Лекція 2. Становлення біржового ринку

                  УКРАЇНИ ТА ПРИНЦИПИ ЙОГО

                              РЕГУЛЮВАННЯ

                  План:

1. Етапи та особливості розвитку біржового ринку України.

2. Регулювання Біржової діяльності

3. Національна асоціація бірж України (НАБУ)

 

Перша біржа була організована за наказом Петра 1 у 1703 році в Петербурзі. Однак ділове життя того часу характеризувалося незначними обсягами угод, нерозвиненістю кредитування, тому за наступні 100 років було створено лише 4 біржі Одеська, Варшавська, Московська і Рибінська.

Започаткування біржової торгівлі в Україні пов’язують із відкриттям у 1796 р. товарної біржі у м. Одеса та у 1834 р. у м. Кременчук.

1етап – 1796-1860рр. Зародження біржового руху.

                      Характерними особливостями цього періоду є ство-

                     рення і функціонування кількох товарних бірж з

                     незначними обсягами угод. Торгівля здійснювалась

                     в основному зерновими і, як правило невеликими

                     партіями.

2 етап 1861-1900рр. Активізація і спеціалізація біржової торгівлі

                    Характерним є економічне піднесення і розвиток то-

                    варно-грошових відносин. Біржі створюються у всіх

                    торгових центрах України, будуються елеватори,

                    з’являються комерційні банки, починає працювати

                    під товарний кредит для торгівлі хлібом, розши-

                    рюються мережі залізниць,вдосконалюються транс-

                    портні засоби.

3 етап 1900-1914рр. Інституалізація біржового ринку         

                    Біржі надійно увійшли у народне господарство краї-

                    ни. Це були спеціалізовані біржі: хлібна біржа,

                    фруктова, м’ясна, винна. Найбільші біржові обороти

                    мали Київська, Одеська і Миколаївська біржі.

Але початок Першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж України.

 

 

4 етап 1920-1928рр. Відродження біржової торгівлі в умовах нової

                                             економічної політики

                               Відновлена робота всіх товарних бірж що дія-

                               ли до 1917р. Вони формувалися як корпорації,

                               мали статут,членами могли бути всі форми

                               підприємств(державні, приватні,змішані),що

                               внесли вступний внесок.Вони були універсаль-

                               ними(сировина, паливо, устаткування).Забороня-

                               лися спекулятивні операції.

5 етап 1990р. Розвиток біржової торгівлі за умов становлення

                                  ринкових відносин

                               Х-ні особливості: створення правової бази, опра-

                               цювання механізму біржового ціноутворення.

Основну роль у формуванні нормативно-правової бази відіграв Закон України „Про товарну біржу”. Він започаткував і регламентував біржотворчий процес в Україні. В країні почався „біржовий бум”. Було створено 70 товарних бірж. Їхній оборот становив біля 10 млрд крб..Проте більшість бірж не відповідали світовим стандартам і були звичайними ринковими посередниками. Частка с/г продукції у структурі біржового обороту була незначна і складала близько 6%. Торгівля здійснювалась спотовими контрактами з негайною поставкою товару, бо складів на той час не існувало і була 100% передоплата в зв’язку з високим рівнем інфляції. Домінувала бартерна торгівля, а брокери отримували великі прибутки.

 

6 етап 1992-1994рр. Спад біржової активності

                                негативно вплинув введений в дію 28.02.1992р.

                                Закон „Про оподаткування доходів підприємств

                                і організацій” згідно з яким,податок на прибуток

                                був визначений у межах 75%.

7 етап – 1995 р. Активізація біржової активності

                                Закон України від 28.12.1994р. „Про оподатку-

                                вання доходів підприємств” дає законодавчу

                                основу для відродження біржової діяльності в

                                Україні, оскільки податок на посередницьку

                                 діяльність знижено до 45%.

 

8 етап - друга половина 1996р. Спад активності

             Обсяги угод, які укладались на товарних біржах, що торгують

          агро продукцією, зменшились у 3.6 раза.(скоротились обсяги

          виробництва продукції.

          Недосконала система оподаткування

          Невідповідність продукції європейським стандартам якості

          Відсутність гарантій виконання біржових угод, призвели до залишення зарубіжними покупцями українського ринку. Причиною великого розмаху бартерних угод стало невиконання брокерами і клієнтами усних і законтрактованих зобов’язань.

 9 етап – 1999р. –значна активізація біржової торгівлі

            Позитивним моментом сучасного розвитку біржового ринку слід вважати освоєння прогресивних напрямків, як торгівля цінними паперами, акціями, векселями, яка в 7 разів перевищила торгівлю товарами і продовольством. Були зроблені спроби освоїти торгівлю ф’ючерсними контрактами(на валютній і фондовій біржах) на товарній не робились. Новими тенденціями є укладання форвардних угод.

Недоліки функціонування сучасних вітчизняних бірж:

1. недостатньо відпрацьований механізм торгівлі ф’ючерсними контрактами(що не дає можливості виробникам і споживачам класичних біржових товарів застрахуватись від ризику несприятливої кон’юнктури на ринку реального товару за допомогою операцій пов’язаних з хеджуванням.

2. безсистемній перехід України до ринкових відносин та прогалини нормативно-законодавчої бази.

3. консолідація бірж(скорочення їх чисельності) на початок 2001р. в україні було 365 бірж, тоді як в усіх країнах з розвинутою економікою разом взятих їх близько 60.

4. підготовка кадрів

5. залучення потужних фінансових структур і страхового бізнесу(в тому числі іноземних)

6. визначення товарів

7. стандартизація контрактів

8. адміністративне втручання в підприємницьку діяльність

Ці недоліки требі ліквідувати інакше всі укази, закони, постанови про сприяння розвитку біржової діяльності так і залишаться пустими словами, і буде лише імітація бурхливої діяльності.

 

2. Регулювання біржової діяльності – це упорядкування це упорядкування роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог. У біржовій торгівлі виділяють такі принципи регулювання:

Державне і саморегулювання.

Державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів біржової діяльності:

- суспільної користі

-  гласності і відкритості біржових торгів

- довіри

- саморегулювання

- гарантії прав учасників біржової торгівлі щодо виконання контрактів.

В Україні участь держави в сприянні і розвитку діяльності товарних бірж ґрунтується на законодавчо-нормативному його регулюванні, забезпеченні умов вільної конкуренції для всіх учасників біржової торгівлі, захисту їх економічних прав, свобод, правопорядку.

Складовою частиною державного регулювання є ліцензування(як спосіб поповнення державного бюджету і контролю державних структур за дотриманнями бірж вимог законодавства).

Органи державного регулювання біржового товарного ринку

                                  України:

- Національний Банк України

- Комісія з цінних паперів і фондового ринку

- Комісія товарних бірж

- Міністерство економіки

- Комітет антимонопольної політики

- Фонд державного майна України

- Інші державні органи

Саморегулювання – це принцип регулювання біржової діяльності, що склався історично, за яким діють всі біржі в економічно розвинутих державах.

Українські біржі також використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа має:Установчий договір, Статут і Правила біржової торгівлі.

В Установчому договорі перелічено її засновників, їхні права і обов’язки, мета створення біржі і способи її реалізації, відповідальність засновників, первісний розмір статутного фонду, поділ його на акції і порядок розподілу між учасниками, порядок розподілу прибутку і створення резервного фонду, умови призупинення діяльності біржі.

В Статуті визначено: загальні положення, діяльність біржі, розмір періодичних (щорічних) внесків засновників на утримання біржі, дохід біржі і його розподіл, права і обов’язки членів біржі, управління біржею, облік і звітність біржі.

У Правилах торгівлі на біржі відображено: права й обов’язки учасників біржових торгів і порядок проведення, біржовий товар, порядок його виставлення і зняття з торгів, біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними, розв’язання спорів та санкції за порушення правил біржової торгівлі.

 

3. Асоціація бірж – це неприбуткове об’єднання юридичних осіб, які визнані товарними біржами згідно законодавства, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників біржового товарного ринку.

Асоціація є юридичною особою і діяльність якої не має мети отримання прибутку. Кількість бірж у асоціації повинна бути не менш 20, які представляють всі регіони України, вони повинні працювати не менш 3 років. Порядок визначення статуту асоціації бірж встановлюється Кабінетом Міністрів України.

НАБУ створена 1 квітня 1996 року з метою розвитку біржової діяльності, захисту прав і інтересів її учасників. Вона налічує 23 учасники із 17 областей України. Напрями їх діяльності різноманітні: участь у розробці нормативно-правових актів, контроль за їх виконанням, юридичні послуги (захист інтересів свої членів у питаннях судового і досудового вирішення спорів, пов’язаних з біржовою діяльністю), сприяння розвитку конкуренції, інформації про ціни на світовому та Українському біржовому ринках, проведення навчальних семінарів для брокерів, виробників продукції.   

                             

                    ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД

 

Основне призначення біржі - створення оптимальних умов продавцям і покупцям для укладання біржових угод.

Угоди на товарній біржі класифікуються за різними ознаками.

Однією з ознак є об’єкт торгу, який може бути представлений як у якості реального товару, так і у якості контракту, котрий надає право на товар або на його укладання.

Відповідно до даної ознаки біржові угоди прийнято поділяти на дві групи:

- угоди з реальним товаром

- угоди з правом на товар.

Види угод на товарній біржі регламентуються Законом „Про товарну біржу і біржову торгівлю”.

 

                                   Види біржових угод

                                       

                       Угоди з реальним товаром                        Угоди з правом на товар                                        

                                                                                                                             

                                                              

Угоди з тер- Форвардні Бартерні Угоди з Угоди з        Ф’ючерсні    Опціонні

міновою   угоди     угоди   умовою кредитом      угоди            угоди

поставкою

реального

товару

 

 

с заставою                       з премією

 

на       на                прості подвійні складні кратні

купівлю продаж         на на

                                 купів про

                                   лю даж

 

Угоди з реальним товаром передбачають купівлю чи продаж конкретної партії виробленого або належного до виробництва товару. Вони не підлягають ліквідації і завершуються обов’язковою поставкою товару.

В залежності від строків поставки реального товару, угоди з ним діляться на два основних види: 1. кеш-угода – це угода з наявним товаром термін поставки якого зі складу визначається біржовими правилами від 1 до 15 днів.

2. спот –угода – термін поставки від 1 до 30 днів.

За цими угодами продавець повинен поставити свій товар на біржовий склад і отримати спеціальне складське свідоцтво – варрант. До покупця варрант перейде після укладення угоди, за ним він отримає товар з біржового складу.

У сучасній біржовій практиці України ці види біржових угод є переважаючими.

Другим різновидом угод з реальним товаром є

3.форвардна угода ( чи строкова) – це передача прав і обов’язків щодо реального товару з відстроченим терміном його поставки. Метою укладання таких угод є можливість для товаровиробника одержати передоплату (до 50 % від вартості контракту) та використати її для виробництва продукції. Тривалість періоду між моментом укладання форвардної угоди й поставкою встановлюється кожною біржею самостійно, в залежності від асортименту товарів. В основному цей термін становить три, шість, дев’ять місяців. Отже момент укладання угоди не збігається з моментом виконання.

До різновидів форвардних угод відносять:

7. угоди з заставою – це договір, у якому один контрагент виплачує іншому контрагентові в момент його укладання суму, взаємо визначену договором між ними як гарантію виконання своїх зобов’язань. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. Тому розрізняють:

Угоди з заставою на купівлю

9. угоди з заставою на продаж  

 Як застава може виступати частина товару, який підлягає продажу. Розмір застави встановлюється угодою сторін. Він може коливатися від 1 до 100 %.

10. угода з премією – це договір, при якому один з контрагентів на підставі особливої заяви до певного дня за установлену винагороду(премію) одержує право вимагати від свого контрагента або виконання зобов’язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Перевага цих угод в тому, що вони обмежують ризик однієї зі сторін. Їх називають ще угодами з обмеженим ризиком. Висота премії залежить, по-перше, від тривалості угоди, по-друге, від коливань курсу.

Розрізняють кілька видів угод із премією:

11. прості угоди з премією – при цих угодах сторона-платник премії одержує так зване право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми, відступає від виконання договору у випадку його невигідності, або утрачає певну суму, у випадку виконання договору.

Цей вид угод  буває двох видів:

Угоди з умовною купівлею

Угоди з умовним продажем

Головна відмінність цих угод від угод із заставою на купівлю і продаж у тім, що угоди з заставою є так званими „твердими угодами”, тобто застава виступає гарантією її виконання, а угоди з премією відносяться до умовних угод: вони можуть бути виконані, а можуть і не виконуватись.

14. подвійні угоди з премією – це  договори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця і позицією продавця, а також право відступитися від угоди. Оскільки права платника премії збільшуються за таких угод вдвічі, розмір премії також збільшується удвічі.

15. складні угоди з премією - це договори, які являють собою поєднання двох протилежних угод із премією, котрі укладаються однією і тією ж брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі.

16. кратні угоди з премією – це договори, при яких один з контрагентів одержує право(за певну премію на користь іншої сторони) збільшити в скільки-то разів кількість товару, який підлягає відповідно до суті угоди до передачі або прийому.

Кратність полягає у тому, що більша частина продукції, яку уповноважена сторона може оголосити об’єктом  виконання, повинна              обов’язковому (твердому) мінімуму, тобто перевищувати       у два, три, чотири і т.д. разів в межах максимуму передбаченого договором(контрактом).

4. бартерні угоди – це угода при яких товар міняється на товар, чи товар + гроші. При здійсненні цих угод продавець і покупець виступає в одній особі, так як і його біржовий партнер. З розвитком біржової торгівлі цей вид угод повинен припинити своє існування, так як ці угоди суперечать сутності біржової торгівлі, різко знижують пропускну здатність біржі.

5. угоди з умовою – це угоди, при укладанні яких брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Найчастіше при цих угодах клієнт дає доручення продати реальний товар за умови одночасної купівлі для нього іншого реального товару. При цьому брокер має право відмовитися від такого доручення. Якщо ж умову прийнято, але не виконано в частині купівлі іншого товару, то брокер позбавляється права на винагороду по угоді з умовою.

6. угода з кредитом – угода брокера і клієнта, за якої брокер зобов’язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати клієнтові товар, який його цікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де отримує кредит на її здійснення. За цей кредит брокер купує товар, який цікавить клієнта, та отримує товар запропонований клієнтом на початку. Одержаний товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає на біржі і повертає кредит.

Отже, угоди з кредитом дають змогу здійснювати суто бартерні операції на законній підставі.

 

Перераховані види біржових угод характерні лише для нашої біржової практики і викликані нестабільністю ринку в умовах спаду виробництва і інфляції, нечіткою договірною дисципліною поставок і розрахунків, а в окремих випадках і недобросовісністю партнерів по угоді. У світовій практиці вищезазначені види біржових угод не застосовуються.

 

Процес тривалого розвитку біржової торгівлі привів до використання на біржі угод без реального товару(угоди з правом на товар).

17. ф’ючерсні угоди (угоди на строк) – передбачають купівлю або продажу не реального товару, а лише контрактів на нього в наступному періоді. Цей період на більшості товарних бірж прийнятий до 1 року, хоч світові товарні біржі допускають укладання ф’ючерсних контрактів на строк до 5 років.

Ці угоди є логічним розвитком форвардних угод у відношенні товару, що буде вироблений у майбутньому. Обороти по ф’ючерсних угодах у багато разів перевищують реальні обсяги поставок. Цей факт указує не тільки на розвиток спекуляції, але і на жвавість обміну, що є однією з умов розвитку біржової торгівлі.

Їхня задача – виявлення ціни, хеджирування угод з наявним товаром або одержання в ході перепродажу чи після ліквідації угоди різниці від сприятливої зміни цін.

18. опціонні угоди (угоди з премією) – є логічним продовженням ф’ючерсних угод. Проте період здійснення опціонних угод дещо коротший і не перевищує 9 місяців. Ці угоди передбачають купівлю права або продажу зобов’язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах взаємно узгодженого періоду. Такий контракт носить назву опціон. Ціною опціону виступає розмір премії, тобто сума, яку покупець виплачує продавцю.

У продавців опціону прибуток не може бути більшим за величину премії, а збиток може бути будь яким.

 Опціонна угода може бути укладена як по реальному товару, так і по ф’ючерсному контракту. Куплений опціонний контракт може бути потім переданий другому покупцю.

Опціоні угоди, як і ф’ючерсні лише починають впроваджуватись в практику нашої біржової торгівлі.