Норми природного освітлення приміщень громадських і житлових будівель

Приміщення	К.п.о., %, при природному освітленні
	верхньому і комбінованому	бічному
Адміністративні будівлі
Кабінети і робочі кімнати Машинописні і машинообчислювальні бюро Зали нарад Прийрисьні і кімнати очікування	- 4 -2* -	1 1,5 0,5* 0,3
Навчальні заклади
Аудиторії, класи Лабораторії Кабінети креслення і рисування, зали креслярські, курсового і дипломного проектування	4 4   5	1,5 1,5   2
Установи культури
Читальні зали Зали виставкові Зали зорові і нарад	4 2** 2*	1,5 1,5 0,5
Підприємства транспорту
Зали очікування Каси	1* 2	0,3 0,5
Житлові будівлі
Житлові кімнати Кухні в квартирах	–	0,5* 0,5

 

* - На рівні підлоги.

** - На вертикальній площині в межах виставкової зони.

 

У приміщеннях громадського призначення (фойє, залах для глядачів, вокзалах і тому подібне) рівень освітленості визначається в основному естетичними і психологічними вимогами.

Значення к.п.о. в будь-якій точці приміщення визначається за формулою:

,

де  – к.п.о., створюваний прямим дифузним світлом від ділянки неба, видимого з цієї точки через отвори, з урахуванням світловтрат при проходженні світлового потоку через засклений отвір;  – к.п.о., створюваний відбитим світлом від внутрішніх поверхонь приміщення: стелі, стін, підлоги;  – к.п.о., що створюється відбитим світлом від супротивних будівель.

Значення е_н визначається за формулою:

 ,

де  – коефіцієнт неба, який визначається за умови рівної яскравості неба і без урахування втрат світла і відбитого світла; q – коефіцієнт, що враховує нерівномірну яскравість неба; значення визначаються за графіками;  – загальний коефіцієнт світлопроникності світлопрорізу.

Значення  в загальному вигляді приблизно визначається за формулою:

,

де е – визначається за формулою і відноситься в приміщеннях з бічним освітленням до розрахункового мінімального значення к.п.о., а в приміщеннях з верхнім і комбінованим освітленням – до середнього значення к.п.о. в приміщенні або прольоті; r – коефіцієнт, що враховує підвищення к.п.о. в приміщенні за рахунок світла, відбитого від його внутрішніх поверхонь. Значення r для різних систем освітлення визначаються залежно від середнього коефіцієнта віддзеркалення  внутрішніх поверхонь приміщення за таблицею. Значення  визначається за формулою:

 

де ε – коефіцієнт неба в цій точці приміщення від ділянки неба, що екранується супротивними будівлями без урахування втрат світла;  – загальний коефіцієнт світлопроникності ліхтаря; визначається з виразу:

де  – коефіцієнт світлопроникності матеріалу;  – коефіцієнт, що враховує втрати при проходженні світла через палітурку скління;  – коефіцієнт, що враховує втрати при проходженні світла через шар, що забруднює скло;  – коефіцієнт, що враховує втрати при проходженні світла через несівні конструкції;  – коефіцієнт, що враховує втрати при проходженні світла через сонцезахисні пристрої;  – коефіцієнт, що враховує підвищення к.п.о. при верхньому освітленні завдяки світлу, відбитому від внутрішніх поверхонь приміщення.

Різновидом ліхтарів є світлові шахти, графіки яких приводяться на рис. 15.4.

Рисунок 15.4. Графік для визначення світлової активності отвору: 1 – при коефіцієнті віддзеркалення стінок шахти 0,7; 2 – те ж, 0,5

 

При застосуванні ліхтарів шахтного типу (світлових шахт) необхідна кількість їх можна розраховувати за методом коефіцієнта використання за формулою:

 

де  – площа одного ліхтаря;  – площа підлоги приміщення;

 – світлова активність отвору; визначається за графіком залежно від його індексу;  – загальний коефіцієнт світлопроникності; U – коефіцієнт використання світлового потоку, визначуваний з табл. 15.3. Індекс приміщення знаходимо за формулою:

де  – довжина приміщення; В – ширина приміщення; Н – висота приміщення (до стелі).

Таблиця 15.3

Значення коефіцієнта

Обробний матеріал фасаду будівель	Коефіцієнт відбивання оздоблювального матеріалу()
Силікатна цегла	0,25	0,12
Бетонні панелі світлі	0,3	0,14
Керамічні плитки	0,35	0,16
Атмосферостійке забарвлення фасаду:
кольорове світле	0,45	0,2
біле	0,6	0,25

 

Розраховують к.п.о. в точках характерних розрізів приміщення за формулами:

а) при освітленні через вікна (бічне освітлення):

,

б) при освітленні через ліхтарі (верхнє освітлення):

,

в)  при освітленні через вікна і ліхтарі (комбіноване освітлення):

,

де  – геометричний коефіцієнт природної освітленості відповідно бічного і верхнього освітлення, визначуваний з виразу , в якому  – кількість променів (за графіком 1), що проходять від неба через світлові отвори в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення, a – кількість променів (за графіком 2):

 – кількість променів за графіком 1, що проходять через вікно в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення;  – кількість променів, що проходять від супротивної будівлі через світловий отвір в розрахункову точку на плані приміщення;  – коефіцієнт, що враховує відносну яскравість супротивної будівлі, береться за табл. 15.3;  – загальний коефіцієнт світлопроникності;  – коефіцієнт, що враховує підвищення к.п.о. при бічному освітленні завдяки світлу, відбитому від внутрішніх поверхонь приміщення;  – коефіцієнт, що враховує підвищення к.п.о. при верхньому освітленні завдяки світлу, відбитому від внутрішніх поверхонь приміщення;  – коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря; береться за табл. 15.4.

Таблиця 15.4 Значення коефіцієнта

Тип ліхтарів Зенітні ліхтарі і отвори в площині покриття:
стрічкові	1
штучні	1
Ліхтарі з двостороннім склінням:
прямокутні	1,15
трапецієвидні	1,1
Ліхтарі з одностороннім склінням (шеди):
похилим	1,2
вертикальним	1,3

Для розрахунку к.п.о. в будь-якій точці приміщення застосовуються графіки Данилюка. Ці графіки застосовуються за умови рівнояскравого неба, відсутності затінювання від супротивних будівель і скління у світлопрорізах і в припущенні, що відбите світло від внутрішніх поверхонь приміщення відсутнє.

Графік І служить для визначення кількості променів (кожен з яких представляє к.п.о., рівний 1%), що проходять від неба в розрахункову точку через світловий отвір. Для цього основа графіка поєднується із слідом робочої поверхні на поперечному розрізі, а полюс графіка – з розрахунковою точкою М приміщення.

У тих випадках, коли довжина приміщення трохи відрізняється від його глибини, а також при застосуванні вікон з простінками, необхідно додатково застосовувати графік II.

Рисунок 15.6. Схема до розрахунку к.п.о. в приміщенні від відбитого світла супротивними будівлями: а – розрахунок графіком І Данилюка, що накладається на розріз; б – розрахунок графіком II Данилюка. що накладається на план

 

Рисунок 15.7 –  До розрахунку к.п.о. в приміщенні з бічним освітленням

а - графік І Данилюка послідовно вкладається полюсом на точки поперечного розрізу і визначаються значення е_І для кожної точки; б - графік ІІ Данилюка послідовно накладається полюсом на точки плану і визначаються значення е_ІІ для кожної точки

Графік II накладається на план приміщення так, що його основа поєднується з лінією, паралельною площині стіни, що знаходиться від точки 3 вікна на відстані d. Сума променів за графіком II, що проходять від неба в розрахункову точку через вікна на плані приміщення, визначає значення .

Таким чином, значення к.п.о. в точці М приміщення визначається за формулою:

Цей коефіцієнт природної освітленості називають коефіцієнтом неба, оскільки він враховує тільки світло неба.

У загальному випадку к.п.о. в будь-якій точці приміщення при бічному освітленні визначається за формулою:

,

де  – загальний коефіцієнт світлопроникності;  – коефіцієнт, що враховує вплив відбитого світла;  – коефіцієнт неба; q – коефіцієнт, що враховує нерівномірну яскравість неба; W–- коефіцієнт, що враховує світло, відбите від супротивних будівель;  – кількість променів за графіком І, що проходять від супротивної будівлі через вікно в точку М;  – кількість променів за графіком 2, що проходять від супротивної будівлі через вікно в плані приміщення;  – коефіцієнт, що враховує відносну яскравість фасаду супротивної будівлі; береться з таблиці.