Отримання відбитку За допомоги підробленого кліше:

- ознаки підроблення відбитків, нанесених із вирізаних кліше (гуми, лінолеуму, дерева): літери не мають стандартної форми, штрихи - нерівні, засічки - відсутні, овали - кутасті, а з'єднувальні штрихи - перерізані;

- за використання набірних кліше: літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне розташування, інтервали, лінія рядка можуть бути зміненими;

- у круглих відбитках радіальний нахил літер є різним, а лінії -осі не мають єдиної точки перетинання (переважно у центрі).

Характерними є також відсутність пробільного матеріалу, нерівні рядкові лінії, граматичні (подеколи) помилки, порушення правил друкарського набору.

 

22. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.

Оглядом машинописного тексту документа перш за все треба установити, на чому він віддрукований:

- на звичайній канцелярській машинці,

- на сучасному друкуючому пристрої: принтері, принтері,

У першому випадку відбиток утворюється, якщо внаслідок удару /натиснення/ друкованої форми, на якій знаходився барвник.

У другому випадку відбиток знака також утворюється внаслідок удару /тиснення/, але барвника на друкованій формі немає.

Він знаходиться над поверхнею паперу і штрихи відбитків літер, нанесений через барвну стрічку або копіювальний папір, відображають їх структуру.

 Якщо виявиться, що текст нанесений через барвну стрічку /копіювальний папір/, то в ході подальшого дослідження можна визначити модель друкарської машинки; чи є вона пристроєм з монолітним або складеним літероносієм.

Оскільки друкуючі форми – літери нерухомо закріплені на літероносії, то під час друку вони зберігають однакові інтервали між літерами, які в старих машинках змінюються внаслідок викривлення важелів.

Відхилення літер від вертикального положення також не може бути, якщо машинка не зіпсована.

У тесті немає і такої окремої ознаки, як виступання окремих літер над верхнім рядком або опусканні під нижнім.

У текстах зберігається окрема ознака – деформування знака.

Навіть поверхневим оглядом машинописного і друкарського текстів у документі його не можна сплутати з текстом, нанесеним матричним друком.

Матричний спосіб формування знаків використаний у принтерах, плотерах і ксероксах, які мають конструктивні особливості, що дає змогу диференціювати їх за друкованим текстом у документах.

Спосіб формування знаків однаковий, але способи відображення інформації на папері різні.

Тому знак /літера/ формується у вигляді забарвлених відбитків голок і забарвлених точок, нанесених „вистрілюванням” барвника із сопла мікро капіляра.

Під час мікроскопічного дослідження матричних знаків-відбитків можна визначити вид головки принтера, а отже його модель.

Відомо, що головка принтера являє собою вертикальну матрицю голок.

У вертикальному штриху знака можна підрахувати кількість точок і таким способом попередньо визначити вид головок принтера.

Матричний друк здійснюється в автоматичному режимі за спеціальною програмою, тобто можна обрати будь-який шрифт, його розміри, форму, інтервали між знаками і рядками, запрограмувати поля, абзаци та ін.

Отже загальні традиційні ознаки машинописного тексту в даному тексті не можна брати за основу диференціації, оскільки вони зберігаються до зміни програми друку, що може зробити оператор.

Ще складніше відрізнити тексти, нанесені лазерними принтерами та ксероксами цього виду від інших видів. Характерною ознакою, що в даному випадку відображається в текстах, є спосіб відображення інформації на папері: струминний або електрофотографічний. Штрихи літер лазерного друку мають характерний блиск при вертикальному освітленні.

23. Характеристика сучасних способів відтворення зображень документів.

Не обмежуючись підробкою окремих реквізитів документа, зловмисникишляхом монтажу різних частин інших документів і подальшого ксерокопіювання, часом виготовляють новий документ. При візуальному огляді такий ксерокопії умісцях з'єднання різних частин документів можна побачити темні смуги.

Встановити такі ознаки на ксерокопії підробленого документа буває складно,але на оригіналі змонтованого документа ці ознаки добре видно. Тому сищик нів якому разі не повинен ознайомлюватися з ксерокопіями документів, а тим більше переданими факсом, тільки з оригіналами документів.

Можливі випадки виготовлення документа шляхом монтажу з декількох частин різних документів, особливо при підробці старих, старих документів. У цьому випадку відмінності можуть бути виявлені при дослідженні папери, речовини штрихів тексту, почерку, якими виконано текст всіх частин документа.

Комп'ютер зі сканером і кольоровий лазерний принтер відтворюють відбиток печатки в кольорі, відповідному справжньому. Електрографічний спосіб отримання зображення відрізняє такий «відбиток» від відбитку печатки, нанесеного гумовим кліше. Проте в даному випадку документ сфабрикований шляхом монтажу і зовні виглядає як ксерокопія останнього, тому при дослідженні таких відбитків печатки необхідно встановити факт монтажу.

Поширеними прийомами є:

- монтаж фотознімку (на документі залишає частина колишнього знімка з наявним на ньому відбитком печатки, а до неї підклеюють фотографію іншої особи;

- нанесення на підкладку старої фотокартки частини емульсійного шару ще один знімок;

- заміна частини цінного паперу;

- вклеювання номерів.

- виготовлення печатки або штампа шляхом монтажу за допомогою літер і цифр, вирізаних з справжніх печаток і штампів, що вийшли з експлуатації (може бути виявлено при порівнянні зі справжнім відтиском за особливостями шрифту, розміщення окремих знаків і рядків відносно один одного);

- монтажу фотознімків з подальшим їх перефотографуванням, кінострічок, відеоплівок (до ознак фотомонтажу відноситься різкий контраст по контуру окремих деталей зображення - навколо голови, частин тулуба, предметів одягу);

- при підробці відеоплівки і кінострічки найчастіше вдаються до видалення або вклеювання їх частин (ознаки таких дій проявляються в різкій зміні зображення, наявність місць склеювання);

- монтаж магнітних стрічок (сліди при монтажі аудіо-і відеомагнітним стрічок (ознаки склеювання, різне за тембром і силою звучання, сторонні шуми, невідповідність супутнього записи фонового супроводу, відмінність характеристик електричних імпульсів, різні за якістю шматки магнітної стрічки, наявність місць склеювання і т.п.).

 

24. Сучасні способи друкування з форм: технології та ознаки відповідних відповідних видів друку.

Слід зазначити, що під поняттям "друкарська форма" ро-зуміється носій текстової та зображувальної інформації, який служить для багаторазового отримання відбитків. Друкарська форма являє собою плоску або циліндричну, тверду або еластич-ну поверхню (металеву або синтетичну), яка ділиться на друкуючі та пробільні елементи. Друкуючі елементи - це ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу та передають її на за-друкований матеріал, а пробільні елементи не сприймають фарби і не передають її.

Загальноприйнятою є така класифікація видів друку (із застосуванням друкарської форми):

- високий друк;

- плоский друк;

- глибокий друк;

- трафаретний друк.

Розглянемо більш детально основні види і способи друку, a також їх загальні і особливості ознаки, що відображаються у ві-дбитках.

Високий друк

Принцип високого друку полягає у тому, що фарбувальна речовина (друкарська фарба тощо) наноситься на друкуючі еле-менти, які виступають над поверхнею друкарської форми, і в процесі перенесення цієї речовини на папір, контактують з папе-ром лише ці друкуючі елементи.

Основні ознаки високого друку, що виявляються на відбит-ках, визначаються головним чином вказаним вище механізмом друку. Окрім загальних ознак, властивих всім різновидам високо-го друку, є і специфічні ознаки, характерні для окремих техноло-гічних різновидів цього друку.

Загальні ознаки високого друку:

1. Наявність з лицьової сторони тиснення і рельєфу на зво-роті документа, відповідно до малюнка друкарської форми. Осо-бливо добре виявляється рельєф у місцях, де друкарських елеме-нтів мало або вони мають малу площу (лінії графління тощо).

2. Фарбувальна речовина у штрихах лежить нерівномірно, утворюючи по краях надрукованих елементів інтенсивно забарв-лений “бордюр”, тоді як внутрішня частина цього елемента заба-рвлена менш інтенсивно.

3. Чистота незадрукованих (пробільних) ділянок паперу.

4. Відносна чіткість геометричних форм у штрихах графіч-них елементів друкарських знаків.

Форма для високого друку може бути виготовлена у процесі ручного або машинного набору, шляхом виготовлення стереоти-пу вже з готової форми з металу, гуми та інших матеріалів, а та-кож за допомогою виготовлення ручним або механічним спосо-бом кліше на металі, гумі, дереві, лінолеумі тощо. Тому, залежно від способу виготовлення друкарської форми, прийнята така класифікація: 1) ручний набір; 2) машинний набір (монотип і лінотип); 3) стереотипування; 4) фотоцинкографія (виготовлення форми шляхом травлен-ня або гравірування); 5) застосування термічного впливу тонко сфокусованого ла-зерного променя; 6) ліногравюра (кліше на лінолеумі), ксилографія (кліше на деревині) та інші кліше (гума тощо).

Плоский друк

Принцип плоского друку полягає в тому, що друкуючі еле-менти, завдяки відповідній обробці, здатні сприймати і передава-ти на папір (картон тощо) друкарські фарби, тоді як пробільні (не друкуючі) елементи не сприймають фарби. При цьому і друкую-чі, і пробільні елементи розміщені в одній площині. Особливістю форм плоского друку є відсутність просторо-вого розділення друкуючих і пробільних елементів (див. іл. Б.2. у додатках). Ця обставина визначає створення у відтисненнях спе-цифічних ознак, характерних лише для даного виду друку.

Загальні ознаки плоского друку:

1. Рівномірне розміщення фарбувальної речовини і відсут-ність “бордюру” у штрихах знаків.

2. Відсутність слідів тиснення на папері (картоні) від кон-такту з друкарською формою.

3. Наявність марашок від забруднення пробільних ділянок форми (у вигляді дрібних крапок, плям тощо).

4. При збільшенні помітні нерівні, не дуже чіткі контури штрихів.

Загальні ознаки плоского друку встановлюються у косо спрямованих променях за допомогою МБС-10, лупи (збільшення до 10 крат) тощо. Як уже зазначалось, основними різновидами плоского друку є літографія, фототипія та офсет.

Глибокий друк

.. Основною сферою застосування глибоко-го друку у наш час є виготовлення документів зі спеціальними засобами захисту (грошові знаки, цінні папери, паспорти тощо). У формі глибокого друку друкуючі елементи заглиблені і розміщені нижче пробільних. Форма глибокого друку складаєть-ся з друкуючих елементів - осередків однакової площі і різної глибини, розділеної перегородками, що знаходяться на рівні по-верхні. Ці перегородки служать опорою для сталевого ножа-ракеля при видаленні фарби пробільних елементів. 3 заглиблень форми фарбник при сильному натисканні передається на папір (див. іл. Б.З. у додатках). Глибина друкуючих елементів форми не однакова, і зале-жить від сили тону різних ділянок розмножуваного зображення. Заглиблення, які передають темні ділянки, мають бути більш глибокими. Форми глибокого друку виготовляються ручним і фотоме-ханічним способами.

Ручний спосіб Зображення на поверхні форми виконується від руки, а по-тім заглиблюється шляхом механічної або хімічної обробки. При механічній обробці поглиблені штрихи на формі одержують най-частіше гравіруванням штихелями (різцева гравюра), при хіміч-ній - травленням кислотами. Фотомеханічний спосіб Зображення на формовий матеріал наноситься фотографіч-ним шляхом із застосуванням растру, що призводить до роздріб-лення штрихів.

Матеріалом для форм глибокого друку служать мідні і ста-леві пластини.

Для глибокого друку характерні два основні різновиди: металографія (гравюра на металі) і ракельний друк (фото-механічний спосіб).

Ознаки металографії або інтагліо (intaglio)

1. Друкарська фарба розміщенана поверхні паперу рельєф-но, причому більш глибоким тонам штрихів відповідає більш ви-сокий рельєф на відтисненні і навпаки (див. іл. Б.7 у додатках).

2. На звороті відтиснення утворюється негативний рельєф, відповідний малюнку друкарської форми.

3. Наявність фону від фарбника, на пробільних місцях. Причина: недостатнє витирання фарби на формі.

4. Наявність “вусиків” - марашок у вигляді штрихів, роз-міщених приблизно під кутом 90° до штрихів зображення.

Ознакиракельного друку (фотомеханічний спосіб)

1. Наявність у відбитках растру, друкарська форма якого го-тувалася фотомеханічним способом.

2. Рельєфне лежання фарбника на поверхні.

3.Наявність однієї або кількох суцільних ліній у результаті пошкодження робочої кромки ракеля, що викликане дією твердих частинок.

4. Розпливчасті, нечіткі і частково подвоєні контури елемен-тів зображення (з причини коливання натягу паперового полотна, коли провисаючі ділянки приходять у зіткнення з друкарською формою ще до лінії друкарського контакту).

5.Наявність невеликих паралельних штрихів, іноді з білою крапкою (через наявність на поверхні друкарської форми чужорі-дних частинок, у результаті чого виникає вібрація (підстрибуван-ня) ракеля).

Трафаретний друк

Трафаретний друк об'єднує такі основні способи: сіткотрафа-ретний друк (шовкографія), ротаційний (або різографія) і простий трафарет. Зображення формується шляхом передавлювання фарб-ника через дрібні отвори у трафареті. Таким чином, друкуючі еле-менти трафаретного друку пропускають фарбу, а пробільні - затри-мують її.

 

25. Сучасні способи друкування без форм (репрографічні способи отримання зображень): види, технології та ознаки відповідних відповідних видів друку.

Репрографія - галузь науки і техніки, що охоплює сукупність способів, процесів та засобів відтворення зображень оригіналів за допомогою отримання копій без використання набірних друкарсь-ких форм та ґрунтується на застосуванні носіїв, що змінюють фізи-ко-хімічні властивості під дією випромінювання. Репрографія є од-ним з основних засобів копіювання технічної та ділової документа-ції (у тому числі зі зміною масштабу). Функціонально знаходиться між оргтехнікою та оперативною поліграфією: засобами оргтехніки отримують документацію, засобами репрографії її копіюють (тобто розмножують тиражем до 50-100 примірників) або отримують з неї друкарську форму, яку потім використовують на малих офсетних машинах, апаратах для трафаретного друку або гектографах. До способів репрографії належать: електрофотографія, діазографія, термографія та мікрографія.

Напрями (спо­соби) репрог­рафії	Особливість напряму {застосування носив для запису інформації)	Метод утворення зобра­ження
Електрофото- графія	Носії, в яких змінюються електричні властивості під дією світлових вип­ромінювань	Нанесення
Електрог­рафія	Носії з високим електричним опором, здатні утримувати електричні заряди, які локально нанесені на їхню поверхню	Нанесення
Фото­копіювання	Галогенідосрібні та несрібловмісні носії, чутливі до світла	Зміна хімічного складу
Діазографія	Носії, чутливі до ультрафіолетового ви­промінювання	Зміна хімічного складу
Термографія	Носії, які змінюють свої властивості під дією теплового випромінювання	Нанесення Зняття шару Зміна хім. складу
Магнітографія	Носії, чутливі до магнітних полів	Нанесення
Електрохімія	Носії, чутливі до електрохімічних про­цесів	Зміна хімічного складу
Електрое- розія	Носії, чутливі до електричного струму	Зняття шару
Ризографія	Носії, чутливі до лазерного випроміню­вання	Нанесення
Струминні способи	Створення різними методами потоків крапель фарб	Нанесення
Мікрографія	Виготовлення та застосування мікрозо- бражень (мікро-форм) — копій оригіналів	Зміна хімічного складу

26. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.

Техніко-криміналістична експертиза документів, у залежності від об’єкту дослідження вирішуваних завдань має декілька різновидів:

1/    експертиза реквізитів документів.

2/    експертиза відбитків печаток і штампів.

3/    експертиза поліграфічної продукції.

4/    експертиза сучасних друкованих форм і одержаних з їх допомогою відбитків.

5/    експертиза сучасних друкованих форм і одержаних з їх допомогою відбитків.

6/    експертиза грошових знаків та цінних паперів.

7/    експертиза матеріалів документів та засобів письма.