Профілограф або профілометр.

За допомогою цих приладів шорсткість перевіряється в метрологічній лабораторії.

Профілогра ф – прилад, за допомогою якого визначають координати профілю поверхні. Для всіх значень вертикального і горизонтального збільшення профілографа встановлено ряд відносних похибок (%): ±1; ±1,6; ±2,5; ±4; ±6; ±10.

Профілометр – прилад, призначений для вимірювання параметрів шорсткості поверхні. Профілометр контактної системи М – контактний (щуповий) прилад послідовного перетворення профілю, який використовується для вимірювання шорсткості поверхні за системою М.

Шорсткість за допомогою приладів можна вимірювати контактним і безконтактним способами. До контактних приладів відносяться профілограф-профілометр 201, профілометр 253 і профілограф-профілометр 252, до безконтактних – прилади світлового перерізу: МІО-11; ІІСС-2, мікроінтерферометри МІ 1-4, МІ 1-11.

 

            Тема 2.1. Основні поняття і визначення про допуски та посадки.

Основні положення, терміни, означення і позначення, встановлені стандартом СТ СЕВ 145 – 75, ГОСТ 25 346 – 89 на допуски при з’єднанні гладких деталей.

Єдина система допусків і посадок – це побудована на основі досвіду класифікації допусків і посадок, що має на меті дати конструкторам і технологам дані для вибору допусків і посадок з найменшими затратами праці й засобів вимірювання.

ЄСДП розробленно і погодженно з рекомендаціями ІСО. Вона складає основу для міжнародної взаємозамінності, уніфікації та стандартизації машин, приладів, вузлів, деталей і технологічної оснастки, а також забезпечує одноманітність оформлення технічної документації. ЄСДП передбачено, що єдині норми взаємозамінності повинні бути розроблені на всі види з’єднань (на гладкі циліндричні, з плоскими паралельними поверхнями, конічні, нарізні, шпонкові і шліцьові), на кути, зубчасті передачі, а також на допуски форми, допуски розміщення поверхонь і шорсткість поверхонь. Весь комплекс стандартів, що визначають взаємозамінність типових з’єднань, з 1978 р. має нове найменування – “Основні норми взаємозамінності”. ЄСДП надалі зберігається лише за системою допусків і посадок для гладких циліндричних і плоских з’єднань.

У ЄСДП початковими є не посадки і утворення їх полів допусків отворів і валів, а елементи, які потрібні для одержання різних полів допусків. При цьому кожне поле дапуску треба представити сумою двох незалежних характеристик – значенням допуску та його положення відносно номінального розміру. Незалежні один від одного ряди допусків і ряди основних відхилень, що визначають положення полів допусків відносно нульової линії, складають головний зміст ЄСДП. Поля допусків і посадок в цій системі є похідними від допусків і основних відхилень.

ГОСТ 25346 – 89 встановлено загальні положення для всієї системи дапусків і посадок гладких елементів деталей та вихідні ряди допусків і основних відхилень для номінальних розмірів до 3150 мм:

нормальну температуру, для якої встановлено допуски і відхилення:

умовні позначення відхилень, допусків, полів допусків і посадок:

терміни й означення:

інтервали номінальних розмірів:

квалітети (формули і числові значення):

основні відхилення (формули числові значення).

ГОСТ 25346 – 89 встановлено поля допусків для гладких деталей в посадках і для неспряжених елементів (до вільних розмірів). У ньому міститься поля допусків, які обмежені градаціями розмірів для загального використання з усієї сукупності полів допусків, що можна одержати різними поєднаннями основних відхилень і допусків за ГОСТ 25346 – 89. Поля допусків, що не включені до ГОСТ 25346 – 89, розглядаються як спеціальні: ГОСТ 25349 – 88 – для розмірів до 3150 мм (поля допусків деталей із пластмас): ГОСТ 25348 – 82 – для розмірів 3150 – 10000 мм: ГОСТ 26179 – 84 – для розмірів 10000…40000 мм. Таким чином, система охоплює номінальні розміри до 40000 мм. Області їх поширення не обмежується будь – якими матеріалами деталей або засобами обробки.

Встановлені системою допуски і відхилення стосуються деталей, розміри яких визначені при температурі 20°С.