Анестезіологічний інструментарій

 

Для проведення загальної анестезії, ШВЛ крім наркозного і дихаль­ного апаратів має бути набір спеціальних анестезіологічних інструментів.

Ларингоскоп застосовують головним чином для інтубації трахеї. Його можна використовувати для деяких лікувальних і діагнос­тичних маніпуляцій у ротовій порожнині, в ділянці глотки і входу в гор­тань. Ларингоскоп складається з двох частин: клинка-шпателя з лампоч­кою, розміщеною на кінці клинка, і рукоятки з електричними елементами

живлення.

Існує два різновиди клинків: прямий і зігнутий. При інтубації прямим клинком захоплюється надгортанник, що може призвести до надмірного подразнення блукаючого нерва. Інтубація зігнутим клинком запобігає цьому ускладненню, оскільки надгортанник не захоплюється, а упор роб­лять на ділянку між надгортанником і коренем язика. Вибір розміру клинка залежить від анатомічних особливостей хворого. Використання клинка тієї чи іншої форми визначається навичками анестезіолога.

Ендотрахеальна трубка призначена для інтубації трахеї і про­ведення ендотрахеального наркозу, ШВЛ. Ендотрахеальні трубки виго­товляють із термопластичної пластмаси, вони можуть бути різноманіт­них розмірів і конфігурації, але найпоширеніші — рівномірно зігнуті. Інко­ли застосовують армовані трубки, що зменшує під час наркозу та ШВЛ і одночасно збільшує небезпеку травматизації слизової оболонки ротової частини глотки, трахеї, ушкодження голосо­вих зв'язок під час інтубації.

Номер трубки відповідає її потроєному зовнішньому діаметру в міліметрах (міжнародна шкала Шар'єра). За допомогою роздувної ман­жетки забезпечується герметичне прилягання трубки до стінки трахеї. Ступінь роздування манжетки контролює спеціальний балончик, розмі­щений на початку повітроносної трубки, за допомогою якої манжетка з'єднується з атмосферою. Через цю трубку роздувають манжетку. Труб­ка з дуже роздутою манжеткою, коли довго перебуває в трахеї, може ви­кликати порушення кровообігу в місці прилягання манжетки до стінки трахеї з утворенням пролежнів.

Лицеві дихальні маски застосовують для подачі хворому кисню, газонаркотичної суміші, а також для проведення ШВЛ. Їх виготовляють з антистатичної гуми. Для забезпечення герметичного прилягання маски на лицевому її кінці є роздувна манжетка. У масках без манжетки щільність прилягання забезпечується спеціальною конфігурацією лицевого кінця маски. Для фіксації маски на лиці хворого застосовують гумову лямку —-фіксатор, але найпоширеніший спосіб фіксації — ручний.

Для забезпечення прохідності дихальних шляхів, яка може порушува­тись унаслідок западання кореня язика під час глибокого наркозу, кома­тозних станів, застосовують повітроводи S- або Т-подібної форми зі щільної гуми, металу, пластмаси. Зовнішній фланець повітрово­ду запобігає надто глибокому проникненню його у порожнину рота.

При назотрахеальній інтубації використовують анестезіологічні щипці або затискачі, з довгими браншами для введення інтубаційної трубки у трахею. Крім того, затискачі використовують для видалення тампонами слизу, мокротиння, сторонніх предметів.

До анестезіологічного інструментарію належить набір для венесекції або пункції підключичної та яремної вен, який складається із шприца, за­тискачів, ін'єкційних і пункційних голок, термопластичних катетерів із провідниками-мандренами для них, шовного матеріалу.

Потрібно мати також набір стерильних гумових або пластикових ка­тетерів різного діаметра для аспірації вмісту із трахеї та ротової частини глотки, а також набір шлункових зондів.

З'єднувальні елементи наркозних і дихальних апаратів при­значені для під'єднання наркозних апаратів і апаратів ШВЛ до хворого.

Дихальні шланги (еластичні гофровані з малим опором газовому по­току) призначені для надходження газонаркотичної суміші від наркозно­го або дихального апарата до хворого і від хворого до апарата або в атмо­сферу. Шланги виготовляють із антистатичної гуми або спеціальної пласт­маси.

Дихальні (3—5 л) і контрольні (600—800 мл) мішки з латексу або анти­статичної гуми призначені для проведення ШВЛ і контролю за нею, а також для допоміжного дихання за збереженого самостійного дихання, наприклад у разі маскового наркозу. Дихальним мішком можна створю­вати розрідження під час видиху, тобто робити активний видих при ви­користанні закритого і напівзакритого дихальних контурів.

Мал. Анестезіологічні щипці (а), провідники-мандрени (б)

Мал.. Повітроводи: а — гумовий ротовий; б — металевий рото­вий; в — гумовий носовий

 

Трійник хворого використовують для безпосереднього під'єднання дихальних шлангів до хворого. За циркуляційного способу надходження газонаркотичної суміші трійник оснащується клапаном для скидання над­мірного тиску газу. Два патрубки трійника для дихальних шлангів роз­міщені в одній площині, а патрубок хворого — під кутом до них.

У-подібний трійник має два патрубки для дихальних шлангів і один патрубок, що розміщений у тій самій площині, для хворого. Застосову­ють при використанні циркуляційного способу надходження газонаркотичної суміші.

Трійник хворого для напіввідкритого дихального контуру має патруб­ки вдиху і хворого, клапан видиху. При проведенні ручної ШВЛ клапан видиху знімають, а утворений вільний отвір під час вдиху перекривають. З апаратами ШВЛ не використовують.

Трійник для надходження газонаркотичної суміші маятникоподібним способом має бічний патрубок, через який газонаркотична суміш надхо­дить до хворого, патрубок для з'єднання із прямотечійним адсорбером і патрубок хворого. Скидання надмірного тиску газу здійснюється через спеціальний клапан.

Для приєднання патрубка трійника хворого безпосередньо до ендо-трахеальних і трахеостомічних трубок використовують приєднувальні еле­менти — конектори. Вони можуть бути прямими, зігнутими, різного діа­метра. Виготовляють із металу і пластику.

Адаптери — приєднувальні елементи для сполучення між собою двох інших приєднувальних елементів. Найчастіше адаптер з'єднує патрубок трійника хворого з конектором. Використовуючи Т-подібний адаптер, один з його патрубків закривають заглушкою. За потреби заглушку зніма­ють і через цей патрубок уводять катетер для аспірації.

Перехідники служать для сполучення трійника з лицевою дихальною маскою.

Втулки застосовують для сполучення дихальних шлангів між собою, дихального мішка з подовжувальним шлангом, для приєднання мано­метрів. Для м'якого сполучення трійника, адаптерів із конектором ендо-трахеальної або трахеостомічної трубки застосовують гумову гофровану трубку.