Розвиток менеджера як особистості

 

Обґрунтування професійно та інтелектуально важливих, психологічно і соціально необхідних якостей особистості керівника є однією з найактуальніших проблем самоменеджменту.

Робота менеджера в першу чергу полягає в його вмінні спілкуватися й керувати людьми, умінні вести за собою.. Для ефективної роботи підприємства йому необхідно постійно підтримувати свій авторитет у підлеглих, а для цього керівник повинен удосконалювати свої особисті й професійні якості, тому що легше всього працівники підкоряються керівникові, рівень якого помітно вище. Менеджер повинен бути терпимо й справедливий, але твердий і впевнений у собі. Виховання в собі цих якостей і постійний самоконтроль є запорукою успішної роботи керівника. Не варто забувати про те, що керівник повинен бути прикладом для наслідування.

Усі ці якості мають інтегральний характер, адже містять у своєму складі простіші компоненти. Наприклад, здатність творчо розв´язувати проблеми залежить від загального складу особистості, типу мислення, інтуїції тощо. Якості і риси керівника умовно можна класифікувати на психологічні, інтелектуальні, професійні та соціальні. Попри те, що більшість якостей є універсальними, їх пріоритетність, однак, залежить від багатьох чинників, зокрема й етнічного.

Якості особистості керівника — найстійкіші характеристики, що мають вирішальний вплив на управлінську діяльність. Ці якості мають інтегральний характер, адже містять у своєму складі простіші компоненти. Наприклад, здатність творчо розв´язувати проблеми залежить від загального складу особистості, типу мислення, інтуїції тощо. Якості і риси керівника умовно можна класифікувати на психологічні, інтелектуальні, професійні та соціальні. Попри те, що більшість якостей є універсальними, їх пріоритетність, однак, залежить від багатьох чинників, зокрема й етнічного.

У психологічному аспекті вони залежать від характеру, структури,спрямованості, досвіду, здібностей особистості, умов праці. Це складні,багатогранні феномени, конкретні вияви яких залежать від структури особистості і від дії різних чинників. Наприклад, дисциплінованість керівника може залежати від самоконтролю, внутрішньої організації,усвідомлення своєї соціальної ролі, а також від боязні несподіваного контролю вищих управлінських структур

Особисті якості менеджера. Менеджерові необхідно мати: спрагу знань, професіоналізм, новаторство й творчий підхід до роботи; завзятість, упевненість у собі й відданість справі; нестандартне мислення, винахідливість, ініціативність і здатність генерувати ідеї; психологічні здатності впливати на людей; комунікабельність і почуття успіху; емоційну врівноваженість і стійкість до стресу; відкритість, гнучкість і легку пристосовуваність до змін, що відбуваються; ситуаційне з і енергію особистості в корпоративних структурах; внутрішню з до саморозвитку й самоорганізації; енергійність і життєстійкість; схильність до успішного захисту й настільки ж ефективному нападу; відповідальність за діяльність і за ухвалені рішення; потреба працювати в колективі й з колективом.

Цей перелік не вичерпує усього багатства характеристик керівників, про що свідчать вітчизняна і зарубіжна управлінська теорія і практика. Тим більше, що динаміка політичних, соціально-економічних умов потребує розвитку управлінських здібностей, навичок керівника. Тому кожен не байдужий до справи керівник повинен постійно самовдосконалюватися.

Етичні норми менеджера. Менеджер у своїй діяльності з колегами й партнерами керується загальноприйнятими моральними правилами й нормами: додержуватися методів чесної з; не використовувати "брудні гроші" у своїй діяльності; "грати у відкриту", якщо партнер робить також, намагатися виконати дане їм обіцянка при будь-яких умовах, використовувати тільки чесні методи при спробі впливати на підлеглих, бути вимогливим, але не ображати достоїнство, бути уважним і попереджувальним.

Особисті ресурси менеджера. Основними ресурсами менеджера є: інформація й інформаційний потенціал, час і люди, уміло використовуючи які керівник забезпечує одержання високих результатів, постійно підвищуючи конкурентоспроможність керованої їм організації.

Навички й здатності менеджера ефективно управляти. На ефективність керування можуть впливати: здатність управляти собою; розумні особисті цінності; чіткі особисті цілі; завзятий постійний особистий ріст; навички й завзятість вирішувати проблеми; винахідливість і здатність до інновацій; висока здатність впливати на навколишнім; знання сучасних управлінських підходів; здатність формувати й розвивати ефективні робочі групи; уміння навчати й розвивати підлеглих;

До узагальненого портрета керівника належать біографічні характеристики, здібності,особистісні риси, а також вікові особливості. Важливим біографічним показником вважають вищу освіту керівників. Заданими японських учених, типовий японський керівник має університетський диплом (а іноді два) з інженерної спеціальності чи соціальних наук. Багато сучасних українських керівників також мають гуманітарну і соціально-економічну чи юридичну освіту.

Здібності керівника - це психологічні особливості керівника, які є умовою досягнення ним високих результатів у співпраці з підлеглими та виконанні завдань організації. Здібності поділяють на загальні й специфічні. Згідно із спостереженнями американських дослідників найефективнішими виявилися ті керівники, котрі мають не надмірно високі показники інтелекту; не всі,хто відмінно навчається, стають умілими керівниками.

Вікові особливості керівників. Знання їх дає змогу науково обґрунтовано планувати кар´єрний росту правлінських кадрів, пред´являти їм об´єктивні вимоги, мати реальні очікування результатів їх діяльності. Так, середній вік президентів великих японських компаній становить 63,5 року, американських — 59 років. Оптимальний вік вступу на посаду керівника — від 30 до 50 років і більше (у Японії). Приміром, видатний американський менеджер Лі Якокка в 36-літньому віці став віце-президентом, а потім і президентом автомобільної компанії Генрі Форда, а чверть століття потому привів до тріумфу корпорацію “Крайслер”, яка перед тим була на грані катастрофи.

Важливе місце й роль у колективі відіграє авторитет керівника, який розпочинається з появи його в колективі. Авторитет характеризується громадським визнанням особистості керівника, оцінкою його суб’єктивних якостей та їх відповідності об’єктивній ситуації в управлінському процесі.

В управлінській культурі існує переконання, що звести владу лише до авторитету неможливо, оскільки методи здійснення влади - насильство, переконування, примус - не пов’язані з авторитетом. А таке поняття, як “підпорядкування” є не обов’язковим для авторитету.

Важливо відзначити той факт, що влада авторитету може мати реальне й формальне визнання. Керівник, який має реальний авторитет, сприймається підлеглими без найменшого сумніву, його накази мають велику переконливу силу, він вселяє впевненість у діях. Влада авторитетного керівника не має потреби у формальному підкріпленні. До речі, в сучасному українському суспільстві влада формалізована, формалізований і авторитет.

У психологічній науці досліджені штучні прийоми здобуття авторитету і престижу керівником.

Це різного роду “псевдоавторитети”. Можемо виокремити такі їх типи:

“авторитет пригнічення” (керівник тримає підлеглих у постійному страхові);

“авторитет резонерства” (керівник вважає, що постійні бесіди повчального характеру посилюють його вплив на підлеглих);

“авторитет педантизму” (схильність керівника до суцільного контролю, до дрібниць);

“ авторитет підкупу” (перетягує в той чи інший спосіб здібних та дисциплінованих людей на свій бік);

“авторитет відстані” (керівникові здається, що чим далі він від підлеглих, тим краще);

“авторитет доброти” (низька вимогливість до підлеглих);

“авторитет чванства” ( роздута пихатість, надмірне захоплення владою).

Таким чином, можемо зазначити, що впливовість, авторитет керівника - категорія інтегральна, яка включає багато чинників.

Обмеження саморозвитку менеджера.  До таких недоліків варто віднести:

¾ невміння управляти собою;

¾ розмиті особисті цінності;

¾ неясні особисті цілі;

¾ зупинений саморозвиток;

¾ недостатність навички вирішувати проблеми;

¾ недолік творчого підходу;

¾ невміння впливати на людей і їх консультувати;

¾ непорозуміння особливостей, процесів керування;

¾ слабкі навички керування людьми й ресурсами;

¾ невміння навчати й установлювати вимога на саморозвиток;

¾ низька здатність формувати колектив

Серед важливих складових авторитету – довіра, повага до керівника з боку інших людей. За відсутності довіри всі дії керівника здаються непрофесійними, такими, що не заслуговують на повагу, піддаються сумніву, і, навпаки, дії керівника, який користується авторитетом, заслуговують на довіру.

Ефективність управлінської діяльності залежить від таких суб´єктивних чинників, як досвід, здібності та якості керівника. Досвід - якість особистості, сформовану шляхом навчання, як узагальнюючі знання,навички, вміння і звички; управлінські здібності як особливості й якості особистості, що є суб´єктивними умовами успішного здійснення певного виду діяльності і які не можна звести до знань, умінь та навичок керівника; якості керівника — результат реалізації його здібностей у процесі управлінської діяльності. В теорії й практиці управління часто якості й здібності не розрізняють, оскільки ті й інші є умовами ефективності управлінської діяльності. Отже, здібності — це приховані можливості особистості керівника, котрі можуть розкритися (стати якостями) або ні.