Європейська організація з контролю якості ЄОЯ і направлення діяльності.

ЄОЯ займається питаннями контролю якості продукції, в межах Європейських держав, які пропонують свою продукцію на міжнародний ринок, а також її атестації та сертифікації.

 

Міжнародна організація законодавчої метрології – МОЗМ, завдання та сфера її діяльності.

Міжнародна організація законодавчої метрології – одна із ланок міжнародного управління, основним завданням якої є здійснення комплексу заходів по метрологічному забезпеченню діяльності підприємств та організацій в світовому масштабі, забезпечення єдності і метрологічної точності вимірів, підвищення ефективності виробництва і якості виготовленої продукції.

 

 

На МОЗМ покладені наступні обов’язки:

- розробка науково – методичних, організаційних, техніко – економічних і правових основ метрологічного забезпечення:

- прогнозування розвитку метрологічних служб і еталонної бази в світовому масштабі:

- координація робіт по створенню сучасного повірочного обладнання, рухомих і стаціонарних повірочних лабораторій на основі комплектних повірочних установок і лабораторій групами повірюваних засобів вимірювання:

- уніфікація, стандартизація і агрегування повірочного обладнання: 

- проведення міжнародних випробувань і ведення обліку в міжнародному реєстрі засобів вимірювання:

- експертиза і підготовка до затвердження всіх міжнародних еталонів одиниць фізичних величин і міжнародних стандартів на міжнародні повірочні схеми, методи та засоби повірки, що розробляються в міжнародній службі стандартизації ISO:

- координація і виконання робіт по нормуванню метрологічних характеристик, впровадженню автоматизованої інформаційно – керуючої системи, визначенню потреби метрологічного забезпечення в світовому масштабі, робочими еталонами і зразковими засобами вимірювання:

- міжнародний метрологічний нагляд за станом і використанням засобів вимірювання, метрологічним забезпеченням виробництва продукції та видів діяльності відомств, розробкою і виробництвом засобів вимірювання:

- проведення аналізу стану вимірювань в країні і розробка на його основі комплексних програм метрологічного забезпечення:

- розвиток окремих видів вимірювання.

   

 

Міжнародне бюро мір та ваги

Міжнародне бюро мір та ваги займається питаннями збереження, розповсюдження, контролю, створення, удосконалення міжнародних еталонів мір та ваги, а саме:

- визначення основних напрямків і розробки програм діяльності метрологічного забезпечення в світовому масштабі:

- перспективного і поточного планування заходів по метрологічному забезпеченню в світовому масштабі:

- розробки пропозицій до планів міжнародної стандартизації з урахуванням науково – дослідних та дослідно – конструкторських робіт в світовому масштабі:

- проведення аналізу стану вимірювань, та метрологічного забезпечення в світовому масштабі:

- перевірки, ремонту, метрологічної атестації, прокату засобів вимірювань:

- проведення точних та спеціальних вимірювань:

- збирання матеріалів про технічний рівень і якість засобів вимірювання:

- обліку парку засобів вимірювання:

- розробки пропозицій по створенню нових засобів і методів вимірювань, в тому числі повірочного устаткування і розробки технічного завдання на його проектування:

- створення метрологічних служб в різних країнах світу:

- збирання та обробки матеріалів про стан метрологічного забезпечення в світовому масштабі, підготовки їх до розгляду керівництвом міжнародної служби стандартизації ISO:

- впровадження міжнародних стандартів міжнародної системи вимірювань.

РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОЗАМІННІСТЬ.

                                            Тема 1

                       

   Основні відомості продисципліну „Взаємозамінність,

    стандартизація та технічні вимірювання”

                                                                                                                                               

1 Дисципліна “Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання” як галузь науково-технічної діяльності є методологічною дисципліною для розвитку науки і техніки.

          Дисципліну можна вважати курсом технічної етики, яка виховує у

студентів глибоке поняття необхідності виготовлення деталей в точній

відповідальності з вимогами креслень та стандартів, забезпечення надійності

 та довговічності продукції.

         Мета викладання дисципліни: навчити теоретичним основам

формуванню допусків та посадок, шорсткості, точності форми, знання

основних метрологічних показників та будови вимірювальних засобів, надати

основні рекомендації щодо призначення полів допусків на різні типи з'єднань

в механізмах, навчити розраховувати розмірні.ланцюги, надати основні

поняття про структуру та систему стандартизації в Україні та за кордонота їх

практичне використання. Теоретичні та практичні знання по дисципліні

дозволяють студенту проектувати вузли та механізми.

Головним завданням стандартизації є створення системи нормативно-технічної документації, що висуває прогресивні вимоги до продукції, призначеної до потреб народного господарства, населення, оборони, держави, забезпечує контроль за їх дотриманням.

Метою стандартизації є реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології; захист інтересів споживачів і держави; забезпечення якості продукції на підставі досягнень науки і техніки, взаємозамінність та надійність виробів, раціональне використання ресурсів і підвищення техніко-економічних показників виробництва, конкурентно спроможність продукції та вихід на світовий ринок впровадження сучасних виробничих та інформаційних технологій.

     Дисципліна є теоретичною базою для вивчення профільних дисциплін спеціальностей “Деталі машин”, “Технологія машинобудування”,виконання курсових та дипломних проектів і робіт, розвиває наукове мислення та пізнавальну діяльність студента, визначає підготовку студента в галузі машинобудування.

 

 

 Основні відомості про взаємозамінність(ВЗ)

 

. ВЗ – властивість незалежно виготовлених деталей забезпечувати можливість безпригонної зборки деталей в вузли, вузлів в механізми при дотриманні технічних вимог креслення.

ВЗ буває: повна, неповна, зовнішня, внутрішня та функціональна.

 

5.1 Повна ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому люба деталь із партії може бути поставлена на відповідне місце без пригонки та підбору.

5.2Неповна ВЗ – (селективна зборка) це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому виготовлені партії деталей спочатку сортуються на групи типи розмірів, а потім при складанні береться не люба деталь, а з відповідної групи типи розмірів для забезпечення технічних вимог креслення (зазор або натяг).

5.3 Зовнішня ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому повинна бути забезпечена ВЗ по приєднуючому розміру.

5.4 Внутрішня ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому окремі деталі, що входять до складу складальних одиниць, або механізмів, мають бути виготовлені за принципом ВЗ.

5.5 Функціональна ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому ВЗ забезпечена за відповідними функціями (потужність, кількість обертів).

 

    Уніфікація та агрегатування.

 

6.1 Уніфікація – раціональне скорочення числа типів типа розмірів деталей однакового функціонального призначення.

     Уніфікація – це метод стандартизації, спрямований на приведення об’єктів до одноманітності та встановлення раціональної кількості типів деталей, агрегатів однакового функціонального призначення. Уніфікація базується на класифікації і ранжируванні, селекції і симпліфікації, типізації і оптимізації елементів готової продукції. Основними напрямками уніфікації є:

- розробка параметричних і типорозмірних рядів виробів, машин, обладнання, приладів, вузлів і деталей;

- розробка типових виробів з метою створювання уніфікованих груп однорідної продукції;

- розробка уніфікованих технологічних процесів, включаючи технологічні процеси для спеціалізованих виробництв продукції міжгалузевого застосування;

- обмежування за доцільним мінімумом номенклатури виробів і матеріалів, які дозволяються до застосування.

Результати робіт з уніфікації оформлюються різними засобами: це можуть бути альбоми типових (уніфікованих) конструкцій деталей, вузлів, складальних одиниць; стандарти типів, параметрів і розмірів, конструкцій марок та ін.

Залежно від галузі проведення уніфікація виробів може бути міжгалузевою (уніфікація виробів та їх елементів однакового чи близького призначення, тих, що виготовляються двома або більш галузями промисловості), галузевою і заводською (уніфікація виробів, які виготовляються однією галуззю промисловості чи одним підприємством).

Залежно від методичних принципів виконання уніфікація може бути внутрівидовою (сімей однотипних виробів) і міжвидовою чи міжпроектною (вузлів, агрегатів, деталей різнотипних виробів).

В наслідку послідовно проведеної уніфікації вдається значно скоротити кількість типорозмірів виробів, значно покращити їх техніко-економічні показники і забезпечити умови для організації високоефективного спеціалізованого виробництва.

Ступень уніфікації характеризується рівнем уніфікації продукції – насиченістю продукції уніфікованими, в тому числі стандартизованими, деталями, вузлами і збірними одиницями.

Одним з найбільш важливих показників рівня уніфікації є коефіцієнт застосування (уніфікації) К₃, який розраховується за формулою

К₃ = ,

де n – загальна кількість деталей, шт.; n₀ – кількість оригінальних деталей у виробі (які розроблені вперше для цього виробу), шт.

При цьому в загальну кількість деталей крім оригінальних входять стандартні, уніфіковані і покупні деталі, а також деталі міжгалузевого і галузевого застосування. Покупні вироби – це комплектуючи вироби, які підприємство одержує в готовому вигляді, виготовлені за технічною документацією підприємства-поставника.

З метою підвищення рівня уніфікації передбачають зменшення долі оригінальних деталей у виробі.

Коефіцієнти застосування можуть бути розраховані: для одного виробу; для групи виробів, які складають типорозмірний (параметричний) ряд; для конструктивно-уніфікованого ряду.

Одержані після розрахунку значення коефіцієнтів уніфікації зрівнюють зі значеннями коефіцієнтів аналогічних конструктивно подібних виробів, або з раніше встановленими плановими показниками рівня уніфікації.

Планові показники рівня уніфікації встановлюються на підставі техніко-економічних підрахунків, з урахуванням новизни і масштабу випуску виробів. Так, для виробів масового виробництва встановлюються більш високі коефіцієнти уніфікації, чим для одиничного виробництва.

Більш високому значенню уніфікації не завжди відповідає максимальний економічний ефект від уніфікації. Це пов’язано з тим, що при підвищенні коефіцієнту уніфікації, з одного боку, збільшуються партії однакових деталей, тобто знижуються витрати на виготовлення виробу, а з другого боку – зростають витрати, пов’язані з підвищенням матеріалоємності виробу в зв’язку з використанням однакових деталей для машин і обладнання різних типорозмірів. Тому при проектуванні сім’ї машин і обладнання на основі розрахунку економічної ефективності різних варіантів конструкцій виробів треба виявити оптимальні значення коефіцієнтів уніфікації як для всієї сім’ї машин, так і для окремих її представників.

Практика показує, що економія від уніфікації може бути отримана при проектуванні, виготовленні і експлуатації продукції. При проектуванні економія може бути одержана за рахунок застосування при конструюванні уніфікованих деталей і вузлів, на які вже розроблена конструкторська і технологічна документація, що і є джерелом економії. При виготовленні економія отримується за рахунок збільшення розмірів партій уніфікованих деталей (збільшення серійності). При експлуатації продукції економія може бути отримана за рахунок покращення якості уніфікованих виробів і скорочення номенклатури запасних частин, тому зменшуються невиробничі простої і витрати на ремонт і обслуговування.

 

6.2 Агрегатування – створення механізмів і машин із уніфікованих вузлів і стандартних агрегатів. Ці агрегати повинні забезпечувати повну ВЗ по експлуатаційним та приєднуючим розмірам.

Найвищим за рівнем стандартизації є метод агрегатування, що полягає у використанні стандартизованих (уніфікованих) агрегатів, які здатні виконувати складні функції (перетворювання видів енергії, руху, сили, перебіг хімічних, теплових реакцій) та відповідати умовам геометричної і функціональної взаємозамінності. Наприклад, застосування в меблевому виробництві щитів 15 розмірів і стандартних ящиків трьох розмірів дозволяє одержати при різної комбінації цих елементів 52 виду меблів.

 

Метод агрегатування дає змогу забезпечити практично необмежену кількість модифікацій, типів, конструкцій виробів певної складності шляхом побудови їх зі заданої кількості стандартних і уніфікованих вузлів (агрегатів). Метод агрегатування став основним способом побудови складних виробів за останні 20-30 років у промисловості. Агрегатування широко використовується в автомобілебудуванні, в побудові металорізальних верстатів, сільськогосподарських машин, засобів приладобудування, радіо та телеапаратури, персональних комп’ютерів та ЕОМ.

Розвиток машинобудування характеризується ускладненням і частою змінністю конструкцій машин. Для проектування і виготовлення багатої кількості різноманітних машин вимоглося в першу чергу розчленити конструкцію машини на незалежні складальні одиниці (агрегати) так, щоб кожна з них виконувала в машині певну функцію. Це дозволило спеціалізувати виготовлення агрегатів як самостійних виробів, роботу яких можливо перевірити незалежно від всієї машини.

Розчленення виробів на конструктивно закінчені агрегати стало першою передумовою розвитку методу агрегатування. Далі аналіз конструкцій машин показав, що багато які агрегати, вузли і деталі, різні за будовою, виконують в різноманітних машинах однакові функції. Узагальнення часткових конструктивних рішень шляхом розробки уніфікованих агрегатів, вузлів і деталей значно розширило можливості даного метода.

За нашого часу активно здійснюється перехід до виробництва техніки на базі крупних агрегатів – модулів. Модульний принцип широко розповсюджений в радіоелектроніці і приладобудуванні; це основний метод створення гнучких виробничих систем і робототехнічних комплексів.

Метод агрегатування дав змогу розширити кількість виконуваних виробами функцій, підвищити їх рівень уніфікації та стандартизації. Передові фірми розвинених країн не приймають до серійного виготовлення вироби, які мають рівень уніфікації нижчий ніж 80%. Уніфікація та агрегатування, як основні методи стандартизації, стали обов’язковими під час створення нової техніки та розроблення відповідних стандартів на неї і дають змогу значно здешевіти не тільки стадію виготовлення виробів, а й стадії їх проектування, експлуатації та зберігання, підвищити якість виробів з одночасним їх здешевленням

.

Спеціалізація та кооперування.

7.1Спеціалізація- закріплення за окремими підприємствами випуску одноманітної продукції.

Спеціалізація буває: заводська, галузева, внутрішньозаводська.

7.2 Кооперування – планомірно налагоджені виробничі відносини між підприємствами які випускають відповідну продукцію, але є господарчо незалежними.

 

8 Типи виробництва існують: масове, серійне (крупно-, середньо- і

дрібносерійне) та одиничне.

 

 

                                        Тема 2

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПО ДОПУСКАМ ТА ПОСАДКАМ

 

 1 Основні поняття по допускам.

 

1.1 T- IT – допуск розміру,мм

Т D – допуск отвору,мм

Т d – допуск валу,мм

IT - стандартний допуск,мм

Допуском називається різниця між найбільшим та найменшим граничними розмірами або алгебраїчна різниця між верхнім та нижнім граничним відхиленням.

Т D = D_max – D_min = ES – EI,мм

Td = d_max – d_min = es – ei,мм

IT = aּi,мм

  де a – число одиниць допуску, призначається по таблиці в залежності

          від квалітету;

    i – числове значення одиниці допуску,мм.

1.2  Граничні розміри.

       Найбільший граничний розмір отвору (валу) дорівнює алгебраїчній сумі номінального розміру та верхнього граничного відхилення.

 

D_max (d_max) = D (d) + ES (es),мм

 

     Найменший граничний розмір отвору (валу) дорівнює алгебраїчній сумі номінального розміру та нижнього граничного відхилення.

 

D_min(d_min) = D(d) + EI(ei),мм

1.3 Граничні відхилення.

   Верхнє граничне відхилення отвору (валу)

 

ES(es) = D_max(d_max) – D(d),мм

     Нижнє граничне відхилення отвору (валу)

EI (ei) = D_min (d_min) – D (d),мм

1.4 D (d) – номінальний розмір отвору (валу), визначений виходячи з функціонального призначення деталі та служить відліком граничних відхилень розміри якого проставляються на кресленні.

1.5 Dr (dr) – реальний або дійсний розмір, отриманий вимірюванням з відповідною похибкою.

  Умова придатності деталі

Деталь вважається придатною, якщо її дійсний розмір знаходиться в межах між найбільшим та найменшим граничним розмірами або відповідає їм

 

D_max ≥ Dr ≥ D_min

d_max ≥ dr ≥ d_min

 

1.6 Схема розташування полів допуску отвору та валу.

Поле допуску – це поле обмежене найбільшим та найменшим граничними розмірами або верхнім та нижнім граничним відхиленням.

Нульова лінія – точка відліку граничних відхилень, положення якої співпадає з номінальним розміром.

 

1.7 “Отвір” – це поверхня, що охоплює.

1. 8 “Вал” – це поверхня, що охоплюється.