Права інвалідів згідно Декларації Генеральної асамблеї ООН.

У 1975 р. у США був прийнятий закон про освіту дітей із труднощами в навчанні, таким чином прийняттям якого американський федеральний уряд поставив проблему інтеграції у ранг загальнонаціональних завдань. Відповідно до цього закону кожна аномальна дитина у віці від 3 до 21 року має право на вибір найбільш оптимальної для неї форми безкоштовного шкільного навчання і сприятливого шкільного середовища. Закон передбачає широку систему контролю, що гарантує його виконання.

Справедливість вимагає дати дітям з особливими потребами максимум можливостей для входження у повноцінне соціальне життя.: Суспільство прийшло до розуміння, що відповідно до загальнолюдської моралі і вимогами соціальної справедливості щодо освіти дискримінація неповноцінних дітей неприпустима. Максимальне включення таких дітей у звичайні шкільні класи не тільки сприяє їхній соціальній! адаптації, але і змінює на краще емоційну сферу їхніх нормальних однолітків.

Закон гарантував дитині максимальний ступінь пов'язаної з її ущербністю спеціалізації навчання, необхідної у кожному індивідуальному випадку. Для її встановлення в американських школах діють особливі міждисциплінарні комісії за участю наділених широкими правами батьків дитини.

Шкільний вік для глибоко розумово відсталих установлений законом від 6 до 17 років. Навчання цих дітей здійснюється в установах різних типів, вони можуть знаходитися в інтернатах-клініках, проживаючи там з дитинства до старості.

У Німеччині на початку 70-х років у результаті активної діяльності Спілки з реабілітації аномальних дітей і підлітків у Конституції було закріплене право на працю й освіту осіб з фізичними і психічними недоліками. Висувалося завдання забезпечення спеціальним постійним доглядом аномальних дітей і дорослих і прилучення їх до посильної праці. Для цього в країні були створені дефектологічні консультаційні пункти, що надають допомогу аномальним дітям у лікуванні, навчанні і працевлаштуванні.

У Данії з 70-х років зусилля держави, місцевої влади, громадських організацій спрямовані на реабілітацію й інтеграцію дітей з порушеннями розвитку. Мета фахової освіти - у максимальному розвитку індивідуальних можливостей кожної дитини, а своєрідність - у використанні специфічних навчальних програм індивідуальної і групової роботи, що сприяють пристосуванню цих дітей до навчання і полегшують для них різні види діяльності. Таке навчання здійснюється в державних спеціальних школах, школах-інтернатах, приватних школах, у початкових масових школах, де діти з порушеннями розвитку можуть займатися в спеціалізованих і загальних класах з використанням спеціальних навчальних посібників.

У першій половині 70-х років на аномальних дітей у Данії поширювалася чинність Закону про обов'язкове семирічне навчання, відповідальність за виконання якого була покладена на місцеву владу. Молоді люди, що мають ті або інші сенсорні або моторні порушення, могли продовжувати навчання в різних коледжах. Кожен район має Центр навчання дітей з порушеннями розвитку. Зручне територіальне розташування - одна з умов функціонування Центрів, до яких прикріплені консультанти-лікарі з відповідних спеціальностей.

У 1975 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила Декларацію про права інвалідів - документ, у якому уточнені і розширені права аномальних осіб. Суспільство зрозуміло, що необхідно попереджати інвалідність, викликану фізичними і розумовими недоліками; надавати інвалідам допомогу в розвитку їхніх здібностей у різних галузях діяльності і сприяти їх включенню у нормальне життя.

У Декларації дане визначення терміну «інвалід», що означає будь-яку особу, яка через недолік фізичних або розумових здібностей не може самостійно забезпечити цілком або частково потреби нормаль­ного особистого і соціального життя (ст. 1).

Інваліди повинні користуватися всіма правами, викладеними в даній Декларації.

Ці права повинні бути визнані за всіма інвалідами без винятків і дискримінації за різними ознаками, незалежно від того, чи відноситься це до самого інваліда або до його родини (ст. 2)

Інваліди мають невід'ємне право на повагу їхньої людської гідності. Інваліди, яким би не було походження, характер і серйозність їхнього каліцтва або недоліків, мають ті ж основні права, що і їхні співгромадяни того ж віку, що в першу чергу означає право на задовільне життя,! яке має бути найбільш нормальним і повнокровним (ст. 3).

Інваліди мають такі ж громадянські і політичні права, що й інші особи; пункт 7 Декларації про права розумово відсталих осіб застосовується до будь-якого можливого обмеження цих прав у відношенні розумово неповноцінних осіб (ст. 4).

Інваліди мають право на заходи, призначені для того, щоб надати їм можливість набути як можна більшої самостійності (ст. 5); на медичне, психічне або функціональне лікування, включаючи протезні й ортопедичні апарати, на відновлення здоров'я і положення в суспільстві, на освіту, професійну підготовку і відновлення працездатності, на допомогу, консультації, на послуги з працевлаштування й інші види обслуговування, що дозволять їм максимально виявити свої можливості і здібності і прискорять процес їхньої соціальної інтеграції (ст. 6).

Інваліди мають право на економічне і соціальне забезпечення і на задовільний рівень життя. Вони мають право у відповідності зі своїми можливостями одержати і зберегти за собою робоче місце або займатися корисною, продуктивною діяльністю, що винагороджується (ст. 7).

Інваліди мають право на те, щоб їхній особливий нестатки приймалися в увагу на всіх стадіях економічного і соціального планування (ст. 8).

Інваліди мають право жити в колі своєї родини або в умовах, що заміняють її, і брати участь у всіх видах суспільної діяльності, пов'язаних із творчістю або проведенням дозвілля. Якщо перебування інвалідів у спеціальній установі є необхідним, то середовище й умови життя І в ньому повинні якнайближче відповідати середовищу й умовам нормального життя (ст. 9).

Інваліди повинні бути захищені від якої б то не було експлуатації, від будь-яких видів поводження, що мають дискримінаційний, образливий або принизливий характер (ст. 10).

Інваліди повинні мати можливість користуватися кваліфікованою юридичною допомогою, коли така допомога є необхідною для захисту їхньої особистості і майна; якщо вони є об'єктом судового переслідування, вони повинні користуватися звичайною процедурою, що цілком враховує їх фізичний або розумовий стан.

У 1978 р. відбувся VII Всесвітній конгрес Міжнародної ліги спілок сприяння розумово відсталим, що був присвячений питанням дотримання Декларації прав розумово відсталих (1971 р.) і Декларації про права інвалідів (1975 р.). Обговорювалися проблеми планування майбутнього розумово відсталих, їхнього проживання, трудової підготовки, правові питання. На конгресі було підкреслено, що через невирішеність проблеми наступності в роботі установ для розумово відсталих, останні, закінчивши школу усвідомлюють, що для них у суспільстві немає прийнятного місця роботи Відзначалося, що для того щоб сформувати по можливості більш повноцінного члена суспільства з розумово відсталого, необхідно формувати в нього позитивне ставлення до роботи; була порушена проблема патронажу, указувалося, що аномальна дитина не повинна постійно бачити собі подібних. Важливо, щоб розумово відсталі розуміли що їхня праця слугує внеском у загальну справу поліпшення життя всіх людей. На підсумкових засіданнях Конгресу був проголошений принцип активної інтеграції і нормалізації аномальних дітей.

ООН проголосив 1979 р. Міжнародним роком дитини. У Німеччині отримала всебічне наукове обґрунтування концепція інтегративної педагогіки, що була розроблена Німецькою радою з освіти і полягала в педагогічному стимулюванні аномальних дітей, а також передбачала найбільш широку їхню інтеграцію у звичайні школи. Передбачалося також впровадження уроків і курсів, що забезпечують велику мобільність і варіативність інтеграції.

У 80-і роки в Німеччині на основі досліджень та висновків інтегра­тивної педагогіки проголошено курс на внутрішню диференціацію в межах шкільного життя, що передбачало врахування особливостей аномальних дітей в організації процесів навчання і навчання, у специфіці вимог до їх успішності, темпах засвоєння навчального матеріалу. Інтегрована школа покликана забезпечити різним дітям можливості для розуміння і прийняття один одного, для плідної взаємодії на гуманістичній основі.