Система може мати різні види цілей

І За часовим аспектом цілі поділяються:

- Тактичні (бажані результати досягнення, які відбуваються за визначений і короткий проміжок часу)

- Макроцілі (результат, який досягається за довший період часу, вимагає для свого досягнення хоча б однієї тактичної цілі)

- Ідеали (це такі цілі, які ніколи не досягаються, але до яких система завжди наближається, реалізуючи макроцілі та тактичні цілі)

ІІ За способом досягнення цілі:

- Функціональні (це ціль, спосіб досягнення якої відомі системі, що вже досягла цю ціль; вона повторюється в часі і просторі)

- Ціль-аналог (це образ отриманий в результаті дії іншої системи, але який ні разу не досягався системою, що розглядається, а якщо і досягався, то за інших умов зовнішнього середовища)

- Ціль-розвиток (це ціль, яка ніколи і ніким раніше не була досягнута; наука ціль пов’язана з утворенням нових систем)

Ці типи цілей взаємопов’язані. Ціль-розвитку за умови його успішного досягнення однією із систем перетворюється в ціль-аналог для всіх інших систем, а для даної системи вона стає функціональною, за умови незмінних умов середовища і ціллю-аналогом за умови зміни зовнішніх умов.

Мета має певні свої аспекти:

1) пізнавальний (відповідає за прогноз розвитку системи)

2) конструктивний (відповідає за можливі способи переходу до бажаного майбутнього стану чи плану дій системи)

Мета складається з деяких цілей аспектів:

А – план; Б – прогноз; В – засіб; Г – відображення майбутнього; Д – ідеальний образ; Е – потреба; Є – закон; Ж – динамічна цілісність.

Лекція 2 питання 2 (б)

Т.2.п.2.2

Декомпозиція – поділ системи на частини з метою зробити зручними певні операції з цією системою.

Елемент системи – це деякій об’єкт (матеріальний, інформаційний, енергетичний) що має низку властивостей і чия внутрішня будова не піддається подальшій декомпозиції при обраному рівні розгляду системи.

Функція системи – це все те, що виконує система, або може виконати згідно із свого призначення.

3 типи функціонування системи:

1. природне – завдяки внутрішніх сил системи;

2. вимушене – вплив зовнішніх сил;

3. фактичне – як внутрішніх так і зовнішніх сил;

  Структура – це стійка впорядкованість у часі і просторі елементів та зв’язків системи. С. є кістяком системи.

Зв'язок – важливий обмін речовиною, енергією, інформацією між елементами системи та між елементами та зовнішнім середовищем.

Найпростіші види зв’язків:

1. паралельні – коли зв’язки між елементами характеризуються певною автономією;

2. послідовністю – коли один елемент іде послідовно за іншим;

3. обернений

Внутрішньосистемні зв’язки:

1. зв’язки взаємодії:

а) зв’язки властивостей

б) зв’язки об’єктів - спефиціка цих зв’язків полягає в тому що вони опосередковуються цілями які переслідує кожна із сторін. Тому розрізняють: кооперативні та конфліктні

2. зв’язки породження

3. зв’язки перетворення:

а) опосередковані

б) безпосередні

4. зв’язки побудови

5. зв’язки функціонування

6. зв’язки розвитку

7. зв’язки управління

 

В залежності від характеру організації в системі виділяють основні типи структур:

1) мережна

2) кістякова

3) ієрархічна:

А) деревовидна (елементи в однаковій віддалі від головного).

Б) ромбовидна (множинна підпорядкованість).

Найпростішою є мережна. Ієрархічна структура – це структура з підпорядкованістю тобто з нерівномірними зв’язками.

Т.2. п.2.3.

Взалежн від етапу розв структ у сист виокрем.: підтрим. Потоки (необх для збережен. Первісн структ); потоки продукції або продукування (є результатами дії сист та її структури).

Два потоки системи: інформаційний, комуні кат.

Інформація – це сутність яка передається в процесі взаємозв’язку між сист та елемен ми сист.

Комунікація- це міра участі в процесі спожив.

Фактори комунікації: 1. координація з приводу прийому передачі інформації; 2.узгодженність та організація процесу зв’язку між системою чи елементом між системи;

В ЗТС виокремлюють певні види інформаційних потоків: 1.внутрішній інформаційний потік; 2.середовищний(між системою та середовищем); 3.міжсередовищ.(інф середов.).

Інформац потокам ставлять у відповідність певним видом структурні схеми, які мають певні спільні риси: джерела, споживачі інфи,, об’єм, форми представлення, напрями передачі, вид зберігання інфи.

Поняття інфи має високий ступінь організації і в контексті саме інформаційного аспекту функціонування системи можна розглядати як перетворення вхідної інформації у вихідну шляхом прийняття певних рішень у системі.

Оцінка потужності інформаційних потоків інформації є попускна здатність самої системи та дійсна величина потоку інформації. Проте в загальному випадку при оцінці потужності інформаційних зв’язків необхідно враховувати якісні характеристики переданої інформації (цінність,корисність,правдивість).

Механізм функціонування інформаційних потоків здійснює за принципом сполучених посудин, або чи посудин Б.Паскаля.

Стан системи -це зафіксовані значення характеристик системи важливими для цілей дослідн. Зміна довільн. З числа цих характеристик означає перехід системи до іншого стану.

Процес системи – це набір станів систем, що відповідають впорядкованій неперервній або дискретній зміні деякого параметру що визначає характеристики чи властивості системи.

Поняття процесу тісно пов’язане із поняттям поведінки, рівноваги і стійкість системи.

Поведінка системи – це процес переходу її з одного стану в інший з цього стану в ще інший. Цим поняттям користуються коли є невідомі закономірності переходу з одного стану в інший.

Поняття рівновага визначається як здатність системи за умови відсутності зовнішніх впливів або за постійним впливом зберігати свою поведінку стільки, скільки це буде потрібно.

Періодичний режим руху системи – це коли система через однакові проміжки часу проходить одні і тіж стани.

Стійкість системи – це здатність повертатися у стан рівноваги після того як система була з цього стану видведена під впливом зовнішніх впливів.

Якщо система знаходиться в стані рівноваги або періодичному режимі, то кажуть що вона знаходиться в уставленому або стаціонарному режимі.

Т.2. п.3

– Класифікація та властивості системи.

Класифікація систем:

1. За призначенням:

1.1.Пасивні (або казуальні) – кимось створені і діють під впливом творців.

1.2.Активні (цілеспрямовані) – цілеспрямовані системи задовольняють власні потреби і шукають шляхи власного розвитку. Інформаційні зв’язки набагато активніші.

2. За взаємодією із зовнішнім середовищем:

2.1. Відкриті.

2.2. Закриті.

Закриті системи не взаємодіють із зовнішнім середовищем. Система, що з часом досягає стану рівноваги, в якому не взаємодіє із зовнішнім середовищем будуть в такому стані замкнені.

Відкриті системи теж за певних умов можуть досягати врівноважених станів, тобто станів динамічної рівноваги за умови неперервної взаємодії із системами зовнішнього середовища.

Доведення: замкнених систем не існує. Якщо замкнену систему S^/ включити у відкриту систему S, то S^/ неможливо буде вивчати, досліджуючи призначення S. Крім того S^/  не буде ні на що впливати на S. Отже, замкнені системи не можуть бути підсистемами будь-якої системи, тобто всі підсистеми можуть бути лише відкритими, таким чином закритих систем не існує.

3. За походженням:

3.1. Створені природою, які поділяються на живі і неживі.

3.2. Створені людиною: формальні(символічні); неформальні, які поділяються на психічні і за участю людини.

За видом елементів:

4.1. Фізичні.

4.2. Абстрактні.

За способом організації:

5.1. Ієрархічні.

5.2. Неієрархічні.

6. За типом та характером зв ’ язків:

6.1. Прості.

6.2. Складні.

Прості – системи, що можуть розглядатися як сукупність підсистем.

Складність системи можна розглядати в декількох аспектах:

1.Статистична складність.

2.Динамічна складність.

3.Внутрішня складність.

4.Складність керування системою.

Складність системи може бути вирахувана на основі різних концепцій:

1. Статистична – вивчає поведінку системи.

2. Теоретико-інформаційна – досліджує складність зв’язків у системі.

3. Теоретико-множинна – ототожнює складність системи з числом її елементів.

7. За способом керування:

7.1. Керовані ззовні.

7.2. Самокеровані.

7.3. З комбінованим керуванням.

За цією ознакою необхідно враховувати: обсяг системи та ресурси керування; стан свободи системи; характер впливу керування.

 

Основні властивості складних систем:

1. Загальність та абстрактність (все можна розглядати як систему).

2. Множинність – тобто одна і та ж сама сукупність елементів є множиною системи, кожна з яких є визначеною конкретних системо утворюючих відношень та властивостей.

3. Відносність та конкретність.

4. Цілісність.

5. Емерджентність – у складній системі наявні властивості, що не можуть бути виведені із відомих властивостей елементів, які входять до її складу. Ця властивість відображає той факт, що стан системи це функція як станів її елементів, так і відношень між ними. Властивості системи набуті за рахунок відношень, що не виводяться із станів системи називаються емерджентними.

6. Еквіпотенційність – систему розглядають як підсистему системи вищого рівня і навпаки.

7. Синергізм – ефективна сумісність функціонування елементів системи вища ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування цих елементів.

Основні властивості відкритих систем:

1. Адентивність – кожна із змінних системи може розглядатися незалежно від інших, і відхилення системи від норми є фізичною сумою відхилень її елементів.

2. Диференціація – різні складові в системі виконують функції, що не є взаємозамінними.

3. Поступове відокремлення – взаємозв’язок між елементами може знижуватися і елемент може змінюватися.

4. Централізація – одна із складових системи може стати домінуючою і зміна в цій складовій спричинять зміни в багатьох інших, але обережно не буває.

5. Інформаційні перетворення і фільтри – вхідні інформаційні потоки в системі використовуються для корегування відхилень та перетворюються у вихідні потоки.

6. Завершальне призначення:

- статична – однакова реакція системи, незалежно від зовнішнього стимулу;

- динамічна – скерованість процесу поведінки скеровано досягає остаточного стану, структурна скерованість – структура системи визначає процес таким чином, щоб досягався певний результат, еквіфінальність – скерованість згідно до мети, тобто система досягає одного і того ж фінального стану, незалежно від головних умов різним шляхами.

7. Атракція – ціле направленість системи, спрямованість на певний центр.

 

Т.2. п.4

4. Моделі теорії відкритих систем (ТВС)

Модель – заміщувач об’єкта дослідження, що знаходиться з ним у такій відповідності, яка дозволяє отримати нове знання про цей об’єкт.