Організація державної атестації якості продукції. Контроль якості продукції як функції управління якості.

Система якості – сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, яка забезпечує здійснення загального керівництва якістю.

Діючі на виробничих об’єднаннях (ВО) і промислових підприємствах (ПП) комплексні системи управління якістю продукції (КС УЯП) не враховують важливих етапів якості, що передбачено стандартами ІСО серії 9000.

Міжнародні стандарти ІСО серії 9000 встановили 11 стадій життєвого циклу виробів. Це потребує зміни структури управління якістю продукції і включення до неї етапів маркетингу, матеріально - технічного забезпечення, упакування, збереження, транспортування, утилізації продукції та ін.

Петля якості (спіралі якості) – схематична модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції або послуг на різних стадіях – від визначення потреб до оцінки їх задоволення.  

Система якості функціонує одночасно з усіма іншими видами людської діяльності, які впливають на якість продукції або послуг, і взаємодіє з ними. Її вплив поширюється від первинного визначення виробу або послуг і до кінцевого задоволення вимог та потреб споживача. Ці етапи і види діяльності включають:

1) Маркетинг, пошуки і вивчення ринку:

2) Проектування і (або) розробку технічних вимог, виготовлення продукції:

3) Матеріально – технічне забезпечення:

4) Підготовку і розробку виробничих процесів:

5) Виробництво:

6) Контроль, проведення випробувань і обстежень:

7) Упакування і зберігання:

8) Реалізацію і розподіл продукції:

9) Монтаж і експлуатацію:

10) Технічні допомогу і обслуговування:

11) Утилізацію після використання.  

12)                        

5 Методи контролю якості. Організація технічного контролю напідприємствах.

Елементи управління. Управління контрольно – вимірювальним і випробним обладнанням, а також методами проведення випробування повинно включати такі фактори:

1) правильні технічні умови і задані характеристики, серед яких границі вимірювання, відповідність номіналам, точність, міцність, довговічність, встановлені для означення робочих умов:

2) вихідне градуювання до початку використання, що забезпечує необхідну точність. Слід також перевіряти програмне забезпечення і процедури управління автоматичним випробним обладнанням:

3) з метою забезпечення необхідної точності при використані періодичний відгук на налагодження, ремонт і повторну калібровку відповідно до технічних умов виготовлювача, результатів попередньої калібровки, методів й інтенсивності використання обладнання:

4) документальне підтвердження індентифікації (ототожнення) інструмента, частоти проведення повторної калібровки, статусу калібровки і процедур повернення, вантажно-розвантажувальних робіт, збереження, налагодження, ремонту, калібровки, монтажу й експлуатації:

5) перевірку відповідності відомої еталоном точності й стабільності, переважно національним або міжнародним, а для виробництва і галузей промисловості, де такі відсутні, спеціально розробленим критеріям.

Коректування. Якщо процеси вимірювання не піддаються управлінню або контрольно-вимірювальне обладнання не відповідає вимогам границь калібровки, передбачається застосування коректувальних засобів. У цьому випадку необхідно оцінювати їх вплив на закінчену роботу і визначати обсяг робіт, пов’язаних з повторною переробкою, випробуванням, перекалібровкою або з їх повним виключенням. Важливим є проведення дослідження причин виникнення браку з метою їх попередження.

Контроль і випробування. Проведення контролю і випробування продукції повинно підтверджуватися маркіровкою, пломбами, ярликами, бірками, маршрутними картами, даними регістрації контролю, програмами забезпечення випробування та іншими можливими засобами. За наслідками контролю встановлюється відповідність або невідповідність продукції вимогам до неї. Ототожнення статусу контролю і випробування треба проводити в разі необхідності протягом усього процесу виготовлення та монтажу виробу, забезпечуючи поставку, використання або монтаж тієї продукції, яка успішно пройшла необхідний контроль і випробування.

Відповідальність за стан метрологічного забезпечення якості продукції несе керівник підприємства (організації).

 

  6 Сертифікація продукції.

Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно. З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її якості. Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.

Сертифікація тісно пов’язана з стандартизацією. Коли виробник продукції вперше почав твердити, що вона відповідає вимогам загальноприйнятого стандарту, то тим самим уже зародилось найпростіша норма сертифікації. Клеймування, включення в перелік або похвала продукції, видача клейма чи сертифікату для підтвердження відповідності стандарту – все це входить в загальне прийняття сертифікації.

В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоздатність.

Суттєвий вклад у вирішення питань сертифікації, а також захистом інтересів споживачів внесла ООН, яка розробила і затвердила Основний міжнародно – правовий документ “Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів споживачів”

В розробці і впровадженні нормативних документів, сертифікації продукції та систем якості активну роль відіграють такі міжнародні організації, як згадані в ч. 1 ISO та ІЕС, з своїми технічними комітетами, Міжнародний Форум і акредитації лабораторій (ILAC), Всесвітній Форум ISO 9000, міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів – аудиторів (ІАТСА), а серед європейських: Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейська організація якості (EOQ): Європейський фонд з управління якістю (EFQM), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська акредитація сертифікаційної діяльності (ЕАС) та ін.

В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів N 95 від 27.02.92р. та Декрету Кабінету Міністрів [1], у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО.

Доцільність економічних і торгових зв’язків між країнами СНД сприяла тому, що 13.02.93р. між ними була підписана угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, згідно з якою особлива увага приділяється розробці і погодженню принципів та політики проведення робіт з сертифікації в державах СНД і взаємному визнані результатів випробувань.

Зараз в Україні діє 25 нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО, 12 нормативних документів комерційної системи сертифікації СовАск та нормативні документи системи сертифікації CERTEХ, яка поширюється на добровільну сертифікацію продукції [25].

Сертифікація – це один із ефективних методів, який широко застосовується в світовій практиці і дозволяє на основі дослідження продукції спеціалізованих лабораторіях (центрах) забезпечити захист прав споживача, давши йому достовірну та об’єктивну інформацію про властивості продукції, її характеристику й відповідальність стандартам.

Сертифікат – відповідність, тобто документ, що підтверджує відповідальність продукції встановленим вимогам або іншому нормативному документу.

Сертифікація стимулює виготовлювача задовольняти вимоги споживача і ринку до якості продукції, а також підвищувати організаційно – технічний рівень виробництва, що, в свою чергу, сприяє створенню умов для випуску конкурентно – можливої продукції і розширенню ринку збуту її за кордоном.