Творчий потенціал менеджера. Творче вирішення управлінських проблем

 

Творчий потенціал - здатність бачити нестандартні шляхи рішення задачі, креативність.

Творчий потенціал менеджера можна визначити як здатність і рішучість до подолання перешкод, вирішення поставлених задач. При цьому розрізняють мотивований і невмотивований підходи. У першому випадку творчий потенціал спирається на знання, вибір методів, соціальні критерії, культурні універсалії і т.д. У другому випадку знання можуть і не грати вирішальної ролі, і тоді процес використання творчого потенціалу стає інтуїтивним, йде шляхом проб і помилок. У цих умовах дуже актуальною стає завдання формування і розвитку творчого потенціалу менеджера.

Творчий потенціал пов'язаний з практичною діяльністю людини і оцінюється в залежності від того, як він впливає на цю діяльність. Творчий потенціал менеджера, його соціальну роль, тобто дії людини від мети до результату, можна зрозуміти й оцінити тільки виходячи із загальної системи організації підприємства. Реалізація творчого потенціалу знаходиться всередині людини і виноситься назовні через самореалізацію особистості. Творчий потенціал кожного співробітника реалізується повною мірою тільки в тому випадку, якщо він ідентичний потребам організації в цілому.

Посада менеджера особливо вимагає творчого підходу, коли  для досягнення результатів необхідно знайти зовсім нові рішення та ідеї. Він особливо необхідний там, де дії обмежуються діючими системами та процесами.

Але є фактори, які обмежують або зводять нанівець творчі здібності менеджера. Основними із них можуть бути:

лінивство;

стійкі навички у манерах та мисленні;

надлишкова напруженість від невпевненості;

послаблена цілеспрямованість;

недостатні наявні можливості.

Для того, щоб можна було відповідати не тільки за цілі, але і за результати діяльності організації, необхідні знання того, як використовувати творчий потенціал менеджерів, як його оцінити. Щоб оцінити творчий потенціал менеджерів необхідно його активізувати, тобто необхідно створити умови для його реалізації в рамках організації.

Кожне управлінське завдання пред'являє свої конкретні вимоги до набору особистісних якостей та професійних вмінь. Вони створюють основу для оцінки необхідного потенціалу.

Менеджер з творчим підходом має таки риси:

Цінує творчий підхід в інших;

Приймає рішення в умовах невизначеності;

Вірить в творчі здібності підлеглих;

Настирливий у виконанні завдань;

Може відхилятись від традицій;

Почуває потребу в перемінах;

Використовує можливості

Надає перевагу новаторським рішенням;

Вирішує проблему систематизування;

Здатен керувати творчою групою;

Прагне вчитись на помилках;

Йде на ризик.

Коли будь-які якості або уміння слабо розвинені, виникає обмеження. Визнання особистого обмеження ≈ це сама по собі рушійна сила для змін, резерв для зростання. Необхідність перебудови себе під нову справу передбачає не тільки впевненість у собі, а й бажання і вміння самонавчатися.

Управлінське рішення є результатом розумово-психологічної, творчої діяльності керівника, продуктом управлінської праці, а його прийняття – це процес, котрий зумовлює появу цього продукту. Вироблення раціональних рішень є сферою управлінського мистецтва, оскільки полягає у виборі правильних методів і прийомів, які у конкретній ситуації мають найбільший потенціал впливу. Прийняття рішень є найголовнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Від їх зумовленості значною мірою залежать результати діяльності організації.

Творчі рішення проблем вимагають наявності досвіду роботи і особливих навичок. При підготовці та прийнятті рішень використовуються сучасні наукові і технічні засоби, методи дослідження операцій, системний аналіз, моделювання, електронно-обчислювальна техніка. Для колективних рішень особливе значення має сукупний колективний інтелект суб'єкта управління, що приймає рішення. Однак слід підкреслити творчий характер процесу підготовки і прийняття рішень, першорядну роль особистості людини, його управлінського інтелекту, професіоналізму, волі та інших особистих та професійних якостей.

В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

¾ методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

¾ методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);

¾ методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами»; вивернути на виворот; поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.

Порівняно з індивідуальними колективні методи є більш ефективними.

Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, наприклад, проведення дискусії. Аби “мозковий штурм” не перетворився на звичайну нараду слід дотримуватись певних правил:

¾ не дозволяється критицизм і негативні коментарі щодо висловлювань учасників;

¾ ідеї та пропозиції, що висуваються, не засуджуються;

¾ заохочується вільне творче мислення;

¾ забезпечується висування якомога більшої кількості ідей;

¾ заохочується комбінування ідей, розвиток однієї ідеї на закладі інших тощо.

Метод “Конференція ідей”. Відрізняється від методу «мозкового штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються. Всі висунуті ідеї фіксуються в протоколі анонімно. Не рекомендується залучати до “конференції ідей” осіб, які скептично налаштовані щодо можливостей вирішення даної проблеми.

Метод “Колективного блокноту” поєднує індивідуальне незалежне висування ідей з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (звичайно 2 тижні) кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.

З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів використовується третя група методів.

Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений Алексом Осборном:

¾ яке нове застосування об’єкту можна запропонувати?

¾ які модифікації об’єкту можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо?

¾ що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо?

¾ що можна на об’єкті замінити і т.д.?

Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об’єкта. Метод фокальних об’єктів реалізується у такій послідовності:

а) вибирається фокальний об’єкт та встановлюється мета його удосконалення;

б) навмання вибирається декілька випадкових об’єктів;

в) складаються списки ознак випадкових об’єктів;

г) ознаки випадкових об’єктів приєднуються до фокального об’єкту;

д) отримані сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій;

ж) отримані варіанти оцінюються та відбираються раціональні рішення.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбінування варіантів можна отримати рішення, декілька з яких може мати практичний інтерес.

 

Висновки

 

Потенціал менеджера репрезентує сукупність його здібностей, знань, умінь і навичок, які дозволяють йому виконувати роботу певної складності, кваліфікованості та з певною ефективністю й інтенсивністю Головними елементами структури потенціалу є психофізіологічний та професійно-кваліфікаційний компоненти.

Цикл формування менеджерського потенціалу включає п’ять етапів

1) Формування цілей діяльності

2) Розподіл функцій та повноважень у системі менеджменту

3) Формування інформаційних ресурсів

4) Створення середовища підтримки інновацій

5) Система підвищення ефективності діяльності підприємства

Творчий потенціал менеджера можна визначити як здатність і рішучість до подолання перешкод, вирішення поставлених задач.

Управлінське рішення є результатом розумово-психологічної, творчої діяльності керівника, продуктом управлінської праці, а його прийняття – це процес, котрий зумовлює появу цього продукту. Вироблення раціональних рішень є сферою управлінського мистецтва, оскільки полягає у виборі правильних методів і прийомів, які у конкретній ситуації мають найбільший потенціал впливу. Прийняття рішень є найголовнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Від їх зумовленості значною мірою залежать результати діяльності організації.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що представляє собою потенціал менеджера?

2. У чому різниця між соціологічним та психологічним підходах в визначенні менеджерського потенціалу

3. Які компоненти включає в себе менеджерський потенціал?

4. Як можна розвинути менеджерський потенціал?

5. Охарактеризуйте етапи циклу формування менеджерського потенціалу

6. Що таке творчий потенціал менеджера?

7. Які методи відносяться до методів колективного творчого пошуку?

8. Що таке метод морфологічного аналізу?

 

Рекомендована література.

1. Чернышев В.Н., Двинин А.П. Человек и персонал в управлении. — СПб: Энергоатомиздат, 2004.

2. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. - М.: Дело, 2001.

3. Травин В. Развитие управленческого потенциала. Модуль 1. – М.: Дело, 2005. – 128 с. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.: Навч.-метод. Видання. - К.: Либідь, 2003.

4. Грищенко В. О., Архипов О. Г., Журомська Л. М. Самоменеджмент: Навч. посіб. / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля; Холдинг МЖК "Мрія". — Луганськ: Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2006. — 192с.

5. Комар Ю. М. Самоменеджмент навчання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Донецький ін-т ринку та соціальної політики. — Донецьк: ДІРСП, 2005. — 132с.

6. Лукашевич Н. Самоменеджмент. Теория и практика: Учебник. — К.: Ника-Центр, 2007. — 344с.

7. Тимошко Г. Організація самоменеджменту в процесі підготовки керівника ЗНЗ до управління якістю освіти / Г. Тимошко // Освіта і управління. - 2007. — Т. 2. — № 1

8. Хроленко Александр Тимофеевич. Самоменеджмент: Для тех, кому от 16 до 20. — М.: Экономика, 1996. — 139с.7. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности. М.: Смысл, 2000. – 359 с.

9. Лукашевич М.П. Теорія і практика самоменеджменту: навч. посіб. / М.П. Лукашевич. - К.: МАУП, 1999. - 360 с.

10. Виноградський М. Д., Виноградськ А. М., Шкапова О. М. Організація праці менеджера: Навч. Посіб. Для студ. Екон. Вузів. – К.: Кондор – 2003. – 414 с.

11. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: [навч. Посібник] / Ірина В’ячеславівна Іванова. – К.: Київ. Нац. Торг.-екон. Ун-т, 2001. – 107 с.

12. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті: [монографія] / Наум Львович Коломінський. – К.: МАУП, 2000. – 286 с

13. Довгань Л. Є. Праця керівника, або Практичний менеджмент: Навч. посібник. - К.:”ЕксОб”, 2002. - 384 с.

14 Цюрупа М. В. Основи конфліктології та теорії переговорів: навч. Посібник / Цюрупа М. В. – К.: Кондор, 2004. – 172 с.

15.  Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера: навч. посібник / Чайка Г. Л. – К.: Знання, 2005. – 442 с.