Система посадок та посадок для конічних з'єднань.

На гладкі конуси діаметра до 500 мм і конусністю від 1:3 до 1:500 допуски і поля допусків, а також призначення конічних по­садок встановлює ГОСТ 25307—82.

Конічні з'єднання характеризуються конічною посадкою і базовідстанню з'єднання. За номінальні розміри конічного з'єднання

можна брати діаметри будь-яких перерізів, що знаходяться на певній відстані від бази (базовідстані конуса).

Базовідстанню (Z_p) називається відстань між базами двох спряжених конічних деталей (див. рис. 12.1). За базу зовнішнього конуса (Z_e) можна брати торець вала, його заплечик тощо;

Посадки, які фіксуються за заданою осьовою від­станню між базовими площинами конусів, що з'єднуються:

а — посадка з зазором; б — посадка перехідна; в — посадка з натягом; / — базові площини; 2 — зовнішній конус; 3 — внутрішній конус; 4 — поле допуску внутрішнього конуса; 5 — поле допуску зовнішнього конуса

 

за базу внутрішнього конуса   (Z,) звичайно беруть один з торців деталі.

Залежно від способу фіксації взаємного осьового положення зовнішнього і внутрішнього конусів виділяють кілька видів по­садок.

Посадки з фіксацією шляхом поєднання конструктивних елемен­тів конусів, що з'єднуються; при цьому способі фіксації можливе одержання посадок з зазором, перехідних і з натягом (рис. 12.2).

Посадки з фіксацією за заданою осьовою відстанню Z_{p f} між базовими площинами з'єднуваних конусів; при цьому способі фік­сації можна одержати посадки з зазором, перехідні та з натягом (рис. 12.3).

Посадки з фіксацією по заданих осьових зміщеннях Е_а з'єд­нуваних конусів від їх початкового положення; при цьому способі фіксації можна одержати посадки з зазором і натягом (рис. 12.4).

 

Посадки з зазором, які фіксуються за заданим осьовим зміщенням:

а — посадка з зазором; б — посадка з натягом;

1— кінцеве положення; 2 — початкове положення; 3 — зовнішній конус; 4 — внутрішній конус

 

Посадки з фіксацією за заданим зусиллям запресовки F_s, що прикладається в початковому положенні з'єднуваних конусів; при цьому способі фіксації можна одержати посадки з натягом (рис. 12.5).

Рис. 12.5. Посадки з натягом, які фіксуються за заданим зусиллям запресування:

 

Для конусів встановлено такі види допусків: T_D — допуск діаметра конуса; AT — допуск кута конуса; до­пуск форми конуса:

F_FB — допуск круглості;

F_FL — допуск прямолінійності твірної.

Встановлено два способи нормування допусків конусів.

Спосіб 1 — сумісне нормування всіх видів допусків допуском T_D

в будь-якому перерізі.

Допуск T_D визначає поле допуску конуса, обмежене двома гра­ничними конусами, між якими повинні знаходитися всі точки ре­альної поверхні конуса: обмежене не тільки відхиленнями діаметра, але й відхиленнями кута та форми конуса (рис. 12.6).   

                 

З 4

Рис. 12.6. Визначення допуску Т_D діаметра конуса будь-якого пере­різу:

1 — реальна поверхня; 2 — поле допуску конуса; 3 — найбільший граничний конус; 4 — найменший граничний конус

 

В разі необхідності допуск T_D може бути доповнений більш вузькими допусками кута і форми кону­са; при цьому всі точки реальної j поверхні конуса також повинні знаходиться в полі допуску, обмеже­ному двома граничними конусами.

Спосіб 2 — роздільне нормуван­ня кожного виду допусків: допуску T_D діаметра конуса в заданому пе­рерізі, допуску AT кута конуса, до­пуску T_FK круглоти і допуску tfl прямолінійності твірної конуса

Допуски неспряжених конусів треба нормувати переважно способом 2.

Допуски T_D і T_Ds повинні відповідати ГОСТ 25346—89. При вибраному квалітеті допуск T_D визначається за номінальним діаметром великого діаметра конуса, а допуск T_DS — за номінальним діаметром у заданому перерізі конуса.

Допуск AT (рис. 12.7) вибирають при заданому допуску t_d   якщо відхилення кута конуса може бути обмежене в більш вузь­ких границях, ніж при повному використанні допуску t_d   при за­даному допуску t_ds. Найбільше відхилення кута конуса можливе при повному використанні допуску T_D; співвідношення між допус­ками кута і діаметра конуса наведено у держстандарті.

 

Допуски AT треба брати у кутових одиницях АТа або в ліній­них одиницях AT_D і повинні відповідати ГОСТ 8908—81.

Допуски форми конуса — допуск круглості t_fr (рис. 12.8) і допуск твірної прямолінійності t_fr (рис. 12.9) визначаються при заданому допуску T_D, коли відхилення форми конуса повинно зна­ходитися у більш вузьких межах, ніж це можливо при повному використанні допуску T_D.

При заданому допуску td найбільше відхилення форми кону­са можливе при повному використанні допуску T_D; співвідношен­ня між допусками форми і діаметра конуса або форми і кута ко­нуса наведено у ГОСТ 25307—82. Допуски tfr І tfl повинні відповідати ГОСТ 24643—81.

При вибраному ступені точ­ності допуск T_FR вибирається за номінальним діаметром великого діаметра конуса, а допуск T_FL — за номінальною довжиною ко­нуса.                                                                          

Не вказані граничні відхилен­ня кутів встановлюються залеж­но від квалітету або класу точ­ності не вказаних граничних від­хилень лінійних розмірів: для квалітетів від 12 до 16 або кла­сів точності «точний», «середній», «грубий»; квалітетів 17, 18 і кла­су точності «дуже грубий» — за ГОСТ 25670—83.

 

 

Рис. 12.9. Допуск T_FL   прямоліній­ності твірної конуса:

1— поле допуску конуса; 2 — поле до­пуску прямолінійності; 3 — реальний про­філь

 

Невказані граничні відхилення радіусів закруглення і фасок встановлюються залежно від квалітету або класу точності не вка­заних граничних відхилень лінійних розмірів.

Числові значення граничних відхилень за класами точності — «середній», «грубий» і «дуже грубий» — встановлено для укруп­нених інтервалів номінальних розмірів грубим округленням число­вих значень по квалітетах відповідно 12, 14, 16 і 17. Не вказані граничні відхилення лінійних розмірів по 12, 14, 16 і 17 кваліте­тах точності «точний», «середній», «грубий», «дуже грубий» і від­повідні їм не вказані відхилення кутів, радіусів закруглення і фа­сок наведено за ГОСТ 25670—83.

 

 

ПОЛЯ ДОПУСКІВ

Для допусків діаметрів зовнішніх і внутрішніх конусів гранич­ні відхилення діаметрів конусів, що відповідають полям допусків, вибираються за ГОСТ 25347—82, а наведено у ГОСТ 25307—82.

Указані поля допусків повинні застосовуватися як при виборі граничних відхилень (допусків) для діаметра в любому перерізі конуса, так і при виборі граничних відхилень (допусків) для діа­метра в заданому перерізі конуса.

Вибір полів допусків проводиться з урахуванням способу фік­сації взаємного осьового положення з'єднуваних конусів.

У посадках з фіксацією за конструктивними елементами чи за заданою осьовою відстанню між базовими площинами з'єднува­них конусів слід визначати поля допусків не грубіші 9-го квалітету з основним відхиленням: для внутрішніх конусів — Н, для зов­нішніх — будь-яка з числа наведених у стандарті.

У посадках з фіксацією за заданим зміщенням з'єднуваних ко­нусів від початкового положення або за заданим зусиллям запре-совки слід визначати поля допусків від 8- до 12-го квалітетів з основними відхиленнями: для внутрішніх конусів Я (переважно), J_s або N, а для зовнішніх-конусів h, J_s або k. В окремих випадках допускається.застосування полів допусків точніше

8-го квалітету.

Тема 12