРСР. Яке значення ці територіальні зміни мали з погляду формування України -  соборної держави?

У розкритті цього питання чільне місце повинна посісти розповідь про укладання договорів України із сусідніми країнами (Польщею, Румунією, Чехословаччиною) про розмежування кордонів. Підсумовуючи виклад матеріалу стосовно змін в адміністративно-територіальному устрої етнічних українських земель, доцільно наголосити на тому, що майже всі українські етнічні землі були об’єднані в межах однієї держави. Важливо показати на карті західні кордони УРСР після війни. Немаловажним буде нагадати: їх встановлення супроводжувалися масовими переміщеннями населення. Зокрема, логічною буде розповідь про операцію “Вісла”, яку здійснював уряд Польщі в квітні - травні 1947 р. Під час цієї операції насильно виселено 140,6 тис. українців з етнічних українських земель у західні райони Польщі. Розповідаючи про таку злочинну акцію, потрібно звернути увагу на її мету – ліквідація соціальної бази діяльності ОУН–УПА й асиміляція українців, котрі проживали в Польщі.

 Аналізуючи зміни в становищі України на міжнародній арені, бажано акцентувати і на другому вагомому моменті – Україна, як і Білорусь, поряд з СРСР стала членом Організації Об’єднаних Націй, одним із формальних її засновників. Студент має показати ті переваги, що отримала республіка, ставши членом ООН. Відтак необхідно охарактеризувати діяльність УРСР на міжнародній арені,  в 00Н, у 40–50-х роках. Чи можна розглядати питання  про самостійну зовнішню політику республіки в цей період?

Варто визнати: оскільки Україна не була самостійною державою, вона і не могла мати незалежної зовнішньої політики. На всій її міжнародній діяльності позначився відбиток чіткої лімітованості. Які факти засвідчують обмеженість і неповноцінність зовнішнього представництва України?

Необхідно також охарактеризувати внутрішньополітичне життя в республіці, зазначивши, що на післявоєнний період (1946–1949 рр.) припадає нова хвиля політичних репресій проти інтелігенції, зокрема проти населення західноукраїнських земель.

Перемога радянського народу в найжорстокішій війні породила в країні надії на демократичні зрушення в суспільстві. Однак замість демократизації,

1946 р. у СРСР розпочалася безпрецедентна кампанія з насадження офіційної ідеології, організації тотального контролю за особою та суспільством загалом, шельмування всіх хто, “на думку властей, припускався ідеологічних збочень”. Немаловажно вияснити причини наступу сталінізму. Передусім удар був спрямований проти інтелігенції. Чим це можна пояснити? Важливо усвідомити два вагомих напрями в діях влади: репресивні заходи проти інакомислення та посилення ідеологічної пропаганди серед населення. На основі опрацювання документальних матеріалів розкажіть, як відбувалася кампанія боротьби з “українським буржуазним націоналізмом” і “космополітизмом”? Цікавою для слухачів буде розповідь про “лисенківщину”. В чому вона виявлялася?

Потрібно визначити етапи наступу сталінщини на інтелігенцію від 1946 р. до 1953 р.Висвітлюючи це питання, необхідно наголосити: найвищого розвитку наступ сталінізму на українську інтелігенцію досяг в 1951 році після публікації в “Правді” вірша В.Сосюри “Любіть Україну”.

Влада намагається викреслити релігію і церкву з духовного життя народу. Розповідаючи про репресії УГКЦ, проаналізуйте методи цих заходів. Чим насправді був акт “саморозпуску УГКЦ і її приєднання до РПЦ”? Як пояснити факт створення “ініціативної групи”, яка взяла на себе завдання ліквідації УГКЦ і той факт, що на 1 січня 1946 р.  з 1294 священиків (66%) висловилося за приєднання до РПЦ? Відповідь аргументуйте.

 У післявоєнні роки продовжувалася політика “радянізації” Західної України. Основні її напрями:

– запровадження тоталітарного режиму;

– індустріалізація, насильницька форсована колективізація;

– утвердження комуністичної ідеології;

– заходи в галузі освіти, охорони здоров’я тощо.

Варто назвати позитивні й негативні наслідки відновлення радянської влади на західноукраїнських землях.

Повоєнні роки в Західній Україні супроводжувалися спротивом ОУН–УПА сталінському режимові. Найдієвішою формою в боротьбі з ОУН УПА органи НКВС і НКВД визнавали депортацію населення. Загальні результати боротьби у західних областях оприлюднені на засіданні президії ЦК КПРС 26 травня 1953 р. Від 1944 р. до 1952 р. репресовано у різній формі майже 0,5 млн осіб: 134 тис. заарештовано, 153 тис. вбито, 203 тис. вислано за межі України.

Українське підпілля вчинило 14,5 тис. диверсій і терористичних актів, внаслідок чого загинуло не менше 30 тис. осіб компартійних, військових і мирних жителів.

    Страшною трагедією для українського народу став голод 1946–1947 рр.

Проаналізуйте його причини, масштаби та наслідки.

 

              2.Хрущовська “відлига” і часткова лібералізація

                            суспільно-політичного життя в країні

Смерть Сталіна  1953 р. породила в суспільстві надії на зміну режиму. Слово “відлига” точно відображає суспільні процеси, яківідбувалися в СРСР,отже і в Україні. Чому такі процеси названі “відлигою”? Як ви це розумієте?

Бажано розглянути боротьбу за владу серед оточення Й.Сталіна. Період від березня 1953 р. до кінця 1955 р. можна назвати першим етапом десталінізації. Відмінено масові репресії, але зберігалися табори, тюрми, колонії. Факти реабілітації були поодинокими. В’язнів ГУЛАГу звільняли завдяки амністії або умовно-достроково, не реабілітувавши. Реформаторською діяльністю М. Хрущов зумів частково послабити  тоталітарний режим.

Особливе значення мав ХХ з’їзд КПРС На ньому з доповіддю про викриття злочинів сталінських часів виступив М. Хрущов. У доповіді, а також у Постанові ЦК КПРС від 30 червня 1956 р. “Про подолання культу особи Сталіна та його наслідків” викривались чисельні репресії, але все пояснювалось лише виявом особистих недоліків Сталіна, наголошувалось на тому, що культ особи - чужий соціалістичному способу життя. Відповідаючи на питання, доцільно проаналізувати позицію М.Хрущова в цій ситуації. Чому не існувало ґрунтовної критики причин виникнення культу особи?

Після з’їзду лібералізація суспільно-політичного життя здійснювалася глибше. Які заходи вживалися для демократизації радянського суспільства? У відповіді потрібно охарактеризувати заходи, влади у роки “відлиги”, розглянувши як одну з першочергових складових спробу розширення прав республік, що виявилось у:

– висуненні на керівні посади в республіці українців;

– розширенні функцій і підвищення відповідальності КПУ;

– активізації діяльності України на міжнародній арені (1955 р. Україна брала участь у роботі 29 міжнародних організацій);

– зростанні питомої ваги продукції республіканської промисловості в загальносоюзному промисловому комплексі.

     Під час відповіді варто на фактичному матеріалі проілюструвати ці зміни.

Проаналізувавши основні напрями реформування економіки та сільського господарства, необхідно показати особливе значення реформ, у соціальній сфері:

1. Пенсійна реформа 1956 р. підвищила пенсії за віком понад 2 рази, з інвалідності в 1,5 разу. Почали виплачувати пенсії  колгоспникам.

2. Зросли асигнування на охорону здоров’я, освіту, скасовано плату за навчання в старших класах середніх шкіл, середніх спеціальних і ВЗО.

3. Збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво, яке зводилося високими темпами. За 1950–1960 рр. кількість збудованих квартир у містах збільшилась в 17 раз, в селах – в 14 разів.

4. Тривалість робочого дня скоротилась до 7–6 год.  

       У відповіді важливо зауважити, що 1954 р. завершено формування нинішньої території України. Оскільки територія Криму історично, економічно й територіально більше тяжіла до України, Верховна Рада СРСР прийняла рішення про передання території півострова до складу УРСР. Ця подію приурочили до відзначення так званого 300-річчя Переяславської ради та возз’єднання братніх українських і російських народів. Святкування супроводжувались політичними заходами, зокрема прийняттям спеціальних тез ЦК КПРС. Студентові необхідно показати справжню причину передання Криму до складу УРСР і спростувати думку, що це – подарунок М.Хрущова українцям до 300-річного ювілею Переяславської угоди.

Осудження культу особи дало поштовх духовному пробудженню в СРСР, а в Україні це відбулось раніше.

    На зміну в суспільстві одразу відреагували поети та письменники:

В.Симоненко, М.Руденко, Л.Костенко, І. Драч, В.Стус, М.Вінграновський, літературні критики І. Дзюба, Є.Сверстюк, І. Світличний, В. Чорновіл, історик В. Мороз, кінематографісти С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Ільєнко. З’явилась плеяда молодих, енергійних представників інтелігенції, котрі розбивали стереотипи, їх назвуть “шістдесятниками”.

В своєму розвитку вони пройшли стадії від “етнографічної”, культурно-просвітницької до стадії “політичного протистояння режиму”.

 Важливо показати роль інтелігенції в духовному відродженні суспільства, розповісти про розвиток науки, культури, мистецтва, навести конкретні факти досягнень у всіх галузях України.

 Доцільно акцентувати  на тому, що національно-культурні процеси переходили встановлені партією межі лібералізації, тому почали переслідуватись. У 1962-1963 рр. “відлига” в національно-культурній сфері припинилася.

Розповідаючи про наслідки хрущовських реформ, визначте їхні здобутки та причини невдач.

Зазначаючи позитивні зміни в радянському суспільстві у роки “відлиги”, необхідно наголосити: всі заходи здійснювалися під суворим контролем центру. Необхідно також зауважити  непослідовність, виокремивши наступне такі питання:

– більшість керівників країни причетні до репресій і поділяли

відповідальність за них;

– соціалістична держава з планово-директивною економічною

однопартійною системою не могла функціонувати на демократичних засадах;

– політика десталінізації спричинила активну протидію супротивників

нового курсу;

– в умовах “холодної війни” СРСР не підтримали провідні

капіталістичні країни;

   – М.Хрущов – ініціатор десталінізації був людиною суперечливою та непослідовною.

   У підсумку варто наголосити: реформи М.Хрущова лише дещо сприяли модернізації радянського суспільства, але не торкалися ні політичного режиму, ні командної, суворо централізованої державно-планової економіки. Керівництво держави не мало бажання та здатності до кардинальних змін у суспільстві, яких вимагав час.