Адміністративна відповідальність у галузі житлового права.

Найбільш поширеним видом юридичної відповідальності у галузі житлового права є адміністративна відповідальність, суть якої полягає у застосуванні уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у сфері обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу житла, утримання житлового фонду тощо.

Таким чином, адміністративна відповідальність у галузі житлового права – це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні та протиправні діяння, що порушують встановлений порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу житла, утримання та експлуатації житлового фонду.

Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що вона:

ü по-перше, є оперативним засобом впливу на правопорушників, оскільки застосовується в адміністративному (іноді – у судовому) і для її застосування не вимагається підрахунку збитків;

ü по-друге, дана відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені діючим законодавством.

Глава 11 Кодексу про адміністративні правопорушення України встановлює основні види адміністративних проступків у галузі житлових правовідносин. Зокрема, адміністративна відповідальність передбачається за:

1) порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (стаття 149);

2) порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями (стаття 150);

3) самоправне зайняття жилого приміщення (стаття 151);

4) порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (стаття 152);

5) знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів (стаття 153);

6) порушення правил тримання собак і котів (стаття 154).

За суб’єктним складом житлові правопорушення, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність, поділяються на три групи:

1) вчинені посадовими особами (статті 149, 152, 153 КУпАП);

2) вчинені посадовими особами та громадянами (стаття 150 КУпАП);

3) вчинені лише громадянами (статті 151, 154 КУпАП).

Основними адміністративно-правовими стягненнями, які передбачені чинним законодавством за порушення житлового законодавства є:

13. штраф (наприклад, ст.ст. 149-151 КУпАП);

14. попередження (наприклад, ст.ст. 152, ч. 1. ст. 154 КУпАП);

15. конфіскація (наприклад, ч. 2 ст. 154 КУпАП).

Найбільш розповсюдженим адміністративним стягненням за правопорушення у галузі житлових правовідносин є штраф. Особа, до якої було застосовано штраф, зазнає несприятливих наслідків у вигляді грошових стягнень. Правовою основою притягнення до адміністративної відповідальності є норми житлового і спеціального законодавства.

Попередження як вид адміністративного стягнення виноситься у письмовій формі. При накладенні на винну у порушенні особу такого адміністративного стягнення вона хоча і не зазнає істотних негативних наслідків, але є ставиться до відома про те, що у випадку повторного вчинення правопорушення вона буде піддана більш суворому покаранню. Отже, попередження за своєю значимістю виступає запобіжним заходом щодо повторності правопорушення.

Крім КУпАП, у законодавстві, що регулює ті чи інші житлові правовідносини, можуть передбачатись додаткові види адміністративних проступків, встановлюватись процедура притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Так, наприклад, відповідно до Правил користування електричною енергією, проступками, за які може наступати адміністративна відповідальність є:

16. пошкодження розрахункових приладів обліку електроенергії (зірвана пломба, розбите скло тощо);

17. зміна схеми підєднання приладів обліку;

18. зупинка чи зміщення керуючих електричних годинників у схемах багатотарифного обліку;

19. улаштування прихованої електропроводки (в обхід електролічильника);

20. встановлення пристрою, що занижує показання електролічильника;

21. порушення умов монтажу.

При виявленні зазначених випадків розкрадання електроенергії електропостачальна організація повинна здійснити перерахунок за використану споживачем електроенергією за час з дня останньої перевірки, але такий, що не перебільшує терміну позовної давності.

При виявленні представником електропостачальної організації порушень, допущених споживачем при користуванні електроенергією, на місці оформлюється двосторонній протокол порушень у 2-х примірниках, один з яких передається споживачеві.

Протокол порушень вважається дійсним також у разі необґрунтованої відмови споживача його підписувати. При цьому складається акт про відмову підпису протоколу. На підставі протоколу порушень представник електропостачальної організації визначає кількість недорахованої електроенергії та виписує споживачу додатковий платіжний документ для сплати відповідно до чинного законодавства.

При несплаті додаткового платіжного документа у визначений термін електропостачальна організація безпосередньо або через електропередавальну організацію відключає споживача і подає до суду позов про стягнення зі споживача у примусовому порядку пред’явленої суми. У випадку необхідності електропостачальна організація передає матеріали до органів прокуратури.