Організація обов’язкової диференційованої освіти осіб з обмеженними можливостями.

Введення обов'язкової освіти обумовило необхідність диференціації дітей за їх пізнавальними можливостями, а також організацію диференційованої освіти. і

Крім того, після Другої світової війни великого значення набула проблема прав людини, рівності всіх людей перед законом.

Виникнення міжнародного співробітництчва зі сприяння дотриманню прав людини пов'язане зі створенням і діяльністю ООН (1946 р.) - Міжнародної організації з підтримки миру і безпеки.

Ідея прав людини з'явилася ще до виникнення ООН, однак тільки з її створенням вона одержала офіційне і загальне визнання. Права людини - один з основних об'єктів діяльності ООН.

Міжнародне співробітництво держав у галузі прав людини відбувається у визначених формах:

• створення єдиних універсальних стандартів прав і свобод людей, яких повинні обов'язково дотримуватися; прийняття на себе державами-учасниками міжнародних домовленостей, зобов'язань дотримуватися даних стандартів у межах внутрішнього правопорядку;

• створення спеціального механізму контролю за дотриманням прийнятих державами зобов'язань; цей механізм містить у собі процедуру представлення в різні міжнародні комітети (наприклад, в Економічну і Соціальну Раду ООН, Комісію з прав людини) доповідей-звітів держав-учасників про проведення ними в життя положень угод.

У 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини. Це пакет міжнародних документів про економічні, соціальні і культурні права людей; основний міжнародний кодекс поведінки у галузі прав людини.

У преамбулі до Декларації підкреслюється, що основою свободи, волі, справедливості і загального миру є визнання гідності, властивої усім членам людської родини, і рівних і невід'ємних їх прав. Відзначається, що зневага і презирство до прав людини приводить до варварських актів.

У першій статті Декларації сказано, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах.

Кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені в даній Декларації, без будь-яких обмежень як-то: у відношенні раси, кольору шкіри, мови, статі, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану (ст. 2).

Кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканість (ст. 3). Ніхто не повинен бути підданий катуванням або жорстокому, нелюдському або принижуючому його гідність поводженню і покаранню (ст. 5).

Усі люди рівні перед законом і мають право, без винятку, на рівний захист закону (ст. 7). Ніхто не може бути підданий втручанню в його особисте і сімейне життя (ст. 12). Кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення і на реалізацію необхідних для підтримки її гідності і для вільного розвитку її особистих прав в економічній, соціальній і культурній областях (ст. 22).

Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожен працюючий має право на справедливу і відповідну винагороду, що забезпечує гідне людини існування для нього самого і його родини, а також що доповнюється, при необхідності, іншими засобами соціального забезпечення (ст. 23, пп. 1, 2, 3).

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне право обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку (ст. 24).

Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу і одежу, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування який є необхідним для підтримки здоров'я і добробуту її самої і родини а також право на утримання на випадок безробіття, хвороби, інвалідності або іншого випадку втрати засобів до існування через не залежні від неї обставини. Материнство і дитинство надають право на особливе піклування і допомогу. Усі діти, що народилися в шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом (ст 25, пп. 1,2).

Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безкоштовною, принаймні початкова та загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути доступною для всіх на основі врахування здібностей кожного. Освіта повинна слугувати повному розвитку людської особистості, підвищенню поваги до прав людини й основних її свобод (ст. 26, пп. 1,2).

Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки і можливий вільний і повний розвиток її особистості. У процесі здійснення своїх прав і свобод кожна людина повинна піддаватися тільки таким обмеженням, які встановлені законом винятково з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших і задоволення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Загальна Декларація прав людини була проголошена як завдання, виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави для того щоб кожна людина і кожен орган суспільства постійно мали на увазі дану Декларацію, прагнули шляхом навчання і освіти сприяти повазі цих прав і свобод і забезпеченню їхнього загального визнання.

Для реалізації цих положень у 1948 р. була створена Міжнародна федерація з позасімейного виховання ЮНЕСКО - ЮНІСЕФ (ФІЦЕ). Вона містила в собі такі організації, як Німецька патріотична благодійна спілка (у ФРН), Міжнародна асоціація з виховання в дитячих установах (у Франції), Асоціація соціальної турботи (у Великобританії) Центральний союз благополуччя дітей (у Фінляндії). Усього на даний час Федерація об'єднує більш ніж 20 національних секцій, що діють у європейських країнах. Таким чином, прийняття цього документа дозволило ФІЦЕ виступити в захист прав дітей незалежно від їхніх національностей, раси.