Криза радянського суспільства й український дисидентський рух

 

Розповідаючи про усунення від керівництва партією та державою М.Хрущова і прихід до влади Л.Брєжнєва, необхідно зазначити: водночас розпочалася поступова зміна політичного курсу країни від лібералізації до консрватизму. Нове керівництво СРСР, зрозумівши, що повернення до сталінської моделі управління державою неможливе, обрало курс, який забезпечував певний розвиток країни зі збереженням існуючої системи. Тому 1964-1985 рр. назвали періодом “застою”. Студентові рекомендуємо показати власне бачення причин згортання всіх господарських і адміністративно-партійних реформ М.Хрущова.

Відтак необхідно зосередитися на реформах середини 60-х років у промисловості, будівництві, сільському господарстві. Висвітлюючи цю проблему, важливо зауважити: реформа в сільському господарстві передбачала:

– підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

– встановлення твердих закупівельних цін на продукцію сільського господарства і 50% надбавки до закупівельної ціни за понадпланову продукцію;

– перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства;

– систему заходів сприяння розвитку соціальної сфери села.

Однак істотних змін в аграрному секторі не відбулося. Існуюча колгоспна системи лише дещо обновилась унаслідок реформи. Країна надалі відчувала дефіцит продовольства та сировини для промисловості. Дефіцит хліб, наприклад вимушені були ліквідовувати за рахунок імпорту.

Реформа в промисловості передбачала зміну адміністративних методів управління економічними:

– перехід підприємств на госпрозрахунок;

– оцінку роботи підприємств за реалізованою продукцією, а не за валовим виробництвом;

– утворення на підприємствах фондів матеріального стимулювання.

   Доцільно показати наслідки цієї реформи. Варто зупинитись на позитивних змінах і висловити своє бачення причин посилення провладної економічної реформи.

    Далі студентові необхідно звернути увагу на певне зростання впродовж 60-80-х років заробітної платні й добробуту населення.

    У відповіді потрібно зауважити, що в ці роки розпочалося згортання демократії і стали помітними ознаки неосталінізму. Це виявилося передусім у:

   – порушенні громадянських прав і свобод;

   – новому визнанні заслуги Сталіна;

   – незаконних переслідуваннях інакомислення;

   – активізації русифікації під гаслом зближення і злиття націй;

   – посиленні партійного контролю.

Важливою складовою відповіді є висвітлення проблеми дисидентського руху. Потрібно пояснити термін “дисидент”.  

У відповіді має бути аналіз причин виникнення дисиденства, зокрема:

    – десталінізації;

 – реабілітації багатьох культурних і державних діячів України;

– непорушності основ державних структур;

– критичного відношення до комуністичного режиму, незадоволення незавершеністю десталінізації;

– інтересу до української культури та культури країн Заходу.

Характеризуючи особливості українського дисиденства, необхідно  виокремити факт, що українське дисиденство було загальноукраїнським явищем і охоплювало всі регіони.

Як і в інших республіках СРСР, українське дисидентство характеризувалося:

– мирними, ненасильницькими формами протесту;

– чіткою організацією (гуртки, об’єднання); 

– участю в опозиційному русі найрізноманітніших верств населення.          – участю в опозиційному русі найрізноманітніших верств населення.

    На основі опрацювання літератури покажіть, які форми опору радянській системі використовували  дисиденти? Розповідаючи про них, акцентуйте на питаннях:

– розповсюдження книг, статей, брошур (їх називали самвидавом);

– мирних демонстрацій, мітингів (на честь Т.Шевченка,  захист національних прав і культури, підтримку прав кримських татар, проти введення радянських військ до Чехословаччини, проти арештів дисидентів);

  – листів-протестів на адресу влади (колективних та індивідуальних).

 Варто навести конкретні приклади таких заходів.

Показати систему репресій тоталітарного режиму проти інакодумців. Які методи і заходи використовувались для цього? Доповненням буде розповідь про долю відомих діячів дисидентського руху, котрі постраждали від переслідувань.

Підсумовуючи,зверніть увагу на такі аспекти:

1. Дисиденти спромоглися оприлюднити факти справжнього становища у багатьох сферах суспільного життя України;

2. Вони вимагали виходу України зі складу СРСР.

Дисидентський рух сприяв формуванню суспільної свідомості, грунтованої на демократичних цінностях, виховував у широких верствах населення готовність боротьби за свободу та демократію. Необхідно зазначити: свою боротьбу дисиденти продовжували у в’язницях. Політична опозиція 60–70-х років мала велике історичне значення, ставши однією з передумов національно-державного відродження України.

З'ясуйте поняття: десталінізаці;, операція “Вісла”; хрущовська “відлига; адміністративно-командна система; жданівщина; консерватизм;, лібералізація; права людини; правозахисний рух;  шестидесятники; застійні явища в економіці;, політико-ідеологічна “ждановщина”; “відлига”; раднаргосп;  дисиденти; перебудова.

Проблемні запитання:

1. Хто отримав перемогу у протистоянні радянський режим чи дисиденти?

    2. Радянолог Б.Левицький охарактеризував становище України у складі СРСР за хрущовської доби фразою "друга серед  рівних". Як ви розумієте це визначення?

   Домашнє завдання до теми семінару 14 –  п. 2,3,5,8,9 названої методрозробки (див. примітку).

 

С е м і н а р  15

КРИЗА ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМ. УКРАЇНА НА ШЛЯХУ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1985-1991 рр.)   (2 год)

План