Т е м а 1. Основи теорії держави та права

 

План

 

1. Поняття й ознаки держави.

 

2. Форма держави.

 

3. Механізм та апарат держави.

 

4. Поняття, ознаки та функції права.

 

5. Джерела права.

 

6. Норми права, їх види та структура.

 

 

Поняття та ознаки держави

 

Держава – це організація політичної влади домінуючої части-

 

ни населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка забезпечує цілісність і безпеку всього суспільства, здійснює управління загаль-

носуспільними справами.

 

Ознаки держави

 

Н ая в н і с т ь  системи  суверенної  політичної  влади: законодавчої, виконавчої, судової.

Т е р и т о рі я. Держава нерозривно пов'язана з певною територією,

 

на яку поширюється її влада, а закони мають обов'язкову силу. Те- риторія включає землю, надра, повітряний та водний простори, по- сольства, консульства держави за її кордоном та деякі інші об'єкти.

М о н о п ол і я  на  легальне  застосування  примусу. Для  цього дер- жава створює спеціалізовані органи примусу, які використовуються

в ситуаціях, передбачених законом.

 

Н ая в н і с т ь  державної  мови,   якою  визнається  мова  нації,  котра складає більшість населення країни.

А па р а т  держави, тобто наявність системи органів і установ, які

здійснюють функції державної влади (управління, контроль, регулю- вання).

Н ая в н і с т ь національної правової системи. Кожна держава функ- ціонує          в межах визначеної правової системи, яка закріплює встановлені та санкціоновані державою нормативні регулятори суспі- льного життя.

Н ас е л е ння. Держава охоплює своїм впливом усіх людей, які пе- ребувають у межах країни.

Форма держави

 

Важливою характеристикою держави є спосіб (порядок) органі- зації  державної  влади.  Він  відображається  поняттям  "форма  держа- ви".  Форма  держави  об'єднує  три  компоненти:  форму  державного правління, форму державного устрою та державний режим (рис.1).

 

Рис. 1 Порядок організації державної влади

 

Державне  правління –  це спосіб організації  та  здійснення  ви- щої державної влади. Традиційно виділяють такі основні форми дер-

жавного правління, як монархія та республіка.

М о н а р х і я   –  це  форма  державного  правління,  при  якій  вища державна влада повністю або частково зосереджується в руках одно- осібного глави держави і, зазвичай, передається у спадок..

Історичними  формами  монархії  є  абсолютна  та  конституційна (обмежена) монархії. Абсолютна монархія характеризується повнов- ладдям глави держави, а конституційна – обмеженням повноважень глави  держави.  Абсолютна  більшість  сучасних  монархій  конститу- ційні.  Різновидами  конституційної  монархії  є  дуалістична  (монарх володіє виконавчою владою і частково - законодавчою) та парламе- нтська  (монарх володіє  законодавчою  владою  і  частково  - виконав- чою).

Республіка – форма державного правління, при якій вища дер- жавна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що оби- рається виборцями на певний строк. Основними різновидами респуб- ліки є парламентська, президентська та змішана.

 

П а р л а м е н т с ь к а  республіка. Верховенство  в  системі державної влади належить парламенту, який формує уряд. Парламент може ви- словити уряду вотум недовіри, наслідком чого є або відставка уряду, або розпуск парламенту та проведення дострокових парламентських виборів.  Уряд  володіє  виконавчою  владою,  інколи  –  законодавчою ініціативою, а також правом клопотати перед президентом за розпуск парламенту. Функції президента в основному зводяться до представ- ницьких.

П р е з и дентська  республіка.  Президент  обирається  народом,  є главою держави та очолює виконавчу владу. Посади прем'єр-міністра немає.  Членів  уряду  призначає  президент,  однак  у  деяких  державах ключових  міністрів  затверджує  парламент.  Президент  не  має  права розпустити  законодавчий  орган,  а  депутати  парламенту  не  можуть вплинути на дострокове переобрання президента, окрім як через ме- ханізм імпічменту. Разом із президентом іде у відставку весь уряд.

З м і ш а н а республіка. Глава держави (президент) особисто пропо- нує склад уряду, який обов'язково повинен затверджуватися парламе- нтом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу вла-

ду очолює прем'єр-міністр.

 

Державний устрій – це поділ території держави на певні скла- дові та розподіл влади між нею та цими складовими. Історично скла- лися дві форми державного устрою: унітарна держава та федерація.

У н і т а р н а  держава –  це держава,  окремі  складові  якої не мають суверенітету, усіх ознак державності.

Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосере- джена в центрі, а складові держави (області, воєводства, провінції) не мають ознак політико-державної самостійності. Для унітарної держа-

ви  характерна  наявність  єдиної  системи  централізованої  державної влади, юрисдикція якої поширюється на усю територію країни. Існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція. Деякі унітарні держави (напр., Італія, Україна) включають автономні утво- рення.

Федерація –  це  союзна  держава,  яка  складається  із  державних утворень, які мають певну самостійність.

Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції федеральної,  центральної  влади  та влади  суб’єктів  федерації.  Тери- торія в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається  із  суб’єктів  федерації.  Суб'єкт  федерації  наділяється установчою владою, має право прийняти  власну конституцію,  мати свою  судову,  правову  системи.  Федеральні  закони  мають  безумов- ний пріоритет над законами суб'єктів федерації. У конституціях фе- дерацій розмежовується компетенція федеральних і місцевих органів влади.  До  компетенції  центральної  влади  у  федерації  належать  пи-

тання  розв’язання  конфліктів  між  суб’єктами  федерації,  оборони

країни,  зовнішньої  політики,  фінансів,  оподаткування,  організації структур і діяльності вищих органів влади.

К о н ф е дерація –  це  союз  суверенних  держав,  який  створюється для  досягнення  конкретної  спільної  мети.   Принцип  конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійнос-

ті держав - членів конфедерації, відсутність центральних органів вла-

 

ди, уніфікованого законодавства, єдиного громадянства, судової сис- теми.  Взаємини  між  суб’єктами  конфедерації  ґрунтуються  лише  на добровільних  договірних  засадах  для  координації  дій  у  розв’язанні спільних конкретних проблем. Конфедерація характеризується відсу- тністю єдиної податкової системи; фінанси центральних органів вла-

ди складаються із внесків, а не з податкових відрахувань.

 

Політичний  (державний)  режим –  це  сукупність  характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів ре- алізації влади, наявних стосунків між державною владою та суспільс- твом, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

У сучасних умовах державні режими найчастіше класифікують

 

як демократичні, авторитарні, тоталітарні.

 

Т а б л и ц я 1