Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

Оскільки жилі будинки та інші жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, то наймач і члени його сім’ї повинні використовувати жиле приміщення у відповідності до його призначення для постійного проживання. У випадку вибуття наймача та членів його сім’ї із займаного ними житла на інше постійне місце проживання вони втрачають право на жиле приміщення з дня виїзду. Поряд з тим з метою захисту прав громадян на займане жиле приміщення Житловий кодекс передбачає загальні підстави збереження жилих приміщень за тимчасово відсутніми громадянами. Відповідно до статті 71 Житлового кодексу при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутньої особи може бути продовжено наймодавцем, а у випадку спору – судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до 3-х років – протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби;

2) перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби – протягом перших 5-и років перебування на дійсній військовій службі;

3) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи (екіпажі суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій тощо) або у зв’язку з навчанням (студенти, аспіранти тощо) – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

4) поміщення дітей на виховання в державний дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника – протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в жилому приміщенні, з якого вибули діти, залишились проживати інші члени сім’ї. Якщо в жилому приміщенні, з якого вибули діти, не залишились проживати члени їх сім’ї та приміщення надано іншим громадянам або вселення в нього є неможливим з інших причин, то після закінчення строку перебування дітей у державному дитячому закладі, повернення їх від родичів, опікуна (піклувальника) їм надається жиле приміщення виконавчим комітетом місцевої ради за останнім постійним місцем проживання;

5) виїзду у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна (піклувальника) – протягом усього часу виконання цих обов’язків;

6) влаштування інвалідів у будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги – протягом дванадцяти місяців;

7) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі – протягом усього часу перебування в ньому;

8) взяття під варту – протягом усього часу перебування під слідством і судом.

Верховний Суд України у Постанові “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” роз’яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У випадку їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Коли відсутня особа повернулася на жилу площу за згодою членів сім’ї, її не можна вважати такою, що втратила право на жилу площу. Якщо ж вона вселилася в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї та була відсутньою понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім’ї особи, яка була відсутня, її повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.

Наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Відповідно до житлового законодавства України може бути встановлено й інші умови та випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий термін.

Особливий порядок збереження жилих приміщень за тимчасово відсутніми громадянами передбачений статтею 73 Житлового кодексу. Зокрема, в даній статті передбачене право громадян, які направляються на роботу за кордон чи в трудонедостатню сільську місцевість, бронювати займані жилі приміщення.

Порядок бронювання жилих приміщень за тимчасово відсутніми наймачами та членами їх сімей встановлюється Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР, які були затверджені постановою Ради Міністрів УРСР 9 вересня 1985 р. №342.

Відповідно до пункту 3 зазначених Правил за наймачем або членом його сім’ї бронюється все жиле приміщення, яке є предметом договору найму, незалежно від того, чи залишаються там проживати члени сім’ї чи виїжджають разом з ним. В останньому випадку жиле приміщення бронюється і за членами сім’ї, що виїжджають.

Особи, які перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, мають таке ж право на бронювання цього приміщення, як наймач та члени його сім’ї.

У разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради за місцем знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім’ї охоронне свідоцтво (броню) за встановленою формою (див. додаток №9).

Для одержання охоронного свідоцтва (броні) наймачем (членом його сім’ї) подається заява. До заяви додаються:

1) копія трудового договору (при виїзді на роботу за трудовим договором), а в інших випадках – клопотання відповідного підприємства, установи, організації;

2) довідка з місця проживання про склад сім’ї та прописку за формою, встановленою для квартирного обліку.

Охоронне свідоцтво (броня) видається громадянину в двох примірниках, з яких перший він здає житлово-експлуатаційній організації під розписку на другому примірнику, що залишається у нього. Охоронне свідоцтво (броня) зберігається у житлово-експлуатаційній організації як документ суворої звітності.

У період дії охоронного свідоцтва (броні) тимчасово відсутній наймач та члени його сім’ї зберігають права і несуть обов’язки за договором найму жилого приміщення.

Відповідно до пункту 8 Правил, бронювання жилого приміщення не допускається:

1. у випадку пред’явлення до наймача жилої площі позову про розірвання чи зміну договору найму цього приміщення чи позову про визнання ордера недійсним;

2. службових жилих приміщень та жилої площі в гуртожитках;

3. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Таким чином, бронювання жилого приміщення – це особливий порядок збереження займаного жилого приміщення в будинках державного та громадського житлових фондів за тимчасово відсутнім наймачем та членами його сім’ї шляхом видачі на займане приміщення охоронного свідоцтва (броні) органами місцевого самоврядування.

 

3. Виселення наймачів із жилих приміщень у будинках державного та громадського житлових фондів.

Розірвання договору найму жилого приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду з подальшим виселенням наймачів є винятковим заходом і допускається лише з підстав, установлених законом.

При виселенні із займаного жилого приміщення у Житловому кодексі передбачені випадки, коли особам яких виселяють із займаного приміщення інше житло повинне надаватись у обов’язковому порядку, і випадки, коли житло може надаватись за рішенням компетентних органів.

Так, відповідно до статті 110 Житлового кодексу не можуть бути виселені із займаного жилого приміщення без надання іншого благоустроєного житла громадяни, яких виселяють у зв’язку з тим, що:

1) будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

2) будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

3) будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Згідно зі статтею 114 Житлового кодексу питання про можливість надання іншого житла вирішується при виселенні:

1) робітників і службовців та членів їх сімей, що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення, у зв’язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину. Списки таких підприємств, установ, організацій затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, відносно яких позбавлені батьківських прав.

За загальним правилом, громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім’ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил України та прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв’язок із Збройними Силами України.

Порядок надання жилого приміщення у зв’язку із знесенням будинку або переобладнанням будинку (жилого приміщення) в нежилий передбачений статтею 111 Житлового кодексу, а саме:

1) якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, яких виселяють з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої ради, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, – цією організацією;

2) якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв’язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається громадянам, яких виселяють, державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення – виконавчим комітетом місцевої ради.

Стаття 116 Житлового кодексу передбачає випадки виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, а саме, коли має місце:

1) систематичне руйнування чи псування жилого приміщення;

2) використання жилого приміщення не за призначенням;

3) систематичне порушення громадського спокою;

4) унеможливлення для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку за умови, що заходи запобігання та громадського впливу виявились безрезультатними. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов’язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною;

5) визнання ордеру недійсним;

6) самоправне зайняття жилого приміщення.

Гарантією дотримання прав та законних інтересів осіб, яких виселяють із займаного жилого приміщення, є положення статті 109 Житлового кодексу, яка гласить, що виселення із жилого приміщення повинно провадитись у судовому порядку.

Необхідно зазначити, що із Житлового кодексу досі не виключена норма відповідно до якої допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Проте, необхідно взяти до уваги той факт, що дане положення є застарілим, оскільки суперечить статті 47 Конституції України, яка гласить, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, можна зробити важливий висновок про те, що положення житлового законодавства стосовно адміністративного виселення втратили силу як такі, що прийняті до набуття чинності Конституцією України.