Приклад: цапфи валів зі втулками підшипників в центробіжних насосах, приводах шліфувальних верстатів, турбогенераторах, вала масляного насоса з кришкою, точних шарикових шарнірів.

Посадка: H8/d9; H9/d9 – характеризуються відносно великими зазорами і використовуються для з’єднання деталей, які працюють з великими швидкостями, коли по умові роботи допускається неточне центрування, переноси, при великій довжині посадки, для з’єднання деталей, розміри які змінюються під впливом температури під час роботи або працюючих в несприятливих умовах, наприклад сільгоспмашинах, а також для поршнів з циліндрами і валів турбогенераторів, різних клапанів зі втулками, поршневих кілець в компресорах.

Посадка H7/c8 використовується для з’єднання деталей, що працюють при високій температурі, наприклад в різних теплових двимгенах, коли робочій зазор може суттєво зменшитись внаслідок недостатнього теплового розширення деталей.

Посадка H7/n6; H8/n7; N7/h6 використовується відносно рідко, а саме при великих динамічних навантаженнях (удари, вібрації), в тому випадку, коли розбирання передбачене (тільки при номінальному ремонті машин).

Посадка H7/m6; M7/h7 використовується при менш щільному матеріалі деталей, або більш частому складанні складальних одиниць, а також при довжині втулки більше 1,5 d або більш точних стінок втулок.

Прикладами застосування цих посадок являється з’єднання: валів і осей з кулачковими муфтами-маховиками, шківами і важілями; конічних зубчастих коліс і черв’ячних передач, роторів електромашин.

Посадки H7/k6; K7/h6 дають хорошу точність центрування і забезпечують швидке збирання і розбирання деталей за допомогою легких молотків. Їх використовують для швидкохідних шківів, маховиків, рукояток, муфт, компресорів, зміни втулок в колесах та підшипниках.

Посадки H7/js6; Is7/h6 використовують при необхідності частого збирання та розбирання. Ці посадки забезпечують повільне осьове переміщення деталей і добре центрування їх, на прикладі зміни колеса, центруючі штіфти.

Посадки з натягом в циліндричних з’єднаннях застосовується для утворення нерухомих з’єднань без додаткового кріплення.

Щільність з’єднань двох деталей, що підлягають дії зовнішніх зусиль, надається пружніми силами деформації, що виникли при з’єднанні цих деталей і їх взаємного зміщення.

Розрахунок посадки з натягом виконується для того, щоб забезпечити щільність з’єднання, тобто відсутності зміщення спряжених деталей під дією зовнішнього навантаження, а також щільність спряжених деталей. На основі цього визначають:

[ Nmin ] – мінімальний допустимий натяг, необхідний для прийняття і передачі зовнішніх навантажень.

[ Nmax ] – максимальний допустимий натяг при якому, як правило, відсутні пластичні деформації і зберігаються цілісності спряжених деталей, що входять до з’єднань.

 

 

Тема 4

ТОЧНІСТЬ ФОРМИ ПОВЕРХНІ.

                                           

Для того, щоб виконати деталь по кресленню необхідно забезпечити не тільки точність розміру, але й точність геометричної форми деталі, або точність взаємного розташування поверхонь. Для нормування та кількісної оцінки відхилень введені слідкуючі поверхні:

Реальна – поверхня, що обмежує деталь і відділяє її від навколишнього середовища.

Номінальна – ідеальна поверхня, форма якої вказана на кресленні.

Базова – має форму номінальної і служить базою для кількісної оцінки відхилень.

Прилягаюча – має форму номінальної, дотикається до реальної і розташована зовні деталі так, що найбільш віддалена точка реальної поверхні має мінімальне значення.

-2-

ГОСТ встановлює 16 ступенів точності форми поверхонь. Для кожного ступеня точності існує три рівня відносної точності: А В С.                          Для кожного рівня відносної точності існує відповідна залежність між допуском форми (Т) та допуском розміру (Тр)

А — нормальна відносна геометрична точність (для допуску форми або розташування використовують приблизно 60 % допуску розміру);                                                                     

                             А → Т = 60% Тр (для отвору)

 

В — підвищена відносна геометрична точність (для допуску форми або розташування використовують приблизно 40 % допуску розміру);                                              

                              В → Т = 40% Тр (для вала)

 

С — висока відносна геометрична точність (для допуску фор­ми або розташуння використовують приблизно 25 % допуску роз­міру);                                                                                                                   

                              С → Т = 25% Тр (для особливо точних розмірів)

Задача. Розрахувати допуск циліндричності поверхні Ø 60 f 9  , порівняти з табличним та проставити на кресленн

Розв’язання: 60 f 9 ()

В → Т = 40%Тр

Td = es – ei = –0,030 + 0,104 = 0,074 мм.

Т/o/ = 0,4 · 0,074 = 0,0296 мм.

Зрівнюємо його з табличним значенням

 (довідник Ю.Е. Кирилюк Ст. 117 табл. 16)

Т/o/ табл. =   мм (в рад. виражені)

Т/o/ табл. =   мкм (в Ø вираж.) = 0,05 мм.

                                                  

            

                                      -3-                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

У стандартах на допуски форми прийнято такі умовні позначення:

Δ — відхилення форми, відхилення розташування поверхонь, або сумарні відхилення форми і розташування поверхонь; (реальне значення)

Т — допуск форми, допуск розташування або сумарний допуск форми і розташування;(проставляються на кресленні)           

L — довжина нормованої ділянки (задана довжина).

ГОСТ передбачає 3 види точності поверхні:

  - допуск та відхилення форми поверхні;

  - допуск та відхилення і розташування форми поверхні;

  - сумарні допуски та відхилення форми і розташування поверхонь.

  Допуски та відхилення форми поверхонь

  До відхилень форми поверхонь відносяться відхилення плоских і циліндричних деталей.

До відхилення плоских   поверхонь відносяться:

- відхилення від площини;

-  прямолінійності.

Особливими випадками відхиленнями від площини є випуклість (рисунок а,б) та вгнутість (рисунок в,г)

Для тіл обертання існують відхилення:

- від циліндричності;

-  -круглості.

Особливими випадками відхилення від циліндричності є:

        - конусоподібність (рисунок ж);

        -бочкоподібність (рисунок з);

        -сідловидність (рисунок і).                                                                            

Особливими випадками відхилення від круглості є:

- овальність (рисунок д);

- огранка (рисунок е);

Для визначення кількісної оцінки відхилень використовується формула:

                               

       

                       ,ММ

де dmax, dmin - реальні значення розміру в поперечному або повздовжньому перерізі циліндра.

І- номінальна поверхня

 

 

Рисунок 1. Відхилення і допуски форми

Допуски форми поверхонь