Європеська кредитно-трансферна система перезарахування кредитів

Історично початково ECTS (Європейська система перезарахування кредитів) розроблена у 1989/1990 н.р. у формі пілотного 5-річного проекту, в якому брали участь 145 європейських вузів таких академічних напрямків: бізнес-адміністрування, хімія, історія, інженерна механіка та медицина. Згідно з додатком I Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання кваліфікації з вищою освітою “кредит – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання “вартості” будь-якої зі складових навчальної програми, виконаної студентом під час навчання”. Заліковий кредит – завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню. Залікові кредити містять модулі декількох видів навчальної діяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу). Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи). Змістовий модуль – це система елементів навчальної дисципліни, поєднаних за ознакою змісту та за допомогою відповідних методів навчання. Функція системи“навчальний модуль” полягає в наступному: оскільки учень, як елемент циклу, як і учитель, утворюють зовнішнє середовище для цієї системи, то функція навчального модуля полягає в тому, щоб бути носієм таких дій, які б спричинили максимально можливий навчально-пізнавальний результат для учня. Системоутворювальним чинником для цієї системи є принцип природовідповідності (він виступає як зовнішній) та відповідність між модулями. Елементами системи “навчальний модуль” є цільовий, змістовий, мотиваційно-методичний, організаційний, діагностично-корекційний модулі. Їх структура така: зміст матеріалу (а не змістовий модуль) є основою для визначення цільового, він є базою для визначення мотиваційно-методичного, усі разом продукують появу організаційного модуля, який не лише визначає форму організації навчання та відповідні засоби навчання, але й служить процесуальною розгорткою усього навчального модуля, чітко окресливши дії учителя та дії учнів. Останнім є діагностично-оцінювальний модуль. Насамперед він передбачає створення такого діагностичного інструментарію, який би однозначно зафіксував ступінь досягнення кожної конкретної цілі навчання з цільового модуля, оцінив би міру розходження між тим, що повинно було б бути і тим, що є, на основі цієї різниці сформував корекційні дії і врешті-решт їх реалізував. Таким чином, для організації навчального процесу навчання потрібно спочатку розробити навчальний модуль як систему, у ньому змістовий модуль є лише частиною цілого. Навчальний модуль – це системне ціле, що адресоване конкретному учневі, бо всі елементи цієї системи внутрішньоорганізовані на основі двох системоутворювальних чинників: внутрішнього і зовнішнього. Кожен ВНЗ розробляє власну кредитну-модульну систему, що є внутрішньої. Присвоєння студенту академічного ступеня відбувається після того, як він/вона накопичив/ла певну кількість кредитів. Проміжок часу, упродовж якого допускається процес акумулювання, є довільним, але з певними обмеженнями. З підписанням Україною Болонських угод у національну систему вищої освіти з метою комплексного оновлення традиційного педагогічного процесу активно упроваджуються кредитно-модульна і модульно-рейтингова технології навчання. Засновником технології модульного навчання вважають американського дослідника Дж. Рассела, який в роботі “Modular instruction” (1974) виклав концептуальні погляди на особливості такого навчання і запропонував поняття “модуль”. Визначення поняття “модуль” ми з вами розглядали на попередній лекції. Зміст кожного модуля повинен містити наступні структурні елементи:            дидактичні цілі, якімають трансформуватися в програму дій для студента;            безпосередній навчальний матеріал, структурований на навчальні елементи;  методичні засоби забезпечення процесу засвоєння навчального матеріалу (підручники, посібники, навчальні програми, ілюстративні матеріали, інструкції тощо);            інформація про зміст і методи контролю та самоконтролю якості засвоєння навчального матеріалу. Кредитно-модульна технологія є основним дидактичним засобом європейської кредитно-трансферної системи (ECTS). Важливим компонентом модульно-кредитної системи навчання є формування індивідуального навчального плану студента.