Лекція у вищій школі: технологія і техніка підготовки та проведення

Лекція (лат. lektio - читання) ‒ це стрункий, логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певної наукової проблеми, теми чи розділу навчального предмету, ілюстрований за необхідністю наочністю та демонструванням дослідів. Дидактична цінність лекції полягає в тому, що студент отримує можливість засвоїти значно більший об’єм інформації, ніж за той самий час самостійної роботи. Під час лекції досвідчений викладач може плідно впливати на погляди і переконання студентів, формувати у них уміння критично оцінювати отриману інформацію, ознайомлювати слухачів з новітніми науковими досягненнями. Так, експериментально встановлено, що слухач зазвичай може запам’ятати і відтворити не більше 5-9 одиниць інформації. Тому на лекції доцільно аналізувати не більше 5 основних проблем. Отже, лекційний матеріал повинен старанно відбиратися, а на лекціях обговорюватися тільки найбільш важливий у змістовому і структурному значенні навчальний матеріал. Тому на самому початку курсу бажана вступна лекція, яка у стислій, а можливо у схематичній формі могла б надати інформацію про завдання, зміст і структуру усієї навчальної дисципліни, її взаємозв’язки з іншими дисциплінами, значення у фаховій підготовці спеціаліста. Для студентів заочної форми навчання слід використовувати настановчі лекції. На такій лекції окрім розкриття предмету і завдання навчальної дисципліни, визначення кола її проблем, необхідно зробити огляд наявних джерел інформації, сформулювати методичні поради щодо організації самостійної роботи, окреслити терміни та зміст контрольних заходів, висловити рекомендації відносно форм звітності про хід та результати опрацювання навчального матеріалу.Оглядову лекцію найчастіше читають перед виробничою практикою, державними іспитами, перед виконанням курсових чи дипломних робіт, абітурієнтам ‒ перед вступними іспитами (якщо ВНЗ їх проводить). Мета такої лекції ‒ узагальнення і систематизація наукових знань. Зазвичай стрижнем оглядової лекції виступає концептуальна основа всього курсу і його найбільших розділів.Традиційним типом у практиці вищої школи постають тематичні лекції. Їх призначення полягає в розкритті певної теми навчальної дисципліни, пояснення студентам інформації, що має бути ними осмислена, засвоєна і використана в ближній перспективі на практичних заняттях, а в далекій перспективі ‒ у майбутній фаховій діяльності. За способом викладу навчального матеріалу можна виокремити такі види лекцій: проблемні лекції; лекції - візуалізації: лекції - консультації; бінарні лекції; лекції - бесіди; лекції - дискусії; лекції із заздалегідь запланованими помилками; лекції з аналізом конкретних ситуацій; лекції - конференції; лекції - прес-конференції. Проблемна лекція На проблемній лекції залучення студентів до активної діяльності здійснюється викладачем за допомогою створення проблемних ситуацій. Лекція - візуалізація (з лат. visualis ‒ зоровий) передбачає візуальну форму подання лекційного матеріалу за допомогою технічних засобів, опорних конспектів на паперових носіях або за допомогою аудіо-відеотехніки. Бінарна лекція (з лат. Binarius ‒ той, що складається з двох частин) ‒ лекція, що полягає в діалозі двох викладачів, які читають лекцію за однією і тією ж темою, але є, наприклад, представниками різних наукових шкіл, кафедр або теоретиком і практиком. Лекція із заздалегідь запланованими помилками одна з найскладніших видів лекції у ВНЗ. Методика проведення лекції такого типу мас щонайменше два різновиди. Завдання студентів полягає у виявленні і фіксуванні цих помилок на полях конспекту. На аналіз змісту та причин помилок відводиться певний час. Подібна лекція одночасно виконує стимулюючу, розвивальну та контролюючу функції. Лекція-бесіда (або лекція-діалог з аудиторією) ‒ найбільш типова форма активного залучення студентів до навчального процесу. Перевага бесіди полягає у тому, що вона дозволяє прикути увагу слухачів до найбільш важливих питань з теми, визначити зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії. Активну участь студентів у бесіді можна забезпечити різними прийомами. Друга форма проведення лекції-діалогу ‒ це залучення студентів до колективного дослідження. Лекція-дискусія. У цій ситуації викладач не тільки використовує відповіді слухачів на його запитання, а й організовує вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами. Це активізує пізнавальну діяльність аудиторії, дозволяє викладачеві керувати колективною думкою, долаючи негативні установки і помилкові думки деяких студентів, водночас глибоко поважаючи право особистості на висловлювання власних поглядів.Лекція з аналізом конкретних ситуацій ‒ один із засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. За формою така лекція виглядає як дискусія, однак для обговорення викладач пропонує не запитання, а наводить конкретну життєву виробничу чи науково-історичну ситуацію. Лекція-конференція проводиться як науково-практичне заняття за попередньо окресленою проблемою із системою доповідей, підготовлених студентами, для її аналізу.Лекція-прес-конференція має декілька методичних варіантів: 1. На запитання попередньо підготовленої до лекції аудиторії відповідає викладач; 2. На запитання студентів відповідає група викладачів; 3. На запитання студентів відповідає група попередньо підготовлених студентів. Запропоновані види лекцій можуть успішно доповнювати традиційну (інформаційну, тематичну) лекцію.