Теоретичні й правові основи фінансів, фінансової і бюджетної системи

Змістовий модуль 1.

Теоретичні й правові основи фінансів, фінансової і бюджетної системи

Тема 1. Предмет фінансової науки. Фінансові категорії

 

1.1. Предмет науки про фінанси

1.2. Фінансові категорії, їх суть і загальна характеристика

1.3. Фінансові ресурси як матеріальні носії фінансових відносин

1.4. Функції фінансів

 

Предмет науки про фінанси

 

Предметом науки про фінанси є сукупність фінансових відносин на всіх рівнях господарювання:

загальнодержавному (макрорівень);

регіональному (рівень адміністративно-територіальних формувань) і на рівні окремих господарюючих одиниць (мікрорівень).

Окремо виділяються міжнародні фінанси, які є предметом вивчення дисципліни "Міжнародні фінанси".

Фінанси - продукт наявності держави і товарно-грошових відносин.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (XVI- XVII cт.) виникають поняття:

державні фінанси; державний бюджет; державний кредит.

Найвищого свого розвитку фінанси досягли в XIX ст., коли функції держави значно розширились і удосконалились, а товарно-грошові відносини зайняли панівне становище в економічних системах.

Оскільки виникнення фінансів пов'язано, по-перше, з розвитком товарно-грошових відносин, і по-друге, з посиленням і розширенням функцій держави, то причиною появи фінансів можна вважати потреби суб'єктів господарювання і держави в фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.

Фінансові ресурси, як матеріальні носії фінансових відносин

 

Формування фінансових ресурсів починається на стадії розподілу, а основними джерелами їх формування виступають податки та інші доходи бюджетів, кошти позабюджетних фондів, ресурси підприємств (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви та ін.).

Звичайно, наука не припускає категоричності й не визнає жорстких меж поділу, що пропонує теорія. Йдеться про прямий і непрямий вплив фінансів на всі стадії процесу відтворення. Справді, від обсягу податків і методів їх стягнення залежать як обсяги споживання (виробничого й особистого), так і темпи збільшення виробництва та споживання. Чим більша частина додаткового продукту справлятиметься державою, тим вужчими будуть межі розширеного відтворення і, навпаки, ширшими межі позавиробничого споживання. Більше того, фінанси не беруть безпосередньої участі у виробництві й обміні (крім участі в обміні бюджетної сфери), адже ґрунтуються саме на доході, створеному у виробничий сфері.

Розвиток суспільних відносин зумовив витіснення натуральних відносин грошовими. Головна складова державних фінансів – податки, що набули грошового характеру, змінилися об'єкти оподаткування, ввелася диференціація ставок податку, обов'язковою стала сплата податку, тобто набула розвитку система оподаткування. При цьому на формування системи оподаткування кожної держави завжди впливають соціальні, політичні, військові, економічні, технічні, природні, демографічні та інші фактори, характерні для країни.

Розвиток держави та товарно-грошових відносин зумовив історичне формування таких характерних ознак фінансів:

1) це завжди грошові відносини;

2) грошові відносини, поява яких спричинена наявністю держави як органу управління;

3) це відносини перерозподілу вже розподіленого сукупного продукту.

Якщо грошовим відносинам двох або більше суб'єктів властиві ці ознаки, то це фінанси. Будь-які інші грошові відносини до категорії фінансів не належать.

Функції фінансів

 

Функція – (лат. function – виконання, здійснення) економічної категорії - це зовнішній прояв її властивостей у даній системі відносин. Застосовуючи наведене визначення до економічних категорій, функції означають прояв їх суті в дії, специфічні способи вираження притаманних категорії властивостей. Функції фінансів відтворюють форми прояву фінансів та їх суспільне призначення, а також їх роль у народному господарстві.

Для фінансів як економічної категорії характерні дві функції: розподільча і контрольна. Ці функції реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл суспільного продукту та національного доходу, а також контроль за цим розподілом.

Першою функцією фінансів є розподіл і перерозподіл національного доходу держави. Матеріальною основою створення національного доходу держави служить відтворення суспільного продукту (валовий внутрішній продукт).

Схема розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД) зображена на рис. 1.1.

НД поділяється на дві частини – фонд нагромадження і фонд споживання. Співвідношення цих частин визначає пропорції розвитку економіки та її структуру.

У подальшому об’єктивно виникає потреба в перерозподілі НД, яка викликана:

- наявністю невиробничої сфери, в якій НД не створюється, але без якої виробництво не може бути ефективним;

 

Валовий внутрішній продукт - Фонд заміщення витрачених = Національний доход

                                                    засобів виробництва                             

 

 

                                                                   Фонд нагромадження:                Фонд споживання:

                                                                              

                                                       Фонд капітальних вкладень      Фонд оплати праці

                                                                  Фонд суспільних резервів         Фонд соц. страхування

                                                                  Фонди страхування                    Затрати на науку, освіту

                                                                  Фонд виробничого                      охорону здоров’я тощо

                                                                  нагромадження                                                                                                         

 

Рис 1.1. Схема розподілу і перерозподілу ВВП і НД

 

- необхідністю забезпечення соціального розвитку;

- важливістю створення сприятливих умов для підтримки та розвитку економіки;

- необхідністю рівномірного економічного і соціального розвитку регіонів.

Кінцева ціль розподілу і перерозподілу НД полягає в розвитку продуктивних сил, забезпеченні розвитку виробництва, досягненні високої якості життя широких верств населення.

Друга важлива функція фінансів – контрольна. Вона породжена розподільчою функцією і проявляється передусім в контролі за розподілом ВВП і НД по грошових фондах та їх цільовому використанню.

Контрольна функція фінансів здійснюється, по-перше, через контроль гривнею, і по-друге, через контроль, що здійснюється фінансовими органами.

Контроль гривнею ведеться за виробничими і невиробничими витратами, відповідністю цих витрат доходам, формуванням та використанням основного і оборотного капіталу тощо. Він діє на всіх стадіях кругообігу засобів, при фінансуванні й кредитуванні, у взаємовідносинах з бюджетом та іншими ланками фінансової системи.

Контроль фінансовими органами здійснюється шляхом перевірки законності витрачання грошових коштів, повноти і своєчасності сплати податків тощо.

Поряд з вище перерахованими функціями, фінанси виконують не менш важливу стимулюючу функцію. За допомогою даної функції вони регулюють фінансові потоки в економіці, темпи і рівень доходів. Такі фінансові інструменти (прибуток, відсоток, податки тощо) грають винятково важливу роль у створенні ефективного мотиваційного (стимулюючого) механізму, без якого не можливий прогрес.

Фінанси, які мають грошову форму та виражають відповідні економічні відносини, відрізняються від грошей як за своїм змістом, так і за функціями (рис.1.2.).

 

За змістом

1. Гроші-це загальна економічна категорія, вимірююча затрати праці.	1. Фінанси-це конкретна економічна категорія, характеризуюча процес створення й використання фондів грошових коштів.
2. Гроші в ринковій економіці-це загально визнаний абсолютно ліквідний засіб обміну, цінність якого визначається довірою до держави.	2. Фінанси в ринковій економіці-це державно-грошові відносини між різними учасниками суспільного виробництва.
За функціями
Гроші виконують такі функції:	Фінанси виконують такі функції:
1) платіжну(рахункову);	1) формування грошових фондів (створення доходів);
2) обміну(обернення);	2) перерозподілу цих фондів (використання видатків);
3) збереження (накопичення);	3) контрольну за створенням доходів та використання видатків(витрат);
4) вартісну(масштабу цін);	4) стимулювання фінансових потоків
5) світових грошей.

 

Рис. 1.2. Відмінності між грошима і фінансами

Контрольні питання:

 

1. Яку роль відіграють фінанси в ринковій економіці?

2. На які рівні узагальнення і деталізації можна поділити блок фінансових дисциплін?

3. В чому полягає різниця між категорією фінанси і організаційними формами її прояву?

4. Яким чином здійснюється кількісний вплив фінансів на суспільне виробництво?

5. Які історичні етапи розвитку пройшла фінансова наука та які наукові методи використовуються в теоретичному курсі “Фінанси”? Розкрийте сутність конкретно - наукових методів.

6. Яка головна мета фінансової науки, що є предметом вивчення курсу “Фінанси”? Сформулюйте загальне визначення фінансової науки.

 

Рекомендована література:

 

1. Большаков С.В. Основи управления финансами: Учеб. Пособие / С.В.Большаков. -М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. - С.10 -13. 

2. Опарін В.М.- Фінанси (Загальна теорія) Навч. Посібник 3-тє вид., без змін.- В.М. Опарін. - К.: КНЕУ, 2006. -  С.5 -22. 

3. Финансы (I часть): Учебное пособие / Гончаров В.Н., Непочатов С.И., Пчелинская А.В., Задорожний В.П. – Донецк: ДонГУУ, 2005. - С.51 -57. 

4. Финансы: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной.- М.: ЮНИТИ, 2000. - C.8-21.

Генезис категорії фінансів

 

З метою пізнання суспільних явищ і правильного розуміння їх сутності потрібно звернутися до генезису моменту зародження і подальшого процесу розвитку, який зумовив певний стан, вид, вияв того чи іншого явища.

Фінанси історична категорія, зміст якої суттєво змінюється, якщо змінювати загальні умови суспільного устрою. Термін "фінанси" походить від лат. finis, тобто кінець, фініш. Це поняття використовувалося у грошових відносинах, що виникали між державою (в особі монарха, судді та інших представників влади) та населенням, і трактувалося як завершення грошового платежу. Після закінчення грошового розрахунку особа, яка сплатила внесок на користь представника державної влади, отримувала документ fine. Назва такого документа і була підставою виникнення терміна financia.

Термін financia виник у XII-ХІП ст. у торгових містах Італії, що в перекладі з лат. означав "фініш, кінець грошового платежу", при цьому термін уже означав будь-який грошовий платіж, тобто грошові відносини між суб'єктами.

У подальшому термін " фінанси " отримав міжнародне поширення та почав використовуватися як поняття, пов'язане із системою грошових відносин між населенням і державою, що виникають у процесі створення державних фондів грошових коштів.

Ще до виникнення поняття "фінанси" людство вже мало гроші, товарно-грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки у Середньовіччі виникли ці явище і термін, що пояснюється формуванням певних історичних передумов.

Перша передумова. У Середньовіччі в Центральній Європі у результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, але влада монархів була значно обмеженою і, головне - голову держави (монарха) позбавили права керувати казною. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів - бюджет, яким монарх не міг особисто розпоряджатися.

Друга передумова. Формування та використання бюджету мало системний характер, тобто виникли законодавчо закріплені системи державних доходів та витрат із визначеними складом і структурою (особливістю бюджету було те, що основні групи витратної частини бюджету майже не змінювалися протягом багатьох століть).

Третя передумова. Податки у грошовій формі набули переважного характеру, тоді як доходи держави формувалися здебільшого за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. Отже, тільки на цьому етапі розвитку державності та грошових відносин можливим був розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.

З погляду на історичний процес виникнення та формування категорії можна стверджувати, що фінанси є продуктом цивілізації. Генезис категорії фінансів зумовлений певними факторами, а саме:

1) суспільним розподілом праці та створенням й розвитком різних соціально-економічних формацій; 2) розвитком грошового господарства, чітким формуванням та використанням основних функцій грошей; 3) появою самостійних, незалежних суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди; 4) розвитком товарно-грошових відносин, обумовленим зростанням виробництва і збільшенням валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу (НД); 5) виникненням та зміцненням держави, яка забезпечує систему законодавчих та правових норм (регулярне надходження коштів до бюджету не може бути забезпечено без надання податкам, зборам та іншим платежам державно-примусового характеру, що досягається шляхом нормативно-правової діяльності держави та створенням відповідного фіскального апарату); 6) формуванням загальнодержавного фонду грошових коштів та бюджету.

 

Еволюція фінансів

 

Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів - це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.

Тільки на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки - бюджетної - і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету.

З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

Розвиток грошових відносин разом із натуральними податями і трудовими повинностями відіграв істотну роль у розпаді рабовласницького та феодального способів виробництва.

Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів.

У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно з феодалізмом:

це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади; відбувається розподіл доходів і витрат держави й особистих доходів та витрат монархів; відносини, пов'язані з формуванням доходів держави та їх використанням, стають вартісними відносинами; в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично непродуктивний характер; вирішальними методами формування доходів держави вважаються податки й позики; збільшується значення державного кредиту.

Для XX ст. характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних об'єднань, розширення функцій капіталістичних держав (період розвинутого капіталізму). Держава не тільки забезпечує обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, але й бере участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту.

Після Другої світової війни значний розвиток одержали місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.

Важливою сферою фінансових відносин виступають фінанси корпорацій, еволюційний розвиток яких призвів до того, що питання фінансового менеджменту набувають важливого значення.

Якщо в докапіталістичних формаціях кредит мав характер операцій розділу держави з лихварями, то в капіталістичних - банківський і комерційний. Кредитні ресурси надаються позичальникам на певний термін на умовах поворотності та платності, фінансові безкоштовно і без повернення. Функціонування фінансів сприяє створенню і збільшенню обсягів кредитних ресурсів. Функціонування кредиту, у свою чергу, дає змогу формувати фінансові ресурси в розпорядження суб'єктів господарювання і держави, зокрема, через фінансовий ринок.

На сьогодні повсюди, незалежно від політичного й економічного устроїв держави, фінанси перебувають на новій стадії розвитку (четвертому етапі). Це зумовлено розширенням структури фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин. На цій стадії фінанси є одними з найважливіших знарядь непрямого впливу на відносини суспільного відтворення матеріальних благ, робочої сили та виробничих відносин. Фінансам у розвиненій формі властиві такі закономірності: вони є одним із найважливіших знарядь непрямої дії на відносини суспільного відтворення: відтворення матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин; більша частка національного доходу перерозподіляється через державний бюджет; збільшується частина державного бюджету, спрямована на соціальний розвиток держави; збільшується стимулююча функція податків у сфері розвитку матеріального виробництва; зростає роль державного кредиту з метою підтримки підприємницької діяльності, розвитку стратегічно важливих галузей економіки; відбуваються значні зміни в бюджетному устрої, спостерігається тенденція довгострокового бюджетного прогнозування; з'являються принципово нові форми у фінансових відносинах (міждержавний бюджет та ін.) набувають розвитку всі ланки фінансової системи.

 

Еволюція фінансів України

 

Історичний огляд еволюції фінансів України свідчить, що її фінансова система перебуває на четвертому етапі розвитку фінансових відносин розвинутих країн.

Фінансова система України має власну, особисту історію. Перші ознаки фінансових відносин виникли в Україні за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (IX - XIII ст.). Основними потребами стародавніх слов'янських політичних союзів було утримання князя, військові заходи, державне управління та суд, як найголовніша складова останнього. Певна частина коштів казни витрачалася на підтримку дипломатичних зв'язків. Задоволення цих потреб здійснювалося здебільшого шляхом особистих повинностей і натуральних зборів. Сам князь жив переважно на доходи від власного господарства, важливими елементами якого були мисливство, рибальство, скотарство, торгівля та землеробство, для якого розробили систему повинностей околишнього населення (ставити княжий двір, годувати коней, косити луки, обробляти поля тощо).

Головним джерелом доходів князівської скарбниці вважалися примусові побори. Данина - первісно військова контрибуція, яку сплачували підкорені племена; потім вона набула значення родового поняття, до складу якого входили всі обов'язкові платежі населення на користь князя. Це були натуральні збори, за якими князь вирушав особисто (полюддя), або які доставлялися йому самим населенням (повози). До них додавалися добровільні дарунки населення - дари, поклони, почесть. Потім такі збори набули, повністю або частково" грошової форми.

Важливу роль у формуванні фінансової системи України відіграла татаро-монгольська навала. Вона була наслідком накладання на слов'янські князівства на користь татар данини ("ординський вихід"), для визначення розміру якої здійснювався періодичний перепис населення. Це безпосередній грошовий податок, що збирався наприкінці XIII ст. по півгривні "з сохи", в якій "числиться два мужі робітники". З того часу соху як певну економічну одиницю (її значення значно змінювалося), вважали основною мірою для розподілу прямих зборів.

Татарська данина відіграла певну роль у слов'янському державному житті. У зв'язку із введенням данини, що виникла як наслідок підкорення переможцю, зумовила появу поняття "тягло", як податного обов'язку населення.

Збір татарської данини потім почав здійснювати московський князь. Ліквідація татарського ярма нічого в цій ситуації не змінила: населення продовжувало платити данину, але тепер, коли вона надходила до великокнязівської казни, то там і залишалася. З виникненням нових потреб уряд скористався податною організацією, що склалася, з метою вилучення з населення нових коштів.

Стабільність держави забезпечувалася за допомогою економічних, військових і зовнішньополітичних чинників, які ґрунтувалися передусім на достатніх доходах княжої казни. Розбалансування цих чинників зумовило зменшення обсягів доходів, а потім - занепад держави.

Без розвиненої економіки і міцного державного управління Галицько-Волинське князівство та Київська Русь були підвладні сильнішим державам - Польщі та Литві. Часи Польсько-Литовської доби (XIV-XVI ст.) характеризуються поступовою втратою атрибутів української державності - мови, традицій, державної символіки, законодавчої, судової та податкової систем.

Відновлення державності та фінансового устрою України відбулося під час Козацької доби (XV-XVIII ст.). У Запорізькій Січі був чіткий адміністративний устрій, власна податна система, формувалася відповідна фінансова система. Основними джерелами доходів вважалися кошові регалії та домени; військова здобич; королівські та царські субсидії; мито; торговельний, подимний, мостовий та інші збори; орендна плата та інші доходи. Крім чіткого розподілу доходів, скарб Запорізької Січі мав визначені статті витрат, зокрема: утримання та спорядження Запорізького Війська; утримання церковних установ; утримання кошового господарства; видача кредитів; виплати членам війська та допомога козакам; видатки на користь Російської імперії; задоволення претензій інших держав; резервні кошти.

Отже, Запорізька Січ мала чітку систему надходжень і витрат коштів скарбу.

З кінця XVIII до початку XIX ст. на українських землях повністю сформувався товарний тип господарювання, що зумовило чіткий розподіл верств населення. Але тоді Україна була розмежованою територією, землі якої перебували у складі Російської, Австрійської й Австро-Угорської імперій. Панування інших імперій негативно відобразилося на економічній, культурній та інших сферах суспільного життя України, гальмувало й розвиток фінансової системи країни.

Перебування України у складі Радянського Союзу (1922- 1991 pp.) дало змогу збільшити її економічний, промисловий, сільськогосподарський, військовий потенціали, але одночасно знищили державну самостійність країни. Відповідно й розвиток фінансової та кредитно-грошової системи відбувався згідно із законами адміністративно-командної економіки.

На сьогодні Україна - незалежна суверенна держава, за державним устроєм - парламентсько-президентська республіка. За роки незалежності в Україні сформувалися стійкі тенденції становлення ефективних ринкових відносин, зміцнилася бюджетна система, нині відбувається відповідне реформування податкової системи.

Розглядаючи розвиток сучасної фінансової системи України, можна стверджувати, що вона перебуває на тому етапі еволюції, який характеризується великою кількістю ланок фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин.

 

Контрольні питання:

 

1. Розкрийте поняття генезису категорії фінансів.

2. В чому полягає еволюцію розвитку фінансів?

3. Які етапи можна виділити в історичному розвитку фінансів?

4. Які історичні ознаки має еволюція фінансів України?

 

Рекомендована література

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів / В.Л.Андрущенко. – Львів: Каменяр, 2000.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Навчальний посібник / За загальною ред. О.Д. Василика. – К: Центр навчальної літератури, 2005. – 480 с.

3. Бабич А.М., Павлова Л.Н. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник / А.М. Бабич, Л.Н. Павлова. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 687 с. С.185-189.

4. Берлин С.И. Теория финансов: Учеб. Пособие / С.И. Берлин. - М.: Приор, 2000. - 256с.

5. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Ю.В. Пасічник. - К.: Знання-Прес, 2006.- 607 с.

 

Фінансове право

 

Правове регулювання фінансових процесів, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають ґрунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визначають коло юридичних та фізичних осіб, на які в конкретний період поширюється дія правової норми; забезпечують права й обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб’єктами фінансових правових відносин є держава, громадяни і підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.

Правові норми, що регулюють фінансові відносини, становлять систему фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави. Так, Конституцією України передбачено, що кожний громадянин зобов’язаний сплачувати податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом. Громадяни повинні щорічно подавати по податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Конституцією передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить затвердження державного бюджету України, ухвалення рішень щодо звіту про його виконання. Виключно законами України визначаються: державний бюджет і бюджетна система України, система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів.

Окремі статті Конституції присвячуються бюджетній системі. Так, Конституцією України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами. Виключно Законом України „Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Конституцією України на Кабінет Міністрів як вищий орган виконавчої влади покладено завдання проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

Від імені держави організаційну роботу щодо виконання чинного законодавства здійснюють фінансові органи. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, розробку й реалізацію фінансової політики.

Фінансові органи державної адміністрації, а також виконкомів місцевих рад базового рівня виконують свої функції відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, фінансова політика держави провадиться в життя через фінансове законодавство. Правові норми, що регулюють фінансові відносини, містяться як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки фінансових відносин, нормативних актах. Фінансово-правові норми закріплюють проведення фінансових заходів, пов’язаних з переходом до ринкової економіки, яка докорінно змінює характер цих норм.

Таким чином, фінансове право - це наука. Як і всяка інша наука, вона хоче пізнати належний їй світ фінансово - правових явищ і встановити визначені істини, запропонувати їх в формі фінансово - правових норм.

Контрольні питання:

 

1. Як Ви розумієте термін "фінансова політика"?

2. Які фактори впливають на посилення впливу фінансової політики на економічну й інші сфери діяльності суспільства? Що визначає результативність фінансової політики?

3. У чому проявляється взаємозв'язок і відмінності фінансової стратегії й тактики? Дайте характеристику й назвіть види й інструменти фіскальної й монетарної політики.

4. Назвіть основні елементи фінансового механізму і його складові частини. Опишіть сучасну фінансову політику держави в Україні. Які Ви бачите проблеми?

5. Проілюструйте вплив існуючого фінансового механізму на діяльність акціонерного товариства, приватного підприємця, місцевого виконавчого органа влади.

 

Рекомендована література:

1. Большаков С.В. Основы управления финансами: Учеб. Пособие / С.В.Большаков. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. - С. 15-30.

2. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч. посібник / С.В. Ковальчук, І.В. Форкун. – Львів: "Новий світ-2000", - 2 006. - С. 59-75.

3. Опарін В.М.- Фінанси (Загальна теорія) Навч. Посібник 3-тє вид., без змін / В.М. Опарін. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 47-65.

4. Финансы (I часть): Учебное пособие / Гончаров В.Н., Непочатов С.И., Пчелинская А.В., Задорожний В.П. – Донецк: ДонГУУ, 2005. –  С. 61-69.

5. Финансы: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.А.Дробозиной.- М.: ЮНИТИ, 2000. - C. 30-40.

 

 

Поняття фінансової системи

Аналіз закономірностей розвитку фінансових відносин свідчить про наявність спільних ознак в їх сутності. До них належать, як раніше відмічалось, розвиток товарно-грошових відносин та існування держави як суб’єкта цих відносин. Проте спільні ознаки всіх фінансових відносин не виключають певні відмінності між ними. В зв’язку з цим можна говорити про систему цих відносин, тобто фінансову систему.

Фінансова система – це сукупність різних сфер (ланок) фінансових відносин, кожна з яких характеризується особливостями у формуванні та використанні фондів грошових засобів та різною роллю в суспільному відтворенні.

З організаційної точки зору, під фінансовою системою розуміють всі фінансові установи країни, які обслуговують грошовий обіг.

В загальній сукупності фінансів, що створюють фінансову систему, можна виділити такі сфери:

- загальнодержавні фінанси;

- фінанси господарюючих суб’єктів;

- фінанси населення;

- страхування;

- фінансовий ринок.

Кожна з цих сфер має організаційну структуру і складається з декількох ланок, які схематично зображені на рис. 4.1.

 

 

 

 

Рис. 4.1. Схема управління фінансовою системою України

 

Загальнодержавним фінансам належить провідна роль у забезпеченні визначених темпів розвитку всіх галузей народного господарства, перерозподілі фінансових ресурсів між галузями економіки і регіонами країни, виробничою і невиробничою сферами, окремими групами населення. Провідне місце в державних фінансах належить державному бюджету.

Державний бюджет представляє собою форму створення та використання централізованого фонду грошових засобів для забезпечення функцій органів державної влади. Державний бюджет – це основний фінансовий план держави. Через бюджет держава фінансує галузі народного господарства, освіту, охорону здоров’я, культуру, мистецтво, оборону країни, утримання апарату державного управління тощо. За допомогою бюджету створюється можливість маневрування грошовими коштами і цілеспрямовано впливати на темпи і рівень розвитку суспільного виробництва, рівень життя населення.

Загальнодержавні фонди цільового призначення (позабюджетні фонди) – це засоби державних та місцевих органів влади, пов’язані з фінансуванням видатків, що не включені в бюджет. Вони формуються за рахунок обов’язкових відрахувань, які для звичайного платника податків ні чим від податків не відрізняються. Специфіка цих фондів полягає в тому, що вони мають суто цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

Державний кредит відображає кредитні відносини з приводу мобілізації державою тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій і населення на принципах поверненості і платності для фінансування державних видатків. Він також використовується з метою стабілізації грошового обігу в країні. Існування державного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями. Державний кредит – це також сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі кредитора й гаранта.

Фінанси підприємств різних форм власності є основою єдиної фінансової системи країни і обслуговують процес створення і розподілу ВВП і НД в державі. Від стану фінансів комерційних підприємств залежить забезпеченість централізованих грошових фондів фінансовими ресурсами. В умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність на основі комерційного розрахунку, метою якого є обов’язкове отримання прибутку.

До некомерційних належать установи, які надають послуги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату, яка не відшкодовує їх затрат. Це – лікарні, школи, музеї, бібліотеки тощо. Метою діяльності таких установ не є отримання прибутку і, таким чином, платежі в бюджет у них є дуже незначними або взагалі відсутні. Головним джерелом фінансування видатків таких установ є бюджетні кошти, тому ці установи називаються бюджетними.