Приватний житловий фонд – це сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що перебувають у власності громадян, а також у власності юридичних осіб.

До складу житлового фонду, який знаходиться у власності громадян входять:

1) індивідуальні жилі будинки;

2) приватизовані квартири;

3) побудовані й придбані квартири та будинки;

4) квартири в будинках житлово-будівельних кооперативів, за які повністю виплачено пайові внески;

5) квартири та будинки, набуті у власність громадянами з інших підстав, передбачених законодавством України.

Як було вказано вище, складовою частиною приватного житлового фонду є жилі будинки (жилі приміщення та інші будівлі), які знаходяться у власності юридичних осіб. Юридичні особи мають право набувати жилі будинки та квартири за всіма підставами, передбаченими цивільним законодавством (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо). Досить часто право власності на жилі приміщення юридичних осіб виникає шляхом їхньої дольової участі в житловому будівництві чи інших форм вкладення своїх коштів у це будівництво або придбання житла. Також юридичні особи можуть самостійно будувати житло, належним чином оформивши своє право на відповідну земельну ділянку.

Особливістю права власності юридичних осіб на жилі приміщення є те, що якщо громадянин-власник жилого приміщення може використовувати його для особистого проживання або здавати жиле приміщення для проживання інших осіб на підставі договору, то юридичні особи можуть мати житло у власності лише для здачі його в користування громадянам на підставі договору найму.

Необхідно зазначити, що у проекті Житлового кодексу житловий фонд поділяється не лише на види, але й на категорії. В основу поділу житлового фонду на види взяті відносини власності, а в основу поділу на категорії – призначення житлового фонду.

За формою власності житловий фонд поділяється на:

1. приватний житловий фонд. Суб’єктами права приватної власності на житло є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які набули на нього права власності на законних підставах;

2. житловий фонд колективної власності. Суб’єктами права на житло колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, господарські товариства, об’єднання громадян, релігійні та інші організації, що є юридичними особами;

3. державний житловий фонд, який складається з житлового фонду, що належить державним підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. Суб’єктом права власності на державний житловий фонд є держава;

4. комунальний житловий фонд – це фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

За призначенням житловий фонд поділяється на такі категорії:

1. житловий фонд соціального призначення – це житло, призначене для проживання на умовах оренди громадян, які потребують соціального захисту, і може бути розміщене у житлових будинках, незалежно від форм власності на них;

2. житловий фонд спеціального призначення – це житло, що надається в користування працівникам підприємств, установ і організацій та тим громадянам, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи, або поблизу від нього (службове житло); робітникам, службовцям, студентам, учням, а також іншим громадянам на відповідний строк (гуртожитки); інвалідам, ветеранам, самітнім громадянам похилого віку (будинки-інтернати). До фонду спеціального призначення належить також житло для тимчасового проживання переселених громадян (маневрений житловий фонд) та житло для біженців, безпритульних і вимушених переселенців (готелі-притулки);

3. житловий фонд загального призначення – це сукупність житла всіх форм власності, призначеного для проживання громадян, за винятком фондів соціального та спеціального призначення.

Таким чином, необхідно зазначити, що для житлового фонду України як за чинним, так і за проектом Житлового кодексу є характерною множинність суб’єктів-власників окремих частин цього фонду, оскільки власниками житлового фонду крім держави в особі уповноважених нею органів та органів місцевого самоврядування жилі будинки та приміщення можуть знаходитись у власності окремих юридичних осіб – житлово-будівельних кооперативів, господарських товариств, громадських та інших організацій, а також громадян.