Кольорові смуги видимого випромінювання

Колір	Довжина хвилі, нм	Колір	Довжина хвилі, нм
Фіолетовий	450 – 480	Жовтий	575 – 585
Синій	480 – 510	Оранжевий	585 – 620
Блакитний	510 – 550	Червоний	620 – 760
Зелений	550 – 575

 

Середнє людське око найбільш чутливе до жовто-зелених випромінювань з довжиною хвилі =555нм. Порівняння цих кривих свідчить про те, що в умовах присмеркового освітлення очі людини найбільш чутливі до зелено-блакитних випромінювань з довжиною хвилі = 510 нм.

Зазвичай світловий потік відноситься до денного зору і зв'язується з променистим потоком співвідношенням:

 

де  – потік випромінювання, що знаходиться в інтервалі  і   dλ – відносна спектральна світлова ефективність.

При вирішенні ряду практичних завдань, пов'язаних, наприклад, з оцінкою тривалості використання природного світла в приміщеннях, необхідно враховувати час дії світлового потоку, тобто світлову енергію, яка є твором світлового потоку Ф _v на тривалість освітлення і виражається формулою:

 

Одиниця вимірювання світлової енергії – люмен в секунду (лм·с). Оскільки використовувані на практиці джерела світла розподіляють світловий потік у просторі нерівномірно, для оцінки світлової дії джерела в будь-якому певному напрямі користуються поняттям сили світла. Сила світла джерела в деякому напрямі – це відношення світлового потоку, що витікає від джерела і поширюється всередині елементарного тілесного кута, що містить заданий напрям, до величини цього елементарного кута:

,,

де d Ф _v – світловий потік, лм; dΩ – елементарний просторовий кут, градусів.

Одиниця сили світла – кандела (кд). Кандела – це сила світла, що випромінюється в перпендикулярному напрямі/м² поверхні чорного тіла при температурі твердіння платини і тиску 101325Н/м².

Тілесний кут визначається за формулою:

Ω = S / r ²

де S – площа, яку тілесний кут вирізує на поверхні сфери, описаної з його вершини, м²; r – радіус цієї сфери, м.

При оцінці якості світлового середовища в інтер'єрі вирішальне значення має яскравість свічення джерела світла та освітлюваних ними поверхонь. Яскравість – світлова величина, яка безпосередньо сприймається оком. Вона є поверхневою щільністю сили світла в заданому напрямі, яка визначається відношенням сили світла до площі проекції поверхні, що світиться, на площину, перпендикулярну тому ж напряму.

Розрізняють два окремі випадки визначення яскравості L:

1. Яскравість у точці М поверхні джерела у напрямі I. Визначається за формулою:

 

де  – елементарна сила світла у напрямі I;  – елемент поверхні, що світить, містить точку М;  – сила світла, що доводиться на одиницю площі проекції.

2. Яскравість у точці М поверхні приймача у напрямі I є відношенням освітленості, що створюється в цій точці приймача, в площині, перпендикулярній напряму I, до елементарного тілесного кута, в якому знаходиться світловий потік, що створює цю освітленість (нормальна освітленість, що доводиться на одиницю тілесного кута):

 

Одиниця яскравості – кандела на квадратний метр (кд/м²).

За характером розподілу світлових потоків, відбитих поверхнею або пропущених тілом, розрізняють наступні основні їх види:

а) розсіяне (дифузне) віддзеркалення від обштукатуреної поверхні стелі та стін або пропускання світла молочним склом (рис. 14.1, а, б);

б) спрямоване віддзеркалення або пропускання, наприклад при віддзеркаленні світла від дзеркал і від полірованих поверхонь металу, дерева або пропускання через шибку (рис. 14.2, а);

в) напрямлено-розсіяне віддзеркалення або пропускання, наприклад віддзеркалення світла від поверхонь, забарвлених масляною фарбою, або пропускання світла матованим склом (рис. 14.2, б).

Рис. 14. 1. Схема, що характеризує дифузне віддзеркалення (а) та дифузне пропускання світла (б) Рис. 14. 2. Види віддзеркалення світла дзеркальними (а) та блискучими (б) поверхнями

 

При спрямованому і напрямлено-розсіяному віддзеркаленні світла характеристикою розподілу яскравості в різних напрямах служить коефіцієнт яскравості, що визначається із співвідношення:

 

де L_α – яскравість поверхні під кутом α до перпендикуляра на цю поверхню; L _о – яскравість ідеально розсіювальної поверхні, що має коефіцієнт віддзеркалення ρ =1 і однакову освітленість з досліджуваною поверхнею.