Фінансовий механізм та його роль в реалізації             фінансової політики

Для реалізації фінансової політики, її успішного впровадження в життя використовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм – це комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їх практичне використання для досягнення визначених цілей і завдань.

Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій: фінансового забезпечення та фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Фінансове забезпечення здійснюється шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо.

Фінансове регулювання – це метод здійснення державою функцій управління економічними і соціальними процесами за використання фінансів.

Структура фінансового механізму досить складна (рис.3.1.).

 

Рис.3.1.  Склад фінансового механізму

 

Процес розподілу і перерозподілу виробленого в суспільстві ВВП починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу як фінансове планування і прогнозування. Фінансове планування – це діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. На цій стадії визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки та соціальної сфери.

При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов’язаної із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

Під час складання і виконання фінансових планів, а також по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку вартісного розподілу і перерозподілу ВВП, а також цільового витрачання коштів із відповідних фондів. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки.

Фінансові показники – це абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення тощо. Вони можуть бути загальні та індивідуальні (витрати бюджету на одного жителя; розмір податків, що сплачується одним працівником тощо)

Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів (ставки заробітних плат, пенсій, стипендій; ставки податків і зборів; норми амортизаційних відрахувань тощо).

Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємства або громадянина (ліміти бюджетного фінансування, неоподатковуваний мінімум доходів громадян тощо).

Резерви покликані нейтралізувати негативний вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому (фінансові резерви підприємства; валютні резерви Національного банку; резервні фонди комерційних банків і страхових компаній тощо).

До фінансових стимулів належать пільги за податками, податкові канікули та ін.

Фінансові санкції покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені (за порушення податкового законодавства; за несвоєчасну сплату платежів; за нецільове використання бюджетних коштів тощо).

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене, передусім Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами.

Формуючи фінансовий механізм, держава прагне забезпечити найбільш повну відповідність вимогам фінансової політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її цілей і завдань. При цьому зберігається постійне прагнення до найбільш повної ув’язки фінансового механізму і його окремих елементів з інтересами держави, суб’єктів господарювання та громадян.

В сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливішими проблемами, які вирішуються при цьому, є такі: створення передумов для розвитку і становлення ринкових відносин в Україні; забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП; забезпечення необхідних темпів економічного зростання; науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання; підвищення результативності фінансового контролю; вдосконалення механізму дії фінансових важелів; адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

Фінансова політика України має ряд недоліків, до яких належать: нездатність фінансової політики швидко реагувати на умови розвитку держави, що постійно змінюються, невміння знаходити потрібні способи вирішення нагальних проблем; відсутність стратегічних концептуальних розробок; проведення часткових недостатньо обґрунтованих тактичних заходів, орієнтованих на миттєву вигоду; відрив фінансової політики від фактичного стану справ у народному господарстві країни; порушення важливої вимоги правильного ведення фінансового господарства – жити відповідно до можливостей та ін.

 

Фінансове право

 

Правове регулювання фінансових процесів, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають ґрунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визначають коло юридичних та фізичних осіб, на які в конкретний період поширюється дія правової норми; забезпечують права й обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб’єктами фінансових правових відносин є держава, громадяни і підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.

Правові норми, що регулюють фінансові відносини, становлять систему фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави. Так, Конституцією України передбачено, що кожний громадянин зобов’язаний сплачувати податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом. Громадяни повинні щорічно подавати по податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Конституцією передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить затвердження державного бюджету України, ухвалення рішень щодо звіту про його виконання. Виключно законами України визначаються: державний бюджет і бюджетна система України, система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів.

Окремі статті Конституції присвячуються бюджетній системі. Так, Конституцією України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами. Виключно Законом України „Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Конституцією України на Кабінет Міністрів як вищий орган виконавчої влади покладено завдання проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

Від імені держави організаційну роботу щодо виконання чинного законодавства здійснюють фінансові органи. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, розробку й реалізацію фінансової політики.

Фінансові органи державної адміністрації, а також виконкомів місцевих рад базового рівня виконують свої функції відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, фінансова політика держави провадиться в життя через фінансове законодавство. Правові норми, що регулюють фінансові відносини, містяться як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки фінансових відносин, нормативних актах. Фінансово-правові норми закріплюють проведення фінансових заходів, пов’язаних з переходом до ринкової економіки, яка докорінно змінює характер цих норм.

Таким чином, фінансове право - це наука. Як і всяка інша наука, вона хоче пізнати належний їй світ фінансово - правових явищ і встановити визначені істини, запропонувати їх в формі фінансово - правових норм.

Контрольні питання:

 

1. Як Ви розумієте термін "фінансова політика"?

2. Які фактори впливають на посилення впливу фінансової політики на економічну й інші сфери діяльності суспільства? Що визначає результативність фінансової політики?

3. У чому проявляється взаємозв'язок і відмінності фінансової стратегії й тактики? Дайте характеристику й назвіть види й інструменти фіскальної й монетарної політики.

4. Назвіть основні елементи фінансового механізму і його складові частини. Опишіть сучасну фінансову політику держави в Україні. Які Ви бачите проблеми?

5. Проілюструйте вплив існуючого фінансового механізму на діяльність акціонерного товариства, приватного підприємця, місцевого виконавчого органа влади.

 

Рекомендована література:

1. Большаков С.В. Основы управления финансами: Учеб. Пособие / С.В.Большаков. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. - С. 15-30.

2. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч. посібник / С.В. Ковальчук, І.В. Форкун. – Львів: "Новий світ-2000", - 2 006. - С. 59-75.

3. Опарін В.М.- Фінанси (Загальна теорія) Навч. Посібник 3-тє вид., без змін / В.М. Опарін. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 47-65.

4. Финансы (I часть): Учебное пособие / Гончаров В.Н., Непочатов С.И., Пчелинская А.В., Задорожний В.П. – Донецк: ДонГУУ, 2005. –  С. 61-69.

5. Финансы: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.А.Дробозиной.- М.: ЮНИТИ, 2000. - C. 30-40.