Підстави та порядок припинення трудового договору

 

Законодавством  про  працю  України  (ст.  36  КЗпП)  встановлюються  такі підстави припинення трудового договору:

· угода сторін;

· закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відно- сини  фактично  тривають  і  жодна  із  сторін  не  поставила  вимогу  про  їх припинення;

· призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альте- рнативну (невійськову) службу;

· розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи влас-

ника  або  уповноваженого  ним  органу або  на  вимогу  профспілкового  чи іншого уповноваженого на підприємстві трудовим колективом органу;

· переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство,

 

в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

· відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом  з  підприємством,  установою,  організацією,  а  також  відмова  від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

· набранням  законної сили вироком суду, яким працівника

 

засуджено  (крім  випадків  умовного  засудження  і  відстрочки  виконання

вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

· підстави, передбачені контрактом.

Припинення  (розірвання)  трудового  договору  може  бути  як  з  ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фі- зичної особи-роботодавця.

Р озірвання т р у д о в ого д оговору з і н і ц і а т иви в ласника (к е р і в ника)  (ст.  40

 

КЗпП України). Власник може розірвати трудовий договір лише у випадках:

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,   банкрутства   або перепрофілювання   підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

- виявленої  невідповідності  працівника   займаній  посаді  або виконуваній                   роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'яз- ків, покладених      на                нього трудовим договором або            правила

ми внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом

робочого дня) без поважних причин;

- нез'явлення  на роботу протягом більше  чотирьох місяців внаслідок тим- часової  непрацездатності,  не  рахуючи  відпустки  по  вагітності  і  родах,  якщо законодавством не встановлений  триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працезда- тність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

- вчинення  за  місцем  роботи  розкрадання  (в  тому  числі  дрібного)  майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постано- вою органу, до компетенції якого входить накладення адміністра-тивного стя-

гнення або застосування заходів громадського стягнення.

Крім  того,  законодавством  про  працю  (ст. 41  КЗпП  України)  передбача- ються додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника- роботодавця з окремими категоріями працівників у випадках:

- одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підпри- ємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого ві- докремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером, його за- ступниками, а також службовими особами митних органів, державних податко- вих інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами дер- жавної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за ціна-

ми;

 

- винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або това-

рні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку влас- ника або уповноваженого ним органу – керівника;

- вчинення  працівником,  який  виконує  виховні функції,  аморального  про-

ступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Законодавством про працю встановлений  певний  порядок  звільнення працівників  з  ініціативи  власника- роботодавця. Так, не допускається звільнення працівника в період його тимча- сової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. У більшості випадків       для звільнення              працівника з   ініціативи власника- роботодавця останній попередньо повинен отримати згоду профспілкового ор- гану підприємства, установи, організації. Власник-роботодавець зобов'язаний у день звільнення  видати  працівникові оформлену  трудову книжку  і провести  з ним розрахунок.

Р озірвання т р у д о в ого д оговору з і н і ц і а т иви працівника  (ст.  38  КЗпП України). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на неви- значений строк, попередивши  про  це керівника письмово  за два  тижні. Керів- ник повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли звільнення працівника зумовлене неможливістю продовжувати робо-

ту з поважних причин. Якщо працівник після закінчення двотижневого строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання дого- вору, керівник не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім ви- падків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Пра-

цівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за

власним бажанням, якщо керівник не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.