Лекція 1     основи біржової справи

Типи спекулянтів

Ознака класифікації	Види спекулянтів
В залежності від зайнятої позиції	Довга купив контракт Коротка продав контракт
За розмірами позицій	Власники великої    позиції (професійні торговці,які мають членство на біржі) Громадські спекулянти (мають менші позиції (торгують через комісійні доми)
У використанні Методів цінового прогнозування	Фундаментальні аналітики (аналізують факто- ри попиту і пропозиції) Технічні аналітики (використовують табличний метод складання динаміки цін у поточному і минулих роках)
Спекулянти професіонали	Джоббери (відчувають незначні коливання цін і ліквідують контракти через кілька хвилин або годин після їх купівлі Трейдери (позишн-трейдер, або фло-трейдер) Вони торгують за свій рахунок, сприяючи перебігу капіталу з одного ринку на інший
За торговими методами	Позиційний трейдер (займає позицію і утримує від днів до місяців) Одноденний трейдер- позицію утримує протягом торгової сесії. Вони є членами біржі. Скальпери - професійні торговці, які торгують для себе в пітах.також утримує позицію протягом торгової сесії.
Залежно від того, На яких видах різ - ниці в цінах грають	Арбітражисти грають на географічній різниці в цінах. Це одночасна купівля і продаж товару на різних ринках окремих регіонів чи країн.. Спредери –грають на тимчасовій різниці в цінах на товар в різні періоди року(на живу тварину ціни нижчі восені, зерно коштує дешевше в період збирання, ніж через кілька місяців, тому що в ціні відбиваються витрати на зберігання)

Державне і саморегулювання.

Державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів біржової діяльності:

- суспільної користі

-  гласності і відкритості біржових торгів

- довіри

- саморегулювання

- гарантії прав учасників біржової торгівлі щодо виконання контрактів.

В Україні участь держави в сприянні і розвитку діяльності товарних бірж ґрунтується на законодавчо-нормативному його регулюванні, забезпеченні умов вільної конкуренції для всіх учасників біржової торгівлі, захисту їх економічних прав, свобод, правопорядку.

Складовою частиною державного регулювання є ліцензування(як спосіб поповнення державного бюджету і контролю державних структур за дотриманнями бірж вимог законодавства).

Органи державного регулювання біржового товарного ринку

                                  України:

- Національний Банк України

- Комісія з цінних паперів і фондового ринку

- Комісія товарних бірж

- Міністерство економіки

- Комітет антимонопольної політики

- Фонд державного майна України

- Інші державні органи

Саморегулювання – це принцип регулювання біржової діяльності, що склався історично, за яким діють всі біржі в економічно розвинутих державах.

Українські біржі також використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа має:Установчий договір, Статут і Правила біржової торгівлі.

В Установчому договорі перелічено її засновників, їхні права і обов’язки, мета створення біржі і способи її реалізації, відповідальність засновників, первісний розмір статутного фонду, поділ його на акції і порядок розподілу між учасниками, порядок розподілу прибутку і створення резервного фонду, умови призупинення діяльності біржі.

В Статуті визначено: загальні положення, діяльність біржі, розмір періодичних (щорічних) внесків засновників на утримання біржі, дохід біржі і його розподіл, права і обов’язки членів біржі, управління біржею, облік і звітність біржі.

У Правилах торгівлі на біржі відображено: права й обов’язки учасників біржових торгів і порядок проведення, біржовий товар, порядок його виставлення і зняття з торгів, біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними, розв’язання спорів та санкції за порушення правил біржової торгівлі.

 

3. Асоціація бірж – це неприбуткове об’єднання юридичних осіб, які визнані товарними біржами згідно законодавства, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників біржового товарного ринку.

Асоціація є юридичною особою і діяльність якої не має мети отримання прибутку. Кількість бірж у асоціації повинна бути не менш 20, які представляють всі регіони України, вони повинні працювати не менш 3 років. Порядок визначення статуту асоціації бірж встановлюється Кабінетом Міністрів України.

НАБУ створена 1 квітня 1996 року з метою розвитку біржової діяльності, захисту прав і інтересів її учасників. Вона налічує 23 учасники із 17 областей України. Напрями їх діяльності різноманітні: участь у розробці нормативно-правових актів, контроль за їх виконанням, юридичні послуги (захист інтересів свої членів у питаннях судового і досудового вирішення спорів, пов’язаних з біржовою діяльністю), сприяння розвитку конкуренції, інформації про ціни на світовому та Українському біржовому ринках, проведення навчальних семінарів для брокерів, виробників продукції.   

                             

                    ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД

 

Основне призначення біржі - створення оптимальних умов продавцям і покупцям для укладання біржових угод.

Угоди на товарній біржі класифікуються за різними ознаками.

Однією з ознак є об’єкт торгу, який може бути представлений як у якості реального товару, так і у якості контракту, котрий надає право на товар або на його укладання.

Відповідно до даної ознаки біржові угоди прийнято поділяти на дві групи:

- угоди з реальним товаром

- угоди з правом на товар.

Види угод на товарній біржі регламентуються Законом „Про товарну біржу і біржову торгівлю”.

 

                                   Види біржових угод

                                       

                       Угоди з реальним товаром                        Угоди з правом на товар                                        

                                                                                                                             

                                                              

Угоди з тер- Форвардні Бартерні Угоди з Угоди з        Ф’ючерсні    Опціонні

міновою   угоди     угоди   умовою кредитом      угоди            угоди

поставкою

реального

товару

 

 

с заставою                       з премією

 

на       на                прості подвійні складні кратні

купівлю продаж         на на

                                 купів про

                                   лю даж

 

Угоди з реальним товаром передбачають купівлю чи продаж конкретної партії виробленого або належного до виробництва товару. Вони не підлягають ліквідації і завершуються обов’язковою поставкою товару.

В залежності від строків поставки реального товару, угоди з ним діляться на два основних види: 1. кеш-угода – це угода з наявним товаром термін поставки якого зі складу визначається біржовими правилами від 1 до 15 днів.

2. спот –угода – термін поставки від 1 до 30 днів.

За цими угодами продавець повинен поставити свій товар на біржовий склад і отримати спеціальне складське свідоцтво – варрант. До покупця варрант перейде після укладення угоди, за ним він отримає товар з біржового складу.

У сучасній біржовій практиці України ці види біржових угод є переважаючими.

Другим різновидом угод з реальним товаром є

3.форвардна угода ( чи строкова) – це передача прав і обов’язків щодо реального товару з відстроченим терміном його поставки. Метою укладання таких угод є можливість для товаровиробника одержати передоплату (до 50 % від вартості контракту) та використати її для виробництва продукції. Тривалість періоду між моментом укладання форвардної угоди й поставкою встановлюється кожною біржею самостійно, в залежності від асортименту товарів. В основному цей термін становить три, шість, дев’ять місяців. Отже момент укладання угоди не збігається з моментом виконання.

До різновидів форвардних угод відносять:

7. угоди з заставою – це договір, у якому один контрагент виплачує іншому контрагентові в момент його укладання суму, взаємо визначену договором між ними як гарантію виконання своїх зобов’язань. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. Тому розрізняють:

Угоди з заставою на купівлю

9. угоди з заставою на продаж  

 Як застава може виступати частина товару, який підлягає продажу. Розмір застави встановлюється угодою сторін. Він може коливатися від 1 до 100 %.

10. угода з премією – це договір, при якому один з контрагентів на підставі особливої заяви до певного дня за установлену винагороду(премію) одержує право вимагати від свого контрагента або виконання зобов’язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Перевага цих угод в тому, що вони обмежують ризик однієї зі сторін. Їх називають ще угодами з обмеженим ризиком. Висота премії залежить, по-перше, від тривалості угоди, по-друге, від коливань курсу.

Розрізняють кілька видів угод із премією:

11. прості угоди з премією – при цих угодах сторона-платник премії одержує так зване право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми, відступає від виконання договору у випадку його невигідності, або утрачає певну суму, у випадку виконання договору.

Цей вид угод  буває двох видів:

Угоди з умовною купівлею

Угоди з умовним продажем

Головна відмінність цих угод від угод із заставою на купівлю і продаж у тім, що угоди з заставою є так званими „твердими угодами”, тобто застава виступає гарантією її виконання, а угоди з премією відносяться до умовних угод: вони можуть бути виконані, а можуть і не виконуватись.

14. подвійні угоди з премією – це  договори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця і позицією продавця, а також право відступитися від угоди. Оскільки права платника премії збільшуються за таких угод вдвічі, розмір премії також збільшується удвічі.

15. складні угоди з премією - це договори, які являють собою поєднання двох протилежних угод із премією, котрі укладаються однією і тією ж брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі.

16. кратні угоди з премією – це договори, при яких один з контрагентів одержує право(за певну премію на користь іншої сторони) збільшити в скільки-то разів кількість товару, який підлягає відповідно до суті угоди до передачі або прийому.

Кратність полягає у тому, що більша частина продукції, яку уповноважена сторона може оголосити об’єктом  виконання, повинна              обов’язковому (твердому) мінімуму, тобто перевищувати       у два, три, чотири і т.д. разів в межах максимуму передбаченого договором(контрактом).

4. бартерні угоди – це угода при яких товар міняється на товар, чи товар + гроші. При здійсненні цих угод продавець і покупець виступає в одній особі, так як і його біржовий партнер. З розвитком біржової торгівлі цей вид угод повинен припинити своє існування, так як ці угоди суперечать сутності біржової торгівлі, різко знижують пропускну здатність біржі.

5. угоди з умовою – це угоди, при укладанні яких брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Найчастіше при цих угодах клієнт дає доручення продати реальний товар за умови одночасної купівлі для нього іншого реального товару. При цьому брокер має право відмовитися від такого доручення. Якщо ж умову прийнято, але не виконано в частині купівлі іншого товару, то брокер позбавляється права на винагороду по угоді з умовою.

6. угода з кредитом – угода брокера і клієнта, за якої брокер зобов’язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати клієнтові товар, який його цікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де отримує кредит на її здійснення. За цей кредит брокер купує товар, який цікавить клієнта, та отримує товар запропонований клієнтом на початку. Одержаний товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає на біржі і повертає кредит.

Отже, угоди з кредитом дають змогу здійснювати суто бартерні операції на законній підставі.

 

Перераховані види біржових угод характерні лише для нашої біржової практики і викликані нестабільністю ринку в умовах спаду виробництва і інфляції, нечіткою договірною дисципліною поставок і розрахунків, а в окремих випадках і недобросовісністю партнерів по угоді. У світовій практиці вищезазначені види біржових угод не застосовуються.

 

Процес тривалого розвитку біржової торгівлі привів до використання на біржі угод без реального товару(угоди з правом на товар).

17. ф’ючерсні угоди (угоди на строк) – передбачають купівлю або продажу не реального товару, а лише контрактів на нього в наступному періоді. Цей період на більшості товарних бірж прийнятий до 1 року, хоч світові товарні біржі допускають укладання ф’ючерсних контрактів на строк до 5 років.

Ці угоди є логічним розвитком форвардних угод у відношенні товару, що буде вироблений у майбутньому. Обороти по ф’ючерсних угодах у багато разів перевищують реальні обсяги поставок. Цей факт указує не тільки на розвиток спекуляції, але і на жвавість обміну, що є однією з умов розвитку біржової торгівлі.

Їхня задача – виявлення ціни, хеджирування угод з наявним товаром або одержання в ході перепродажу чи після ліквідації угоди різниці від сприятливої зміни цін.

18. опціонні угоди (угоди з премією) – є логічним продовженням ф’ючерсних угод. Проте період здійснення опціонних угод дещо коротший і не перевищує 9 місяців. Ці угоди передбачають купівлю права або продажу зобов’язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах взаємно узгодженого періоду. Такий контракт носить назву опціон. Ціною опціону виступає розмір премії, тобто сума, яку покупець виплачує продавцю.

У продавців опціону прибуток не може бути більшим за величину премії, а збиток може бути будь яким.

 Опціонна угода може бути укладена як по реальному товару, так і по ф’ючерсному контракту. Куплений опціонний контракт може бути потім переданий другому покупцю.

Опціоні угоди, як і ф’ючерсні лише починають впроваджуватись в практику нашої біржової торгівлі.

                      

 

 

Брокерське місце на біржі

Це окремий столик або конторка, обладнані телефонним і телексним зв’язком та комп’ютером з виходом на інформаційне табло. Кожне місце на біржі має свій номер. Таким місцем на постійній основі володіють її члени. Інші учасники можуть орендувати брокерське місце на певний період.

Реєстраційне бюро

Воно повинно своєчасно фіксувати всі угоди, що здійснюються, і подавати інформацію про них на інформаційне табло. Для цього біля піту, або рингу, (іноді в їх центрі) перебувають співробітники біржі, що фіксують здійснювані угоди і зміни цін. Це обліковці цін, представники клірингової палати, що усувають можливі торгові помилки.

Інформаційна служба

Важливе значення мають засоби зв’язку й інформації. Це необхідна мережа телефонів, телексів, інформаційне табло(на яке надходить інформація з реєстраційного бюро). Також на інформаційному табло розміщується інформація про ціни ф’ючерсних угод на інших товарних, фондових і валютних біржах, а також різноманітні поточні повідомлення (політичні події, погоду, страйки, ціни продажів за готівку).

Водночас біржа не тільки одержує інформацію, а й передає її. Ціни котирування розсилаються постачальникам комерційної інформації, які, у свою чергу, надають її клієнтам за відповідну плату.

 

Найважливішим моментом у технології біржової торгівлі є власне процедура здійснення торгівлі:

 У біржовій ямі торгівля ведеться у суворо встановлений час, який називають біржовою сесією, за чітко встановленими правилами.

Біржова сесія обмежена у часі, її початок і закінчення жорстко фіксовані. Про них сповіщають дзвониками.

 Правила деяких бірж, наприклад американських не дозволяють здійснювати угоди до і після початку біржових сесій. До таких учасників застосовують штрафні санкції. Проте на Лондонській біржі металів передбачено певний час (10-15 хвилин) до і після закінчення сесії для позабіржової торгівлі, що називається „керб”. Проте такі угоди не реєструються і не гарантуються біржею.

Торги на біржах проводяться двічі на день, із заздалегідь встановленою тривалістю біржової сесії. Під час торгової сесії часто роблять перерву (5-10 хвилин).

У світовій практиці існує кілька методів ведення біржових торгів:

Найбільш поширений – публічний (угоди укладаються за допомогою вигуків, що дублюються іноді сигналами певних положень рук і пальців.(біржова мова жестів)

Біржові жести – це система умовних знаків (сигналів), поширених у біржовій практиці. Суть їх полягає в змінені положень долонь і пальців брокера, торканні підборіддя і лоба, щоб у такий спосіб позначити вид ціну і кількість товару, призначеного для купівлі-продажу. Будь –яку цифру можна показати за допомогою п’яти пальців.

Рис.

 

 

Цифри від одного до п’яти позначають за допомогою пальців, піднятих вертикально, а від шести до дев’яти – витягнутих горизонтально, десятки – торканням пальців лоба, а сотні торканням лоба кулаком.

Положення рук показує, що робить маклер: продає, чи купує. Коли у маклера долоня повернута до себе - пропозиція для купівлі, а коли вона спрямована від себе – пропозиція для продажу.

Встановлено певний порядок вигуків: покупці викрикують спочатку ціну, а потім кількість, а продавці навпаки – спочатку кількість, а потім ціну.

     Метод торгівлі „пошепки ” використовують дуже рідко і застосовують у практиці торгівлі окремих бірж Японії та Південно-Східної Азії.

     Останнім часом набувають поширення електронні торги. За таким принципом торгує Токійська товарна біржа.

    Продавці і покупці вигукують пропозиції одночасно. Технологія ведення торгів передбачає підсумкове зближення цін. При цьому у правилах звичайно обумовлюється, що у процесі торгу продавці не можуть назвати ціну більшу, а покупці – меншу за ту, що вже була оголошена. Наприклад, якщо хтось із продавців назвав ціну 50 грн., а крок становить 10 грн., то інші можуть пропонувати ті ж 50 грн. або 40 грн. але не 60 грн. Якщо покупець називає 50 грн., то інші покупці можуть дати ту ж ціну або 60 грн., але не меншу. У результаті ціни пропозицій сторін рухаються назустріч одна одній.

    Іноді у процесі аукціону кілька учасників роблять пропозиції за однаковою ціною. У цьому разі пріоритетне право одержує торговець, який першим викрикнув цю ціну. Якщо ж першість визначити неможливо, то перевага надається брокеру, який зробив вагомішу пропозицію, тобто на більшу кількість контрактів.

          У такому разі для інших брокерів невиконання замовлення своїх клієнтів вважається об’єктивною причиною і відповідні брокерські контори не несуть відповідальності перед клієнтом за невиконання замовлення.

   Особлива увага приділяється зовнішньому вигляду брокерів. Вони мають значки де є біржові ініціали з трьох букв. Ініціальні скорочення ніколи не повторюються. Правила біржі вимагають, щоб співробітники залу носили піджаки з галстуками. Піджаки вільного покрою, що дає їм можливість легко рухатися в залі.

Піджаки брокерського штату однієї брокерської фірми повинні бути одного кольору.(щоб легко відшукати один одного) і як правило розміщується емблема з назвою кампанії.

    Незалежні маклери часто носять піджаки яскравих кольорів, щоб їх можна було легко помітити в залі.

 

 

                                            ЛЕКЦІЯ 6

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ У СИСТЕМІ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

                             План:

1. Економічна характеристика фондової біржі

2. Класифікація, принципи і функції ФР

3.

Фондовий ринок(ринок цінних паперів) – це складова частина ринку будь-якої країни. Перша біржа, механізм торгів якої був наближений до сучасних, була заснована в Антверпені(Бельгія) в 1531 році.

До головних передумов створення сучасного РЦП в Україні можна віднести:

- політичні (проголошення Україною незалежності)

- соціальні (поява і прискорене розширення недержавного сектора економіки-приватні власники)

- економічні (становлення України на шлях ринкових перетворень

- психологічні (поява фахівців ринкової економіки, які розуміють необхідність розбудови національного РЦП)

Розвиток біржової торгівлі в Україні почався з відкриття товарних бірж. Ми пам’ятаємо розпочався біржовий бум. Створення Української Фондової біржі і нормативно-правової бази національного РЦП розпочали комерційні банки, вчені економісти, фахівці Міністерства Фінансів.18 червня 1991 року була створена законодавча база – Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає фондову біржу як організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно до Закону фондова біржа є акціонерним товариством, що в ньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу. ФБ можуть створити не менше ніж 20 засновників-торгівців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду 10000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ФБ набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

ФБ організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних.

Статут та правила ФБ затверджуються її вищим органом - Загальними зборами.

Діяльність ФБ припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10 і у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Функції фондової біржі:

- сприяти визначенню справедливих і об’єктивних цін на цінні папери

- сприяє і допомагає підтримувати стабільність на ринку цінних паперів

- постійний контроль за фінансовим та господарським станом емітентів.

 Основними елементами фондового ринку є: депозитарій та кліринговий банк (англ.) Депозитарій призначен для відповідного зберігання ЦП, клієнтами виступають власники ЦП і їх брокери. Кліринг – це система безготівкових розрахунків по операціям, які виконуються на ФБ. Головною метою організації депозитарно-клірингової системи є гарантія повної безпеки інвесторів, які подають біржові заявки своїм брокерам.

Торгівля цінними паперами на Українській фондовій біржі здійснюється трьома способами:

1. шляхом задоволення зустрічних замовлень(коли пропозиції продажу та придбання акцій конкретного акціонерного товариства співпадають повністю щодо кількості, виду та курсової вартості)

2. шляхом аукціону „з голосу” (брокер читає назву акції, лот(пакет акцій), ціну, кількість

3. шляхом комп’ютерних торгів (це безперервні або постійні торги)

Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство Фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України. Крім органів державного регулювання на РЦП діють саморегулівні організації – добровільне об’єднання професійних учасників РЦП, не мають на меті отримання прибутку і створені для захисту інтересів власників ЦП.

З погляду правового статусу у світовій практиці існують три типи фондових бірж. Наприклад, у кількох країнах Європи(Франція, Італія, Швейцарія, Німеччина) всі ФБ є державними установами. Правовий статус таких бірж – публічно – правовий (держава призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій, тобто під постійним державним контролем).

 Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії, де ФБ діють самостійно – як звичайні приватні компанії (акціонерні товариства). Тоді держава не бере на себе гарантій ні щодо стабільності біржової торгівлі, ні щодо зменшення ризику фондових операцій. Третій тип – змішані.

 В Україні фондовий ринок перебуває на стадії свого становлення і створюється як акціонерне товариство. У майбутньому провідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зі значною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржова система (лідером є Українська фондова біржа).

Нині в світі налічується близько 200 фондових бірж. Розрізняють моноцентричні і поліцентричні біржові системи.

Моноцентричні – абсолютне домінуюче становище займає одна біржа, а інші мають місцеве значення. Прикладом є Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі позбавлені самостійності(Франція, Японія). В умовах поліцентричної  системи крім головної фондової біржі можуть функціонувати ще кілька великих бірж.(Канада, Німеччина)

Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно „включення до списку”),(перевіряють легітимність і фінансовий стан компанії), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів для допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї. Така „ демократизація” біржової діяльності є дуже зручною для емітентів(ті хто випускає цінні папери в обіг), але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже найпростіше - це не завжди найліпше і переважна більшість фондових бірж вибирає лістінг.Лістінг зв’язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й малоприємним контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищує престиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій у процесі оподаткування. ФБ відповідає лише за операції з такими цінними паперами, що пройшли лістинг. ФБ також виграє від лістингу. Вона здобуває репутацію організації, котра працює лише зі „справжніми” цінними паперами, за які відповідає разом з емітентом. Довіра до такої біржі зростає. Біржа може призупиняти котирування цінних паперів тієї чи іншої компанії і взагалі виключати її з біржового списку у разі фінансової неспроможності компанії або її ухиляння від лістингу.

Термін котирування застосовується на позначенні дії (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони котируються, або механізму встановлення ціни (ринкової вартості, біржового курсу) цінних паперів, валюти або товару. Цей термін французького походження і ним користуються як на фондовій біржі так і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Залежно від організації торгівлі ринок цінних паперів можна поділити на:

- біржовий і позабіржовий

- організований і неорганізований

- традиційний і комп’ютеризований

Біржовий ринок – це торгівля цінними паперами на фондових біржах, це завжди організований ринок цінних паперів, оскільки торгівля тут проводиться строго за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками.

Позабіржовий ринок – це торгівля цінними паперами, обминаючи фондову біржу. Цей ринок може бути організованим і неорганізованим. Організований позабіржовий ринок базується на комп’ютерних системах зв’язку, торгівлі, і обслуговування за цінними паперами.

Організований ринок цінних паперів – це їх обіг на основі встановлених правил між ліцензованими професіоналами посередниками-учасниками ринку за дорученням інших учасників ринку.

Неорганізований ринок – це обіг цінних паперів без дотримання єдиних для всіх учасників ринку правил.

Розрізняють наступні види ринків цінних паперів:

- міжнародні і національні

-      - національні і регіональні(територіальні)

- ринки конкретних видів цінних паперів(акції, облігації і т.д.)

- ринки державних і корпоративних (недержавних) цінних           паперів.

Загальними принципами функціонування організованого ринку ЦП є:

- упорядкованість(наявність правил, контроль за їх виконанням)

- прозорість(відкритість щодо емітентів, угод, стану попиту і пропозиції)

- рівність можливостей(недопущення переваг одного суб’єкта над іншим)

- спокій (ринок не повинен бути бурхливим, бо інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишать ринок)

- збалансованість

Принципи створення і функціонування національного ринку цінних паперів:

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 7   

  ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО БІРЖОВОГО РИНКУ

План:

1. Розвиток міжнародного валютного ринку

2. Основні учасники міжнародного валютного ринку

3. Види валютних операцій та технологія торгівлі

4. Стан біржового валютного ринку в країні

1.       Становлення валютного біржового ринку бере свій початок з часів Стародавнього Сходу. Із розширенням міжнародних зв’язків та міжнародної торгівлі виникла гостра потреба в заміні однієї валюти на іншу. Вирішення цієї проблеми взяла на себе біржова торгівля. Перші спроби були здійснені в Лондоні (провідний центр валютної торгівлі) в середині 30-х років ХХ Британський фунт був валютою міжнародних розрахунків.

Ситуація на МВринку різко змінилася після Другої світової війни, коли долар США зайняв панівне становище на СВринку.

Наступними етапами еволюційного розвитку МВринку, в т.ч. і біржовому стали наступні події:

- Підписання Бреттон-Вудських угод - в 1944р США,Великобританією і Францією. Відповідно до цієї угоди всі торгові валюти були прив’язані до долара США, а він в свою чергу, до вартості золота з розрахунку 35 дол.США за унцію.

- Створення Міжнародного валютного фонду (МВФ). Долар США перетворився в міжнародну резервну валюту.

- Виникнення валютних ринків із змінними курсами з 1978 р. МВФ офіційно санкціонував введення змінних валют, а це дало можливість визначати валютні курси на основі попиту і пропозиції та проведення спекулятивних і хеджових операцій на валютному ринку

- Створення валютних резервів

- Створення Європейського валютного союзу і Фонду європейського валютного співробітництва.

МВринок характеризується двома основними функціями:

- інформаційною – надання економічним агентам інформації про динаміку зміни валютних курсів

- спекулятивною – отримання прибутків за рахунок здійснення спекулятивних операцій на валютному ринку.

                                                                         

ФОРЕКС – один із найбільш масштабних ринків капіталів. Тисячі його учасників - банки, брокерські та дилерські контори, інвестиційні фонди, страхові кампанії 24 години на добу укладають угоди з купівлі-продажу валютних курсів за лічену секунди з будь-якого місця на земній кулі, завдяки супутникам, Інтернету. Середньоденний обіг на цьому ринку оцінюється 1-3 трлн.дол.США.

2.

3. Торгівля валютою здійснюється у формі касових (термінових) валютних операцій. Це угоди «спот» або спот «ринок». Це двосторонній контракт, де одна сторона передає іншій відповідну кількість валюти в обмін на іншу протягом двох робочих днів з дня укладання угоди. Основні учасники спотового ринку є комерційні і інвестиційні банки, страхові компанії і корпоративні клієнти.

«Тод» угоди - валютна операція за договором, умови якої передбачають виконання цієї операції у день укладання договору

«Том» угоди валютна операція за договором, умови якої передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після укладання договору

Форвардні( строкові) угоди- це валютна операція умови якої передбачають виконання цієї операції з поставкою валюти пізніше ніж на другий робочий день після дня укладання договору

 Свопові валютні операції (це комбінація купівлі і продажу однієї і тієї самої валюти, але в різні терміни.)

Ф’ючерсні валютні операції

Валютний опціон

  

 

 

4. Найважливішою умовою нормального функціонування відкритої ринкової економіки в будь-якій державі є побудова повноцінного валютного ринку та ефективної системи його регулювання. Валютне регулювання є об'єктивною економічною потребою, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світового співтовариства та пов'язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі.                                                               Важливу роль у реформуванні системи валютного регулювання відіграють Уряд та Національний банк України, здійснюючи повноцінну валютну політику. В Україні функції валютної біржі виконує Українська міжбанківська валютна біржа (далі – УМВБ), яка, згідно із чинним законодавством, створена без мети отримання прибутку.
    Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ "Про Українську міжбанківську валютну біржу" вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).

Валютною біржею є установа, в якій, згідно із чинним законодавством, здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до існуючих попиту та пропозиції.

УМВБ у своєму складі має такі секції: товарну, фондову та валютну, тобто за своєю суттю є не спеціалізованою валютною, а універсальною біржею. Діяльність валютної секції регулюється Правилами проведення торгів на Валютній секції Української міжбанківської валютної біржі від 16.07.1997 р. № 30, які було затверджено Біржовим комітетом УМВБ.
Право участі в торгах на Валютній секції біржі мають: засновники УМВБ, які мають відповідну ліцензію Національного банку України (засновниками біржі в 1993 р. стали 40 найбільших банків України); Національний банк України; установи, що прийняті в члени  Валютної  секції біржі.
Валютна секція біржі здійснює такі операції:

1. укладання угод із членами біржі на купівлю-продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу;

2. визначення ринкових курсів іноземних валют;

3. здійснення розрахунків у національній та іноземній валюті відповідно до угод, укладених на біржі;

4. здійснення операцій центрального банку стосовно підтримки ринкового курсу національної валюти.

Члени Валютної секції здійснюють операції з купівлі-продажу валюти через своїх представників – трейдерів.
Біржові торги відбуваються за графіком, який встановлюється Біржовим комітетом. Проведення торгів та визначення поточного курсу іноземної валюти до гривні здійснює спеціально уповноважений співробітник Біржі – курсовий маклер. Вся інформація про операції учасників торгів на Біржі є банківською таємницею.

Біржові торги проводяться таким чином:

У торговельний зал біржі допускаються тільки дилери та співробітники біржі, які беруть участь в торга